За все треба платити

„Свобода” стала повноцінним учасником львівської атракції 9 травня. Приємно, коли тебе вважають героями. Приємно, коли твою фізіономію зранку до вечора транслюють телевізори. Але за часом слави дуже часто настає час розплати.

„Свобода” стала повноцінним учасником львівської атракції 9 травня. Приємно, коли тебе вважають героями. Приємно, коли твою фізіономію зранку до вечора транслюють телевізори. Але за часом слави дуже часто настає час розплати. Бо слава, як та продажна дівка. Доведе до шалу і кине наодинці зі своїми проблемами.

Нинішні апеляції „Свободи” про захист своїх тероризованих силовиками членів цілком зрозумілі, однак не викликають очікуваного співчуття. Політичні сили не кинулися одна за одною на захист братів-українців. Громадські правозахисні організації мовчать, як риби. Громада Львова на пікети свободівців під СІЗО дивиться не більше, як на чергове політичне шоу. Бездушність? Певним чином так. Але на все є свої причини.

Чому не підтримують політики?

Повернемося на кінець квітня-початок травня. Від провокаторів зі Сходу та Півдня йдуть системні месиджі про майбутній шабаш у Львові. Львівська влада і більшість політиків закликають городян на провокації не вестися. Спрацювали чи то пацифістські заклики чи то мудрість львів’ян – бити супостатів ніхто не кинувся. За великим рахунком і бити не було кого.

Але нас вирішили захистити без нас. Проти кількох ідіотів, які для алібі привезли із собою пару-трійку ветеранів, жінок і дітей „Свобода” підтягнула свою міць із сусідніх областей, а також юних і несамовитих фанатів „Карпат”, не кожен з яких досягнув повноліття. Наслідок знаємо. Російські канали у цей день цілеспрямовано тримали Львів у фокусі. Дехто прислав спецкорів. Задоволення не геть дороге, але х то б витрачав зайві гроші без гарантії отримання відеоскандалу?

І тут власне підходимо до відповіді на запитання, чому „Свободу” у їхніх нинішніх тижбах не підтримують інші політичні сили. Бо „Свобода”, йдучи на протистояння 9 травня, чітко позиціонувала себе як ЄДИНА сила, готова дати відсіч непроханим гостям. Жодних спроб порозумітися із представниками інших політичних сил зроблено не було. Більше того, як найбільше представлена у місцевій владі сила, „Свобода” навіть не намагалася в якийсь спосіб ініціювати обговорення спільних дій на Дєнь Пабєди. Всі лаври справжніх українців мали дістатися виключно їй. Всі решту, за їхнім визначення, „ліберасти”. А „ліберастам” не місце на п’єдесталі. Монополія на українство стала візитівкою „Свободи”. Той, хто має можливість слухати виступи партійних спікерів чи регулярно читати їхні прес-релізи, мабуть, звернув, увагу на лексику: „Акцію провели свободівці”, „Питання вирішили свободівці”, „На захист стали свободівці”, „Завдяки свободівцям у Львівській міській раді...”. Навіть якщо присутність „Свободи” там чи інде буде суто номінальною, вони повішають зірки на свої пагони. У політичному середовищі Львова це знають усі. Герої ж у нас не „львів’яни” чи „українці”. Герої у нас виключно «свободівці». Навіть на спільні мітинги, проведення яких анонсовано під державними прапорами, вони мусять приволокти свої фани. А образи, які постійно лунають із уст певних лідерів „розпальцованої” партії на адресу „ліберастів” і „толерастів”?... У кожного із нас в шкільному класі були так звані вискочки. Ми їх любили?

Другий аспект, який допомагає розібратися у винесеному в підзаголовок питанні. І який, в принципі, продовжує тему партійної нелюбові. Нинішній конфлікт «свободівців» із правоохоронними органами далеко не перший, який зав’язався між органами влади і представниками опозиції. І далеко не найсерйозніший. Луценко, Тимошенко, активісти податкового майдану і т.д. Може заради справедливості Тягнибок чи хтось із його поплічників виступив проти репресій в Україні? Може „Свобода” пікетувала суди? Може... Таких от „може” набирається чимало.

Не треба їхати до Києва. Окрім членів ВО «Свобода», за порушення громадського порядку 9 травня у Львові був засуджений націоналіст Ярослав Мельник, який не належить до партій чи організацій. 28 травня суд виніс вирок у його справі. Ярослава Мельника засуджено до 10 діб арешту у СІЗО. Утім цей арешт виявився „Свободі” не цікавим. Мельник ж не член „банди”.

Егоїзм партії імені Тягнибока сильніше за ідеї консолідації. Справжня опозиція тільки МИ! „Ліберастам” тут не місце! Або пропіаримся МИ, або нас там не буде! Тобто говорити про зневагу різних політичних сил до проблем „Свободи” доцільно хіба в контексті жестів самих свободівців.  

Чому мовчать правозахисники?

Відповідь на це питання доволі проста і не потребує особливих тлумачень. Будь-які більш-менш серйозні громадські організації у царині правового захисту в більшій чи меншій мірі орієнтовані на грантівські кошти. І по суті своїй ліберально орієнтовані. Тобто ті ж таки „ліберасти”. Більшість із них за своєю природою не сприймає будь-яких натяків на тоталітаризм, який у випадку зі „Свободою” відверто зашкалює.

Захищати „нациків” – не модно і не оплатно. Тим більше, тих, котрі відверто зневажають твої ліберальні переконання. У нинішній Україні правозахисникам є за кого вступатися і крім хлопців з пов’язками на очах. Не йдеться про фігури рівня Тимошенко чи Луценка. У тих свої дорогі захисники. А ось активісти податкового майдану, лідери протестів проти незаконних знесень історичних будинків і захоплень паркових зон – клієнтура громадських правозахисників, чисельність якої не обіцяє вгасати.  

Чому наплювати народу?

Апогей «свободівської» боротьби за своїх ображених членів прийшовся на 29 травня. За їхніми даними, близько 10 тисяч чоловік узяли участь у марші вулицями Львова та подальшому мітингу. Немало, але знову ж таки, як і 9 травня на Пагорбі Слави, серед натовпу бачимо свободівців із Тернополя, Івано-Франківська, районів Львівщини. Тож 10 тисяч на три області – цифра не така вже й вражаюча. Друге питання, а скільки там власне було просто людей, які співчувають і підтримують, а не членів партії? Гадаю, дуже-дуже мало.

Причини цьому слід шукати і в протиставленні себе всім і вся і в певному політичному піжонстві, яке дедалі важче не помітити навіть непрофесійним оком непересічного обивателя, і в неоднозначному сприйнятті громадою дій „Свободи” 9 травня. Безкомпромісні телекамери та фотоапарати зафіксували безчинства молодих людей на Марсовому полі ще тоді, коли там і близько не було жодних червоних провокаторів. Статечній галицькій публіці навряд чи таке могло сподобатися.

По-друге, які б там рейтинги не мала партія у Львові, інформаційне поле довкола неї слабше, ніж довкола київських лідерів, згаданих уже нині Тимошенко та Луценка. На тлі атаки на топ-політиків, яким світить по кілька років ув’язнення, дисциплінарні кількадобові санкції до «свободівців» виглядають неефектно. Це якщо вже говорити геть цинічно. Власне чому журналісти мають бути менш цинічними за політиків. Бо хіба вожді, збираючи радикальну молодь на пікет президента чи на Дєнь пабєди, не знали правових наслідків деяких дій? Ну не можна прискати з газового балончика в обличчя міліціонера, а після логічного затримання називати себе невинною жертвою міліцейського свавілля.    

Третя і, можливо, основна, на наш погляд, причина відсутності широкої підтримки „Свободи” населенням є наслідком відсутності довіри до партії Тягнибока з боку журналістів. Від останніх ще ніхто не відібрав їхніх функцій ретрансляторів. І в їхніх силах було зіграти на руку „Свободі”, підтримавши партійну анти міліцейську істерію. До честі акул пера вони не спровокувалися на сенсації, висвітлюючи стосунки „Свободи” з губернатором і правоохоронними органами доволі виважено і об’єктивно. Як наслідок, волання «свободівських» валькірій здебільшого не виходить за межі вулиць чи шпальт партійної газети.    

Чому не ведуться журналісти?

Будемо об’єктивними. Бо саме об’єктивність допоможе нам розібратися у цьому питанні. Отож, спочатку. Скорочений виклад хроніки „репресій” проти свободівців, який оновлюється на їхньому партійному сайті.

12 травня

Депутатам Львівської обласної ради, зокрема депутатам від ВО "Свобода", вручили повістки в міліцію у зв`язку з подіями у Львові 9 травня 2011 року.

13 травня

13 травня 2011 року заступник голови фракції ВО "Свобода" у Львівській міській раді Юрій Михальчишин дав пояснення працівникам міліції щодо подій 10 травня. Як повідомив Юрій Михальчишин, його викликали в міліцію, аби він дав покази про причини перебування у кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Цимбалюка вранці 10 травня 2011 року.

15 травня

15 травня 2011 року о 16-25 у центрі Львова працівники ДАІ вчинили спробу затримати депутата Львівської обласної ради свободівця Михайла Блавацького. Міліціонери без вручення повістки намагалися заштовхати свободівця до міліцейської машини і вивезти у невідомому напрямку. Свої дії вони пояснювали службовим орієнтуванням на автомобіль свободівця, який нібито знаходиться у розшуку. Після дзвінка прокурору міста Львова, міліціонери відпустили відомого у Львові свободівця, знаного своєю принциповою боротьбою з корупцією.

16 травня

16 травня 2011 року голова Тернопільської обласної ради, чільник Тернопільської обласної організації ВО "Свобода" Олексій Кайда більше двох годин перебував на допиті у міському відділі Управління МВС України у Львівській області. Допит стосувався червонопрапорної істерії у Львові 9 травня.

16 травня 2011 року голову фракції Всеукраїнського об`єднання "Свобода" у Львівській міській раді Руслана Кошулинського та керівника Львівської обласної організації ВО "Свобода" Ірину Сех допитали у Головному управлінні МВС у місті Львові. Свободівцям інкримінують порушення статті 293 КК України – групове порушення громадської безпеки та активна участь у ньому.

19 травня

19 травня українець Роман Семчій був затриманий на робочому місці працівниками правоохоронних органів Російської Федерації. 9 травня у м. Львові міліція затримала Романа Семчія, який постійно працює в Красноярському краї РФ, а у Львові перебував у відпустці. Того ж дня міліція відпустила Романа Семчія після складання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, а 11 травня він виїхав на постійне місце роботи. 19 травня Роман Семчій встиг повідомити свою родину по телефону про те, що його закували в кайданки для екстрадиції на Україну, після чого зв`язок обірвався. Від того часу відсутні всякі відомості щодо місця перебування і долі Романа Семчія.

19 травня 2011 року на сесії Львівської обласної ради Ірина Сех повідомила, що Львівське управління МВСУ вимагає в Бродівської міської ради надати характеристику на неї, а районній лікарні мають надати довідку, чи не перебуває Ірина Сех на обліку в нарколога і психіатра.

20 травня

20 травня 2011 року проти депутата Пустомитівської районної ради від Всеукраїнського об`єднання "Свобода" Степана Підкуймухи порушено кримінальну справу за статтями 293 і 296 (ч.2) Кримінального кодексу України. Його затримали 20 травня 2011 року, коли він прибув до Львівського міського управління МВСУ на допит як свідок у справі щодо подій 9 травня у Львові. Згодом йому повідомили, що проти нього порушено кримінальну справу.

25 травня

25 травня 2011 року голова фракції ВО "Свобода" у Львівській обласній раді Ірина Сех упродовж п`ятьох годин перебувала в Львівському міському управлінні міліції, де відбувалися слідчі дії. Наступний допит призначено на 26 травня 2011 року на 15.00. Ірину Сех допитуватимуть у справі про 9 травня у Львові.

25 травня 2011 року Личаківський районний суд міста Львова виніс рішення про адміністративний арешт двох членів Всеукраїнського об`єднання "Свобода" – Назарія Семчія – брата депутата Львівської міської ради від Всеукраїнського об`єднання "Свобода" Михайла Семчія – та його помічника Олега Новоставського. Вирок про ув`язнення відповідно на 7 та 10 діб був винесений, незважаючи на те, що у протоколах про адмінпорушення не було вказано, у чому власне полягали неправомірні дії Олега Новоставського та Назарія Семчія. "Свобода" подає апеляцію на рішення суду.

25 травня Апеляційний суд Львівської області залишив чинною постанову Личаківського районного суду м. Львова про взяття під варту депутатів Самбірської районної ради від ВО "Свобода" Володимира та Михайла Ковалівих. Їх утримуватимуть в СІЗО на час слідства. 15 травня братів міліція затримала і силоміць доправила до Львівського міськуправління міліції. Згодом щодо депутатів Ковалівих порушили кримінальну справу за статтею 345, ч.2 Кримінального кодексу України, тобто "за умисне заподіяння працівникам правоохоронних органів побоїв, легких тілесних ушкоджень під час виконання ними службових обов`язків". Ця стаття передбачає покарання обмеженням волі або позбавленням волі на термін до 5 років. Володимирові Коваліву 33 роки, у нього двоє маленьких дітей. Михайлові Коваліву – 31 рік, має маленьку дитину.

26 травня

26 травня 2011 року о 19-30 вечора депутата Львівської міської ради від Всеукраїнського об`єднання "Свобода", голову постійної депутатської комісії економічної політики, підприємництва, інвестицій та зовнішніх відносин, відповідального за акцію протесту під Львівським СІЗО №19 Андрія Хомицького викликали в Галицький райвідділ міліції Львова, де утримували понад дві години.

Свободівцю "шиють" вчинення адміністративного правопорушення. Йдеться про безтермінову акцію протесту проти міліцейського свавілля біля стін Львівського слідчого ізолятора №19, що на вулиці Городоцькій, 20. Правоохоронці наполягають, що свободівці розпочали акцію протесту, не попередивши місцеві органи самоврядування.

27 травня

27 травня 2011 року в Івано-Франківську невідомі схопили і повезли у невідомому напрямку голову Стрийської районної організації ВО "Свобода", депутата Стрийської районної ради від ВО "Свобода" Мар`яна Берездецького. Викрадачів було семеро, усі вони були у цивільному. Мар`янові вони не пред`явили жодних повісток чи документів.

27 травня 2011 року голову Львівської міської організації Всеукраїнського об`єднання "Свобода" Івана Гринду та голову фракції Всеукраїнського об`єднання "Свобода" у Львівській міськраді Руслана Кошулинського викликали в Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) ГУ МВС України у Львівській області.

Вранці 27 травня 2011 року в Одесі працівники МВС затримали місцевого журналіста, кореспондента інформаційного сайту 048.in.ua Богдана Осінського. Його доставили в Малиновський районний відділ міліції. В квартирі провели обшук, в ході якого конфіскували всі електронні носії, комп`ютер, диски, агітаційні листівки. Причини затримання досі невідомі. Офіційної інформації від міліції немає.

Управління МВС України у Тернопільській області продовжує методично викликати членів Тернопільської "Свободи" у справі пошкодження кривавого більшовицького знамена 9 травня.

Так, проти свободівця Мар`яна Козбура (1991 року народження) порушено кримінальну справу за ст. 296 ч. 2 Кримінального кодексу України. У постанові про відкриття кримінальної справи зазначено: "Кримінальну справу прийняти до свого провадження і перейти до провадження досудового слідства".

Нагадаємо, що 5 травня 2011 року близько опівночі було заарештовано 21-річного свободівця Віктора Козорога, якого звинувачували у тому, що він зірвав червоний совєцький прапор з офісу КПУ. Хлопця три доби незаконно утримували в ІТТ Тернопільської області. Проте після того, як Тернопільський міськрайонний суду визнав, що не вбачає підстав для утримання націоналіста, Віктора Козорога звільнили під підписку про невиїзд.

Також на допитах побували Михайло Головко, Ігор Дулеба, Андрій Сисюк, Руслан Дацюк, Роман Напованець, Володимир Швайка та інші свободівці.

Уважно прочитавши „зведення бойових дій”, починаєш задумуватися. А де власне репресії? 11 квітня та 9 травня у Львові відбулися сутички членів „Свободи” з представниками правоохоронних органів. Це хтось заперечує? Не захищаючи нашу браву міліцію та її „високий” професіоналізм, усе ж мус зауважити, що їхні дії цілком логічні. Відбулося порушення громадського порядку (зараз не акцентуємо увагу, хто винен, а хто ні). У цей момент там були присутні і фактично керували процесом певні люди. Як їх не допитати? У чому тут репресії? До речі, правоохоронці допитували й декого з журналістів, які перебували в епіцентрі подій. Так ніхто із працівників ЗМІ не вчиняє галас на рівному місці. Є слідчі дії, є процедура. Остання інколи порушується. Неподобство. Неправильно. Але не репресії ж. Щодо статі "за умисне заподіяння працівникам правоохоронних органів побоїв, легких тілесних ушкоджень під час виконання ними службових обов`язкі", то й тут є певні нюанси. Джерела з правоохоронних органів стверджують, що брати знатно розбуянилися у райвідділі і таки зарядили в писок міліціонера. При чому ногою. Оскільки не маємо коментарів з іншого боку, вважатимемо це лише версією міліціонерів, яка підлягає сумніву. 

А хіба не анекдотично звучить повідомлення прес-служби партії про спробу працівниками ДАІ затримати „затримати депутата Львівської обласної ради свободівця Михайла Блавацького”. Вдумайтеся у формулювання: „Міліціонери без вручення повістки намагалися заштовхати «свободівця» до міліцейської машини і вивезти у невідомому напрямку”. Автору відкривається просто епічна картина: до знаного борця з корупцією Блавацького, який того дня на Високому Замку не випив жодного граму алкоголю у товаристві високого міліцейського чину, підходять ДАІшники і кажуть: „Марш у нашу машину. Зараз ми повеземо тебе у невідомому напрямку!”

Такої відвертої „галіматьї” свободівська прес-служба видає у нечуваних кількостях. Зрештою, прес-служба виступає тільки ретранслятором. Авторство ж усіляких бздур належить «свободівським» депутатам. Але тут вони надто часто говорять неправду. Пригадуєте, гвалт заступника голови облради Петра Колодія, що з Києва виїхала бригада, яка має його затримати. Приїхала? Пригадуєте рейвах про відкриття кримінальної справи проти Руслана Кошулинського та Ірини Сех? Відкрили? Потім пояснювали, що таким чином намагалися збурити громадську думку. Тобто журналістів використали в темну, як лохів, заради досягнення своєї мети. А історія з пістолетом, підкинутим у поштову скриньку члена партії? Це вже зовсім смішно. Але говориться це не в глухому селі для затурканих вуйків, а на прес-конференції для журналістів. Тобто нас сприймають за ідіотів, безсоромно вішаючи локшину. Серед медійників, правду кажучи, теж не всі генії, однак у більшості рефлекси спрацьовують чітко: мене мають за дурня, мені брешуть, мене намагаються використати.

До речі, буквально днями Олег Тягнибок заявив про початок системного нищення бізнесу, який підтримує „Свободу”. Гм... „Аквапарк”, начебто, працює. „Фешн” навіть розширюється. Ну добре. Подивимося, що буде.

Епілог

„Свобода” сама добровільно заганяє себе в гето. В гето, де є одна правда – «свободівська». Де є одні герої – «свободівці». Де не місце „ліберастам”, „толерастам” і представникам інших політично-ідеологічних каст. Закритися у гето можна. Вирватися з нього – набагато важче.  

Степан Лютий, Хроніки

УНІАН в Google News