Лідер гурту «ТІК»: Нам казали, що ми будемо співати лише на похоронах

Хто ці такі дядьки Сосюра й Загребельний, що про них пісні співають?.. На нас ображаються кондуктори, кажуть, що ми їх порівнюємо з оленями й з дебілами… Я не вважаю, що розмовляти українською – це якийсь комплекс… Інтерв`ю

Лідер креативного гурту «ТІК» Віктор Бронюк відповів на запитання УНІАН

Вікторе, ви стали популярними завдяки своїй пісні про оленів . Кого вважаєте оленями в нашій політиці?

Я гадаю, що це буде відомо достеменно першого жовтня, хто є власне олені…

Я би не хотів малювати на когось політичні карикатури, бо, як на мене, то всі й так знають, хто є хто і не потрібно щось комусь доказувати.

Я радий вже з того, що в нашій країні живуть розумні люди й вони вже втомилися від цього політичного дерибану. Це просто вже стало нецікаво й неактуально.

 

Пісню «Олені» ви записали разом з Ляпісом Трубіцким. Хто був ініціатором такої співпраці?

Так сталося, що в нас були спільні знайомі, і коли ми вже самостійно працювали на студії, запропонували Ляпісу записати разом пісню. Ми йому запропонували «Сосюру», «Вчительку» й «Оленів». Він погодився на «Оленів».

Можливо, тому, що в цій пісні ви згадуєте Абрамовича й Чукотку?

Можливо... Ляпіса дуже зацікавило зробити щось для нього незвичайне й тим більше українською мовою.

Скажіть, будь ласка, а хто все ж таки ці «олені».

Олені, олені небриті й неголені… (сміється)

Чи знаєте ви скільки в Україні задумувалися над цим питанням?!

Якось в Інтернеті я прочитав, що пісня «Олені» - це заказуха на українських політиків з боку Росії, що ми якимось чином когось намагаємося сплюндрувати. Деякі кондуктори ображаються на нас, кажуть, що ми їх порівнюємо з оленями і з дебілами.

Насправді ніхто нікого не хотів образити. А те, що хтось собі надумав щось, то є його справа. Наш стиль музики й поезії не дає ніякої образності й це дає можливість фантазії слухача чи читача відірватися від землі, подумати про своє і сказати: «Ой блін!».

А дехто зациклюється на якісь фразі й думає, що це все про нього, що ці паразити з Вінниці хочуть нас образити.

Ви зараз почали дуже активно завойовувати найголовнішу аудиторію в Україні – столичну…

Хто сказав, що найголовніша аудиторія – це столична?

Сьогодні мені часто кажуть: «Ось ви живете до сих пір у Вінниці. Чи не думали ви над тим, щоб переїхати до Києва, тут все-таки більше можливостей?» А я завжди ставлю зустрічне запитання «А що мені це дасть?»…

Творити я можу будь-де – у маршрутці, метро, на морі, на велосипеді, у Жмеринці, Василькові чи в Києві, тобто немає різниці.

Основну роботу, яка пов’язана з записами й зйомками ми проводимо в Києві. Але для чого тут жити й витрачати час на затори, якщо можна за дві години приїхати з Вінниці.

Мені Київ подобається, але він забирає багато енергії. Ми з ним ще недуже порозумілися.

З ким з українських співаків часто контактуєте?

З гуртом «Океан Ельзи», «Друга ріка», Ламою…

Тобто більш рокового спрямування?

Є такий закон фізики, що подібне до подібного тягнеться…

Я взагалі людина не конфліктна, не люблю ні з ким сваритися і в мене немає якихось амбіцій, на кшталт, я співаю реп, а ти панк і я з тобою не буду вітатися.

Я всіх люблю і поважаю кожну творчість.

У якому стилі ваша музика?

За шаблонами, які існують на сьогоднішній момент у музичній стилістиці, то цей стиль називається фолк-ска-панк.

Правда, в дечому ми себе обмежили й вирішили, що будемо грати подільський панк або український народний рок.

Я не хочу нав’язувати якісь шаблони, я взагалі проти шаблонів.

Ваші пісні такого стьобного характеру. Це що якась образа на українську літературу? Ось, наприклад, чим допік вам Сосюра чи Загребельний, про яких ви написали своєрідні пісні?

Мені ніхто не допік, просто є цікаві прізвища й гарні постаті, тобто в творчості є якась образність. Це не означає, що повинен бути чіткий образ… Я не нав’язую людям якесь конкретне сприйняття.

Можна собі просто погратися словами, постібатися, вкласти ще якийсь зміст…

Якщо говорити про Загребельного, Сосюру?..

Принаймні позитив є у тому, що люді, які не знали, хто такий Сосюра чи Загребельний «залізуть» в Інтернет чи підуть у бібліотеку і запитають: «А хто такі ці дядьки, що про них співають».

Чи є ще такі письменники, які варті вашої уваги?

Не знаю (сміється).

Я не люблю говорити про речі, які ще не зробив.

Яка саме вчителька надихнула вас на написання пісні «Вчителька»?

Я за освітою педагог, маю дві педагогічні освіти, але жодного дня не працював у школі. Моя мама теж педагог і волею неволею доводилося часто перебувати в школі…

Тут власне про якусь конкретну вчительку не йшлося… Я хотів зробити, можливо, в дечому стьобну пісню, хоча самі вчителі за стьоб її не вважають, бо все, про що в ній співається – правда.

Можливо, я ще сам колись піду до школи працювати.

Ви співаєте й розмовляєте українською мовою. Це принципова позиція?

Я знаю досконало російську мову, німецьку, польську, але мені подобається українська, і я не вважаю, що це якийсь комплекс.

Чи часто ви вживаєте алкогольні напої?

А ви з якою метою цікавитеся?

Просто дуже подобається ваша пісня про алкоголізм...

У кожної нації є свої культурні аспекти, тобто те, на чому формується культурна ідеологія і звичаї.

Наприклад, для чукчі нормально поїсти галюциногенних грибів, ще для когось покурити якоїсь трави. Ну, а для українців етнічним продуктом була медовуха, згодом горілка. Але є один нюанс – все потрібно робити з головою. Я люблю посидіти в гарній компанії, випити української горілки чи стакан вина, але не для того, аби «нажратися» і втекти від чогось.

Я не хочу сказати, що ми боремося з алкоголізмом чи ми великі трєзвєнікі… Все потрібно робити в міру.

У Вас дуже гарна зачіска. Чи часто стрижетеся?

Раніше стригся під трійку, шестірку, зараз продюсер не дозволяє, каже, якщо пострижуся, то купить таку саму перуку.

Бачите, тут ще є багато волосся (Показує на потилицю, - Авт.), а тут вже починає випадати (показує на чуб, - Авт.). Поки на чубі щось росте, то нехай буде так. А коли вже випаде все і буде як мулявіна, то буду ходити лисий, або начісувати з потилиці наперед, чи справа наліво й можна буде робити якісь конфігурації.

Послухавши ваші пісні, то можна сказати, що, ви своєю творчістю зайняли певну нішу в українській музиці…

Є така річ, як час…

Мусить пройти час, щоб об’єктивно оцінити якісь певні дії.

Мені вже приємно, що наша творчість багатьом подобається. Хоча рік тому нам казали, що ми співатимемо на похоронах.

Розмовляла Оксана Климончук