Міхалков перестав працювати над собою?

Як актор Міхалков перестав працювати над собою вже так років 7 тому. Що Міхалков дає інтерв’ю про свої фільми, що Міхалков грає ролі – різниці нема. Бачу Міхалкова, але не бачу образ...

Майже одночасно з днями французького кіно в Україні також пройшли дні польського кіно. Програма складалася з кількох частин: показу нових фільмів і ретроспектива видатних режисерів Польщі. Цікаво, яка ситуація з законодавством у Польщі щодо кіно… Та ці покази виявили, що там все ж таки з кіно все в порядку, на відміну від нас.

І в цієї невеличкої країни сусіда є свій абсолютно якісний європейський кінематограф, який визнаний світом, і не тільки так років 50, а й сучасними здобутками. І сам факт, що з живих режисерів вони пропонують якісну ретроспективу, наводить на думку, що є сучасні імена й цікаві фільми сьогодення.

За останні роки польське кіно відчутно набрало майстерності і постійно представлене на значних кінофестивалях. Пам’ятаємо ще класне польське кіно з часів «Ва банк», потім не так давно гучний фільм «Вогнем і мечем», де знімалися і наші актори – а тепер нове сучасне кіно Польщі і, звичайно, метри, такі як Кшиштоф Зануссі, які вписували і все ще продовжують вписувати польське кіно в історію світового кінематографу.

Одна з цікавих програм польського кіно – це і була програма фільмів Зануссі. Зануссі визнаний майстер. За свою фільмографію він брав участь у найкращих кінофестивалях світу, і не тільки брав участь, а й збирав призи. І було це в не в той час, коли на фестивалі відбирали незрозумілі незалежні фільми, а коли ще всі шукали мистецтво, і головним був зміст, а не форма.

Іншого кіно просто не було. Його картини були на Венеції, у Канах, Берліні, а у 1984 році його картина «Rok spokojnego slonca» стала переможцем Венеціанського кінофестивалю і отримала золотого Лева. Особисте знайомство і зустріч з цим режисером відбулися, коли він фільмував нову картину і деякі сцени знімав у Києві для фільму «Серце на долоні», який ми побачимо восени.

Режисер справив враження… Він працював у костюмі, як у стилі Філіні. Дуже спокійний і толерантний до всіх акторів і членів знімальної групи. Працював він дуже легко і неперевершено, без потуг. Раз, два – і вже зняли всі сцени. Одразу видна робота майстра. Головну роль у фільмі виконав наш актор Богдан Ступка. Картина вже була на кінофестивалі у Римі і встигла отримати приз за кращу чоловічу роль, відповідно ж завдяки українському акторові.

Ну що ж, будемо чекати вихід цієї картини в прокат.

А зараз хочеться поговорити про відому картину Зануссі, яка була вперше представлена у Києві. Картину, про яку ми багато чули, але так і не мали можливість її побачити – фільм «Персона нон грата». Фільм викликав у нас зацікавлення давно, адже одну з головних ролей виконав російський актор та режисер Микита Міхалков.

Як актор ми знаємо, що ця російська зірка знімається  дуже рідко в інших режисерів, звичайно, ж окрім своїх фільмів. Сам фільм справив позитивні враження від теми, акторської гри і самої режисури. Як не дивно, зважаючи на назву і всі обставини фільму, а події відбуваються у польському посольстві в Уругваї і головний герой – посол Польщі. Це історія найціннішого, що є в житті – кохання. Головна тема фільму кохання посла до своєї дружини, яка помирає у самому початку історії. Уся інша дипломатична декорація є просто прикриттям і фоном, який допомагає розкрити трагедію і незахищеність, навіть, людини-політика і дипломата. Звичайно у фільмі є кілька сюжетних ліній – це і підозри у шпіонажі, нечесність політичних ігор, ревнощі до героя Міхалкова, який, можливо, мав романтичні стосунки в молодості з дружиною посла. Але все це виглядає не мотивуючим і нечітким, коли Зануссі показує збентеженість і втрату сенсу існування головного героя після смерті близької людини.

Кілька слів про акторську гру… Польський актор Збигнев Запасевич, який грає дипломата, в історії на своєму місці. Йому вдається створити образ і передати в очах втрачене кохання, а згодом і своє життя. А от щодо його опонента – героя Міхалкова треба сказати кілька слів. Міхалков грає російського чиновника, який на перший виклик одразу летить на похорон жінки. Він, як завжди, дуже адекватний і розкутий у кадрі, зрозуміло чому – адже сам режисер, і хвилювання його вже давно покинуло. Але, як на мене, як актор він перестав працювати над собою вже так років 7 тому. Він такий же як у інших фільмах. Бачу Міхалкова, але не бачу образ. Усі його ролі в кіно мають владу і велику силу, тому він став повторюватися. Звичайно, як режисер він любить собі давати такі ролі. І про його режисерські здібності ми не говоритиме. Але якщо він позиціонує себе талановитим актором, який може заграти все – то щоб довести це глядачу, або ж нагадати, уже треба грати кардинально інші ролі й робити це по-новому. Наприклад, як роль поета, або жебрака, або німого. Щось абсолютне нове, адже всі останні його ролі – це просто Міхалков такий, який він у житті: впевнений, сильний, і завжди «правий».

Через це він уже і сприймається штампово. Можливо, хоча б забрати в його героїв трохи влади й кинути в інші обставини – він створить такий новий образ, що ми його взагалі не впізнаємо. Але, нажаль, цього не стається в останніх його акторських роботах

Що Міхалков дає інтерв’ю в ТВ програмі про свої фільми, що Міхалков грає ролі – різниці нема. Тому сподіваємося на інші акторські прориви «російського Стівена Спілберга», як його називають закордоном.

Зануссі ж використав його на своєму місці і не більше. Та владне соло Міхалкова в деяких сценах не завадило справити позитивне враження від фільму в цілому. Фільм Зануссі не шедевр, але він повністю продуманий, якісно зроблений і має чіткий, правильний і світлий меседж – а для мистецтва це дуже важливо. Тому однозначно польському кіно зарах. Треба брати з них приклад. І не тільки тому, що воно в них є, а тому що якісне, і тому що є імена в режисурі. Ну а ми ще згадуємо Довженка і Параджанова. Тож час згадати їх ще раз…

А поляки, мабуть, в цей час знімуть ще 10 добрих картин і поїдуть до Венеції, а ми все ще згадуватимемо…

Артем Боровскі

УНІАН в Google News