Москва здатна сіяти хаос і пхає носа не в свої справи, але вона - менша загроза, ніж Китай.
Як і було обіцяно, адміністрація президента Джо Байдена швидко намагається відновити пошкоджені Дональдом Трампом відносини з союзниками по НАТО. Міністр оборони США Ллойд Остін одразу після свого призначення на посаду зробив свій перший телефонний дзвінок Генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу.
Байден теж невдовзі опублікував відео своєї телефонної розмови з ним, вийшовши за межі традиційної публікації "стенограми".
"У нас попереду гора роботи: від COVID-19 до кліматичних змін й вирішення викликів для безпеки", - сказав Байден голові НАТО.
Але щойно телефонні дзвінки й промови про те, що"Америка повернулася" закінчаться, команді Байдена потрібно взятися за тяжке завдання підготувати НАТО до нового розділу в його історії. Про це на сторінках Washington Post пише професор Школи дипломатії й міжнародних відносин Університету Сетон-Холл Сара Моллер.
Читайте такожНімеччина запідозрила Росію в прагненні послабити НАТО
Після Трампа альянс не може просто повернутися до ведення справ, як зазвичай. Тому що "вести справи, як зазвичай" для НАТО останнім часом означало брати на себе все більше ролей і діяльності у відчайдушному пошуку своєї доречності. Трамп справді сильно нашкодив НАТО. Але буде не правильно звинувачувати його абсолютно у всіх проблемах. Зміщення основного завдання, наприклад, почалося задовго до нього.
Довгострокові корективи будуть включати переорієнтацію організацію безпеки на виконання її традиційної ролі стримування й захисту проти стратегічних суперників. Так, Росія серед таких суперників. Але головний з них Китай. Ця країна - очевидна наступниця СРСР зразка середини 20-го століття, зважаючи на її ідеологічні амбіції, які суперечать західній демократії.
Кінець Холодної війни передбачувано став причиною появи кризи ідентичності НАТО. Під керівництвом США організація відійшла від давньої цілі колективної оборони проти Москви. Натомість вона почала виконувати глобальну миротворчу місію. Безпека країн за межами альянсу стала проблемою через теорію, що нестабільність і насильство за кордонами НАТО може перекинутися на територію країн-учасниць. До того ж втручання, щоб зупинити гуманітарні катастрофи, вважалося по-суті правильним.
Ця зміна супроводжувалася розширенням. З кінця 1990-х років НАТО майже подвоїв кількість країн-учасниць. З 16 їхня кількість зросла до 30. І в складі тепер були Естонія, Литва і Латвія, які колись були частиною СРСР, а також колишні країни-учасниці радянського Варшавського договору, такі як Польща.
Читайте такожВ уряді розповіли про терміни вступу до НАТО і назвали важливі реформи для цього (відео)
Громадянські конфлікти й насильство такого типу в інших гарячих точках світу навряд чи зникнуть найближчим часом. Але НАТО погано підготовлений до вирішення таких проблем. Стабілізація глобальних криз - надто розмита мета, щоб бути організаційним принципом для військового альянсу. До того ж, такі амбіції ще більше "розтягнуть" обмежені ресурси НАТО в часи, коли Північноатлантичний регіон сам опинився під загрозою. Але переорієнтація НАТО на боротьбу з загрозами, які надходять з Китаю, відновить початкову місію альянсу як захисника союзників від стратегічних ворогів.
А як же Росія? Вона досі втручається не в свої справи. Але вона здебільшого під контролем. Сучасна Москва - лише тінь від себе колишньої. Так, вона здатна сіяти хаос будь-якими методами. Але з точки зору неядерних військових сил, вони не становить такої загрози для НАТО, як колись. І альянс швидко відреагував на наявні російські загрози. Після анексії Криму в 2014 році НАТО створив нові командні центри й штаб-квартири в Польщі, Литві й Румунії. І це було найбільшою інвестицією у структуру сил з часів Холодної війни.
Досі зберігаються внутрішні суперечки щодо того, як діяти в разі поширення дезінформації перед виборами. Деякі європейські країни, зокрема Франція, здається, схильні закривати очі на провокації Володимира Путіна. А Німеччина вперто прагне більшої фінансової й енергетичної співпраці з Росією. Путін використає ці розколи, щоб спробувати розділити союзників і налаштувати один проти одного. Але в питанні стримування російського військового авантюризму НАТО об'єднаний і ефективний.
Читайте такожThe Economist: Інтернет так і не приніс свободу в Китай, чому?
Китай також багато інвестує в європейську інфраструктуру. Державні компанії володіють великими частками 13 європейських портів. А, наприклад, телекомунікаційна компанія ZTE користується великою присутністю в південно-східній Європі. Коли країни поступаються контролем над своєю інфраструктурою, вони втрачають "стійкість" або здатність відновитися після шоку природної катастрофи чи військової атаки. Пекіну легше тиснути на країни НАТО, погрожуючи відрізати їх від доступу до портів, наприклад.
Зосередження НАТО на загрозі з боку Китаю не означає, що завтра військові кораблі альянсу увійдуть в Південно-Китайське море, де Пекін будує дедалі більше баз ВМС. Принаймні на початку це буде означати зміну стратегічного мислення. Але Китай вже зараз проник в Північноатлантичний регіон. В Арктиці він, наприклад, разом з Росією працює над видобутком природного газу. Він також відправляє криголами в Норвезьке море.
Щоб розібратися з цією активністю, НАТО може почати з формального включення "Крайньої півночі" в свої стратегічні документи й збільшити присутність в регіоні. Також, щоб переорієнтуватися на протистояння з Китаєм, НАТО повинен обмежити свою іншу діяльність, що вже принесе користь.
"Окрім припинення тренувальних і консультативних місій в Іраку й Афганістані, буде розумним поставити розширення НАТО на паузу. Оскільки було б недоцільно приймати нових членів, таких як Україна і Грузія, жахливо провокуючи Росію, в ході вирішення кризи ідентичності. Росія вже й так стримана. Надання членства Україні й Грузії, чого європейці й так не дуже хочуть, поховає переговори з Москвою про контроль озброєнь", - йдеться в статті.
Читайте такожРосія залишається стійкою загрозою для США і Європи, попри санкції - Пентагон
Підйом Китаю - найважливіша геополітична подія 21-го століття. Було б дивно, якби НАТО проігнорував цей виклик. Європа продовжує применшувати загрозу через зростання китайського впливу у Північній Атлантиці. І це може допомогти Си Цзиньпіну зробити те, чого не змогли Путін і Трамп. Він може знищити НАТО.
Читайте також: Байден заявив, що вважає Путіна вбивцею. У великому інтерв'ю глави Сполучених Штатів для ABC News Байден відповів на ключове питання про російського президента Володимира Путіна. На питання, чи вважає Байден Путіна вбивцею, той відповів ствердно.