Фонд «Україна» вшановує пам’ять Григорія Сковороди

Фонд «Україна» вшановує пам’ять Григорія Сковороди

23 травня у Національній філармонії фонд Леоніда Кучми «Україна» презентував книгу Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли»...

23 травня у Національній філармонії України Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» презентував книгу Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли»,  театралізоване фольклорно-етнографічне дійство «Де згода є в сімействі».

Урочистий захід відкрили голова наглядової ради Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна» Анатолій Зленко, відомий поет, академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, Герой України Борис Олійник, директор видавництва «Пульсари» Лариса Копань та автор презентованої книги, український письменник-шестидесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць Валерій Шевчук.

Зокрема, Анатолій Зленко у вступному слові відзначив, що Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» на постійній основі проводить комплекс заходів, спрямованих на відновлення культурної спадщини нашого народу. «Фонд «Україна» особливу увагу приділяє творчості забутих митців, і сьогодні у фойє ви можете побачити невеличку виставку керамічних робіт Марії Галушко», - сказав він.

Голова наглядової ради Фонду «Україна» зазначив, що, ознайомившись з книгою Валерія Шевчука, побачив об’ємну працю. «Навіть не уявляю, скільки часу автор присвятив цій роботі», - додав Анатолій Зленко.

Автор книги «Пізнаний і непізнаний Сфінкс» Валерій Шевчук, перш за все, подякував Президентському фонду Леоніда Кучми «Україна» за надану змогу оперативно видати книгу у світ. Зі словами подяки автор назвав імена всіх, хто брав участь у створенні видання. Особливу подяку Валерій Шевчук висловив ініціатору видання – директору видавництва «Пульсари» Ларисі Копань.

Говорячи про дату виходу книги у світ Валерій Шевчук задав риторичне запитання «А чи не запізно?», адже «пам’ятна дата відзначалась у минулому році». (285 років він дня народження Григорія Сковороди – ред.) Справа в тому, відповів на своє запитання  Валерій Шевчук, що Григорій Сковорода й сам не знав, з якого часу вести свій вікнародження, з 1722 чи 1723 року, тому ця книга вийшла не запізно, а вчасно, на межі років.

«Я спробував його пізнати, а вам залишилося прочитати і пізнати його разом зі мною, і тоді ви зрозумієте, чому Григорія Сковороду називають Світочем, бо він був не «людиною дня», як він писав, а людиною віку, і так він прийшов у наш вік», - підсумував автор книги.

Творчий вечір з нагоди вшанування пам’яті Григорія Сковороди продовжило театралізоване фольклорно-етнографічне дійство «Де згода є в сімействі».

Участь взяли:

Національний заслужений академічний народний хор України

імені Григорія Верьовки

Художній керівник – Герой України, народний артист України, лауреат національної премії України імені Тараса Шевченка

Анатолій Авдієвський

Головний режисер-хормейстер – заслужений діяч мистецтв України

Зиновій Корінець

Солісти Національної опери України:

народний артист України

Олександр Гурець

Лауреат міжнародних конкурсів

Сергій Пащук

Художній керівник проекту – народний артист України

Анатолій Солов’яненко

Для довідки:

Заходи здійснено з метою реалізації  проекту «Пам’ять серця», який передбачає утвердження престижу і популярності української культури і національного мистецтва, виховання патріотизму і гордості за свою країну, поваги до культурної спадщини, протидію бездуховності, денаціоналізації й моральному виродженню, ознайомлення широкої аудиторії з кращими зразками сучасної і класичної української культури.

Заходи проекту «Пам’ять серця» включають:

- фестивалі, дні культури, виставки, ювілейні і святкові концерти та презентації;

- поширення літератури, ком пакт-дисків;

- зустрічі з відомими сучасними письменниками, митцями;

- вшанування визначних діячів української культури минулого, а також впорядкування місць, пов’язаних з їхнім життям та творчістю.

Видання книги Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс» Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» профінансував з нагоди вшанування пам’яті Григорія Сковороди.

Книга розмислів про Григорія Сковороду сучасного українського літературознавця, історика та письменника Валерія Шевчука є новим словом у сковородознавстві – читач знайде тут немало невідомого фактажу про життя і творчість філософа і зможе реально пізнати його моральне вчення про людину та світ.

«Отак i постав Г. Сковорода переді мною, як пізнаний i непізнаний Сфінкс. Цей символ був одним із улюблених у мислителя, про Сфінкса в нього є навіть притча, кількаразово він згадується i в філософських трактатах. Суть цієї фабули така: коли до Сфінкса приходили мандрованці, він задавав їм загадку, а тих, що не могли її розгадати, немилосердно вбивав. Чому ж я ототожнив Сковороду зі Сфінксом – чи ж він когось убивав? Але в мислителя, як побачив читач, ознайомившись із цією книгою, нічого нема однозначного й буквального, а все розглядається в дуалізмі. Отож загадка, яку задавав Сковорода своїм читачам чи слухачам (а читач завжди є мандрованцем, котрий шукає в книгах одкриття для своєї душі), - це i є його твори, а певною мірою i він сам, бо жив, як учив. Тим-то читач, котрий не розгадав цієї загадки, бував «убитий» тим, що не дійшов до пізнання його науки, а це могло статися, коли не виховав у собі внутрішньої людини, бо тільки внутрішня людина могла б ту загадку розгадати, а це значить – пізнати. Таким чином у кривотлумача його думок, а заодно i в того, хто не посилив розгадати загадку, нема доступу в його духовний храм чи в «гострогірне місто», що зветься ще Горньою республікою, а неприсутність у чомусь хіба не є небуттям? Ті ж, що загадку розгадали, дістали змогу користуватися премудрістю Сфінкса-мислителя, а Премудрість, за його знаком, є присутність Бога в людині.

Отже, ще живучи у світі, Сковорода був пізнаний i непізнаний. Пізнаний нешироким колом його приятелів та прихильників (через це й були його приятелями i послідовниками), а не пізнаний тією «черню» (байдуже, чи це простолюдин, чи людина високого стану), яка жила лишень «черевною філософією» i не ростила в собі внутрішньої людини: саме такі розпускали про нього вимисли й брехні, й наклепи, про що в нас була достатня мова. І після смерті Сковорода залишався пізнаний i непізнаний. Про нього писали, з нього дивувались, але осмислити не могли, та й не дуже дбали (за винятком одиниць), через що загадки його Премудрості не могли розгадати, відтак були «убиті» як читачі його творів, були й такі, що на нього злословили i його огуджували, суті його так i не пізнавши».(З книги Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: роздуми»).

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter