Чому Україна проти модернізації Чорноморського флоту Росії

"Влада вдає, що відстоює національні інтереси, а насправді торгується з РФ"... "До чого тут шантаж?.. Військо має модернізуватися. Це законні вимоги Росії"

Днями радник начальника Генштабу Росії, колишній командувач ЧФ РФ, адмірал Ігор Касатонов заявив, що Україна перешкоджає нарощенню військової потужності Чорноморського флоту Росії. Ми запитали в політиків та експертів, чи правильно Україна робить, не дозволяючи модернізації ЧФ РФ, і що стоїть за цими запереченнями?

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ:

ВІЙСЬКОВОГО ЗНАЧЕННЯ ЧФ НЕ МАВ, НЕ МАЄ І МАТИ НЕ БУДЕ

Україна завжди базувала свою позицію на тих договорах, які підписувала. Натомість Росія кожен договір тлумачить так, як їй вигідно. І якщо ми говоримо про озброєння ЧФ, то все зафіксовано у двох із трьох базових угод, які були підписані ще в 1997 році. У головній, так би мовити, угоді - “Про умови перебування ЧФ на території України” - є стаття 4, у якій у загальному плані сказано про те, що кількість військовослужбовців, озброєння не перевищуватиме рівнів, визначених у іншій угоді - “Про параметри поділу ЧФ”. Там у додатку є повний перелік озброєння... Це означає, що Росія не може претендувати на вищі параметри, ніж зазначені в цих угодах. Тож ми кажемо, якщо ви хочете поміняти клас на клас, тип на тип, - то, будь ласка, але якщо хочете замість буксира поставити авіаносець, то це порушення угоди, бо в угоді такого нема.

І коли кажуть, що українці роблять так, аби ЧФ заржавів, то це абсолютна брехня, бо ми чітко дотримуємося і букви, і духу підписаних угод.

Для чого Росії модернізація ЧФ? Військового значення флот не мав, не має і мати не буде, тому що він затиснутий у Чорному морі. Його потужність значно менша, ніж потужність флоту Туреччини. А якщо додати нових членів НАТО: Болгарію і Румунію, то взагалі нема про що говорити. Тим більше що він закритий і не може вільно вийти через Дарданелли в разі якоїсь критичної ситуації... Тобто його значення оборони, як вони кажуть, “священних рубежів родіни”, дорівнює нулю чи майже нулю.

А з іншого боку — він дуже потрібний, аби виконувати функції, які власне й виконував — створювати напругу між двома країнами. Ну, і поліцейські функції, які вже продемонстрував під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року. З цієї точки зору вони хочуть, аби флот постійно був наче в бойовій готовності.

Але якщо сьогоднішня влада черговий раз пов`яже газ із безпекою, то рішення можуть бути які завгодно. Ми маємо приклад Харківських угод, тому цілком можливо, що знову все буде поставлено догори дригом.

Дмитро Корчинський, публіцист:

УКРАЇНСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО ЦІКАВЛЯТЬ ТІЛЬКИ ГРОШІ, А НЕ НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

На мій погляд, така позиція України правильна. Ясно, що вже коли підписано договір щодо ЧФ з продовженням оренди Севастополя, то це виглядає як дрібні пакості. Та навіть ці дрібні пакості виглядають нині як прорив якоїсь державної волі з боку України. Хоча, як на мене, це смішні речі.

Українське керівництво цікавлять тільки гроші. І в нього немає не тільки геополітичних, національних амбіцій, а й розуміння, що це таке і для чого воно потрібно. Усі спонукальні мотиви українського керівництва дуже прості — вони намагаються накручувати ситуацію з газом, у тому числі й у такий спосіб. Ясно, що ситуацію з російським газом можна вирішувати лише рішучими послідовними кроками. Залежність від Росії можна подолати і впровадженням серйозної політики енергозбереження, і ведучи більш сильну гру на міжнародній арені, кращим використанням усіх міжнародних можливостей, але на це в українського керівництва немає ні сили, ні мізків. Тому роблять вони це такими комунально-кухонними методами – капостити людям, які їх не люблять.

Росія хоче модернізувати ЧФ, на мою думку, з двох причин. Причина перша — Росія все-таки намагається грати в басейні Середземного моря. Скажімо, їй база в Сирії взагалі не потрібна з військової точки зору, вона потрібна з точки зору політичної, якогось психологічного тиску. Росія все-таки намагається брати участь у світовій політиці, хоча не має для цього достатнього потенціалу.

У цьому cенсі модернізація військового флоту якраз і вкладається в політику намагань продовжити своє існування як значної регіональної держави.

Крім того, усі речі, пов`язані з військово-промисловим комплексом, з будь-якою модернізацією озброєння, — це зручні речі для корупції. На такого роду програми виділяється певна кількість коштів, тому і військові, і ті люди, які очолюють рештки російського ВПК, завжди намагаються переконати власне керівництво, що потрібна якась там модернізація. Та й саме керівництво живиться з цих речей.

Олесь Доній, народний депутат (НУ-НС):

УКРАЇНСЬКА ВЛАДА ВДАЄ, ЩО ВІДСТОЮЄ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ, А НАСПРАВДІ ТОРГУЄТЬСЯ З РФ

За попередньої влади Росія була готова, і про це офіційно повідомлялося, до скорочення як військового складу, так і кораблів ЧФ. Вона не була готова зробити це одразу, але з часом — так. Тепер же, з приходом проросійських сил до влади в Україні, Росія мріє про Чорноморський флот як про плацдарм для російської експансії. Відповідно, вона думає не про скорочення ЧФ, а про модернізацію. У цій ситуації кволі спроби української влади заперечити проти модернізації виглядають не як відстоювання національних інтересів, а лише як один з інструментів торгу з економічних питань. Бо економічні питання, на відміну від національних, цікавлять нинішню владу. Тому жодних гарантій, що національні інтереси України будуть відстояні в питанні з ЧФ, у нас немає.

Для чого потрібна зараз Росії модернізація? Зрозуміло, для чого. Жодну стратегічну військову функцію ЧФ нести не може. А співпраця Росії з НАТО більша, ніж в України. В акваторії ЧФ знаходяться всі держави, які з формальної точки зору дружні до Росії, крім України й Грузії. Тому функція ЧФ, на жаль, суто експансіоністська. Це одна з військових баз території колишнього пострадянського простору, яка в подальшому може вести до розкольницьких дій на території нашої держави. І, як показує приклад, там, де є військова база Росії, ставиться під сумнів територіальна цілісність цієї пострадянської країни. Маємо приклад з Придністров`ям у Молдові, з російськими військовими базами в Абхазії і Південній Осетії. На жаль, ЧФ — міна уповільненої дії для України. Наявність військової російської бази означає можливість пред`явлення територіальних претензій чи створення сепаратистського режиму, який був би спрямований на Росію.

І ця гра Росії спрямована не на громадян третіх країн, а саме на українців.

Вадим Колесниченко, народний депутат (ПР):

ЧФ ФІЗИЧНО Й МОРАЛЬНО ЗАСТАРІВ, ТОМУ ЙОГО ТРЕБА МОДЕРНІЗУВАТИ

До чого тут шантаж?.. Військо має модернізуватися. Якщо там є озброєння, якому вже 30-40 років, то про яку боєздатність Чорноморського флоту може йти мова? Це питання не шантажу, а виключно модернізації флоту.

Це законні вимоги Росії. І, гадаю, нормально буде з нашого боку дати дозвіл на осучаснення тих озброєнь, які є, бо вони вже фізично й морально застарілі.

До речі, Касатонов — це не державний діяч, він просто один з громадян Російської Федерації. І немає жодної потреби орієнтуватися на його заяви. Є робочі групи, які працюють ще з минулого року. Торік при підписанні договору про пролонгацію перебування ЧФ на території України було погоджено, що в рамках робочої групи будуть розроблені документи щодо модернізації ЧФ. І ці групи працюють, а Касатонов не має до них стосунку. Бо навіщо флот, якщо він не озброєний? Це безглуздо!

Ксеня Лесів

УНІАН в Google News