Закон про ринок землі: для селянина чи для латифундиста?

Наскільки майбутній закон про ринок землі відповідає інтересам селянина, чи вирішує він проблему латифундії, як працюватиме Земельний банк. На ці питання УНІАН відповіли  фермери - ти, хто має до землі пряме відношення... 

Коли на відкритті чергової сесії Верховної Ради я запитувала народних депутатів України, який закон буде найгарячіший, то чула однозначну відповідь - про ринок землі. Це питання напередодні майбутніх парламентських виборів дискутуватиметься широко. У той же час політики, нардепи (здебільшого з індустріальних регіонів) намагаються організувати референдум щодо ринку землі. Як наголосив Президент, ринок повинен запрацювати з 2012 року, фактично через неповних чотири місяці. Наскільки майбутній закон відповідає інтересам селянина? Чи вирішує він проблему латифундії, адже відомо, що наше сільське господарство розвивається шляхом тіньового привласнення компаніями великих земельних масивів. Чи готові аграрії до вільного продажу землі? Зрештою, влада вже розпочала створювати Земельний банк, який повинен спростити кредитування селян, а також відкрила два аграрних оптових ринки (у Києві та Донецьку), які за задумом мають облегшити доступ аграрного виробника до споживача. Ці питання ми поставили фермерам - тим, хто має до цього пряме відношення і ось їх відповіді:

Василь Петринюк, орендатор, керівник аграрного підприємства на Хмельниччині:

- Селянин вже є власником землі. Звичайно, питання ринку землі його хвилює. Хто має три, хто п’ять, а хто десять гектарів. Дехто, назбиравши грошей, захоче взяти в оренду ще п’ятнадцять. Але до вільного продажу селянин абсолютно не готовий. Тим не менше, я намагаюся переконати: «Закону не бійтеся. Він потрібний, але такий, щоб захищав власника, а не бандита, який знайде тисячу способів, як нас обдурити». Можливо, приймуть закон і товстосуми прийдуть з мішками грошей на село та проситимуть продати землю. Але вони не звикли платити ринкову ціну. Мені один бізнесмен каже: “Маю тисячу гектарів землі, що з нею робити?” Кажу: «Сій». У відповідь: “Для чого мені з цим поратися (насправді він вжив лайливіше слово). Я чекаю закон, щоб перепродати».

У мене питання, як він став власником тисячі гектарів землі? Переконаний, що перед тим, як запустити ринок, необхідно провести ревізію законності набуття власності на землю. Тобто, формулювання можуть бути різні, але результати фактично тіньової приватизації необхідно переглянути. В іншому випадку буде не продаж, а перепродаж. Влада каже, що хоче допомогти селянам у придбанні землі, ніби створюється Земельний банк для кредитування. Але не вірю, що він буде таким, яким повинен бути. Створять на папері, а хто наповнить його грішми? Якщо туди зайдуть Ахметов чи Пінчук, це вже буде не державний банк. 

Геннадій Новиков, голова Аграрного союзу України:

- На ринку існують виробники (дрібні та великі орендатори), а також одвічні господарі землі (селяни). І те, що ми позбавляємо господарів права розпоряджатися своєю власністю - погано. Ми проводимо семінар для аграріїв, у тому числі щодо нового закону. І хочу сказати, що багато  наших пропозицій враховано робочою групою, яка займається розробкою законопроекту про ринок землі. До речі, це вперше, коли аграрний закон широко обговорюється власне виробниками. Інша справа, чи почують нас парламентарії. Але те, що стосується прийняття закону, то є різні думки… Гадаю, що більша частина аграріїв-виробників (відсотків 60%-65%) готові до того, що закон варто прийняти. Решта селян теж не проти закону. Вони побоюються, що його норми не виконуватимуться. Все нове лякає людей.

Законопроектом передбачене обмеження на землеволодіння, але наша пропозиція, щоб обмежувалося і землекористування. Тобто, щоб не можна було орендувати більше певного обсягу. Можливо, це понад 2000 гектарів, але в жодному разі не триста тисяч. У нас є зауваження, що купити землю може лише фізична особа, а не юридична, навіть якщо ви назвете це «фермерське господарство». Якщо ввести у закон поняття «фермерське господарство», це знову лазівка для недобросовісних покупців. Фермер це також фізична особа, від має право на ці 2000 гектарів, плюс можуть купити члени його родини. А через цю лазівку «фермерське господарство» можуть протягнути чорта, а не покупця. Так вважають і наші юристи.

Що стосується закону про Земельний банк, то це поки що декларація. Нічого ще не зроблено. А закон про ринок землі мав би вирішити питання кредитування селян. Ми вважаємо, що поки немає рішення по кредитування, слід відкласти прийняття деяких положень закону про ринок.

Непоганий крок влади – зробити два оптових ринки. Вони не вирішують глобальні проблеми, але це правильний напрямок. На оптовому ринку не можливо прибрати посередника, але можна знизити їх кількість до одного. Бо селянина-виробника ще слід навчити торгувати. Члени Аграрного союзу сформували вимоги і до оптових ринків.

Микола Панасюк, директор агрокооперативу «Перемога»:

- При тих статках, які зараз є у селян, прийняття закону означає повне їхнє обезземелення. 30% аграріїв - не ті, хто працював на землі, це - правонаступники. Земля їм не потрібна, це останнє, що можна продати. Фабрики продали, заводи теж, ринок перетворили на базар. Тепер у влади остання нагода наповнити бюджет – продавати те, що залишилось у сільгоспвиробництві. Чому я не вірю у добрі наміри влади - якби держава викупила землю та здала в оренду, це інша справа. Земля не повинна продаватися. Є закон про пріоритетність розвитку села. Він що виконується? Під різними підставами, різними соусами нам обіцяють підтримку, якої немає. У Земельний банк ніхто не вірить… Вирішили продати землю, певно, щоб виконати вимоги міжнародних організацій. А куплять її товстосуми. Спитайте народ на референдумі, чи він хоче такого. А хоч один депутат, коли йшов у парламент, казав, що будемо продавати землю? Жоден політик цього не обіцяв. Держава це повинна контролювати. Якби селянина підтримували так, як підтримують Євро-2012, то питань не було б.

Лана Самохвалова  (УНІАН)  

УНІАН в Google News