Дедалі більший вихід Києва з-під впливу російської неформальної імперії стане найбільшою геополітичною зміною з часів розпаду СРСР.
Однією з найбільш знакових дат в 2021 році буде 30-та річниця розпаду Радянського Союзу. Історична важливість тієї події безсумнівна. Але різні країни на пострадянському просторі будуть дуже по-різному її відзначати.
Для країн Балтії розпад СРСР дедалі більше стає далеким спогадом минулої ери. В Росії Володимира Путіна це відкрита рана і джерело національного приниження. А в Україні - не завершена справа. Про це своїй статті пише експерт Atlantic Council Пітер Дікінсон.
Читайте такожRFERL: Росія змушена змінити підхід до сусідів, старі методи надто дорогі
З-поміж усіх колишніх республік СРСР Україна займає особливе місце в російській уяві, яке ставить країну дуже близько до ядра російської самоідентичності. Навіть сьогодні багато росіян не можуть сприйняти факт, що Україна - окрема й незалежна країна. І це не дивно. Сучасна Росія бере свій початок зі стародавньої України й могутньої держави, яка виникла в ранньому Середньовіччі навколо української столиці Києва. Інші українські міста, такі як Одеса, Харків, Донецьк, теж зіграли важливі ролі в російській національній історії поруч з цілими українськими регіонами на зразок Донбасу і Криму.
Від релігії до родинних й культурних зв'язків, дві сучасні країни лишаються досить близькими. Але ці відносини далеко не рівні. Навпаки, Росія домінувала над Україною так довго, що змогла спотворити саму суть української національної ідентичності.
Починаючи з 1600-х років, століття все більш прямого російського контролю над Україною супроводжувалися хвилями русифікації. Схожі процеси відбувалися й в інших куточках царистської й радянської імперій. Але ніде вони не були настільки інтенсивними, як в Україні. За сотні років російська влада активно викорінювала паростки окремої й виразної української ідентичності. Українців обмежили до статусу "малоросів", їхню мову висміювали й забороняли як непотрібний діалект. Їхню історію стерли або переписали, щоб вона відповідала імперським поглядам Росії.
Читайте такожAtlantic Council: Розпад СРСР досі триває
Таке минуле робить референдум в Україні 1991 року, на якому більше 92% виборців підтримали незалежність, особливо дивовижним. Воно також пояснює постійну політичну нестабільність, з якою Україні доводиться мати справу весь цей час. Українська незалежність не стала остаточним кінцем російського впливу. Натомість прямий контроль поступився місцем непрямому управлінню через глибоке проникнення Москви в середовище політичних і бізнес-еліт України. Проросійські політичні партії й ЗМІ, які підтримує Росія, продовжують просувати вигідні Кремлю твердження. А Російська православна церква надає духовний вимір цій неформальній імперії.
Подальший російський вплив сильно ускладнив пострадянську розбудову України. Він породив неабиякий ступіть ворожості певних частин суспільства до щоденних проявів української державності, а також посилило нескінченні війни пам'яті. Спроби переосмислити минуле країни з української позиції постійно провокує протест тих, хто лишається вірним російськоцентричній інтерпретації історії регіону.
Читайте такожBloomberg: Війна на Донбасі триває, але людина Путіна здобуває перемоги в Україні
Російська військова реакція на український європейський вибір викрила потворну імперську реальність, яка ховається за традиційними твердженнями Москви про слов'янську дружбу. А також замість того, щоб спровокувати крах української державності, російське вторгнення 2014 року в Крим і на схід України зміцнило українську національну ідентичність, що раніше здавалося неможливим. 7 років поспіль українці вважають Росію країною-агресором у війні за справжню незалежність України.
Ця боротьба далека від свого завершення. А Росія досі не готова визнати поразку. Попри шкоду для російського впливу в Україні від окупації Криму й частини Донбасу, лояльна до Кремля партія "Опозиційний блок - За майбутнє" лишається другою найбільшою політичною силою в українському парламенті. Проросійські сили досі контролюють більшу частину основних ЗМІ в Україні. А російська поп-культура лишається частиною українського повсякденного життя.
Разом з тим, абсолютно неможливо уявити будь-який сценарій, який би дозволив повернути довоєнний статус-кво 2014 року. Конфлікт торкнувся надто великої кількості життів і розбив надто багато ілюзій, щоб це сталося. Кожного дня впродовж майже 7 років десятки тисяч українських солдатів захищають свою країну від російської агресії. Давні економічні зв'язки розірвані. Широкі сім'ї припинили спілкування. Тим часом, все українське населення стало свідком зловісної пропаганди, яку Росія невтомно поширює, щоб очорнити ім'я України. Все це робить примирення дуже далекою перспективою. Але коли воно все ж відбудеться, відносини між країнами і близько не будуть такими тісними, як колись.
Читайте такожAtlantic Council: У глобальній гібридній війні Росії всі дороги ведуть в Україну
Захід російської неформальної імперії в Україні стане найбільшим геополітичним наслідком розпаду СРСР. Надзвичайно повільний темп цього процесу робить його важливість неочевидною. Але він потенційно здатен змінити політичну мапу Європи. З наближенням 30-ї річниці падіння Радянського Союзу Україна, як ніколи, близька до того, щоб втекти з російської сфери впливу. І відповідальний за це сам Володимир Путін.