Хто реалізує заклик “не ходити по газонах людської душі”?

Проблеми функціонування сучасної літературної критики стали предметом обговорення на круглому столі, який відбувся у Львівській організації Національної спілки письменників України...

Проблеми функціонування сучасної літературної критики стали предметом обговорення на круглому столі, який відбувся у Львівській організації Національної спілки письменників України. Ведучими цього круглого столу були письменники Михайло Слабошпицький та Любомир Сеник.

Любомир Сеник, професор Львівського національного університету, письменник

Сучасної літературної критики як літературного процесу немає. Навіть журнал „Критика” не заперечує цієї тези. Хоча у цьому журналі нерідко поміщаються антиукраїнські матеріали, які принижують феномен українського народу, нав’язуються хворобливі стандарти мислення.

Нещодавно появилась стаття, яка перекреслює знаменитий твір нашого письменства „Слово о полку Ігоревім”... 

Нещодавно відбувся захист докторської дисертації викладача Дрогобицького педагогічного університету Петра Іванишина. Полеміка з приводу цього захисту вийшла поза академічні стіни вузів. Молодий чоловік має право на свою думку і має право її захищати.

Для літературних дискусій не надається відповідна літературна платформа, не працює сучасний критичний цех, який би мав тримати руку на пульсі літературного процесу.

Маємо говорити про традиції літературної критики, її завдання. Адже письменників не виховують – вони народжуються. Критики – це бойовий пост, постійний зв’язок від письменника до читача. Критик повинен мати і добру ґрунтовну освіту, аби вміти належним чином проаналізувати літературне явище. І на нинішній час є актуальні естетичні засади літературно-критичної діяльності Івана Франка.

Зникла критика, бо стався злам у сучасному житті, у суспільному мисленні. Критики запитує :”Що мені за це буде?”, а владу не цікавить наше духовне життя. Мусимо сформувати нове суспільне мислення – тому таке велика відповідальність зараз є на нашій Спілці як на форпості нашого національного життя.

Марія Люзняк. Літературна критика – це матеріалізована людська думка, яка повинна дати відповідь на багато питань, глибоко проникнути у психологію літературної творчості; дослідити, як впливає творча діяльність і на читача, і на самого письменника. Закони християнства стверджують, що вирішення проблем людини знаходиться у самій людині. На нинішній час потрощена система освіти, яка би могла сприяти формуванню читача, який так потрібен для повнокровного функціонування літературного процесу.

Душа сучасної людини стає глухою. Чому з цього приводу мовчить критика? Хто реалізує заклик „Не ходити по газонах людської душі”?

Руслан Щуплакевич. Вирішення проблем сучасної літературної критики буде вирішено, коли вирішиться концептуальне питання викладу сучасної державної духовної політики. Потрібно формувати сучасну ідеологію українського суспільства. На нинішній час не сформована філософська основа Української держави, у сучасних філософів немає нових ідей. Світ психоідентифікується, нам потрібно навчитися поєднувати локальні і глобальні чинники. Перспективу бачу за філософією українського солідаризму. Ці думки викладені мною у  праці „                               „.

Критика існує не для того, щою класти літературу у прокрустове ложе, а щоб літературура, а відтак і світ розвивалися на добро.

Василь Стефак. Держава не дбає ні за літературу, ні за критику. Міжнародні інститути тиснуть на нашу свідомість. Вседозволеність – це анархія, а не демократія. Мусимо бути уважними, аби вміти відділити зерно від полови. Крім того, мусимо вести за собою людей.

Нещодавно перебував на Волині. Школярі ставлять запитання, у яких підтекстом уже насаджене іронічне ставлення до життя письменників, зокрема до Тараса Шевченка,  Лесі Українки, Івана Франка... Відомі ганебні публікації, які написані вмілою рукою і покликані збивати народ із пуття.

Віктор Палинський. Відсутність критики неможлива, якщо є літературний процес. Свого часу була офіційна критика, що оплачувалася з партійної каси. Не думаю, що від неї була краще письменникам чи народу. Лише від нас залежить, якою буде сучасна критика.

Хочу звернути нашу увагу на питання модернізації сучасної критики. Чи обов`язково має бути академічний жанр? Перспективною мені видається критика у формі есеїстки, де поєднується і мистецтво, і наука, і навіть організація літературного процесу.

Олекса Різників. Свого часу я відбув заслання у Мордовії за листівку. Нинішній час характеризується свободою слова і свободою думки, яка все ж таки потребує державної матеріальної підтримки, як і літературна критика.

Олесь Дудин. Зараз деформується поняття прекрасного. Критика має оберігати прекрасне, адже талант – це Боже обдарування.

Михайло Слабошпицький. Підсумовуючи розмову, зробив ґрунтовний аналіз трактування літературної критики як філософського, психологічного, соціологічного, культурологічного процесу. Зупинився на поглядах на літературну критику дослідників-літературознавців Брюховецького, Лихачова, Грабовича, естонця Яна Кроса та ін. Звернувся до творчої спадщини Франка, Франса, Флобера – у світлі аналізованої проблеми.

Михайло Слабошпицький зупинився на тенденціях сучасної літературної критики. Наголосив, що літературне поле критики звужується, регламентується поле відвертості, відсутні резонансні публікації, відбувається запізніле захоплення постмодернізмом...   Письменник погодився із Любомиром Сеником, що сучасної літературної критики немає. Наголосив, що ідеальна критика – це література, послання до нащадків, лист до запитання... Сучасна літературна критика несе на собі печать сьогодення.

Марія Якубовська

УНІАН в Google News