Таємниця «Чорного сонця» – у музеї Шевченка

У Нацмузеї Тараса Шевченка в Києві гостює виставка репродукцій картин Мікалоюса Костянтинаса Чюрльоніса під назвою «Фантастичний світ символів.

У ці травневі дні (триватиме до 20 травня) у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві гостює виставка репродукцій картин Мікалоюса Костянтинаса Чюрльоніса під назвою «Фантастичний світ символів. світла і гармонії». Одна з сорока представлених робіт – «Чорне сонце» – викликає особливі емоції: пересічний глядач, як і професійний мистецтвознавець, бачать у чорному сонці символ трагічного передчуття чогось, що невпинно насувається.

Для автора це, імовірно, було не що інше, як передчуття смерті, адже прожив на цьому світі знаний литовський митець і композитор лише 36 років, залишивши по собі понад 200 творів для фортепіано, кантати для хору та симфонічного оркестру, втори для хору на основі псалмів. Чюрльоніса в Литві називають також автором перших національних симфонічних поем – «У лісі» і «Море». Як художник, Чюрльоніс є автором майже трьохсот робіт, написаних у дусі модерну та арт-нуово: як відзначає директор Меморіального культурного центру М.К. Чюрльоніса (Каунас – Вільнюс) Стасис Урбонас, «у його художніх творах бачимо поєднання символізму з елементами народного декоративно-прикладного мистецтва, і візуальну картину доповнюють цитати з єгипетської, індійської, японської культур. Автор намагався синтезувати оригінальну культуру, яка поєднало би мистецтво образотворче та музичне, ми би зараз це назвали аудіо-відео інсталяцією...».

Для багатьох експертів, як і пересічних шанувальників творчості Чюрльоніса, майже невідомий факт зв’язку митця з Україною. Так, саме Чюрльоніс, отримавши у подарунок фотоапарат «Кодак» (це був перший фотоапарат у Литві!), під час подорожі до Криму зробив світлини природи та картинки з життя кримських татар. Деякі з фотографій Чюрльоніс творчо «переосмислив» - кримські пейзажі, береги Чорного моря можна побачити на картинах митця («Спокій», «Корабель. Хмари»). А робота «Чорне сонце», хоч і була написана у Литві, але потрапила в Україну, де її сліди загубились. Оскільки «Чорне сонце» придбав відомий російський композитор та диригент українського походження Ігор Стравінський, який знав Чюрльоніса та високо цінив його творчість як композитора та художника. У щоденниках І. Стравінського (зберігаються у відділенні державного архіву РФ у Санкт-Петербурзі) згадується прізвище Чюрльоніса. «Вони не були друзями, швидше – знались як колеги, - вважає музикознавець Леся Олійник, - адже і Стравінський, і Чюрльоніс шанобливо ставились до народної творчості, використовували народні мотиви у своїх творах...»

Життя розлучило двох колег у 1910 році: Чюрльоніс починає хворіти, а у квітні 1911 року помирає після важкого нервового захворювання у санаторії під Варшавою. Ігор Стравінський з 1910 року живе за кордоном, з початком Першої світової війни ухвалює рішення не повертатися до Росії. Він мешкає у Швейцарії, потім у Франції, а з 1939 р. і до смерті у 1971 році проживає у США. Чи мандрувала за ним картина його колеги, на разі, невідомо. Відомо з щоденників Стравінського, що у садибі родичів поблизу Ніжина мали би зберігатись деякі його речі. На сьогодні, існує кілька версій того, де може перебувати «Чорне сонце». Перша з них, якої дотримується С. Урбонас – це та, що під час російських революцій, у вирі Першої світової війни та європейських переїздів Стравінського, картина могла загубитись або ж загинути; принаймні, її сліди губляться в Україні між Першою і Другою світовими війнами.

Друга версія, яку озвучили ніжинські краєзнавці та історики Лілія Руденко та Ольга Пономар – це та, що картина може знаходитися в Україні, можливо і на Чернігівщині. Як зазначає Руденко, «Ігор Стравінський – син співака Федора Гнатовича Стравінського, уродженця Чернігівської губернії, випускника Ніжинського ліцею. Співак Федір Стравінський дебютував у Києві 1873 р., його родина, що походила з Волині, мала землю і поблизу Ніжина, і квартиру у Києві. Коли Ігор Стравінський їхав з Росії у 1910 році, частину своїх речей, включно з меблями, картинами, посудом він переслав родині у маєток під Ніжином. У 1930-ті роки НКВД добряче «прочистило» архіви Чернігова та міст області, тож нам невідомо що саме зберігали Стравінські у маєтку. Маєток, до того ж, був пограбований селянами після приходу до влади більшовиків, але відомо, що особливо цінні або корисні у господарстві речі, з картинами та меблями включно, люди розібрали по домівках. Тож маємо надію, що картини, котрі належали Стравінським, не знищені: можливо, зберігаються у когось на антресолях, а можливо, в якомусь з музеїв десь заховані, пилом вкриваються».

Хочеться сподіватися, рано чи пізно підтвердиться друга версія...

Богдана Костюк

УНІАН в Google News