Чи буде все ж таки Україна мати свою анімацію?

Єдина в Україні кіностудія “Укранімафільм” до минулого тижня знаходилася на грані банкрутства. Що ж цьому посприяло й що ж її на разі врятувало?!

Українське анімаційне кіно ще якихось 15 років тому вважалося одним з найкращих не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, але й в усьому світі. Але загальний економічний і політичний безлад у країні, що відбувався протягом 90-х років призвів до того, що в нове тисячоліття вітчизняна анімація ввійшла практично в стані клінічної смерті – більшість фахівців розбіглося по світу, державні студії фактично не працювали, а приватні заробляли копійчину, беручи участь у проектах закордонних замовників. На екранах перестали з‘являтися нові українські “мультяшні” герої і замість них глядач почав звикати до покемонів і Бівіса з Батхедом.

Держава схаменулася лише у 2003 році, коли було вирішено створити державну анімаційну студію “Укранімафільм”.

Віктор Слєпцов, директор ”Укранімафільму”

“До мене звернулося Міністерство культури й сказало: “Анімації немає, треба робити студію, а єдина людина, яка це може зробити – це ти”. І ми прийшли з ядром людей, кращих у цьому бізнесі, і за 3-4 роки створили студію, яка була однією з найкращих у Європі. Студія була чудово оснащена найсучаснішим обладнанням, були зібрані люди та всі теперішні й майбутні технології. Ми могли б зробити з анімацією все, що завгодно, причому на рівні компаній - лідерів анімаційної індустрії, таких як “Pixar” та інші. І це – факт, бо ми вже почали такі фільми створювати, а в наших планах на 2006-2007 роки було виробництво за державним замовленням 12 анімаційних фільмів, в тому числі повнометражний анімаційний фільм “Хто боїться дядечка Бабая”, який базується на мотивах народних казок і пілотний фільм “Чарівний горох” до анімаційного серіалу “Котигорошко”. У Європі насправді дуже мало країн, які можуть собі дозволити повнометражний анімаційний фільм – це Франція, Англія, Іспанія і Німеччина, Україна також була в числі цих небагатьох країн”, - розказує генеральний продюсер єдиної в Україні державної анімаційної студії “Укранімафільм” Віктор Слєпцов.

Але, на жаль, творчим планам українських аніматорів збутися не вдалося. Справа полягає у тому, що виділення бюджетних коштів на подібні проекти згідно з Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” вимагає проведення процедури тендеру. Загалом, така практика є досить сталою у світі, але в нашому випадку необхідно зважати на певні особливості вітчизняної практики проведення тендерів. Згідно з зазначеним Законом, при закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов’язаної з захистом прав інтелектуальної власності, застосовується так звана “процедура закупівлі в одного учасника”. При цьому дозвіл на проведення цієї процедури надавала Спеціальна комісія з питань державних закупівель при Рахунковій Палаті. Тож Міністерство культури й туризму, як розпорядник державних коштів, на внутрішньому тендері відібрало з 30 наданих аніматорами проектів 12 і разом з іншими проектами в минулому році надіслало до Спецкомісії для отримання відповідного дозволу. Після цього, як кажуть, “запала гнітюча тиша”.

“Проекти затвердженої програми виробництва фільмів за державним замовленням, та які були надіслані до Спецкомісії, півроку пролежали непогодженими, - розказує голова Управління з питань кінематографії Міністерства культури Ганна Чміль. - Ми неодноразово зверталися як до голови Спецкомісії Пилипенка, так і до її секретаря Андріївського з проханням прискорити розгляд проектів “Укранімафільму”, а також студій “Укркінохроніка” та “Київнаучфільм”, тобто тих студій, які займаються виробництвом короткометражних фільмів. Однак ніяких зустрічних рухів з боку цієї організації не було й врешті-решт усе закінчилося тим, що нам повернули всі документи з відмовою затвердити тендерну процедуру та з відмовою застосування закупівлі в одного покупця”.

Пані Чміль зазначила, що обґрунтування відмови, в яких іде посилання на Закон “Про авторське право”, дуже суперечливе й не відповідає положенням цього Закону. “Ця комісія не може дати аналіз ні літературного твору, ні потенційній здатності творчих працівників, вона взагалі не може зробити справжній експертний висновок – вона йде за формальними ознаками. І в мене склалося таке враження, що робить вона це по відношенню до кіно дуже упереджено, а суть цієї упередженості полягає у дуже прозорих натяках, про що сьогодні говорять всі, хто зіткнувся з цими тендерними закупівлями”, - сказала пані Чміль.

Тим часом, внаслідок відсутності фінансування, діяльність “Укранімафільму” була практично паралізована, так що протягом більше ніж 15 місяців не було запущено у виробництво жодного анімаційного проекту. “Наша студія – державна, і на неї покладені обов‘язки створювати анімаційні й дитячі фільми за державними замовленнями, в нас немає інших можливостей заробітку, ми не маємо якихось приміщень, які б можна було здавати в оренду. За відсутності державного фінансування ми не в змозі не тільки підтримувати свою життєдіяльність, але й сплатити податки за минулий рік, що призвело до нарахування штрафних санкцій, які щомісяця збільшуються вдвічі. Наразі, на початок березня ми були винні більше, ніж 176 тисяч гривень. Крім того, за нас сьогодні платить організація “Кінематика України”, бо ми знаходимось на її території. Кожного дня ми отримуємо дзвінки, що вони нас відключають від газопостачання, водопостачання. Студія без Інтернету, без зв‘язку, без води – все це є фактом того, що студія не працездатна”, – каже пан Слєпцов.

А що ж Спецкомісія? Як нам повідомили в Тендерній Палаті України, у приміщенні якої до останнього часу знаходилась ця установа, внаслідок того, що 12 березня цього року набули чинності прийняті Верховною Радою у грудні минулого року зміни до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, Спецкомісія припинила свою діяльність. Тобто спитати вже немає й кого, бо повноваження Спецкомісії були передані щойно створеній Міжвідомчій комісії з питань закупівель, яка підпорядкована вже не Рахунковій Палаті, а Антимонопольному Комітету, і в якій, відповідно, працюють уже зовсім інші люди. А пани Пилипенко та Андріївський, мабуть, вже так само плідно працюють в іншому місці.

Хоча за останні кілька днів ситуація й дещо змінилася, все ще можна сказати, що пацієнт – студія “Укранімафільм” – все ще знаходиться у стабільно важкому стані й прогнози щодо можливого розвитку подій поки що геть невизначені.

“Ми дуже вдячні Міністру культури пану Богуцькому, завдяки сприянню якого, наші питання певною мірою вирішилися, а також керівництву компаній “Планета” та “Планетабуд", які перейнялися нашими проблемами й виступили у ролі меценатів, давши нам змогу розрахуватися з податковою заборгованістю і відвести загрозу банкрутства студії у найближчий час. Водночас в Міністерстві культури нам повідомили, що вже подали на розгляд Міжвідомчої комісії необхідні документи, отже ми не втрачаємо надію на те, що справа все таки зрушить з місця і студія знову зможе нормально працювати”, - повідомив нашому кореспонденту пан Слєпцов.

Отже, залишається лише сподіватися, що новостворена Міжвідомча комісія буде керуватися у своїй діяльності дещо іншими засадами, ніж згадана недобрим словом Спецкомісія, а в “Укранімафільму” вистачить сил дочекатися позитивного рішення, а український глядач врешті решт зможе впевнитися у тому, що наші майстри анімації справді можуть на рівних сперечатися з Уолтом Діснеєм.

Оксана Климончук