Повернення із забуття

Нещодавно видавництво «Український письменник» випустило у світ першу в Україні наукову монографію про великого письменника, історіософа, одного з найзагадковіших українських феноменів – Пантелеймона Куліша. Рецензія

Нещодавно видавництво «Український письменник» випустило у світ першу в Україні наукову монографію (у двох томах) про великого письменника, історіософа, мислителя, одного з найзагадковіших українських феноменів – Пантелеймона Олександровича Куліша (Євген Нахлік. Пантелеймон Куліш. Особистість, письменник, мислитель. К., 2007).

Ця синтетична праця відомого вченого-кулішезнавця Євгена Нахліка заново й цілісно відкриває українській науці й загалом культурі титанічну постать подвижника українства, якого десятиліттями піддавали забуттю й ігноруванню.

Пантелеймон Олександрович був готовий до того й передбачав долю свого духовно-інтелектуального дбання, пишучи у «Хутірській філософії і віддаленій од світу поезії» (1879), що його «вбиватимуть самим ігноруванням, не проливши навіть краплі чорнила на спотворення суті творів». Лишалося тільки нехтувати, бо спотворити, перекрутити суть Кулішевих осягнень неможливо, як неможливо порушити цілісності його світоглядно-філософської системи і його діяльної життєвої практики, об’єднаних потужним особистісним духовним осердям. Тому по смерті його кинули на забуття. Та Кулішевий творчий дух, його ідеї незнищенні й незабутні, вони самі через сотню років довели свою правоту. Секрет їхньої життєвості – в глибокій правдивості, у високому духовному ідеалізмі Куліша: «Якби я знав, що я неправий, то зразу спалив би свої папери й поламав перо, а оскільки правих людей не бачу, то краще один залишусь із своєю правдою, аніж пристану до «стовустого непорозуміння». Ось як охарактеризував цей феномен Пантелеймона Куліша один із найвидатніших істориків України Степан Томашівський (1875–1930) у статті «Куліш і українська національна ідея» (1922): «...В Куліша була розвита одна дорогоцінна прикмета, яка дуже рідко стрічається між Українцями, себто сміливість висловити щиро свою думку, постояти за неї, хоч би вона й як не подобалась загалові...»

Вихований в ідеальному дусі в моральному середовищі Пантелеймон Куліш розвинув у собі дар дар сприймати істину-правду чистим серцем і набув відваги нести людям ту правду, незважаючи на її гіркоту й непопулярність. Він мав відвагу й сам бути непопулярним і звікував у духовному усамітненні все своє подвижницьке життя, але не відступився од правди. Переконання, сприйняті чистим серцем і випробувані в горнилі правди, незломні ні для якої критики й не піддаються забуттю: ”Ідеї безсмертні, як безсмертна душа людська, душа душі цілого світу”. Як промовляє народна мудрість вустами П. Куліша: “Правда всюди нівечицця, а все колись визначицця”.

Ґрунтовним підтвердженням цієї істини стала монографія Є. Нахліка, створена без колишніх упереджень і нинішнього недомислу, а з метою показати насамперед великі заслуги Пантелеймона Куліша «в розвиткові української та слов’янської культури й духовости». Зрештою, такий високий орієнтир для осмислення Кулішевого феномену визначив ще його перший вдумливий дослідник і опонент Іван Франко: «В історії нашого духового розвою займе він назавсігди дуже високе місце. Великі хиби його особистої вдачі  і його світогляду, котрі нині в наших очах майже рівноважать його заслуги, з часом в очах потомности значно вменшаться, а зате великі його заслуги визначаться виразніше».

Недостатній рівень розвитку кулішезнавства змусив автора застосувати критичний підхід до першоджерел та відомостей, поданих у працях попередників: «Довелося перевірити численні факти, наявні у кулішезнавчій літературі, й не раз спростувати, уточнити, доповнити чи бодай поставити під сумнів раніше наведені відомості».

Перший том дослідження містить наукову біографію Пантелеймона Куліша. Докладний життєпис створено переважно на першоджерелах – численних архівних та інших маловідомих матеріалах. Довголітній життєвий і творчий шлях П. Куліша поділено на дев’ять періодів, у яких означено всі його найважливіші віхи, розкрито гідну подиву титанічну працьовитість у різних сферах творчості й суспільної діяльності, в українському культурному й визвольному русі.

Другий том висвітлює світогляд, філософські, зокрема історіософські, та релігійні погляди, ідеологію, естетику П. Куліша, його унікальний внесок у розвиток української прози, поезії, драматургії, художнього перекладу, літературознавства, мовознавства, наукової й літературної мови, педагогіки,  політико-філософської думки, публіцистики… В яких тільки сферах української культури не виявляв свій потужний талант і мудрість цей високоосвічений і високодуховний енциклопедист.

Цей двотомник є енциклопедією життя й творчості українського генія. 

Зворушує сердечна вдячність автора монографії за ретельну, сумлінну працю над виданням, за високу професійну й громадянську відповідальність директорові видавництва Андрієві Савчуку, редакторові Галині Луковій, мистецтвознавцеві Володимиру Яцюку, художникам Андрієві Лесіву та Романії Романишин, рецензентам Анатолію Погрібному (вже покійному) та Миколі Сулимі, а також Міжнародному фондові Пантелеймона Куліша, зокрема Володимиру Бортнику, який значною мірою спонсорував це видання.

Отак, спільними стараннями повертаємо із забуття безвічно суще. І пересвідчуємося – Пантелеймон Куліш і нині попереду всіх живих.

Олександер Шокало

УНІАН в Google News