Проект закону про дорожній податок: більше їздиш – більше платиш

У ВР з`явився законопроект, який може повністю змінити систему оподаткування власників автотранспорту... Пропонується перенести податок з об`єму двигуна на пальне...

У ВР з`явився законопроект, який може повністю змінити систему оподаткування власників автотранспорту... Пропонується перенести податок з об`єму двигуна на пальне...

Велика українська транспортна революція наприкінці зими – початку весни цього року, як відомо, захлинулася. Власне, революція полягала в одному – різкому напруженні транспортного збору, тобто податку за володіння автомобілем – у кілька разів. Але й цього вистачило – таксисти, маршрутники і просто автовласники перекрили центр столиці, а в парламенті в єдиному пориві проти нововведення об`єдналися ті, хто готовий з будь-якого приводу сперечатися. У результаті законопроект про різке підвищення транспортного збору був з тріском провалений, незначні косметичні підвищення зборів для окремих категорій автомобілів мало що змінюють.

Проте, судячи з усього, ідея змін у системі транспортного збору залишається вельми затребуваною. Головним аргументом на користь цього виступає більш ніж критичний стан українських доріг – без реальних коштів змінити навряд чи щось вдасться.

Шість відсотків – але не від об`єму “движка”, а від літра пального

12 лютого у Верховній Раді під номером 3030-12 був зареєстрований законопроект – під авторством народного депутат від БЮТ Олександра Сочки, – який може повністю змінити систему оподаткування власників автотранспорту. Йдеться про відмову від нинішньої практики нарахування податку на автотранспорт, виходячи з об`єму його двигуна. Натомість пропонується встановити фіксовану ставку податку з транспортного засобу у розмірі 6% вартості 1 літра бензину, солярки чи іншого виду моторного палива, що реалізовується кінцевому споживачеві.

Добре це чи погано? Точніше, хто від цього виграє – більшість автоаматорів і країна в цілому, чи окремі «групи громадян»?

Якщо абстрагуватися від політичних ігор навколо закону, очевидно, ініціаторам його прийняття доведеться зіткнутися з неприйняттям нововведення, як це буває з будь-якою ініціативою у сфері оподаткування. Мовляв, «от уже, діячі, що вигадали: не вийшло підвищити збір з об`єму двигуна, так вирішили через бензин бабки знімати». Такими, вочевидь, є реалії нашого світосприймання, заснованого на власному сумному досвіді, який підказує: з боку держави нічого доброго чекати не доводиться.

До того ж, і сам автор законопроекту «Про внесення змін до статей Закону «Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів» Олександр Сочка в розмові з кореспондентом УНІАН одразу зазначив, що пропонований ним проект не претендує на вищий ступінь справедливості в підході до оподаткування власників автомобілів.

«Абсолютно справедливого транспортного збору, напевно, немає в жодній країні світу, – каже він. – Досить близько до цього стоять США, де крім транспортного збору, який закладений в ціну палива, враховується ще й вага транспортного засобу. Адже очевидно, що у вантажівок теж можуть бути вельми економічні двигуни, які споживають бензин нарівні із старим легковим автомобілем. Але також очевидно і те, що важка вантажівка чинитиме на дорожнє покриття помітно більшу руйнівну дію, ніж легковичок».

Проте, впевнений депутат, Україні сьогодні необхідно відмовитися від архаїчної форми нарахування транспортного збору і хоч би на один крок наблизитися до того варіанту, рівень справедливості якого значно вищий.

Що ж це за рівень справедливості?

Конструктивна критика замість асфальтоукладальника

Податок з власників транспортних засобів або, як його прийнято називати – транспортний збір, ймовірно, повинен практично повністю іти на підтримку в належному стані автомобільних доріг і супутньої інфраструктури. Розпорядником основного дорожнього господарства України, а відповідно і коштів, що спрямовуються на його обслуговування і розвиток, є Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор». А у “Автодора” грошей хронічно мало. Завдяки новому законові вони можуть, нарешті, реально з`явитися.

В Україні, зазначає автор законопроекту, є маса контролюючих органів за витрачанням коштів, але проблема все-таки в іншому: структури, що відповідають за стан автодоріг обгрунтовано кажуть про вкрай недостатнє фінансування дорожніх робіт. «Грошей не завжди вистачає навіть на проведення ремонтних робіт, які мають суто тимчасовий характер, – навесні підлатали ями, а вже за рік все починається знову. Натомість у таких країнах, як Німеччина, ремонт доріг роблять не частіше одного разу в 7 років. Необхідно змінювати технології дорожніх робіт, інвестувати в оновлення дорожно-будівельного устаткування», – переконаний Сочка.

25 березня ВР прийняла закон, згідно з яким транспортний збір повернувся на старий рівень, таким чином, проблему заморозили. «Але питання – де держава візьме 1 млрд. 600 млн., які необхідні цього року на ремонт доріг, – залишається. Поки ж ми знову вдалися до соціального популізму. Звичайно, ті автомобілісти, які протестували під Кабміном і Верховною Радою, дістали привід святкувати перемогу над «кровопивцями» політиками, але вони ж повинні розуміти, що найближчим часом про нормальні дороги в Україні не може бути і мови. Якщо раніше ще можна було розраховувати одержати довгострокові кредити на ремонт доріг від міжнародних фінансових організацій, то в умовах кризи цей варіант стає дуже малоймовірним. До того ж за кредитними зобов`язаннями потрібно розраховуватися», – наголошує депутат.

А за новим законопроектом, як і за його попередніми версіями, транспортний збір передбачається переказувати до бюджетів місцевого органу самоврядування за місцем розташування пункту реалізації палива. Це має сприяти рівномірному розподілові кошів на ремонт доріг. Де більше навантаження на дороги, там більше їздять, отже, більше купують бензину і, відповідно, більше надходжень до місцевого бюджету від транспортного збору.

Але це базові поняття. Як усе відбуватиметься насправді, в деталях, зараз говорити ще складно. «Як стягуватиметься транспортний збір – це питання до контролюючих органів, як він адмініструватиметься, – залежить від уряду», - зауважує автор законопроекту.

Добре, скаже будь-який автовласник, дорогі – це чудово. Тільки чому все це повинен сплатити саме я?

Що це коштуватиме?

Кажучи про головне питання, яке непокоїть власників автотранспорту, а саме, про те, наскільки можуть подорожчати бензин і солярка, пан Сочка послався на розрахунки, зроблені експертами Кабінету міністрів.

“Згідно з розрахунками, зробленими близько місяця тому, ті 6%, які будуть закладені в ціну палива як транспортний збір, в грошовому вимірі призведуть до збільшення вартості 1 літра бензину марки А-95 на автозаправках на 30 копійок. До вартості дизпалива, 6% надбавка, станом на кінець лютого цього року, додасть приблизно 27 копійок”, – пояснив депутат.

За його словами, під час обговорення законопроекту на профільному комітеті Верховної Ради розглядалися варіанти зниження навантаження від сплати транспортного збору, а можливо, і повної його відміни для окремих категорій власників автотранспорту.

«Хочу ще раз наголосити, що мій законопроект дає можливість уникнути всієї цієї плутанини, яка виникає у зв`язку з нарахуванням транспортного збору залежно від об`єму двигуна. Закон є більш зваженим щодо старих машин з 2–3-літровими двигунами, і він не має на меті наповнювати бюджет за рахунок одних, даючи необгрунтовані преференції іншим», – роз`яснив депутат.

Олександр Сочка переконаний, що нова методика розрахунку транспортного збору дасть змогу власникам старих автомобілів заощадити на транспортному зборі. «Якщо раніше, – сказав він, – господар машини за умовчанням вносив фіксовану суму транспортного збору, виходячи з робочого об`єму двигуна його машини, то після внесення поправок у закон, що передбачають включення збору у вартість бензину, він зможе самостійно контролювати свої витрати. Хочеш платити менше – менше їзди, до того ж нова схема відміняє, так би мовити, авансовий платіж транспортного збору – користуєшся машиною, платиш, стоїть автомобіль без руху, відповідно, і держава не вимагає грошей за простій».

У підсумку, упевнений народний депутат, можливе зростання ціни бензину на 30–40 копійок позначиться тільки на тих людях, які часто користуються машинами. Повертаючись до старих радянських автомобілів, можна сказати, що їх власник – сільський житель, який використовує своє авто для доставки на базар овочів, фруктів і іншої сільгосппродукції, – заплатить за новим транспортниму збором у 2–3 рази менше, ніж він платить сьогодні. Адже користується своєю машиною він не так вже й часто. Однозначно, більше всіх платитимуть власники 6–8-літрових позашляховиків і представницьких лімузинів. Але, поза сумнівом, у людини, яка дозволила собі транспортний засіб за 70–80 тисяч доларів, знайдуться гроші щоб заплатити за бензин, ціна якого за 1 літр стане лише на 30 копійок дорожче.

Підбиваючи підсумок сказаного, пан Сочка повторює, що новий підхід до транспортного збору значно ефективніший з суто психологічного погляду. Усе чітко – вранці гроші, ввечері стільці. Власник автомобіля почувається взаємозв`язок між відданими державі грошима і одержаними натомість «послугами». Звісно, якість послуг – це окреме питання.

Проте, зрозуміло, що у нового закону знайдеться чимало і супротивників.

Хто вони, ці «групи неприйняття»?

...А баба Яга проти

Насамперед, як нескладно передбачити, проти будуть ті, хто заробляє на життя перевезенням пасажирів.

Але питання про дискримінацію окремих платників транспортного збору, таких, як таксисти, вважає автор законопроекту, відкрите для дискусій. За словами Сочки, чистий прибуток від надання таксистами послуг безпосередньо не залежить від незначного подорожчання палива. Сума, витрачена ними на придбання палива як і раніше входитиме у видаткову частину їх бізнесу, в якій витрати на обслуговування (ремонт) автомобіля, рекламні послуги, виплату кредиту, послуги зв`язку тощо.

«Я готовий обговорювати питання про те, що певні категорії платників транспортного збору мають претензії до такої системи нарахування податку. Можна зібрати круглий стіл або створити робочу групу, до якої ввійдуть всі зацікавлені сторони. Але з іншого боку, якщо, наприклад, таксисти вважають себе скривдженим, то можна нагадати їм, що якщо вони платитимуть більше за всіх, то і дорогами вони користуються більше за інших власників автотранспорту, і шкідливих речовин їх автомобілі викидають в атмосферу більше. Я розумію, що зрештою це навантаження в незначній частині ляже на пасажирів таксі, але іншого виходу, окрім як впровадження такої форми оподаткування і його чесної виплати, я не бачу», – сказав депутат.

Окрім таксистів, які вже заявили про свою незгоду з новим законопроектом, є й інші «групи ризику». До них, зокрема, належить сільськогосподарська техніка, щодо якої, на думку пана Сочки, можливі прямі дотації, або ж спеціальна форма розрахунків за паливо для сільгосппідприємств. Так само може вирішуватися питання і з автомобілями пожежної охорони, машин швидкої меддопомоги, соціального транспорту типу шкільних автобусів. Відповідні доповнення, за словами автора законопроекту, будуть внесені до його тексту найближчим часом.

Такий закон навряд чи сподобається і власникам автозаправних мереж. Навіщо, питається, їм додаткова увага з боку контролюючих органів до їх бізнесу, а особливо до грошових потоків, які через них проходить. Зайвий головний біль через те, що через ваші бухгалтерські документи проходять гроші, до яких у держави може виникнути особливо пильний інтерес, нікому не потрібна», – говорить Олександр Сочка.

У результаті, звісно, треба зважувати, чиї інтереси важливіші для суспільства. Автор законопроекту бачить в ньому ще одну незаперечну перевагу: у разі прийняття закону транспортний збір нарівні з громадянами України почнуть платити й іноземці, які перетинають територію нашої країни на особистому автотранспорті. Насамперед, це важливо для вантажних автомобілів – хур, десятки тисяч яких щорік витовчують українські дорогах із заходу на схід і назад. Тепер, заправляючись на українських заправках, вони автоматично платитимуть і за українські дороги.

Загальна сума доходів від стягнення транспортного збору, за новою методикою, прогнозується в розмірі близько 2 мільярдів 650 мільйонів в рік. Такої суми не вистачить навіть на те, щоб привести до ладу дороги одного лише Києва. Але це все ж таки помітно більше, ніж 700 мільйонів гривень, які надійшли в скарбницю від транспортного збору з легкових автомобілів за весь 2008 рік. Щоб ситуація з нашими дорогами змінилася, необхідний якісний стрибок в автодорожній галузі. Для цього, зрозуміло, потрібні серйозні і системні вливання грошей. Отже варіантів у автомобілістів, схоже, не багато – розбита ходова автомобіля або зайві 30 копійок за 1 літр бензину.

А хто союзники?

Автор законопроекту наголосив: він чудово розуміє, що новий варіант транспортного збору може багатьом здатися дуже революційним. Говорить, зокрема, що добре пам`ятає про те, як в січні-лютому ц.р. українські автомобілісти єдиним фронтом встали проти підвищення транспортного збору. Тому впевнений, не треба поспішати з його винесенням на голосування парламенту. Прогнозує, що реальним буде прийняти законопроект не раніше 1 січня 2010 року. Тим часом, вважає, треба шукати союзників.

Скажімо, бачить їх депутат у тому ж Всеукраїнському об`єднанні автоімпортерів і дилерів. Вважає, що його підтримають і в уряді. У зв`язку з цим Сочка нагадує, що прем`єр-міністр Юлія Тимошенко вже дала доручення Міністерству фінансів разом з іншими центральними органами влади до 1 липня цього року розглянути можливість здійснення переходу від фіксованої оплати податку на транспорт до сплати цього податку у вартості палива. «Розглянути можливість», як кажуть, ще не дістати саму можливість. Але це вже щось, каже Олександр Сочка.

Наскільки реальна підтримка закону потенційними союзниками?

Генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко в цілому позитивно оцінив законопроект. Раніше він виступав з різкою критикою підвищення транспортного збору, виходячи з об`єму двигуна транспортного засобу. «Необхідно повністю відмінити транспортний збір як неефективний засіб для залучення грошей на будівництво доріг – Верховній Раді слід відмінити транспортний збір і ввести додаткову складову в ціну бензину, як це зроблено в США», – пропонував Назаренко ще в січні цього року.

Як відомо, будь-який чиновник за своєю натурою консерватор, він як ніхто інший зацікавлений в непорушності законів, оскільки будь-які їх зміни неминуче вносять певну плутанину і додають роботи працівникам держапарату. Відтак може бути цікавою і думка заступника начальника управління фінансової політики, завідувача сектором податкової політики секретаріату Кабінету міністрів Олександра Бондарчука. Коментуючи законопроект він, щоправда, зауважив, що в цьому випадку висловлює свою власну експертну думку, а не офіційну позицію уряду.

За словами Бондарчука, законопроект цікавий тим, що визначає аналогічну ініціативу прем`єр-міністра.

Що стосується адміністрування транспортного збору, включеного у вартість палива, то, на думку експерта, тут не повинно виникнути особливих проблем. «В даному випадку буде застосований такий самий механізм, як і при стягненні ПДВ, який також закладений в ціну товару. Єдина відмінність, це те, що у випадку з транспортним збором він платитиметься безпосередньо до місцевих бюджетів за місцем продажу палива», – уточнив Бондарчук.

При цьому він зазначив, що «звісно, податківцям доведеться посилити контроль за роздрібним продажем палива і стежити, щоб ті структури, які матимуть пільги, не зловживали ними. Це стосуватиметься в першу чергу сільськогосподарських підприємств, для яких бензин і солярка відпускатимуться за пільговою ціною. При цьому податкові органи повинні будуть контролювати цільове використання даного палива, щоб його не перепродували або ж не використовували в легковому транспорті. Я думаю, що чинне законодавство готове контролювати цей процес, зокрема, перепродаж палива вже неможливий для тих компаній, які не мають відповідних ліцензій», – говорить експерт.

Як і автор законопроекту, пан Бондарчук переконаний, що законопроект зробить переворот в механізмі стягнення транспортного збору і наповненні бюджету. «Автовласники платитимуть цей податок пропорційно кількості проїханих кілометрів. Ні в кого не виникатиме питань – чому я плачу стільки, а він платить стільки».

Що ж, залишається подивитися на долю законопроекту в реальному житті. Хто підтримає його, хто опонуватиме, і чому.

Петро Чорних

УНІАН в Google News