Вальдемар Ярчевськи: «Найважливіше, щоб люди почували себе в безпеці»

Реформування – шлях складний і тернистий, та завдяки нововведенням робота стає якіснішою. Час змін настав і для МВС.

Реформування – шлях складний і тернистий, та завдяки нововведенням робота стає якіснішою. Час змін настав і для МВС. На цьому не раз наголошував міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов. І зміни мають відбутися не тільки внутрішні, а й зовнішні – правоохоронцям має довіряти суспільство. Зрозуміло, що для цього робота міліції повинна бути ефективна. Але як визначити цю ефективність? Адже старі «паличні» методи визнані недієвими, а де в чому і вкрай шкідливими. Тож нині МВС запроваджує новий механізм оцінювання роботи міліції.

У такій справі, зрозуміло, не завадить європейський досвід. Саме тому до України нещодавно завітав заступник Головного коменданта Польщі Вальдемар Ярчевськи.

Він представив для українських працівників міліції систему всебічного вивчення роботи польських правоохоронців, яка базується на громадській думці.

– Презентація, яку Ви влаштували в МВС, проілюструвала величезний масив проведеної роботи.
Які основні складники цього глобального дослідження?

– Воно складається з двох частин: перша – загальнодержавні дослідження громадської думки, а друга – опитування у воєводствах (областях. – Ред.). З 2006 року відбувся переломний момент – саме тоді сформувалася така схема дослідження, яку ми маємо тепер. Науковці намагалися знайти підхід до оцінки роботи поліції й вирішили, що 58% такої характеристики мають становити статистичні дані, 26% – результати соціологічних досліджень думки поліцейських, а 16% – громадської думки. Щоб усе було максимально об’єктивно, ми запрошуємо незалежні установи, які не підпорядковані ні уряду, ні поліції. Вік людей, яких опитують, – понад 15 років. А запитання, які ставлять респондентам, перевірені часом і досвідом.

– Тобто це офіційна форма дослідження. А що ж криється в його змісті – на які запитання шукають відповіді науковці?

– Головне дізнатися, чи у правильному напрямку ми рухаємось. Адже часом ми отримуємо зовсім неочікувані результати й доводиться виправляти свої помилки. Так, наприклад, кілька років тому нас дуже здивували дослідження, що показували, які саме злочини тривожать поляків найбільше. Ми вважали: найбільшою загрозою для людей є вбивства та розбої. Та виявилося, що думка громадян розбігається з нашою: люди, насамперед, бояться водіїв, які не дотримуються Правил дорожнього руху. На другому місці – пограбування квартир, машин… На жаль, в останньому випадку маємо досить негативну динаміку, показники щодо пограбувань цього року зросли на 7%. Хоча загальний рівень злочинності протягом останніх років знизився на 30%.
    Та загальні цифри – не головне. Найважливіше, щоб люди почували себе в безпеці. Для цього ми, передусім, оцінюємо ефективність роботи поліції, котра несе службу поблизу житлових районів. Ми звертаємося до мешканців із запитанням на кшталт: «Як часто ви бачите патрульну машину?» або «Чи часто ви зустрічаєте патрульних поліцейських?» А з цього робимо висновки, чи достатньо захищений той чи інший район міста або села.
    Також цікавимося тим, наскільки безпечно люди почуваються на вулицях у вечірній час (79% поляків не бояться гуляти вночі), і що вони вважають найбільшою загрозою там, де проживають? Звісно ж, отримуємо цілком конкретні відповіді, приміром, що в такому-то парку постійно грабують, поблизу певного магазину часто бувають бійки, а біля такої-то школи продають наркотики. Правоохоронці відразу ж реагують на ці заяви і вживають заходів, щоб запобігти проблемам та затримати зловмисників. Дуже приємно усвідомлювати, що завдяки нашій роботі з січня 2007-го по січень 2011-го відсоток людей, які почувають себе безпечно, значно зріс. Загалом 88% опитаних вважають спокійними місця, де вони проживають.
    Для нас також є важливою відповідь на запитання: чи бояться люди стати жертвою злочинців? І треба сказати, що протягом тривалого часу ця ситуація складалася не найкращим чином. Ще 1996 року майже 70% людей боялися постраждати від рук злочинця. І тільки через 10 років ця прикра статистика змінилася на краще. Сьогодні 61% громадян переконані, що зловмисники їм не загрожують.
    Таким чином, ми приділяємо велику увагу службі громадської безпеки. А подібні дослідження змушують наших підлеглих чіткіше керувати роботою, ретельніше організовувати діяльність правоохоронців і вчасно надавати допомогу потерпілим.

    – Зрозуміло, що будь-яка державна інституція намагається досягти визнання, а головне – довіри суспільства. Чи не найбільше це стосується саме правоохоронних органів. Як Ви досягаєте позитивного ставлення громадян і що може покращити громадську думку про діяльність поліції?

   – Насамперед, це швидка реакція правоохоронців на заяви громадян, що відразу ж дає результат. Люди, вчасно отримавши допомогу, почуваються захищеними, а це помітно покращує громадську думку про роботу поліції. Як з’ясувалося, людям навіть не так важливе розкриття злочину, як реагування на нього. Саме тому ми кілька років досліджували оперативність поліції як у міській, так і в сільській місцевості. Звичайно, далеко не завжди отримували правдиві дані. На жаль, з’ясувати це досить непросто. Втім, нині ми розробляємо електронну систему, завдяки якій зможемо контролювати час, коли була зроблена заява і коли поліцейській прибув на місце, що забезпечить об’єктивність наступних досліджень.
   Також ми дійшли висновку про пряму пропорційну залежність – до діяльності правоохоронців добре ставляться ті люди, які почувають себе в безпеці. І навпаки: роботу поліції вважають недосконалою ті, що бояться стати жертвою злочинців. Тож, щоб підвищити авторитет правоохоронних органів, ми повин¬ні особливу увагу приділяти тій групі осіб, які почувають себе в небезпеці.

Вкрай важливою також є оцінка нашої роботи мас-медіа, адже вони мають значний вплив на громадськість.

    – Щоб поліція працювала ефективно, об’єктивна оцінка має формуватися не тільки ззовні. Всередині відомства також має панувати позитивна атмосфера. Як Ви визначаєте, чи задоволені своєю роботою, власне, правоохоронці?

    – Для цього також проводимо відповідні дослідження, як загальнодержавні, так і для окремих воєводств. На нашу думку, досить позитивно впливають хороші стосунки між керівництвом та підлеглими, а також мотиви, які спонукають поліцейських до роботи, умови, в яких доводиться працювати нашим правоохоронцям. Важливо також вивчати атмосферу в колективі та покращувати її, адже для польських правоохоронців це один із найважливіших факторів, який впливає на їхню роботу.
    Дослідження проводились з 2004 по 2010 року. Відсоток незадоволених минулого року вже був досить низьким. Окрім іншого, так складається ще й завдяки тому, що ми приймаємо на роботу лише тих людей, які справді готові до такої відповідальної професії, як поліцейський. Тож вони почуваються «на своєму місці» на обраній посаді.

    – А що найбільше заважає нести службу працівникам правоохоронних органів?

   – Раніше причиною цього була бюрократія. Дослідження 2004–2006 років примусили нас переробити нашу систему. Відхід від «паперової роботи» значно вплинув на оцінку службової діяльності. Тепер ми створюємо електронну систему, яка допомагатиме кримінальній поліції в роботі. Ми плануємо забезпечити не менше 70% працівників ноутбуками з доступом до спеціальної бази даних. Так, якщо поліцейський оглядатиме місце злочину чи опитуватиме свідка, всі дані, які він внесе в комп’ютер, будуть автоматично долучені до матеріалів слідства. Комп’ютер сам вирішуватиме, які бланки потрібні для роботи, і розсилатиме їх до належних служб. Нині ми лише випробовуємо цю систему, але вже стає зрозуміло, що вона буде успішною. Варто наголосити, що такої системи немає ніде в Європі – це наше ноу-хау.
    Ще однією проблемою «всередині» ми вважаємо співпрацю кримінальної та превентивної (громадської безпеки. – Ред.) служб. За результатами наших досліджень, їх стосунки складаються не надто конструктивно. Тож тепер ми робимо все можливе для того, щоб ці служби якомога більше взаємодіяли і змогли зрозуміти роботу одна одної. Особливо ця проблема стосується районних та сільських комендатур.

    – Як стало зрозуміло з презентації, польська поліція акцентує основну увагу на певних напрямах, за якими працює. Що нині найважливіше для польської комендатури?

   – У визначенні пріоритетів, за якими працює головний комендант, беруть участь і поліцейські, і громадськість. На 2010–2012 роки ми склали такий перелік основних напрямів діяльності. По-перше, ми працюватимемо задля того, щоб зростало задоволення суспільства від нашої роботи. Найважливіше в цьому – відмовитись від поведінки, яка негативно впливає на ставлення громадськості до поліції. Хоча утримувати ту високу оцінку, яку ми маємо тепер, досить складно, але ми ретельно працюватимемо над тим, щоб вона була ще вищою. По-друге, перед Євро-2012 для наших громадян актуальним стало питання підвищення безпеки під час масових заходів. По-третє, усуватимемо недоліки кримінальної служби – потрібно підвищувати якість дій, які проводяться на місці скоєння злочинів. Четвертим пріоритетом для нас стало підвищення безпеки дорожнього руху. І, нарешті, по-п’яте, забезпечити поліцейських задовільними умовами праці. Щоб ефективно вирішити останнє питання, ми, звісно, потребуємо підтримки уряду і фінансування.

Тамара Третяк, «ІЗ»

УНІАН в Google News