Зона вільної торгівлі з ЄС: не поспішайте "добивати" український АПК...

Україна наполегливо добивається ЗВТ з Євросоюзом. ЄС висуває жорсткі умови, і якщо ми з ними погодимося, то АПК загрузне в збитках, а споживачеві доведеться забути про доступні продукти...

Україна, не встигнувши сповна скуштувати плоди вступу до Всесвітньої торгової організації, зібралася до чергового економічного альянсу – веде активні переговори про створення зони вільної торгівлі з Європейським союзом. Поки  група вітчизняних «парламентерів» прикладає максимум зусиль для відстоювання наших позицій, Європа продовжує гнути свою лінію, причому вельми успішно, українське аграрне співтовариство б`є на сполох – якщо Україна погодиться на вимоги, які висуває ЄС, то наш агропромисловий комплекс втратить той обсяг експорту до Європи, який має сьогодні, а українські споживачі попрощаються з доступними продуктами харчування. Актуальним залишається не «вступити» у щось, як ми уміємо, а стати повноправним партнером...

Гра в одні ворота

Україна задекларувала євроінтеграційний вектор руху і намагається повноцінно його дотримуватися. Одним з етапів такого вибору є створення зони вільної торгівлі з ЄС. Переговори на цю тему ведуться з лютого 2008 року. Того ж року, тільки у вересні, на саміті УКРАЇНА-ЄС навіть придумали як назвати проект - Угода про асоціацію. Його планується укласти до кінця поточного року. Вже проведено 11 раундів переговорів з цього питання, дванадцятий почався 5 липня ц.р. у Брюсселі. Іншими словами, робота ведеться. Але експерти не перестають підкреслювати – сільське господарство України від цього тільки втратить, причому істотно. У зоні особливого ризику знаходяться питання тарифного доступу на ринки, скасування експортного мита на насіння соняшнику, захисту зареєстрованих в ЄС географічних назв і можливості застосування Європейським союзом експортних субсидій. Аналітики переконані, що для АПК негативні наслідки укладення відповідної угоди можуть бути не менш масштабними, аніж від вступу України у СОТ.

Якщо уважно вивчити ситуацію, стає зрозуміло, що сильна аграрна Україна Європейському союзу не потрібна. Підтвердженням тому можуть бути періодичні «наїзди» на якість української аграрної продукції, від яких кілька років тому постраждала репутація нашої соняшникової олії (за експортом цього продукту ми в лідерах), а цьогоріч – кукурудза. До речі, звинувачення, які прозвучали з вуст опонентів, так і не були офіційно підтверджені. Проте, на відміну від українських, політики європейських країн навчилися гідно захищати свій внутрішній ринок й усувати конкурентів.

Але повернемося до умов угоди про зону вільної торгівлі. «Серед них є ряд важливих питань, які ми оцінюємо як такі, що вимагають особливої уваги. Вони носять стратегічний характер для обох сторін. Наприклад, ЄС наполягає на більшому ступені лібералізації ринку сільгосппродукції з боку України. Але, у свою чергу, Європейський Союз фактично не дає доступ українським експортно-орієнтованим товарам на свій ринок», - відзначає міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк .

Варто нагадати, в ЄС дуже сильний тарифний захист внутрішнього ринку – ввізні мита на деякі продукти харчування досягають ста і більше відсотків, а Україна при вступі до СОТ узяла на себе зобов`язання знизити мита від 10% до нуля, тому різниця в тарифах буде не на користь нашої країни. Це може привести до того, що експорт з ЄС в Україну буде значно більшим, ніж з України в Євросоюз.

Ще одним стратегічним питанням, на думку міністра, є застосування Євросоюзом експортних субсидій. Україна при вступі до СОТ узяла на себе зобов`язання їх не використовувати відносно сільськогосподарських товарів і не має права їх застосовувати при створенні зони вільної торгівлі, тоді як ЄС систематично включає даний інструмент.

Неоднозначне питання – збереження Україною географічних назв виноробницької, харчової і алкогольної продукції, зареєстрованих в Європейському Союзі. Тим часом, ця вимога суперечить Угоді ТРІПС, згідно з якою не має бути жодних перешкод для використання географічних назв, якщо підприємство випускало дану продукцію протягом, як мінімум, 10 років до 15 квітня 1994. «Згідно зі вказаною статтею Угоди ТРІПС, більшість підприємств України мають незаперечне право і надалі використовувати назви з географічними позначеннями, зокрема виноробницькій продукції», - підкреслює М.Присяжнюк.

Крім того, Європа вимагає, щоб Україна відмінила експортне мито на соняшник (культуру, яка сильно виснажує землю і площі якої в нашій країні вищі за оптимальні норми). Інтереси ЄС очевидні – з`явиться можливість, не виснажуючи свій грунт, завантажити «рідні» переробні потужності.

За словами генерального директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимира Лапи , у разі реалізації даних планів українці можуть повернутися до ситуації 7-10-річної давності, коли ціни на соняшникову олію влітку зростали на 50-100%. При цьому надія заробити на соняшнику для аграріїв теж може не виправдатися, оскільки збільшення пропозиції на зовнішньому ринку приведе до падіння експортних цін.

«Експортне мито на насіння соняшнику є шансом для України, тому що додана вартість від переробки насіння залишається в Україні, крім того, це близько 2 млрд. дол. від експорту рослинної олії плюс низькі внутрішні ціни на продукти олійної групи. Галузь повинна відстоювати ці інтереси», – підкреслює президент УКАБ Олексій Ліссітса . За його словами, після відміни мита Україна позбудеться перспективи розвитку біоенергетики – «у нас такої можливості не буде, оскільки більшість виробничих потужностей в Україні з переробки соняшнику і ріпаку закриються».

Експерти також застерігають, що в результаті скасування мита Україна може перетворитися з експортера соняшникової олії в імпортера, при цьому ціни на даний продукт в ЄС вищі, ніж в Україні. Як результат, вартість соняшникової олії на внутрішньому ринку, за оцінками експертів, збільшиться, як мінімум, на 70%, починаючи з нового маркетингового року, а на продукцію з використанням соняшникової олії (майонези, маргарини) – на 130-150%. При цьому на 30-35% подорожчають свинина і яловичина, що пов`язане з відходами виробництва соняшникової олії, які використовуються у тваринництві.

В ім`я "дружби"

Звичайно, всі крапки над «і», щоб уникнути прогнозованого експертами «щастя», необхідно розставити ще в ході переговорного процесу. Як відзначають в Міністерстві агрополітики, за 11 раундів обговорення все, що можна було погоджувати, погоджували. «Залишилися принципові позиції, на яких ми наполягали, і продовжуватимемо в тому ж дусі. Наполягатимемо на експортних субсидіях на сільгосппродукцію. Також важливе питання про незастосування спеціальних захисних заходів Європейським союзом. Європейська сторона наполягає на застосуванні ст.5 Угоди про сільське господарство СОТ, яка у свою чергу дозволяє ЄС обмежувати імпорт сільськогосподарської продукції з України у разі його швидкого зростання, а також у разі падіння імпортної ціни окремих партій українського товару нижче за конкретно визначеної ціни. А Україна при вступі до СОТ узяла зобов`язання не намагатися вдаватися до спеціальних захисних заходів вказаної статті. Принципове питання географічних найменувань. Ми до кінця відстоюватимемо інтереси вітчизняного сільгосптоваровиробника», - заявляють в аграрному відомстві.

МінАП запевняє, що готове домагатися «реальних», а не занижених квот на ввезення в ЄС тієї сільськогосподарської продукції, з випуску і експорту якої Україна знаходиться серед світових лідерів – зернових, насіння соняшнику і соняшникової олії.

Продукція рослинництва поки єдина українська продукція, яка має доступ на ринок Європейського союзу. Але запропонована ЄС квота на пшеницю і борошно складає 200 тис. тонн при загальному експорті України – 1  млн. тонн, на ячмінь і овес - 12 тис. тонн (зараз 5,5 млн. тонн), на крохмаль – 800 тонн (5-7 днів роботи одного заводу) при загальному експорті України – 45 тис. тонн. То який же виграш від зони вільної торгівлі з урахуванням умов ЄС? На думку експертів, вихід один – до кінця відстоювати необхідність повної лібералізації торгівлі зерном.

Також Україна хоче одержати квоти на експорт м`ясо-молочної продукції. «Ми зробили відповідні розрахунки, у першу чергу, щодо так званих критичних видів продукції, де наслідки для українського сільського господарства можуть бути істотними. Наприклад, ми вважаємо, що за трьома видами м`ясної продукції – курятини, свинини і яловичині – квоти на імпорт в ЄС в зоні вільній торгівлі повинні бути не менше 50 тис. тонн. Якщо будуть забезпечені такі умови, буде мотивація у виробників розвивати виробництво і приходити до європейських стандартів якості», - відзначає В.Лапа.

«Ми хотіли б одержати значні квоти на українську м`ясо-молочну продукцію, нехай і не з нульовим митом», - солідарне з експертами Міністерство аграрної політики.

Хто на світі "розумніший" за всіх

Умови ЄС, звичайно, бентежать. І не варто забувати, що Європа вже «зуби з`їла» на подібного роду угодах, тоді як українські «парламентарі» таким досвідом похвалитися не можуть – на їхньому рахунку тільки переговори з СОТ, які надто далекі від успішних. Швидше за все, відстояти всі свої вимоги Україні не вдасться, але головні позиції необхідно захистити, інакше підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС буде економічно недоцільним.

Висновок простий – всі умови, які висуваються, потрібно грунтовно зважувати, тверезо оцінювати і погоджуватися тільки з тими, які максимально прийнятні для вітчизняного аграрного сектора. А якщо не виходить, то краще відкласти підписання договору на потім, аніж погодитися на кабалу. «Складно сказати, наскільки нам це вдасться, адже може бути ухвалене політичне рішення, яке для країни набагато пріоритетніше, ніж проблеми однієї галузі», - відзначає глава аграрного відомства.

Цілком можливо, що політичне бажання повихвалятися - "ми це зробили, ми підписали", а також ілюзія перемоги виявляться сильніші за здоровий глузд і економічні розрахунки. Саме така розв`язка буде ідеальною для ЄС, але ніяк не для України. Не варто своїми руками ставити хрест на конкурентоспроможності і потенціалі аграрного комплексу країни, навіть якщо на кон поставлено такий "модний" документ як угода про зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

Лілія Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News