Україна - логічне і найкраще місце, щоб перемогти Росію в гібридній війні / фото REUTERS

Коли в кінці 2020 року з'явилися деталі масивної російської кібератаки проти США, була злість і тривога. Але ніхто насправді не був справді шокований. Натомість новини про атаки супроводжувала атмосфера неминучості.

Ця смиренна реакція ілюструє те, наскільки західний світ вже звик до ворожості Росії, - пише в статті для Atlantic Council Пітер Дікінсон. Але так було не завжди. Всього лише 8 років тому, в жовтні 2012-го, президент США Барак Обама висміяв свого суперника на президентських виборах Мітта Ромні за те, що він назвав Росію головним геополітичним ворогом Америки.

Читайте такожBBC: Мінстерство, яке контролює ядерний арсенал США, стало жертвою масштабної кібератаки"Народ з 1980-х тепер закликає повернути їхню зовнішню політику, тому що, знаєте, Холодна війна закінчилася більше 20 років тому", - глузував Обама.

Відео дня

І ось менш ніж за десятиліття почалася нова Холодна війна. Як же так сталося? Хоч певні події, такі як короткочасна російська війна проти Грузії в 2008 році, загострювали відносини, реальний поворотний момент стався в лютому 2014-го. Тоді Росія вторглася на український півострів Крим. Це був критичний момент в історії 21-го століття, в який почалася нова і тривожна ера протистояння між Росією і Заходом. Відколи "зелені чоловічки" Путіна окупувати Крим 7 років тому, конфронтація лише розширювалася і ставала сильнішою.

За цей період російська агресія набула різних форм. Найбільш кричущим прикладом лишається неоголошена війна на сході України, яка триває досі й вже коштувала життя більш ніж 14 тисячам людей. Мільйони були змушені покинути свої домівки. Путін також розгортав свої гібридні війська в інших куточках світу, відправляв команди вбивць і спробував організувати принаймні один переворот на Балканах.

Російські хакери встановили нові стандарти в кібервійні, завдаючи удари по всьому: від політичних партій до основної інфраструктури. Тим часом, Москва надавала підтримку політичним екстремістам і сепаратистським рухам в ЄС і за його межами, в чому допомагала потужна машина дезінформації Кремля.

Читайте такожAtlantic Council: У Кремля з'явилось "вікно можливостей" для посилення війни в УкраїніМета всього цього - не перемогти Захід. Росія розуміє, що це неможливо. Натомість Москва намагається зміцнити свої позиції, підриваючи привабливість ліберальних традицій і демократичних інститутів, які дозволяють Заходу домінувати в глобальних уявленнях. Через власну нездатність конкурувати у битві за серця і уми м'якою силою, Москва намагається затягнути опонента на "свій рівень".

Це пояснює, чому Росія підтримує на Заході різні сили, націлені проти істеблішменту, не залежно від того, якого вони толку в політичному спектрі: лівого чи правого. Все, що здатне поглибити розколи в західному суспільстві, становить інтерес для Росії: від теорій змови про COVID-19 до фальшивих новин про звірства, нібито скоєні іммігрантами.

Кремль розглядає сучасну гібридну війну як цілком раціональну й важливу оборонну відповідь на екзистенційну загрозу, яку становить демократичний світ для авторитарної російської моделі. Такі погляди значною мірою засновані на тривалій московській параної після розпаду СРСР в 1991 році. Тоді демократичні протести по всій Центральній Європі під радянською окупацією призвели до швидкого розпаду Радянського Союзу. Кремль готовий піти на що завгодно, щоб не допустити повторення такої катастрофи. Його переслідує образ так званої "кольорової революції", яка от-от спалахне в самій Росії. Тому російська армія вторглася в Україну після продемократичної революції на початку 2014 року.

Читайте такожБойовиків окупованого Донбасу набирають для відправки до Білорусі – активістиЧерез 7 років після тих доленосних подій Україна лишається епіцентром конфронтації між Росією й Заходом. Москва досі тримає в окупації Крим і частину сходу України, не демонструючи жодних ознак готовності відступити. Навпаки, Путін закінчив 2020 рік обіцянками посилити свої атаки проти України. Виступаючи на щорічній прес-конференції в Москві 17 грудня, російський президент оголосив про плани посилити російську підтримку так званим "республікам" на українському Донбасі.

"Росія продовжить підтримувати Донбас, як це було й раніше. Ми навіть посилимо нашу підтримку", - сказав він.

Російська гібридна війна проти України передбачає збереження можливості все заперечувати. Тож Путін з притаманною обережністю "загорнув" свої заяви у риторику сусідського занепокоєння. Однак, попри нібито доброчинні розмови про російську підтримку розвитку інфраструктури й вирішення соціальних проблем, не варто применшувати значення його обіцянок "зберігати проактивну участь на лише на гуманітарному фронті сходу України, а й через пряму співпрацю".

Офіційно Москва визнає, що окуповані регіони на Донбасі - це українська територія, яка повинна реінтегруватися в Україну. На ділі ж Кремль робить серйозні кроки, щоб зробити будь-які зусилля з повернення цих районів Донбасу під контроль Києва провальними. З весни 2014 року місцеве населення живе під постійним тиском російської пропаганди, яка вихваляє Кремль і демонізує Україну.

З весни 2019 року Москва почала роздавати російські паспорти жителям окупованих районів. Ця стратегія з перетворення людей на зброю перетворює окупований схід України на паспортний протекторат, який може стати виправданням для відкритого вторгнення Росії. Навіть якщо Україна зможе відновити номінальний контроль над регіоном, велика кількість власників російських паспортів надасть Москви нескінченні можливості для втручання й обмеження українського суверенітету. Останні заяви Путіна свідчать, що він планує продовжити таку політику в 2021 році.

Російська відмова йти на компроміс в Україні, попри високу ціну агресії, дуже красномовна. Це індикатор московської готовності зробити все, щоб демократія не закріпилася на територіях, які вона вважає своєю імперією. Також це нагадує й про те, що жодна країна не грає таку важливу роль в самосвідомості Росії, як Україна. Її вважають настільки історично й культурно близькою, що багато росіян досі не можуть змиритися з тим, що українці - окремий народ. Це сприйняття нероздільної близькості - палиця з двома кінцями. Якщо демократія досягне успіху в Україні, російське населення теж почне вимагати кінця путінізму і схожих перетворень у своїй країні.

Читайте такожEUObserver: Російські війни в Україні й Сирії показали іншим країнам, як тиснути на ЄСЦе робить Україну найбільш логічним місцем для того, щоб дати відсіч російській гібридній війні, а також найкращою можливістю досягти остаточної перемоги. Неодноразово після розпаду СРСР українці демонстрували своє бажання жити в сучасній європейській демократії. В країні відбулися дві окремі продемократичні революції. Україна пішла на історичні жертви після 2014 року через необхідність боротися проти російської агресії.

Завдяки великим зусиллям, демократичні вибори тепер цілком звичайна риса української політичної культури. А підтримка вступу до ЄС і НАТО як ніколи висока. Єдине, що заважає українцям консолідувати демократичний прогрес своєї країни - це гібридна кампанія, яку веде Росія і її союзники серед українських олігархічних еліт.

Об'єднані сили Росії й українського олігархічного класу, без сумніву, грізні. Але вони не можуть сподіватися на можливість змагатися з нескінченно більшою силою західного світу. Нажаль, Захід досі не запропонував Україні таку потужну підтримку, як країни Центральної Європи в 1990-х роках. Натомість західна підтримка лишається відносно стриманою, яка дозволяє демократичній Україні лише виживати, а не процвітати. Це потрібно змінити, якщо демократичний світ хоче послати недвозначний сигнал Кремлю і вийти з нинішнього циклу гібридних баталій з Росією.

Читайте такожAtlantic Council: 2021 рік принесе 10 можливостей включно з наближенням миру в УкраїніДжо Байден от-от стане президентом США. А Ангела Меркель піде з посади канцлера Німеччини. Таким чином, 2021-й стане роком зміни лідерства у західному світі. Цей процес повинен також включати фундаментальне переосмислення підходу до Росії. Нинішня політика підтримки помірних санкцій і символічних кивків виявилася вкрай неефективною. Виключення з G8 не змушує Путіна відмовитися від своєї імперської місії.

Єдиний фактор, який Москва сприймає серйозно, - це сила, якої у Заходу багато, але він досі її не застосував. Як зауважив прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль в 1946-му: "Ніщо росіяни не поважають так, як силу, і ніщо не зневажають більше, ніж слабкість". Сьогодні це така ж правда, як і 75 років тому. І місце, де Захід може показати свою силу, - це Україна.

Вас також можуть зацікавити новини: