Опитування свідчать, що росіяни, швидше за все, не зрадіють, якщо їхня країна піде на відкрите військове вторгнення на Донбасі.
Багато аналітиків стривожені масовим стягуванням російських військ вздовж кордону України. Російські сили накопичуються в районах поблизу тієї частини Донбасу, де триває війна. Також деякі війська були відправлені в окупований Крим.
Зважаючи на посилення боїв на передовій, погрози Кремля й ескалаційну риторику державної пропаганди Росії, виникає єдине питання: що відбувається?
Про це на сторінках Washington Post пише професор пострадянської зовнішньої політики Колумбійського університету Тімоті Фрай. Деякі експерти допускають, що президент Росії Володимир Путін добивається конфронтації з Україною, щоб посилити свої позиції вдома. Повідомлення з Росії свідчать, що підтримка Путіна слабне, а його партія непопулярна перед виборами, які пройдуть у вересні.
Читайте такожSüddeutsche: Україна слабка, але не беззахисна
Анексія Криму змусила рейтинг схвалення Путіна підскочити до 80% аж на 4 роки. Напевне, саме тому вважається, що російське суспільство схвалює агресивну зовнішню політику Росії. Анексія спровокувала "колективну ейфорію", яка призвела до "емоційного вибуху гордості, надії й довіри до російських лідерів". Масова підтримка окупації Криму була частково пов'язана з тим, що вона відбулася майже безкровно. Політичні підходи до України, які будуть мати більшу ціну, далеко не такі популярні.
В травні 2014 року, коли бої на сході України були запеклими, лише 31% опитаних росіян підтримував "відправку прямої військової допомоги, зокрема введення військ". До серпня 2015 року втома опустила цю цифру до 20%. У 2015 році опитування запитало росіян: "Якщо ви дізнаєтеся, що серед бойовиків є солдати регулярної армії Росії, якою буде ваша реакція?". Лише 9% відповіли, що позитивною, а ще 24% - що "швидше за все позитивною".
І так не лише в питанні України. В серпні 2017 року лише 30% росіян вважали, що Кремлю варто продовжувати військові операції в Сирії. А 49% стверджували, що їх варто припинити. В березні 2014 року Путін заявив, що "росіяни й українці - єдиний народ, який не може жити один без одного". Але в січні 2020 року опитування показало, що 82% росіян вважають, що Україна повинна бути незалежною країною. Лише 15% вірять, що "Росія і Україна повинні об'єднатися в одну країну". Ці цифри лишалися майже незмінними з 2008-го. Влітку 2020-го лише кожен четвертий росіянин підтримував об'єднання з Білоруссю.
Читайте такожPolitico: Росія влаштувала штучний голод в Сирії
Насправді національна гордість дуже важлива для росіян. Суспільна підтримка армії, служб безпеки і церкви висока й зростає. Учасники опитувань часто пов'язують національну гордість з перемогою в Другій світовій війні, досягненнями в космосі і анексією Криму. Також більшість росіян хотіли б, щоб Москва повернулася в глобальну політику. Росіяни вірять, що їхня країна - супердержава. І близько 80% хотіли б зберегти цей статус. В 2018 році 47% респондентів називали відновленням статусу великої держави головним досягненням Путіна.
Але роль великої держави коштує дорого. І коли росіян питають, що б вони обрали, вони віддають перевагу економічному розвитку, а не статусу. Кожні кілька років "Левада Центр" запитує росіян, чого б вони хотіли: щоб їхня країна була "супердержавою, яку всі інші країни поважають і бояться", чи щоб вона стала країною "з високими стандартами життя, хоч і не серед найсильніших у світі".
Читайте такожThe Guardian: Біля кордонів України і Тайваню зароджується світ з "1984" Орвелла
Результати опитувань свідчать, що росіяни не дуже хочуть платити високу ціну окупації Криму. В літку 2019 року лише 16% були готові до великих втрат, 26% - до "певних втрат", а 36% - не хотіли нічого втрачати через Крим.
Громадська думка не визначає зовнішню політику Путіна. Але важко уявити, щоб Кремль її ігнорував взагалі. Всупереч популярному твердженню, що Путін намагається посилити війну заради підвищення рейтингу, російське суспільство, швидше за все, скептично поставиться до такого кроку. Кремлю доведеться добре постаратися, щоб "продати" війну вдома. Зрештою, підтримка Путіна скоротилася після війни з Грузією в 2008 році й з початком вторгнення в Сирію в 2015-му.
Читайте також"Руки геть від України": у Європарламенті жорстко звернулися до Путіна
У Кремля є значні можливості, щоб просувати потрібні йому наративи вдома. І деталі мають значення. Але отримати підтримку суспільства для прямого військового вторгнення на схід України буде викликом навіть для Путіна.