Запитайте правду про війну у військових
Найважчий екзамен за роки незалежності України наші Збройні Сили тримають з гідністю, героїчно захищаючи територіальну цілісність і недоторканність держави.
Днями відбувся брифінг за участю Міністра оборони України генерал-полковника Валерія Гелетея та бойових командирів — учасників АТО. З огляду на окремі критичні публікації в деяких ЗМІ про наші Збройні Сили виникла потреба почути правду про нинішню війну проти агресора від безпосередніх учасників антитерористичної операції, командирів частин, які є кістяком нашого війська. Слухаючи розповіді цих бойових офіцерів, відчуваєш: ці люди знають, про що говорять. Їхні прості слова, сповнені великої сили духу та впевненості у власних солдатах та їхніх діях, не викликали й тіні недовіри.
Полковник Михайло Забродський, командир 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України — Герой України:
— Користуючись нагодою, від імені 95-ї бригади, всіх Високомобільних військ і всіх учасників АТО, всіх Збройних Сил хочу подякувати Українському народові за величезну матеріальну й моральну підтримку нашого війська. 95-та бригада знаходиться в зоні АТО з квітня. Пункт постійної дислокації ми залишили на початку березня. Вже шостий місяць солдати та офіцери не бачать сім’ї, рідних. А короткострокова відпустка — справжнє щастя. За цей час не було жодної ротації, її просто неможливо провести, адже нашу бригаду замінити ніким. Попри все, військовослужбовці гідно виконують свій військовий обов’язок. Легше назвати населені пункти на Донбасі, де нас не було, ніж перерахувати ті точки, де ми виконували поставлені завдання. Більшість завдань ми виконували на території, яка контролюється незаконними збройними формуваннями або підрозділами збройних сил Російської Федерації. Більшість завдань Міністр оборони і начальник Генерального штабу ставили напряму. І жодного разу, навіть коли обстановка була не до кінця з’ясована, ми не ставили під сумнів їхню компетенцію, і були впевнені, що в разі потреби без підтримки не залишимось.
Я прагну донести до всіх, і переконаний, що це буде загальна думка учасників АТО і всього війська: ті Збройні Сили, які в березні за сигналом тривоги були підняті і передислоковані спочатку на Південь, а згодом на Схід нашої країни, тієї армії більше немає. За шість місяців докорінно змінився настрій особового складу, зміцнився бойовий дух, можливо, ми ще недосконалі, але хочу вас запевнити, що найважчий екзамен на право називатися Збройними Силами, як і право бути народом і нацією, ми витримали. Сподіваємось й надалі, за умови підтримки з боку керівництва держави і Українського народу, ми будемо надійним гарантом територіальної цілісності й недоторканності держави.
Полковник Юрій Блішун, начальник розвідки оперативного командування «Північ»:
— У ЗМІ була поширена інформація, що армія РФ почала вторгнення в Україну 24 серпня. Насправді перші дані про наявність у нашій країні регулярних російських військ були отримані ще 7 серпня, коли в районі села Новоганівка був підбитий БТР, а в ньому знайдені станції супутникового зв’язку, які є лише в російської армії, а також особисті речі і документи, що свідчили про наявність військовослужбовців регулярних підрозділів ЗС РФ.
Наступного разу українські війська зіткнулися з російськими на світанку 15 серпня, після того, як батальйон «Айдар» та 24-та бригада з боєм відбили Новосвітлівку та Хрящувате.
Саме тоді до одного з наших блокпостів вийшов розвідувальний дозор 76-ї псковської десантної дивізії РФ. Командир підрозділу підійшов безпосередньо до блокпоста, адже був упевнений, що він зайнятий сепаратистами, що навколо свої люди. Він не знав дороги до Луганська. Відбувся бій, в результаті якого дозор у складі 5 бронемашин був знищений, а особовий склад розсіявся.
Потім бій з російськими підрозділами відбувся 20 серпня в районі Георгіївки. Одну роту було знищено бійцями 24-ї механізованої бригади та батальйоном «Шторм», в результаті операції були захоплені документи та карти, які ми вже демонстрували широкому загалу. (Полковник Юрій Блішун продемонстрував одну з вилучених карт, як доказ, що захоплені в полон російські військовослужбовці добре знали, де перебувають. Тож їхні розповіді про те, що вони нібито заблукали, є відвертою брехнею. — Авт.)
— Ви бачите карту, на якій чітко позначені сектори відповідальності підрозділів ЗС РФ. Всі заяви про те, що вони нібито випадково тут, що їх ввели в оману — повна нісенітниця. Українське військове командування не оприлюднювало ці факти, що дозволило нам ефективно організувати оборону і протистояти ЗС РФ.
Полковник Олександр Кириленко, заступник начальника оперативного управління ОК «Північ»:
— Після того, як в луганському аеропорту при заході на посадку був збитий український транспортний Іл-76, а трохи пізніше ще й Ан-30, постачання в аеропорт було припинене. Тому, коли 17 липня туди прорвався один з українських підрозділів, жодного безпечного сполучення з луганським аеропортом не було.
Був створений коридор — так звана «дорога життя», по якій для забезпечення оборони Луганська йшли колони з питною водою, продовольством, паливно-мастильними матеріалами. За півтора місяця існування цього коридору, який проходив через Лутугине, Георгіївку, Сабівку, Веселу Тарасівку, було перевезено близько 70 кубометрів питної води та понад 50 тисяч сухих пайків для особового складу.
На території Луганського аеропорту протягом цього часу виконували завдання від 600 до 1000 військовослужбовців під постійними обстрілами. Наприкінці липня аеропорт почали обстрілювати «Градами» — до п’яти разів на добу. Та військовослужбовці тримали оборону. При цьому продовольство доставлялося. Волання в деяких ЗМІ та інтернет-ресурсах про те, що оборонці луганського аеропорту голодують, було не тільки дезінформацією, яка нагнітала негатив в українському суспільстві, але й ляпасом тим військовослужбовцям, котрі, ризикуючи життям, мужньо виконували наказ щодо забезпечення побратимів, які тримали оборону в аеропорту. Начальник штабу 80-ї аеромобільної бригади, навіть поранений, залишався разом з бійцями в аеропорту до наказу виходити, а потім з мінімальними втратами вивів свої підрозділи…
Полковник Сергій Кривонос, начальник штабу командування ВДВ ЗС України:
— Об’єктивне висвітлення діяльності Збройних Сил України і безпосередньо офіцерів, які командують своїми підрозділами в зоні АТО, на жаль, є проблемою, адже часто стикаємось з перекрученим сприйняттям реальності. Зокрема, протягом травня-липня зведений підрозділ, який обороняв краматорський аеродром, досить успішно вів бойові дії в умовах повної ізоляції. Коли бракувало води, харчів і боєприпасів, він успішно виконав поставлене завдання. При цьому важливо, що ми зберегли особовий склад. І в цьому в першу чергу заслуга наших офіцерів — 25-ї, 95-ї бригади, 3-го, 8-го полків спецпризначення, офіцерів Повітряних Сил. А коли я читаю в пресі, що наші офіцери не вміють командувати… У нас достатня кількість підготовлених офіцерів, які професійно виконують свою роботу! Так, полковник Гордійчук у серпні протягом двох тижнів командував обороною Савур-Могили, а в той час деякі ЗМІ волали, що там нема наших військ. І це тоді, коли група з 30 наших військовослужбовців відбивала атаки та успішно корегувала вогонь по колонах російських військ, що входили на територію Донецької і Луганської областей. Треба розуміти, що на інформаційному полі також іде велика війна, і той, хто вдається до плюндрування своєї армії, неправдиво висвітлюючи події, грає на боці ворога.
Капітан 1 рангу Едуард Шевченко, начальник 73-го Центру спеціальних операцій ВМС ЗС України:
— Операція взяття Дзержинська тривала 20 хвилин. Про цю операцію відомо небагато, воно й не дивно, бо це військова операція. Сьогодні я тут, бо бачу, як з усіх боків військо, його командування намагаються облити брудом. Так ось, незважаючи на те, що сили, які нам протистояли під час операції у Дзержинську, були аж занадто нерівні — дві одиниці танків, БМП і БТР та до того ж до 200 осіб особового складу, нам вдалось утримувати місто 7 годин 40 хвилин. Жоден з бійців не виявив малодушності, боягузтва. Ми дійсно потрапили в кільце. Але нас там не залишили без підтримки. У проросійських ЗМІ писали про знешкодження близько 100 наших військовослужбовців. Як людина, яка там була, скажу: ми не втратили жодного бійця. Вийшли звідти з трьома пораненими. Контузії я не рахую, адже тільки з ворожого танка по нашій позиції було зроблено близько 20 пострілів.
Для чого я це розповідаю? Коли чую про те, що нас кинули, про те, як негативно висловлюються про наші дії нефахівці, мені стає, м’яко кажучи, не по собі. Людина, яка мало розуміється на військовій справі, не може давати оцінку досвідченим командирам! Ворог добре знає ціну багатьох наших командирів. І він прагне через інформаційну війну їх відсунути. Задумайтесь над цим.
Командир підрозділу спецрозвідки, який забажав залишитись невідомим:
— З квітня ми знаходимось на території Донбасу і контролюємо ситуацію як зсередини, так і ззовні. Наш підрозділ звільнив близько
70 полонених і брав участь у визволенні 10 міст Донбасу. Ми першими заходили у Слов’янськ. Згодом був Краматорськ, потім Дзержинськ. Щодо Дзержинська, то операція зі звільнення міста була найшвидша і її розробляли особисто Міністр оборони генерал-полковник Валерій Гелетей і начальник Генерального штабу генерал-полковник Віктор Муженко. При штурмі міста зазнали поранень лише троє бійців, втрат у підрозділі не було. Я голосно про це кажу, аби розвіяти брехню про сотні вбитих український хлопців.
Наталія Ткачук, «Народна армія»