Себастьян Денхардт: Німеччина усиновила Кличків
Себастьян Денхардт: Німеччина усиновила Кличків

Себастьян Денхардт: Німеччина усиновила Кличків

17:11, 23.07.2011
5 хв.

"Щоб знімати якісне кіно, потрібно  проникнутись філосіфією Кличків – якщо ти впав, лежиш на підлозі, і здається, що немає сил піднятись, ти маєш встати і продовжувати свій бій"... Інтерв`ю

Себастьян Денхардт, режисер знакової документальної стрічки “Кличко”, мало не одразу став кумиром глядачів Одеського міжнародного кінофестивалю – так їм сподобалась історія братів Кличків, уперше показана в повному варіанті: від дитинства й до наших днів, від поразок - до перемог, від України - до США. Режисер-володар престижної телевізійної премії ”Еммі”, який представив німецький погляд на історію братів-боксерів, із задоволенням розповів, за що ж Кличків так люблять у Німеччині, і поділився рецептом як зняти якісну документалку.

- Що ви знали про Україну, перш ніж розпочали тут зйомки байопіку “Кличко”?

Себастьян Денхардт- В першу чергу, маю сказати, що мені надзвичайно подобається Україна. Як Київ, так і Одеса – прекрасні міста. Але, на мій сором, я взагалі мало що чув про Україну, перш ніж почав знімати тут. Так, звісно, я дещо вивчив про країну ще до зйомок. Щодо певних політичних аспектів – я вважаю, що не можу нічого коментувати, так як просто надто мало знаю про це.

Відео дня

- А про Одеський кінофестиваль ви чули до свого візиту сюди?

- Так, чув, що він уперше проходив минулого року, але більше вивчив про нього, коли ми отримали запрошення презентувати тут стрічку “Кличко”. І мені було надзвийчано приємно. Адже раніше ми вже представляли цей фільм на іншому фестивалі, доволі відомому – на “Трайбеку” у Нью-Йорку, це фестиваль документального кіно. І, до речі, “Кличко” мав там неабиякий успіх. Але в Одесі знаходитись приємніше.

- Як ви познайомились із братами Кличками?

- Володимир запросив мене у свій тренувальний табір, а вже пізніше я познайомився з Віталієм. Ми довго вели переговори щодо зйомок фільму “Кличко” і вже тоді подружились. Два роки ми працювали разом, тому дійсно зблизились, вони стали моїми дуже хорошими друзями. Вже навіть після закінчення зйомок, після 2009 року я продовжував особисто відвідувати їх бої, знаходився десь недалеко від рингу. І тоді мені сяйнула думка – ми випустимо стрічку на DVD, а бонусом на диску стануть мої записи їхніх останніх боїв. Мені надзвичайно подобається родина братів – і матір, і батько. Тому минулої середи, коли я дізнався про смерть Кличка-старшого, мені стало дуже боляче – я зустрічав цю людину, ми довго спілкувались, і я захоплювався Володимиром, тому що він зміг виростити таких синів.

- Як у Німеччині сприйняли стрічку “Кличко”?

- Німців вражає дисциплінованість, не лише фізична, але й духовна сила братів, їхній позитивний образ, маю на увазі, що вони не дозволяють один одному поводитися некоректно на людях, навпаки – вони із задоволенням спілкуються з фанатами, уникають провокацій і скандалів, як на рингу, так і в публічному житті. Власне, потрібно розуміти, як німці ставляться до братів Кличків – нехай їхня батьківщина Україна, але ми сприймаємо себе, як країна, котра усиновила їх. Звісно, вони українці, але все ж таки живуть у Німеччині, тому ми також маємо певні права вважати їх хоча б частково німцями і пишатися такими своїми громадянами.

Себастьян Денхардт Кличко

- Про що збираєтесь знімати наступний фільм? Можливо, вас надихнув ще хтось з українців?

- Наразі я займаюсь проектом для німецького телебачення. Але приїхавши в Україну, я помітив справжній феномен: ви – нація борців. Тобто, брати Клички швидше не виключення серед українців, а просто представники такого сміливого і хороброго народу. Тому якщо знайду цікавий сюжет, або отримаю запрошення в український проект, я із задоволенням займатимусь ним.

- Як володар премії “Еммі”, як вважаєте, які стандарти має ця премія? І чи має вона їх узагалі?

- Так, звісно, стандарти існують, але вони змінюються разом із реаліями. У мене величезну гордість викликає сам факт того, що я отримав “Еммі” – це справжній телевізійний “Оскар”. Потрібно просто розповісти щось особливе. Головне – це зачепити людей, зворушити їх. Потрібно вміти розповісти історію емоційно – власне, як і в художньому кіно. Мені, наприклад, надзвичайно подобаються стрічки Майкла Мура – у нього своєрідна іронічна манера розповідати історії, та часто він буває надто саркастичним, а це не те, що чіпляє людей за живе. Але мені здається, що все ж таки важливі не стільки нагороди, скільки реакція публіки, це -найбільша нагорода.

- Як ви вважаєте, яка головна умова створення успішного документального фільму?

Себастьян Денхардт- Потрібно просто розповісти цікаву історію – між художньою і документальною стрічкою не так багато різниці, як здається на перший погляд. Обидва жанри по суті майже завжди - драми, а вже від режисера залежить, як він подась історію, котра потрапила до його рук. Наприклад, у мене з “Кличко” був просто шикарний матеріал, тому було не надто важко знайти позицію, з якою треба розповідати цю історію. Крім того, існує маса технік та стилів зйомок документального кіно. В моєму випадку, я використував спеціальну технологію – наприклад, оператор, що займав головну камеру, був приблизно одного зросту з братами Кличками, тому що мені хотілось, щоб глядач постійно дивився боксерам не на торс і не знизу, а прямо в очі. Це – своєрідний психологічний прийом.

- З чого порадите починати молодим режисерам, котрі бажають працювати у документальному жанрі?

- Вони мають проникнутись філосіфією Кличків – якщо ти впав, лежиш на підлозі, і здається, що немає сил піднятись, ти маєш піднятись, стати і продовжувати свій бій. Потрібно йти до своєї мети, багато працювати, навіть коли здається, що тобі це не під силу.

Розмовляла Катерина Зінов’єва
 

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся