Навіщо Україні «сім чудес»?

Микола Томенко дістав конверт і зачитав список претендентів. До нього потрапили кандидати на будь-який смак – від знаменитої Софії Київської до «дива» радянської архітектури часів Сталіна у вигляді харківського будинку Держпрому...

У серпні, напередодні Дня незалежності, Україна дізнається своїх «Сім чудес». Тобто, місця, куди варто брати курс вітчизняному і заморському туристові, щоб подивитися і сказати «Ах!».

Ініціатор акції Микола Томенко: “ Ой, непросто визначити ці сім чудес…”

А поки, на Івана Купала, в Уманському парку «Софіївка», цілком спроможному претендувати на одне з цих чудес, був названий двадцять один кандидат на почесну «сімку». Микола Томенко дістав конверт і зачитав список претендентів. До нього потрапили кандидати на будь-який різний смак – від музею писанки в Коломиї та Лівадійського палацу в Криму до знаменитої Софії Київської і «дива» радянської архітектури часів Сталіна у вигляді харківського будинку Держпрому.

Тепер слово за народом – всі охочі зможуть зайти на сайт загальнонаціональної акції «Сім чудес України» в Інтернеті і назвати свою «сімку». Паралельно будуть опитані найавторитетніші експерти, і, в результаті ми одержимо ту саму шукану кількість «чудес».

Звідки “єсть пошли” чудеса України...

Народна артистка України Ніна Матвієнко на концерті під час акції ”7 чудес України” в Умані

Можна без перебільшення сказати, що останні роки це наймасштабніша і, як нині модно висловлюватися, найкреативніша, акція, пов`язана з туризмом. Хоча, звісно, треба визнати, родзинка креативу «злизана» із загальносвітової акції – «Сім чудес світу». Але ми одразу внесли до акції свої корективи. «Світові» 7 чудес були названі 7 липня цього року – тобто 07-07-07. Організатори ж української акції цього дня, як ми бачимо, провели, так би мовити, півфінал.

Інтрига від цього, втім, не потьмяніла.

Звідки взялася цифра «21»? Елементарно, Ватсон: 07-07-07 при додаванні дає саме ту цифру «21».

А «21», нагадаймо, були відібрані із ста.

«Сто», у свою чергу, теж не з неба впали. Саме стільки «попередніх» чудес назвали органи місцевої влади на початковому етапі акції.

Микола Томенко

Втім, як зізнається ініціатор акції Микола Томенко, спочатку ніхто не знав, як усе це провести. З чого вибиратимуться ці «сім чудес», хто їх відбиратиме і якою буде участь у цьому широких народних мас. Зрозуміло, говорить Томенко, було лише одне: не повинно бути присутньо ніякої політики, і нічого не повинно нав`язуватися «зверху». Тому регіонам запропонували створити оргкомітети з авторитетних людей, експертів, чиновників і назвати свої чудеса. Щоб всі були в рівних умовах - по троє з кожної області, з Києва і Сімферополя.

Регіони підійшли до справи по-різному.

Одні швидко повідомили Київ своїх номінантів, інші «тягли гуму», чи то ретельно обмізковувавши, хто саме може претендувати на почесне звання «дива», чи то сумніваючись в наявності таких на підконтрольній території.

Заслужена артистка України Анжеліка Рудницька на концерті під час акції ”7 чудес України” в Умані

У результаті одні надіслали Києву чіткий «месидж» про наявність одного-єдиного дива (так, наприклад, зробила Донеччина, назвавши Свято-Успенську Святогорську лавру єдиним кандидатом від області). Інші «перевиконали» план більш, ніж удвічі (скажімо, Тернопільська область назвала аж сім претендентів).

Як виявилось, «план по валу» не завжди кращий від «валу по плану». З надісланих до столицї місцевими властями списків оргкомітет акції сформував «сто» претендентів на чудеса. Після цього близько ста експертів і визначили двадцять одного фіналіста.

Саме тут перевиконання зіграло злий жарт з «ударниками». Оскільки в тій таки Донецькій області експертам довелося вибирати один об`єкт з одного, Святогорська лавра вийшла в лідери без найменших питань. А ось у «тернопільському списку» голоси «розмазалися», і Свято-Успенська Почаївська лавра не без зусиль пробилась у фіналісти.

... і хто залишився без чудес

У списку з двадцяти одного номінанта представлені більшість областей України. Але далеко не всі. Залишилися без представництва, тобто, без свого кандидата в дива, Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська, Житомирська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Миколаївська, Луганська області.

Чи справедливо це? Непросто однозначно відповісти на це питання. Під час практично всіх засідань оргкомітету акції велися палкі дебати про те, як саме визначати «чудеса». За історичною цінністю? Тобто, чим стародавніше «диво», тим вище його місце в рейтингу? А якщо від дива залишилися самі цурупалки, натомість у сусідній області є пам`ятник, хай дещо скромніший щодо віку, зате куди краще збережений?

Голова Держслужби туризму та курортів Анатолій Пахля: “Де вони, чудеса України?”

Ще одне питання. Припустімо, «диво» старожитніше, непогано збереглося, але доїхати туди можна насилу, готелю пристойного в цілій окрузі не знайти. Чи є сенс називати це «дивом», якщо туристів туди не заманиш?

Знову таки. А що коли в категорію чудес потраплять самі фортеці та замки? Або самі лише лаври та монастирі? Чи адекватно буде це представленню України в світі?

Або як бути з парками, озерами та іншими природними об`єктами? Скажімо, в список не потрапила легендарна «Асканія-Нова». Якщо називати її, чи справедливо буде залишити за бортом Шацькі озера на Волині або дивовижну яблуню-колонію на Сумщині? Рішення було ухвалене, так би мовити, по ходу: щоб не обійти увагою всіх гідних, наступного року назвати сім природних чудес України.

Ще одна проблема – регіональне представництво. Чи справедливо буде, якщо чудесами стануть об`єкти лише з Західної України? Або – навпаки, зі Східної?

Враховуючи останній нюанс, було вирішено, щоб у фінал вийшли по одному об`єкту з однієї області. Таким чином, в списку з 21 об`єкту були б представлені більшість областей. Але й тут життя внесло свої корективи. При рейтинговому голосуванні експертів Черкаська, Запорізька області та Київ «взяли» по два голоси, натомість дев`ятьом областям нічого не дісталося.

Цілком можливо, це явні «проколи» в організації акції. Хоча, справедливості ради, спитаймо себе: чи можливо в принципі уникнути «проколів» при будь-якому рейтинговому голосуванні?

Або, скажімо, багато хто поставить питання: як вийшло, що в списку фіналістів не представлене таке місто, як Львів. А річ у тому, що обласний оргкомітет не подав жодного об`єкту зі Львова, лише пам`ятки з Львівської області. Кому адресувати запитання?

Загалом, очевидно, можна висунути свої претензії і місцевій владі, і експертам. Шанс виправити їх (нехай навіть частково), має народ. З 7 липня по 21 серпня кожен охочий може зайти на сайт акції «Сім чудес України» і віддати свій голос за ті об`єкти, які він вважає справді чудесами.

Олександр Харченко, головний редактор УНІАН, член оргкомітету акції