Біжи, чиновнику, біжи

Українська політична еміграція починалася ще в 90-х, в двохтисячних відбулась ще одна «хвиля», а, після останніх подій в країні, втеча колишніх державних діячів має всі шанси стати найбільш масовою.

На відміну від пересічних громадян, трудових мігрантів, українські чиновники, політики, бізнесмени виїздять з країни не стільки в пошуках кращої долі, скільки тікають від небезпеки бути відправленим за ґрати і залишитися без усього того, що була нажито «непосильною працею» за роки перебування на високих державних посадах.

Сьогодні тема політиків «у вигнанні» як ніколи актуальна. Після подій 18-го і 20-го лютого – розстрілу і смертей більше сотні мітингувальників з Майдану – провладна верхівка «посипалася». Спочатку з Києва, а потім і з країни почали втікати високопосадовці, відповідальні за кров на київських вулицях. Навіть екс-президент Віктор Янукович зник невідомо де. А, поки пошук екс-міністра МВД Віталія Захарченко, екс-генерального прокурора Віктора Пшонки, в.о міністрів уряду Азарова-Арбузова триває, УНІАН вирішив нагадати високопосадовцям (і колишнім, і нинішнім) долі інших українських «біженців».

Від Кучми до Януковича

Юхим Звягільський відкриває перелік модерних політемігрантів

Якщо зазирнути в історію, першим «політичним» емігрантом в Україні можна вважати депутата від Партії регіонів Юхима Звягільського, який свого часу обіймав посаду виконуючого обов’язки прем’єр-міністра. Нині найстарший за віком серед діючих нардепів був змушений виїхати в Ізраїль в 1994 році, коли проти нього відкрили кримінальну справу щодо перевищення службових повноважень.

Микола Мельниченко отримав політичний притулок у США

Ще один відомий політемігрант – майор Мельниченко – отримав політичний притулок в США після касетного скандалу, що вибухнув наприкінці 2000-го року. Однак, після того, як ситуація з карними справами проти них змінювалась (наприклад, після зміни влади), нічого не заважало зазначеним діячам повернутись в Україну.

Основна хвиля політичної еміграції в новітній історії нашої країни набула масовості в середині 2000-х, одразу після Помаранчевої революції. Ціла когорта чиновників виїхала з України через відкриття кримінальних справ за рядом порушень, яких ці службовці припускалися за часів президентства Леоніда Кучми. Тільки в більшості своїй вони подалися не до Європи, Ізраїлю чи США – а до Росії, з якою апарат Кучми був тісно пов’язаним в першій половині 2000-х.

Ігор Бакай  після Помаранчевої революції виїхав до Росії

Серед таких – екс-міністр МВС Микола Білоконь, керівник Державного Управління Справами за часів Кучми Ігор Бакай та тодішній мер Одеси Руслан Боделан. Всі ці особи незабаром отримали російське громадянство і були визнані «політичними біженцями». Щоправда, Руслан Боделан після зміни влади в 2010 році повернувся до рідної Одеси, однак приймати участь в політичному житті країни більше не забажав.

«Green card» для Юлії Тимошенко

Тим часом, зміна влади в 2010 році призвела до нового витку політичної міграції: високопосадовці, що були при владі за «помаранчевих», тепер потрапили під пресинг з боку «біло-блакитних».

Одразу після обрання Януковича президентом, першим посадовцем, що мав отримати політичний притулок за кордоном, могла стати екс-прем’єр Юлія Тимошенко. За інформацією деяких наближених до керівництва БЮТ осіб, під час виборів-2010 Тимошенко готувала документи на виїзд до Канади. Втім, оговтавшись від поразки, екс-прем’єрка прийняла рішення залишитись в Україні, попри умовляння її оточення не робити цього.

Тимошенко відмовилась емігрувати, Данилишин став першим

Тому, першим номером в «новій хвилі» політичної еміграції став міністр економіки в уряді Тимошенко Богдан Данилишин. В серпні 2010 року його звинуватили у завданні збитків державі на суму в 4,5 мільйона гривень. Після цього політик виїхав до Праги, і незабаром Чехія надала йому політичний притулок.

Колишній голова Держкомрезерву Михайло Поживанов також був звинувачений в розкраданні державних коштів. Але коли проти нього порушили кримінальну справу, він разом з родиною, як виявилося, вже перебував у Австрії і навіть мав там вид на проживання. Сам політик неодноразово розповідав, що не просив про політичний притулок, але, до останнього часу, повертатись до України не збирався.

Ще один політик з команди Тимошенко виїхав закордон, ледь не вигравши вибори мера в Харкові. Мова про Арсена Авакова, який зараз призначений Верховною Радою на посаду Уповноваженого ВРУ по Міністерству внутрішніх справ. Спочатку італійська поліція затримала політика, але, після ряду звернень з боку самого Авакова та його політичних соратників в Україні, Італія офіційно надала йому притулок. Втім, в 2012-у році Аваков тріумфально повернувся на батьківщину, отримавши депутатський мандат і недоторканність.

Арсен Аваков зумів повернутися завдяки виборам

Якщо Арсен Аваков зумів повернутися з еміграції на хвилі парламентських виборів, то іншому політику з команди Тимошенко – Андрію Шкілю – так не пощастило. Він спробував отримати політичний притулок в Чехії, однак, після відмови чехів, став біженцем у Франції. Наразі політик веде активну громадсько-політичну діяльність на берегах Сени, регулярно беручи участь в паризькому Євромайдані, організованому українською громадою.

Рятуючи бізнес

До політичних біженців можна віднести і низку осіб, які самостійно не займалися політикою, але потрапили під пресинг фіскальних служб та правоохоронних органів саме через політичні мотиви. Це – учасник Податкового майдану Сергій Костаков, бізнесмен, творець футболок з написом «Спасибо жителям Донбасса» Денис Олейников, чоловік народного депутата від опозиції Лесі Оробець – Олександр Омельчук і, звісно, чоловік екс-прем’єра – Олександр Тимошенко.

Олейников в 2011 році виїхав до Хорватії після того, як на його підприємстві силовики влаштували «маски-шоу», Олександр Тимошенко та Сергій Костаков знайшли притулок в Чехії. А от місце перебування Омельчука поки що є загадкою. За деякими даними, він перебуває в Сполучених Штатах, хоча його дружина, Леся Оробець, не підтвердила на цього. Так само, ані МЗС, ані Державна міграційна служба не змогли надати інформації, де зараз може перебувати цей бізнесмен.

Хорошковський належить до когорти тих, хто співпрацював з президентом

Є серед втікачів епохи Януковича від чиновницької когорти й ті, хто активно співпрацював з самим екс-президентом і займав при ньому високі посади. Серед таких, в першу чергу, можна назвати колишнього першого віце-прем’єр-міністра Валерія Хорошковського та Святослава Піскуна, який прославився тим, що декілька разів через суд намагався повернути собі посаду Генерального прокурора. Хорошковський, відчувши, що його розбіжності з донедавна головою уряду Миколою Азаровим можуть загрожувати бізнесу, швиденько продав свій основний медіа-актив – канал «Інтер» - своєму ж партнеру Дмитру Фірташу і виїхав до Європи. Тоді в ЗМІ з'явилася інформація, що Хорошковський перебуває у Франції або Монако. У Францію подався і Піскун. Щоправда, європейським товариством обидва не вважаються політичними біженцями. Хорошковський про такий статус і не просив, а Піскуну, за останніми даними, цей статус поки що уряд Франції не надавав.

Ну, а втеча від правосуддя колишнього приятеля Азарова, екс-ректора Податкової академії Петра Мельника взагалі стала легендарним фарсом минулого року.

Біженці Євромайдану

Віталій Портніков належить до "найсвіжіших" біженців

Журналіст Віталій Портніков, один з лідерів Автомайдану Сергій Коба, голова громадського руху «Спільна справа» Олександр Данилюк – люди, що були помітними активістами революції – стали «найсвіжішими» політичними біженцями. Кобу і Портнікова такими визнали в Європі де-факто. А от Данилюк, за його словами, не шукав політичного притулку за кордоном: «Я не збираюсь просити притулку. Хочу жити в Україні, хочу, щоб в ній жили мої діти. Я повернусь, як тільки будуть документи, за якими я зможу в'їхати на Батьківщину», - зазначає лідер «Спільної справи».

На думку експертів, вищезгадані особи – не останні, хто буде виїжджати за кордон в цьому році через політичні причини. За словами виконавчого директора Amnesty International в Україні Тетяни Мазур, збільшення кількості біженців є прямим наслідком погіршення стану справ із дотримання прав людини. «Якщо кількість біженців зростає, то це значить, стан з дотриманням прав людини в країні погіршується. За останні 3 місяці ми всі стали свідками кричущих порушень з боку держави, в першу чергу – з боку міліції – проти громадян України. Ми бачимо, що в Україні існувало намагання на законодавчому рівні урізати політичні права людей, обмежити право на мирні збори», - нагадала вона.

Експерт напевне не знає, чи збережеться тенденція до політичної еміграції (маються на увазі потенційні мігранти, які не були пов’язані з командою екс-президента і наразі не є переслідуваними) після того, як режим Януковича було остаточно повалено. На її думку, все буде залежить від тих, хто буде уособлювати нову владу: «Все залежить від того, хто буде при владі. Тенденція буде залежить від реакції влади на порушення прав людини. Якщо не будуть покарані ті чиновники, які відповідальні за численні порушення проти громадян, які ми бачили останнім часом, то ця тенденція збережеться».

В свою чергу, директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран вважає, що головним фактором еміграції українських громадян, в тому числі й політичної, є економічна ситуація. «Переважно наші громадяни тікають з країни через економічні причини, зокрема через те, що систематично знищується малий і середній бізнес. Політична еміграція – це наслідок погіршення ситуації в країні, в першу чергу, в економічній площині. Тому в нас так багато людей виїздять закордон, ще більше – думають про еміграцію. Треба проводити зміни нинішньої олігархічної моделі економіки і стимулювати розвиток дрібного бізнесу», - розповів він.

Чиновники Януковича політичними біженцями вважатися не можуть - експерт

Свій прогноз зменшення кількості політичних біженців з України політолог пов’язує зі зміною влади в країні. При цьому Сергій Таран переконаний, що ряд чиновників, які працювали на Януковича, і які вже тікають за кордон, політичними біженцями вважатися не можуть. «Якщо влада остаточно зміниться, то навряд чи політична еміграція буде тривати. Якщо хтось з представників режиму Януковича потрапить під слідство за причетність до кричущих порушень, але все-таки втече за кордон, то в жодній з цивілізованих країн їм не нададуть політичного притулку. І, взагалі, якщо такі чиновники і будуть тікати за кордон, то тільки в ті країни, де дотримання прав громадян, свобода економіки та прозорість влади є далекими від демократичних норм. Якщо чиновники тікають за порушення, факт яких був визнаний світовим товариством, то це вже ніяк не може вважатися «переслідуваннями за політичними мотивами»», - переконаний експерт.

З тим, що серед причин еміграції українців соціально-економічні причини переважають політичні, згоден і Генеральний секретар Світового Конгресу Українців Стефан Романів. На його думку, переважна більшість українців їдуть за кордон на навчання або в пошуках роботи. А потім, в більшості випадків, залишаються жити в країнах Європи, в Америці чи Австралії. «Ці люди часто потребують підтримки української діаспори, ми, зазвичай, не відмовляємо таким людям. А от політики, які останні років 10 виїздили з України, до нас по допомогу не звертаються. У них є свої способи добитися політичного притулку, без нашого втручання», - розповідає експерт.

Втім, за його словами, якщо за кордон надумає тікати хтось з представників режиму Януковича, діаспора йому радше влаштує «теплий прийом» у вигляді пікетів та звернень до урядів іноземних держав з вимогою не надавати такій людині політичного притулку.

На порозі змін

За офіційною статистикою ООН, за останні два квартали 2011, а також 2012 та 2013 роки загалом 180 українців отримали міжнародний захист у 27 країнах ЄС, а також у Швейцарії, Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейні. А вже за 9 місяців 2013 року (березень-грудень) за притулком звернулися аж 825 осіб!

За словами представниці правозахисного проекту ECRA Юлії Зельвенської, всього за цей час було прийнято рішення по 1935 справах. «Країнами, що надавали українцям притулок в минулому році, були, насамперед, Італія, Чехія, Франція, Данія, Литва, Австрія, Польща, Швеція, Норвегія. У більшості випадків ці країни надавали українцям статус біженця. Ми не маємо точної інформації, з яких причин це відбувалось, але вважаю, що більшість з них отримала його (статус біженця) саме з політичних причин», - розповіла Зельвенська.

Україна поряд з Білоруссю - один з лідерів за кількістю політемігрантів у Європі

Україна за показниками політичної еміграції в останні два роки є одним з лідерів у Європі. За цим сумним здобутком ми вже обійшли Сербію і поступаємось лише Білорусі, країнам Закавказзя та Російській Федерації.

Очевидно, - якщо влада остаточно зміниться, українські політики, чиновники та бізнесмени, причетні до влади попередньої, продовжать тікати з України. Зараз за кордон вже потягнулися ті, хто був у команді Віктора Януковича. І, нажаль, більшості з них є куди виїздити, бо, на відміну від 2005 року, вони поїдуть не до Росії, а попрямують до Європи та США, де у них є нерухомість та інше майно.

В цій ситуації прикрим є той факт, що для ряду чиновників Януковича загрози перебування в країнах Європи чи в Америці може не бути. Особливо, якщо вони там вже мають оформлений вид на постійне проживання і на них не було накладено персональних санкцій. Наприклад, той же екс-ректор податкової академії Петро Мельник зовсім не відчуває проблем з владою Сполучених Штатів. А майно сім’ї Азарових в Австрії досі не підпало під арешт.

В цій ситуації стає очевидним, що лише глибинне реформування політичної, правоохоронної, судової систем країни може дати надію на те, що незабаром в світі поменшає українських політичних емігрантів, що демократичні інститути і прозорість влади не дозволять продовжити традицію політичних переслідувань та не допустять до чиновницьких крісел тих осіб, діяльність яких потім змусить їх переховуватися по світах, уникаючи відповідальності за скоєні злочини.

Сергій Пархоменко, політолог

УНІАН в Google News