Лекція Президента: сльози і українське бароко

Президент провів майже академічну пару в сільській школі на Київщині. Я плакала... Президент «купував» глядачів, нітрохи не менш ефективно, ніж прем`єр-міністр, коли той розповідав в телепередачі про в`язницю...

Президент провів майже академічну пару в сільській школі на Київщині. Я плакала. Ні, я цілком серйозно. Усі ми розуміємо, що рефлексії Президента з приводу дитинства, ролі школи і всі одягнені в доступну, майже «шкільну» форму думки з приводу Конституції, двомовності, ЄС, НАТО, ВТО тільки формально були звернені до учнів Мар`янівської середньої школи. Зрозуміло, що трансльована на всю країну лекція була звернена до всіх сільських (і несільських) учителів, до всієї сільської (і несільської) інтелігенції. І Президент «купував» з потрухами вчителів, а заразом і вчительських дітей, нітрохи не менш ефективно, ніж прем`єр-міністр, коли той, розповідаючи в телепередачі про в`язницю і про Люсю, яка на нього чекала, «купував» певну гвардію Сходу країни.

Віктор Ющенко у Мар`янівській школі. Фото Української правди

Свого часу, напередодні президентських виборів, я робила телефонні опитування в бессарабських селах: за кого вони голосуватимуть. Тоді з великим подивом виявила, що велика частина опитаних у молдавських, болгарських і гагаузьких селах налаштована голосувати за Ющенка. Регіон червоний, з сильною совковою пам`яттю – і раптом Ющенко.

Віктор Ющенко - школяр

І я думаю, що такі ось лекції, якщо їх дивитимуться навіть в цих, суржикомовних селах, переломлять тенденцію розчарування Президентом. Вважаю, що для вчителів-пенсіонерів за нинішніх умов щонайдоконаної люмпенізації освіти й неповаги до вчителя приємно послухати, як їх поважає Президент. Який (цитуємо) «сам із сім`ї сільських педагогів, і я пам`ятаю свого першого вчителя з пачкою зошитів, одягнену завжди в скромний, суворий костюм».

Президента до лекції готували. Добре готували. І не треба нікого переконувати, що ці хитро вплетені в його промову історичні аналогії, фрагменти голлівудських фільмів, приклади закордонних країн щодо болісних на сьогоднішні тем народилися як імпровізації. Президент вельми доречно пригадав, що в маленькій Данії, де всі знають англійську, а три чверті – німецьку, державною є тільки одна племінна мова – данська. А, завівши мову про помісну церкву, принагідно згадав, що онука Ярослава Мудрого Едгіна визнана святою в Баварії і що її чернечий подвиг можна порівняти з діяннями наших православних святих.

Він також нагадав сільським дітям, що простий хлопчина на ім`я Тарас Шевченко через рік після навчання став «володарем диплома професійного графіка номер один». Всі знають, що Шевченко є одним з батьків вітчизняної графіки і майстром офорту, але навряд чи широка публіка знає про диплом графіка, одержаний через рік після навчання в художній школі. Зачепивши таким чином увагу, далі Президент вів про те, як поет перетворив мову, що вважалася мовою водевілів, каламбурів і жартів, на мову поезії.

Далі Глава держави пройшовся по історії Козацької України. Зауваживши, що в Україні ніколи не було рабства, а посада гетьмана була виборною і не передавалася в спадок. Розповів, що найдавнішою цивілізацією є Трипільська. Найдавнішою Конституцією – Конституція Пилипа Орлика. А під містом Рахів у Закарпатті є знак, що позначає географічний центр Європи. Загалом, Президент всіляко давав зрозуміти, що є безліч приводів пишатися нашою країною.

Згадавши, що ми Європа – географічно, – Президент плавно перейшов до того, що нас об`єднує з Європою ціннісно, і як би непогано бути інтегрованою туди й економічно. Так само органічно перейшов до теми НАТО. Ось непогано було б, щоб в питаннях безпеки у нас була загальна з країнами Європи відповідальність. Щоб ми несли відповідальність за країни Європи, а країни Європи за нас. 

Але завершив Президент лекцію не політичними дослідженнями. Він говорив про цінність освіти, про те, що все можна відкласти, окрім доброї освіти. Я не знаю, чи не кривив душею Президент, кажучи про те, які фундаментальні знання дає українська середня школа. Але він, безумовно, хотів донести до учнів: цінуйте кожен день, проведений у школі. Освіта створює і розкриває талант. А освіта – це велика праця.

Атестат про середню освіту Віктора Ющенка

Якщо Президент своє домашнє завдання виконав, то, здається, школа трохи перестаралася. Учні були одягнені в кращих традиціях українського бароко, дякувати, хоч портрет Шевченка не обвішали рушниками. Це, звісно, добре, що старшокласниці вдягли на форму кращі, найбагатші комірці та манжети. Але навіщо при цьому знадобилося чіпляти на вибілені коси або хімічну завивку величезні хитромудрі банти? З усього було видно, що школярки і ці банти, і форму вже мінімум років п`ять, як не носять. Не сумніваюся, що це була ініціатива завучів школи.

Або ось іще, наприклад, коли Президент закінчив лекцію, учні почали ставити запитання. І тут знову виявилось, що не треба було так сильно старатися. Ну, запитання – ах, пане Президент: а як ви проводите вільний час, якщо, звичайно, він у вас є? – ще так-сяк. Президент міг поділитися щодо того, якого неймовірного самопожертвування вимагає його робота. Але запитання, в яких учениці завчено і трохи збиваючись, запитують про стратегічні цілі України, долю саркофага або нашу конкурентноспроможність у сучасному світі, – відгонюють фальшшю. Втім, інтерв`ю не затягнулося і майже не зіпсувало загального враження душевності. Останні слова Президента були такі: ваша доля у ваших руках, і вона може бути слухняною. Здається, дуже правильно сказано.

Маша Міщенко