Мистецтво при пологах соцреалізму

Мистецтво при пологах соцреалізму

У Харківському художньому музеї відкрилася виставка одного з цікавих представників українського мистецтва ХХ століття, художника з доволі кумедним іменем – Івана Івановича Іванова...

Виставка художника середини ХХ століття Івана Іванова у Харкові.

У Харківському художньому музеї відкрилася виставка одного з цікавих представників українського мистецтва ХХ століття, художника з доволі кумедним іменем – Івана Івановича Іванова (1894-1968). Виставка, що на ній, ніби під мікроскопом, можна побачити один з найдраматичніших процесів 1920-1930-х і пізніших років: народження радянського соцреалізму з авангарду і модернізму часів революційних і пореволюційних експериментів.

Типовими представниками умовно авангардної частини творчості Іванова є ескізи різноманітної агітації, деякі книжкові обкладинки, картини з елементами пародії на тему „непманського” споживацтва (улюблений об’єкт соціально-етичної критики цілого тодішнього радянського мистецтва) двадцятих років. Але є на виставці й інша лінія, більш сіра, менш виразна. Втілення соцреалістичної частини виставки – наприклад, роботи, присвячені життю в Україні під нацистською окупацією, перемозі та повоєнній відбудові. Їх, звісно, рятує внутрішня напруга зображених сцен і „легка рука” автора. Проте необхідний ступінь урочистості, умовного реалізму, стриманості фантазії – до ваших послуг. Цікаво, що, як повідомляється в інформаційній частині виставки (там можна побачити чимало біографічних матеріалів про Іванова, фотографії, документи, листи), саме за серію „підокупаційних” творів Івана Іванова виключили з радянської Спілки художників. Напевно, вони видалися недостатньо героїчними.

Стилістичні мутації українського радянського мистецтва – взагалі цікава тема. Появу соцреалізму тяжко назвати наслідком лише владного тиску і репресій. Парадоксально, але його підвалини великою мірою закладалися вільнолюбним авангардом. Абсолютизацією умовності, відходом від напівтонів, декларативністю, поширеною політичною заангажованістю, схематизмом.

Тож риси, які за одних обставин робили мистецтво свіжим, цікавим, експериментальним і струнким, досить легко в тих-таки митців були повернуті зовсім в інший бік і вдало вживлені в концепцію нібито-реалістичного письма. Лишивши на згадку хіба приховане, але неминуче відчуття пародії, котре супроводжує кожну, навіть найкращу, соцреалістичну картину. Виставка Івана Іванова має дещо незграбну назву „Талановитим він був надзвичайно...” – це так сказав про художника його колега і сучасник Борис Косарев. Як на мене, краще було б назвати цю межову експозицію „При пологах соцреалізму”. А додаткової символічності тут би додавало те, що виставку організовано з колекції знаменитого харківського губернатора Михайла Добкіна.

Олег Коцарев

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter