Просто феномен літературного процесу

Нечасто, на жаль, літературний процес у межах нашої держави супроводжується приємними феноменами. Але на щастя і з цієї сумної тенденції трапляються просто таки дивовижні винятки -літературний фестиваль «Просто так»...

Нечасто, на жаль, літературний процес у межах нашої держави супроводжується приємними феноменами. Але – уже на щастя – і з цієї сумної тенденції трапляються просто таки дивовижні винятки. Саме таким є літературний фестиваль «Просто так», що 8 вересня відбувся в Коростені на Житомирщині.

Унікальність фестивалю яскраво помітно на тлі майже повної відсутності серйозних всеукраїнських літературних конкурсів. Підкреслю – не книжкових, а саме літературних – коли оцінюється автор без жодної тіні видавця. Молодіжні літературні конкурси – на кшталт «Смолоскипа» чи «Гранослова» мають величезне значення для літпроцесу, втім – обмеження за віком робить їх неуніверсальними. Літературні премії – на кшталт «Тараса Шевченка» – поки що також фактично обмежені рівнем «заслуженості» автора. Залишаються маргінальні конкурси – найчастіше ті ж молодіжні, видавничі, або й регіональні – з максимально врізаним фінансуванням і майже непомітною медійною підтримкою, що забезпечує потрапляння на конкурс лише другорядних авторів.

Василь Шкляр

Одним з фестивалів останньої категорії, вочевидь, донедавна і був «Просто так»: за свідченнями одного з лауреатів попередніх років, за призові місця в номінаціях дарувалися сервізи місцевого фарфорового заводу. Але поступово завод через певні фінансові труднощі призупинив своє спонсорство, що пішло фестивалю, за збігом обставин, лише на користь. Цьогоріч «Просто так» мав неабияку медійну підтримку, в тому числі й аґенства UNIAN, та й генеральні спонсори знайшлися більш поважні – газета «Дзеркало тижня» та комп’ютерна фірма «Dia West» – що забезпечило суттєві призи за перемоги в номінаціях (1000 грн. за 1 місце) і гран-прі: 10000 грн. і ноутбук. За такі нагороди і позмагатися не гріх.

Журі очолив відомий український письменник Василь Шкляр. Згодом він прокоментував конкурс, як особистий сюрприз: збираючись на нього, пан Шкляр досить скептично передчував рівень і учасників, і організації, проте справжній рівень, як виявилось, його приємно здивував. Дещо інше зауваження з цього приводу мав член журі, знаний літературний журналіст, критик і письменник Михайло Бриних: на його думку, реальне змагання за гран-прі велося між трьома учасниками, всі ж інші були на рівень нижчими, ба, навіть на призові місця, будь його воля, не могли би претендувати. Проте волі Михайла Бриниха не сталося, і в кожній з номінацій були призери: і в «поезії», і в «прозі», і в «дитячій літературі», і в «літературній критиці» і нарешті в «гумористичній літературі». Перших премій було лише дві – в номінації «поезія» лауреатом став молодий письменник і художник Богдан-Олег Горобчук, у дитячій літературі відзначилась прозаїк і віднедавна – дитяча письменниця Галина Соловей.

Особливо жорстка боротьба велася за Гран-прі конкурсу. І, як то часто буває, коли автори стоять приблизно на одному рівні, а голоси членів журі діляться мало пропорційно, долю вирішує позаконкурсний контекст. У кулуарах вдалося отримати анонімний коментар від одного з членів журі: оскільки ситуація з рішенням журі щодо оцінки вартісності літературних творів зайшла в глухий кут: кожен «суддя» вперто стояв на своєму, було прийнято рішення віддати Гран-прі своєрідному відкриттю фестивалю, а отже менш відомому ніж той же Б.-О. Горобчук, хоч і значно старшому за віком – харківському поету О. Бобошко, який став справжнім сюрпризом (черговим приємним) для В. Шкляра. Таким чином м’який поетичний стиль, з майстерним вплетенням «східної» стилістики цього разу переміг і енергетичну, іскристу і водночас заглиблену поезію, і чарівну, з любов’ю до дітей і до слова виписану, казку.

«Просто так» має всі шанси перетворитися якщо не на чільний, то принаймні на один з найсильніших всеукраїнських (а там – дивись – і міжнародних) літературних фестивалів. Це станеться за умови, якщо ні організатори, ні спонсори не втратять ентузіазму в цій благородній справі меценатства.

Теодосій-Ольгерд Зелінський