Девід Лінч відкрив українцям таємниці своєї творчості

Він доводив, що людина – це дерево, чиє коріння треба поливати правильними думками й ідеями… Коли дивилася на його велике портретне фото – думала, яка ж у нього містична зовнішність…

До Києва завітав магічний і культовий американський режисер Девід Лінч. Той режисер, чиї збірки фільмів на Петрівці користуються попитом у кіноманів. Свого часу мені довелося купити один такий, на якому одразу було 8 фільмів, і подивитися майже всю фільмографію Лінча. Враження були неоднозначні: страшно і містично, по-філософські і красиво. Відчувався присмак великого художника та величезної містичної фантазії. Більшість наших глядачів можуть детально і не знати його творчість, адже жоден його фільм не вийшов у широкий прокат в Україні. Тільки останній – апогей філософії і містичного абсурду показували кілька років тому тільки в одному кінотеатрі Києва – фільм учасник венеціанського кінофестивалю «Внутрішня імперія».

Та все одно, якщо ви не знаєте Лінча – ви дивилися серіал «Твін пікс», який він також створив. Це містична історія про вбивства з переселеннями душ, карликами, червоною завісою і жіночим коханням. Про цей серіал чули всі, адже всі гадали, хто вбив Лору Палмер, і чим все ж закінчиться ця історія.

Також мої знайомства з цим режисером ще відбувалися з журнальних інтерв’ю, адже він уже давно став визнаним митцем, чиї фільми одразу потрапляють на кінофестивалі класу А. І коли дивилася на його велике портретне фото – думала, яка ж у нього містична зовнішність і така спокійна виваженість у погляді... Чому він робить саме такі фільми? Адже вони не схожі ні на що, і його творчість стоїть абсолютно окремо. Наприклад, на фоні Девіда Лінча ще один культовий режисер Америки Квентін Тарантіно – просто юнак з нечітким почерком. Та пощастило побачити його наживо і спробувати зрозуміти. Це дійсно людина магічна. Йому вже 63, та він все ще чудово виглядає, як колись на старих журнальних постерах, дуже позитивний, чіткий у висловах і виважено спокійний. І наперед скажу, що зустріч з майстром не розчарувала.

Причина його візиту до Києва нестандартна – це не кіно, не думки про зйомки в Україні, а зовсім інша і нова місія. Офіційно – презентувати свою нову книгу «Як спіймати велику рибу» (рибами Лінч називає ідеї). Та як з’ясувалося від самого Девіда і з його мотиваційної промови на зустрічі з журналістами в УНІАН, він приїхав розказати про діяльність фонду з його ім’ям та про місію – нести філософію медитації і розвинення особистості на фоні глобальних проблем людства. Саме про це 45 хвилин розказував Лінч і більшість питань, які навіть стосувалися кіно, переводив також у цей бік і продовжував мотивацію. Він наводив епітети і образи, що людина – це дерево, чиє коріння треба поливати правильними думками та ідеями. А у всіх ставали круглі очі й думали – а чому він розказує про це? Адже перед нами сидить, один з кращих режисерів світу, а ми говоримо не про кіно. І взагалі, що відбувається… І справді, Девід Лінч визнаний у всьому світі. Він завоював Канську золоту пальмову гілку за фільм «Дикі серцем», а також чотири рази номінувався на Оскар. З його фільмів у Голівуді засвітилися нові зірки як Ентоні Хопкінс, Наомі Вотс. Сьогодні він міг би знімати багато міліонні проекти і такі ж гонорари брати за режисуру. Але з кожним роком його фільми все малобюджетніші, а ідеї більш закручені і філософські. Чому таке відбувається і що взагалі мотивує цю людину? Цих питань ставало все більше, а Девід Лінч все продовжував розказувати про позитивне мислення і наводити образи про «дерево з листочками».

Для більш чіткого розуміння спробуємо детально проаналізувати творчість Лінча. Починав він взагалі як артхаусний режисер, і одразу привернув до себе увагу ще з фільмів «Голова ластик», «Людина слон». Потім почалася містика, і якщо він фільмував ще й за своїми сценаріями, дуже часто глядач взагалі не знаходив зрозумілої фінальної розв’язки, адже її просто не було. Сам Лінч каже, що головна сама ідея. Якщо ж вона прийшла тобі у голову, тоді просто прийми її, і не шукай пояснення і мотивації її появи. Так і було з багатьма загадковими персонажами у його фільмах. Якщо ж говорити про жанр - його фільми це трилер, містична драма з завжди присутнім песимістичним настроєм. Якщо і є ствердження про життя і любов – то воно звучить у картинах сумно і з реквійськими нотами. І ось ми знали такого Лінча – а тут він приїздить до Києва і розказує про позитивне мислення, медитацію і, майже, порятунок людства.

Висновок спадає один – людина віднайшла свою головну місію. Зрозуміло, що його вже не мотивують гроші і золоті статуетки. Він хоче прокричати те, що він не встиг сказати, або ще не мав шансу. Можливо, також відчуває що потенціал, який в ньому є - не повністю реалізується, а можливо, і замислився над попередньою творчістю. Він розказував, що до виходу на своє внутрішнє очищення, він багато злився на себе, нервував, мав депресії. А зараз все у нього змінилося, і він відчув увесь масштаб людських здібностей.

Якщо так і надалі піде, і ця діяльність стане головною – ми не так скоро побачимо нові картини Лінча. А якщо будуть – то спробую спрогнозувати, що, можливо, ми побачимо іншу, нову творчість Лінча, може більш позитивну. Сам він зізнався, що думає над проектом тільки для Інтернету – як інструменту, який максимально доступний і має величезну аудиторію. Знову ж таки, щоб донести свій меседж до людей і просто віддати те, що в нього є, як митця. Поділитися цим, а не будувати конструкції, як на цьому заробити гроші. Ось такий він Девід Лінч – цілком незалежний, виважений, розумний, і який знайшов свою місію. Справжній митець, яким він і має бути!

Для більш детального ознайомлення з теперішньою діяльністю режисера «Твін пікса» – шукайте його книгу, а також заходьте на сайт фонду.

Ганна Соколова

УНІАН в Google News