Соціальний пайок: «козирна» карта для бідних
Соціальний пайок: «козирна» карта для бідних

Соціальний пайок: «козирна» карта для бідних

17:10, 04.06.2010
5 хв.

МінАП пропонує відпустити на волю ринок, відмовившись від регулювання цін. Молозабезпечених має захистити "соціальний пайок". Подробиці "проекту" поки що не уточнюють, але плюси та мінуси ініціативи очевидні...

Кабміну пропонують відпустити на волю ринок, відмовившись від штучного заморожування цін на соціально значущі види продуктів. Малозабезпечених українців у цій ситуації повинен захистити "соціальний пайок". Подробиці "проекту" поки не повідомляють, але плюси і мінуси ініціативи очевидні вже зараз.

Бідному - пайок, багатому - ціни

Криза, інфляція, "високі" соціальні стандарти життя і здорожчання товарів першої необхідності призвели до того, що для багатьох українців уже сьогодні якісне молоко і хліб перейшли в розряд делікатесів, не кажучи вже про фізіологічно необхідні норми споживання м`яса, яєць та інших продуктів харчування. Державні мужі турботу про незаможних переклали на плечі сільгоспвиробників, увівши жорстке регулювання цін. Цим же доводиться з останніх сил викручуватися, щоб не підвищити вартість соціально-значущих товарів, до яких належать хліб, макаронні вироби, м`ясні і молочні продукти, борошно, крупи, м`ясо, яйця, цукор.

Відео дня

Виробники неодноразово протестували проти такого "переведення стрілок" і псевдовирішення проблеми, пояснюючи владі, що проти ринкових правил паперовими деклараціями не попреш, а за умови зростання цінах на складові зробити кінцевий продукт дешевим неможливо. До прикладу, хлібопекарі заявляли, що вимушені порушувати технологію виробництва, додаючи у продукт дешевшу і менш якіснішу сировину, щоб досягти потрібної державі ціни.

Окрім того, не варто забувати, що понад 30% населення України проживає у сільській місцевості, і штучно знижуючи ціни на сільгосппродукцію - молоко, м`ясо, овочі - держава забирає дохід з їх кишені, забезпечуючи міське населення доступними продуктами. Між тим, у селі якість життя вже ніяк не вища за міське, тому таку дискримінацію зрозуміти дуже складно.

Ще одним негативним моментом регулювання цін є те, що продукти харчування за такої політики дешевшають для усіх категорій населення - і для пенсіонерів з місячним доходом у 700 грн., і для депутатів і бізнесменів, бюджет яких обчислюється десятками тисяч. Тобто, той, хто не може дозволити собі дорогі продукти, і той, хто може, купують їх за однаковою ціною…

Щоб забезпечити незаможних мінімальним продуктовим пайком і не ставити на коліна аграрний бізнес, Мінагрополітики виступило з ініціативою відмовитися від державного регулювання цін, замість цього ввести для малозабезпечених громадян "соціальні картки". Логіка профільного відомства проста: завдання аграріїв - виробляти продукти харчування, а ось опікуватися бідними і малозахищеними - справа держави. "Наше завдання - виростити, забезпечити продовольчу безпеку і дорожче продати. Якщо є населення, яке не має середнього рівня соціального забезпечення, то його проблеми повинні вирішувати Міністерство соціального захисту і Міністерство економіки", - заявив міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк. На його думку, якщо держава вимагає заборони піднання цін від сільгоспвиробників, то вона повинна передбачити компенсації для них. "Чи нехай нам дають компенсацію, або нехай краще вводять соціальні картки. Іншого шляху для аграрія немає", - підкреслив міністр.

Добрий досвід не для нас

Можливо, це дійсно реальний вихід з ситуації, що склалася. У розвинених країнах така система давно вже діє. У США продуктові пайки - звичний інструмент соціальної підтримки. Там незаможним видають талони, електронні картки, які щомісячно поповнює держава з бюджетних коштів. Таку картку можна отоварити необхідними продуктами харчування або одягом, але не можна придбавати алкогольні напої і тютюнові вироби. У середньому на одну людину виділяють 115 дол. на місяць, на сім`ю - 255 дол. У 2009 році кількість американців, які одержували продуктові талони, досягла рекордних 31,8 млн. осіб за загальної кількості дорослого населення 220 млн., тобто, таку допомогу отримує понад 14% населення.
> Життя у черговий раз нам демонструє, що не треба придумувати велосипед, можна просто запозичити перевірену і дієву держполітику. Карткова система, з урахуванням прозорої і ефективної роботи, цілком може замінити державне регулювання цін. Але на сьогодні це тільки ініціатива. Державні відомства повинні підрахувати, у що обійдеться бюджету адміністрування нововведення. Можна припустити, що не в один десяток мільйонів, адже треба скласти адресні списки громадян, котрі потребують допомоги, забезпечити їх картками, створити мережу спеціальних магазинів, де їх можна буде отоварювати, або домовитися з діючими мережами.

Не варто забувати і про особливості української економіки - "махрову" корупцію. Введення карткової системи може спровокувати до дії чиновників з "маленькими" слабкостями… І ще один момент - бюджетні дірки, які вже котрий рік поспіль жодна влада не може залатати, на тлі цього гарантувати наповнення соціальних карток ніхто не візьметься.

Окрім того, введення соціальних карток і відпущення цін на продовольство у вільне плавання може призвести до значного здорожчання продуктів, вартість яких в Україні і так значно вища, ніж у Європі. Нам залишиться сподіватися тільки на совість виробників і Антимонопольний комітет.
Чи може Україна переймати досвід розвинених країн і впроваджувати цивілізовані інструменти підтримки незахищених верств населення без того, щоб привнесло свою ложку дьогтю, ми зможемо дізнатися, коли система почне працювати. А поки українців повинна гріти думка, що про них не забули, держава, за традицією, має намір про них піклуватися…

Мар’яна Щедра (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся