“Шкідливі” поради від Остера: боротися з любов’ю до влади і виховувати неслухняних дітей

Твори цього письменника обожнюють старі й малі... "У кожному з нас є щось від мавпочки, папуги, слоненяти й удава", - каже автор...

Твори Григорія Остера з його доросло-дитячим гумором обожнюють старі й малі. Не одне покоління вже виросло на мультфільмах за його сценаріями: “38 попугаев”, “Попался, который кусался”, “Котёнок по имени Гав”, “Обезьянки”. Сьогодні діти й дорослі захоплюються його віршованими “Шкідливими порадами”  і оригінальними “посібниками” з математики і фізики, а також підручниками з незвичайних “наук” – “Ничегоневедению”, “Конфетоедению”, “Папамамалогии” та ін.

Григорій Остер став почесним гостем VI Київського книжкового ярмарку і зустрівся зі своїми прихильниками. Ми подаємо найбільш цікаві, на наш погляд, моменти зустрічі. 

Остер і Україна

Григорій Остер народився в Одесі, а його дитинство і юність пройшли у Ялті. У цій перлині Криму і сьогодні мешкає батько письменника.

Тож ми вирішили поцікавитися у Григорія Бенціоновича, з якими почуттями він сьогодні приїжджає в Україну, чи відчуває тут своє коріння, історичну батьківщину?  

– Я зростав у Ялті у той період, коли вона була українською. Я вивчав у школі українську мову. А “Незнайку” вперше мені читала мати перекладаючи з української на російську. Тому я почуваюся тут (в Україні – Авт.) на своєму місці.

Письменник розповідає, що якось так сталося, що він тривалий час не був у Києві. А потом приїхав і йому подали дуже холодну горілку, малесенький шматочок хліба, сала і солоний огірок.

– І оце поєднання – правильне – мене просто вразило. Це було дуже смачно, – з ностальгією згадує Остер. – Київ – чудове місто. Якщо у мене є можливість, я намагаюся приїхати до Києва і провести тут кілька днів.

Шкідливі поради: як усе починалося 

Одного разу вже відомий дитячий письменник Остер написав вірша.

Если ты остался дома

Без родителей один,

Предложить тебе могу я

Интересную игру.

Под названьем "смелый повар"

Или "храбрый кулинар".

Суть игры в приготовленьи

Всевозможных вкусных блюд.

Предлагаю для начала

Вот такой простой рецепт:

Нужно в папины ботинки

Вылить мамины духи,

А потом ботинки эти

Смазать кремом для бритья,

И полить их рыбьим жиром

С черной тушью пополам,

Бросить в суп, который мама

Приготовила с утра.

И варить с закрытой крышкой

Ровно семьдесят минут.

Что получится узнаешь,

Когда взрослые придут.

– Я не знав, що це шкідлива порада, – розповідає письменник. – Вірш був опублікований у журналі “Колобок”. Потім у різних газетах з’явилися обурливі статті дорослих письменників, які казали: що це за неподобство! І я зрозумів, що це шкідлива порада. І далі почав писати шкідливі поради. Ми з вами жили у країні рад і у цій ситуації, коли всі навколо давали один одному корисні поради, я почав давати шкідливі, для неслухняних дітей. Тому що я вважаю, якщо у якійсь країні дуже велика кількість слухняних дітей, то з них потім виростає надто велика кількість слухняних дорослих, а коли на якійсь території збирається надто велика кількість слухняних дорослих – це загрожує жахливими речами: починається будівництво комунізму, фашистського тоталітарного режиму і т.д. Тому якась кількість неслухняних дітей завжди повинна бути і я намагаюся про це піклуватися.

Остер вигадав цілий літературний жанр – шкідливі поради. І з творчістю своїх “послідовників” іноді стикається. 

– З одного боку я дуже радий. Але це пишуть як талановиті люди, так і не дуже. Я не відповідаю за не талановиті і з задоволенням відповідаю за талановиті твори.

А яку “найшкідливішу” пораду ви дали своїм дітям? – поцікавилися ми в пана Остера.

– Моєму наймолодшому синові зараз уже 17 років. А коли йому було 6-7 років і він зі мною сварився, то казав: мені не подобається жодна твоя шкідлива порада! Так він хотів мене образити. Але найбільше за все йому подобалася така:

Тебя обидел кто-нибудь,

Тебе не повезло -

Пойди и сделай что-нибудь

Кому-нибудь назло.

– А яка найгірша риса в дитини? – поцікавився у Остера малюк років 6.

– У дитини не може бути поганих рис. Тому що будь-яка риса дитини, яку дорослий вважає поганою, може повернутися зворотнім боком. Шкідливі риси можуть бути тільки в дорослих та й те вже зовсім-зовісм закоренілих. Тому що взагалі якості людини не можуть бути поганими чи хорошими. Поганими і хорошими бувають вчинки. Іноді люди ці вчинки чинять всупереч своїм якостям. Коли тобі хтось каже, що ти поганий, чи в тебе є погані риси – не вір. Можливо ця “погана”, як комусь здається, риса тебе колись урятує.

Сайт для Президента або як боротися з любов’ю до влади 

У 2004 році на пропозицію адміністрації Путіна Остер розробив сайт «Президент Росії громадянам шкільного віку». Дитячим веб-ресурсом першої людини РФ письменник опікується і за президентства Медведєва, і сподівається виконувати цю місію і за часів наступного голови Росії.  

– Коли мене питають, чому я взявся за цю роботу, я говорю, що моя задача пояснити дітям, яке ставлення має бути до влади. На цьому сайті навмисно є розділ, як боротися з любов’ю до влади. Це офіційний сайт президента. Його читали і Путін, і Медведєв. І вони це санкціонували. Там написано для дитини: як дізнатися, чи справляється президент зі своєю роботою: якщо колись ти побачиш, почуєш чи прочитаєш, що про президента кажуть, що він найкращий, чудовий, незамінний, всюди його хвалять і ніде не сварять, це означає, що президент не виконав свою роботу і в твоїй країні більше нема свободи слова, а значить – нема демократії. На цьому сайті написані достатньо серйозні речі і це зовсім не лизоблюдський сайт, що схвалює владу. Сподіваюся, що не тільки діти, але й директори шкіл його читають, дивляться і знають, що треба робити з людиною, яка на всі чотири стіни навколо себе вішає портрети президента...

Складнощі перекладу

Остер визнає, що його “шкідливі поради” важко перекладати.

– Але, кажуть, українською вони добре перекладені. Українські діти сміються.

До речі, перекладачем остерівських “порад” в Україні став письменник Олександр Ірванець.

А ось із англійською було важче. У зв’язку з останніми шпигунськими скандалами процитував один з віршів, над яким довго ламав голову американський перекладач:

Ecли вы гуляли в шапке,

А потом она пропала,

Не волнуйтесь, дома маме

Можно что-нибудь соврать.

Но старайтесь врать красиво,

Чтобы глядя восхищенно,

Затаив дыханье, мама

Долго слушала вранье.

Но уж если вы наврали,

Про потерянную шапку,

Что ее в бою неравном

Отобрал у вас шпион,

Постарайтесь, чтобы мама

Не ходила возмущаться

В иностранную разведку,

Там ее не так поймут.

– Намагаємося ми з перекладачем перекласти цю пораду англійською для американців. Починається з того, якщо загубив шапку американський малюк, то ніхто його сварити не буде. Нема про що говорити взагалі. Добре, давайте візьмемо нову зимову куртку. Беремо куртку. Про іноземну розвідку, зрозумілу нам, американцям не підійде. Треба шукати інший хід. В результаті шкідлива порада спочатку виглядає наступним чином: якщо ви гуляли у своїй зимовій куртці а потім вона зникла – не хвилюйтеся, мамі можна прибрехати, але якщо ви вже прибрехали мамі, що ви віддали свою нову зимову куртку тому, хто збирає речі для економічної допомоги для спекотної Ефіопії (але ж американська мама в цьому випадку не скаже дитині, що вона зробила неправильно, навіть якщо їй буде шкода куртки – тоді я додумую далі) намагайся, щоби мама не відправила туди само твої нові хокейні ковзани, тому що для економічної допомоги твоєї зимової куртки буде цілком достатньо.  

Про боротьбу з цензурою і просуванням молоді

Остер розповідає, як у радянський час зі своїм колегою дитячим письменником Едуардом Успенським боролися з цензурою.

Коли редактори хотіли викинути з тексту якісь фрази чи слова, ми говорили: “А ви знаєте, що онуки Леоніда Ілліча (Брежнєва  – Авт.) люблять наші мультфільми?” І редактори відступали.

– А чи допомагаєте ви зараз молоді просуватися у “велику літературу”? – прозвучало запитання з залу.

– Дійсно талановитим молодим людям я намагаюся допомогти. Але зараз я повинен переконати редактора не в тому, що книга хороша, а в тому, що вона принесе йому гроші. Задача видавця – багатіти. Задача письменника – написати таку книгу, яка б не тільки принесла прибуток видавцю, але була б корисною і цікавою.

Остер свого часу отримував пропозиції написати книгу на замовлення – для однієї дівчинки. Персональну, так би мовити. Письменник ніби-то був не проти. Але як він зізнається, “не сторгувалися”.

– Я, розкотивши губу, заломив так ціну... тому книга для однієї дуже багатої дівчинки не з’явилася, – посміхається автор.   

І зізнається, що найбільше задоволення йому принесли все ж таки слоненя, мавпочка, удав і папуга.

– У кожному з нас є щось від мавпочки, папуги, слоненяти й удава. Але в одному більше від мавпочки, а в іншому від удава...

На прощання для дітей і дорослих Григорій Остер дав таку пораду: “С детства притворившись милым, скромным, добродушным человеком – проживите так всю жизнь”. 

Анна Ященко

УНІАН в Google News