Парк Київська Русь: подорож до відправної точки нашої державності

Проект дуже важливий, оскільки відображає культурну самобутність українського народу і підкреслює культурне розмаїття Європи, сказав президент ПАРЄ Луіс Марія де П’юг...

Проект дуже важливий, оскільки відображає культурну самобутність українського народу і підкреслює культурне розмаїття Європи, сказав президент ПАРЄ Луіс Марія де П’юг...

Дорогу до парку «Київська Русь» – 34 км по Обухівській трасі, у бік села Копачів, мабуть уже знають багато киян. Заходи в парку рекламуються з розмахом, викликають інтерес, бажання відчути дух предків, побачити, як відтворюється Київ часів князя Володимира. 

Про те, як пройшла перша половина фестивального сезону III Міжнародного фестивалю «Парк Київська Русь», і які архітектурні споруди заповнили відтворювану столицю стародавньої української держави за цей час, нам розповів автор проекту Володимир Янченко.

Володимире Володимировичу, які нові споруди часів стародавнього Києва з`явилися в парку «Київська Русь» цього сезону і що буде зроблене ще до кінця року?

Образ стародавнього міста Києва до цього ніколи не відтворювався. Ми – піонери в цьому питанні, нам треба десять разів відміряти, та й то можна помилитися. Так у нас сталося з контуром київського Дитинця – ми його відсипали, звели вали, а потім прийшли учені і сказали: «Вали гострі, а треба, щоб були круглі», підтвердивши це відповідними дисертаціями. В результаті вся піврічна робота пішла нанівець, довелося відтворювати все наново. 

Мірою просування ми розуміємо: те, що ми робимо - це майданчик для наукового дослідження історії стародавнього Києва. Ми тісно працюємо з інститутом археології. Велике спасибі Петру Петровичу Толочку, він для нас дуже важливий науковий консультант. Гліб Юрійович Івакін - заступник Толочка. Є фахівець з Санкт-Петербурга – Анатолій Миколайович Цегельников. Ряд музеїв. 

На сьогодні ми реалізуємо перший етап будівництва. Він включає вертикальне планування, організацію ландшафту, дорожньо-транспортній мережі, розбиття кварталів усередині міста. 

Ми вже практично закінчили «приграддя», за старих часів - найбідніша частина міста, де жили ремісники і ті, хто не мав місця всередині міста. На цій території ми заклали кілька будинків X-XIII століть. Там же робимо юрти кочівників - одні на землі, інші пересувні – на великих возах. Вони дають майже повне уявлення про устрій життя кочового народу, з яким русичі тісно контактували. 

Крім того, закінчується підготовка до відкриття музею середньовічної військової техніки. Там будуть представлені наступальні і оборонні бойові машини. 

У Дитинці будуємо зараз великий Ярославів двір – це княжа резиденція, фортеця у фортеці. Виклали контур, робимо дерев`яні зрубові оборонні споруди. Цю частину закінчимо поточного року.

Генеральний план складний, тому що об`єкт, який ми зводимо, - це середньовічний Київ у масштабі 1:1. Є багато суперечностей, які треба враховувати, починаючи з елементарних речей, таких як міри обчислення. Раніше були сажні, а нині – метр, сантиметр і т.д. Тому нашим фахівцям необхідно зрозуміти, як думав архітектор і будівельник того часу, і розміряти з нинішніми реаліями – наприклад, щоб у ворота проїхала пожежна машина. 

Існує близько 10 варіантів реконструкції Десятинної церкви, які можна показувати, наприклад, за допомогою голографічних засобів. 

В епоху, коли кияни прийняли хрещення, у нашій столиці весь час лунали дзвони. Ви цей момент враховуєте?

Це входить в наші плани. У мене є мрія, в найближчі роки поставити дерев`яну церкву X-XIII століть. Ми знаємо, яким має бути її зовнішній вигляд, архітектура. Тоді і буде дзвін! Дуже хочу, щоб у нас був дзвін. 

Хочу зауважити, що все будівництво ведеться за рахунок коштів нашого фонду. Ми не можемо сказати, що у нас необмежені ресурси, які ми можемо вкладати в розвиток нашої святині, тому думаємо, що робити в першу чергу, що в другу. Сподіваємося тільки на власні сили, оскільки державу проект не фінансує. 

У парку пройшла половина фестивального сезону, чим він запам`ятався вам як авторові проекту?

Ми замислили здивувати світ найтривалішим історико-культурним фестивалем. Прагнемо тримати і якісний рівень. Вважаю, що кращим був фестиваль «Русь XIII століття». Запам`яталася нічна битва і постановка «Князів спір», де був використаний трюк «горіння». Незвичайним і цікавим був каскадерський фестиваль. 

Яку фестивальну програму представить «Київська Русь» найближчим часом? Який захід обіцяє стати найбільш пам`ятним у цьому році?

«Русь прадавня» - грандіозне нічне видовище, яке розповість про те, як жили, любили, воювали наші предки. Воно буде 22-23 серпня, напередодні Дня незалежності. Уявіть: нічне небо над Дитинцем, багаття, що горять, факели, музика, барабанні ритми, танці – це заворожує! 

Ще один мега-фестиваль - «Билини стародавнього Києва IX-XI століть». Він пройде 28-29 серпня. З`їдуться клуби історичних реконструкцій з України, Росії, Білорусії, Польщі. Ми глибоко поринемо в атмосферу того часу. 

На "Билинах стародавнього Києва" буде презентований костюм князя – ексклюзивна робота, гідна кращих музеїв. Над створенням костюма працюють молоді талановиті реконструктори. Від створення ескізів до готового виробу потрібні півроку. Були використані домоткана тканина, натуральні фарбники, боброві хутра, натуральний шовк, срібло. 

Які враження від перебуванні в парку мають діти?

Діти просто в захваті! Це головні, безкорисливі цінителі нашої праці. У тих дітей, які бувають у нас, ці враження залишаться в пам`яті назавжди. Коли вони виростуть, керуватимуть країною, дуже важливо, чиї інтереси і традиції вони захищатимуть. Оскільки саме в традиціях криється автентичність і самовизначення народу. Ми повинні йти до Європи зі своїм обличчям, своїм «я», відчувати себе рівними серед рівних, а не людьми третього сорту. 

В світі люблять сильних. Сильних – не фізично. Сила полягає і в моралі, і в культурі, і в духовності.

У вас побувало багато гостей. З ким з них у вас зав`язалася дружба? 

Мені приємно, що всіх, хто до нас приходить, об`єднує любов до нашого славного минулого. Це дає мені сили і далі займатися розвитком парку, тому що ми створюємо відправну точку нашої державності. 

Для мене пам`ятним було знайомство з послом Норвегії. Ми проводили фестиваль «Русь XIII століття», він прийшов неофіційно і сказав: «А ви знаєте, що ми споріднені народи? Вікінги, варяги – наші спільні предки». Я кажу: «Звісно, знаємо». 

Були посли Хорватії, Македонії. Приходили з дітьми, говорили: «Як класно!» 

Був командир загону космонавтів з Росії Юрій Лончаков. На його прохання Київ сфотографували з космосу. 

Багато цікавих гостей було на фестивалі каскадерів: продюсери, актори, режисери, каскадери. Усі з великою симпатією і захопленням поставилися до проекту.

Парк «Київська Русь» – це бізнес-проект, орієнтований на комерційний успіх?

Це гуманітарний, духовний проект. Але без економічної складової він, звичайно, теж не розвинеться. На те, щоб обслуговувати, утримувати і будувати, потрібні кошти: добродійні, спонсорські, меценатські, доходи від проведення фестивалів. 

Я вважаю, що найголовніше в нинішньому періоді розвитку нашої держави – підвищення культурного рівня населення.

Ви часто говорите про дух стародавнього Києва. Як можете пояснити це поняття?

Що таке московський Кремль для росіян або Біг-Бен для англійців? Те саме – стародавній Київ для українців. 

Дух стародавнього Києва – це невидимий зв`язок предків з їх нащадками, це духовний зв`язок, що дозволяє говорити про те, що ми незалежний народ, маємо право на автентичність, маємо право зайняти гідну нішу серед сусідніх держав – на належному культурному, ідеологічному, освітньому рівні. Добре бути нащадками Римської імперії, але бути нащадком імперії Київська Русь – це співмірно, не менш почесно і велично. 

Президент Національної Академії Наук України Борис Патон (Україна): «Проект вражає грандіозністю задуму і масштабністю. Упевнений, що він сприяє розповсюдженню знань і розумінню історії і культури нашої держави часів Київської Русі, наочно свідчить про велич і красу стародавнього Києва – суперника самого Константинополя».

Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Луіс Марія де П’юг (Франція): «Проект надзвичайно важливий, він відображає культурну самобутність українського народу і підкреслює культурне розмаїття Європи».

Академік Академії наук Латвії, професор А.Цауне (Латвія):«Можна тільки привітати українських колег, які взяли на себе відповідальність створити такий парк. Цей проект матиме резонанс не тільки в наукових кругах, а й у суспільстві».

Анна Горпинченко

 

УНІАН в Google News