Послуги громадського транспорту - стара якість за новими цінами

У кінці літа та на початку осені багатьох українців у різних регіонах потішили новими тарифами на проїзд у громадському транспорті. Чи будемо краще їздити, якщо станемо більше платити?

У кінці літа та на початку осені багатьох українців у різних регіонах “потішили” новими тарифами на проїзд у громадському транспорті: хочемо їхати – мусимо доплатити.

Тролейбуси і трамваї

Ще в липні проїзд у трамваях і тролейбусах Житомира подорожчав на 25 копійок – до 1 гривні. Це рішення, за словами прес-служби міської ради, спрямоване на виведення з кризи трамвайно-тролейбусного управління, яке працює собі у збиток, бо перевозить 34 категорії пільговиків.

З серпня на 30 копійок більше платять у тролейбусах сумчани (замість 70 коп. – 1 грн.). У міській раді таке рішення називають “економічно обґрунтованим”. Зміну тарифу пояснюють зростанням мінімальної зарплати, вартості запчастин і матеріалів для ремонту рухомого складу комунального підприємства “Сумський тролейбусний парк”.

У вересні плату за проїзд у тролейбусах підняли і в Кременчуці – з 60 до 75 коп. Не треба бути екстрасенсом, щоб здогадатися, чим пояснили подорожчання. Правда, у цьому місті виявилися оригінальнішими. Кременчуцьке тролейбусне управління надало порівняльну таблицю тарифів міст України, за якою так мало, як у них, ніхто не платить. А це ж неправильно – треба було змінювати ситуацію.

Згадані підвищення не спричинили сильного обурення серед пасажирів, бо ними є переважно пільговики, які їздять безкоштовно. Тролейбуси і трамваї залишаються головним соціальним видом транспорту, і перевозять більшість пільгових категорій. Повільні та габаритні, вони найбільше підходять для тих, хто нікуди не поспішає. Хоча є велика когорта людей, які користуються цим транспортом через те, що він дешевший, бо кожна зекономлена гривня для них має вагу. Тут виникає запитання: чому ці люди мають вирішувати фінансові проблеми тролейбусних парків? Хіба не є дивним підняття тарифів у соціальних видах транспорту, якщо для цього немає правильних аргументів. А правильними аргументами треба вважати реальне підвищення рівня життя громадян. Пасажири громадського транспорту – найменш забезпечені категорії людей. Тому, будь-яке, навіть мінімальне, підвищення тарифів є обтяжливим для них.

Метрополітен

Метро – найшвидший вид громадського транспорту, тому, там, де він є, зазвичай, користується найбільшою популярністю. Епопею з тарифами у київському метро всі знають. Здавалось би, у киян непогані зарплати, можуть і більше платити, а всі малозабезпечені матимуть пільги. По-перше, до всіх у будь-якої влади ніколи руки не доходять. По-друге, великій частині киян для того, щоб дістатися на роботу, треба їхати кількома видами транспорту – а це вже не 1,70 грн.   

Дніпропетровців з середини вересня “дуже потішили” новими тарифами на проїзд у метро – вартість зросла з 60 коп. до 1,5 грн. Але, й це ще не межа. Заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Віктор Сергєєв зазначив, що собівартість проїзду одного пасажира у метрополітені становить 2,69 грн. Проте, вони не такі злі, як про них думають. Розуміють, що український пасажир не зможе платити стільки, тому й далі працюватимуть у збиток, правда менший. Так, напевне, треба розуміти ситуацію. До речі, чому ж не зможуть платити? Зможуть! Правда, доведеться обмежити себе, наприклад, в їжі, але нам до цього не звикати. Головне – мати якусь роботу, на яку треба їздити не таким вже й дешевим транспортом.

Маршрутні таксі

Найкращий, найзручніший, найбезпечніший – міг би бути таким, якби не технічний склад та водії – транспорт. Та все ж, без нього ніяк.

З вересня вартість проїзду у львівських маршрутках зросла на 25 коп. – до 1,75 грн. Нехай львів’яни не хвилюються, це ненадовго – скоро буде 2 грн. Перевізники сплять і бачать, що не треба морочитися з копійками. Серед основних причин – зростання цін на паливно-мастильні матеріали, найперше, на бензин. Перший заступник міського голови Львова Олег Синютка сказав: “Я розумію, що це забагато – платити 3,5 грн., щоб поїхати на роботу і з роботи. Але ми не можемо не прийняти такого рішення і зупинити рух маршруток”. Ну, по-перше, із зупинкою руху – це він дуже перегнув палицю. По-друге, що – влада розуміє, але нічим не може допомогти, вибачайте.

Всі харківські перевізники подали заявки на підвищення вартості проїзду на 25-50 коп. Деякі з них вже підняли тарифи. Про подорожчання почали говорити і в Києві. Але тут може бути все просто, це ж столиця – тут цифри мають бути відповідними. Деякі перевізники та експерти говорять, що проїзд має коштувати 7 грн. Про таку “ідеальну” цифру перевізники не мріють, бо, за їхніми словами, вони знають доходи киян. Проте, реальним є підвищення до 3-4 грн. Якщо таке підвищення затвердять, то, щоб не травмувати киян, підніматимуть поступово – по 50 коп. кожного місяця. Бачите, як про нас дбають, а ми – пасажири – навіть не цінуємо цього. 

Чи виграє якість від зростання ціни?

Ми не сперечаємось з тим, що збільшення вартості бензину таки впливає на перевізників, але й у пасажирів є свої претензії – якість послуг.

У вересневій хвилі подорожчання про якість послуг ніхто навіть не згадував. Головний посил до пасажирів був такий: перевізники працюють у збиток. Для того, щоб хоч трохи покращити свою фінансову ситуацію, вони піднімають ціни. Але, за їхніми словами,  цього не досить для нормальної роботи. Якщо хочемо краще їздити, треба ще більше платити.

Найбільше претензій в пасажирів до маршруток. В українських маршрутках треба триматися і руками і ногами, якщо хочеш доїхати неушкодженим до потрібного місця. Здається, що кожен другий водій вважає себе шумахером, а під час руху забуває і про пасажирів, і про те, що якість його транспортного засобу дуже поступається гоночним машинам. Забуває, що він таки не гонщик, а водій, і прямий його обов’язок – комфортно перевезти пасажирів. Тому часто доводиться нагадувати про це: “Водій, ви не дрова везете”. Закурити у маршрутці – не проблема для перевізника. Хочете добре їхати – не дратуйте водія, не вказуйте, як він має поводитись у власній машині. Порахувати гроші можна під час руху, щоб не витрачати час потім, є ж дві руки. До того ж, треба знати, скільки ще потрібно пасажирів для плану (як офіційного, так і неофіційного), адже ще однією особливістю українських маршруток є те, що вони “гумові”. Пригадую, в одній занадто переповненій маршрутці міжміського сполучення пасажири вже не могли дратуватися, вони сміялися, стоячи на одній нозі. “Заходьте, заходьте, ще другий поверх вільний”, - говорили вони на черговій зупинці, де, незважаючи на велику кількість людей, все ж таки зупинявся водій. Якщо ви зранку зайшли у чисту маршрутку, то вважайте, що вам пощастило, бо не всім така розкіш доступна.

Чи зміниться щось суттєво після подорожчання? Ні, але не варто засмучуватись, бо кілька бонусів  ми таки отримали. Водії задоволені тим, що підняли ціну, а їхній хороший настрій – це, частково, наш комфортний проїзд. І безпечніший, заодно. Найбільше постаралися львівські перевізники – з  вересня вони одягаються лише в сорочки з краватками. Нехай люди бачать, за що платять. Подібне вже три роки практикують на маршруті Львів-Рава-Руська, очевидно, вплив західного сусіда. Тому, не все так погано у нашому домі, як ми собі це придумуємо. Треба просто трохи більше любити своє. А любов вона така, що закриває очі на багато недоліків.  

Ярина Сало (УНІАН)

УНІАН в Google News