Криза набирає обертів. Чи втратить Україна вітчизняний сир

Українські сировари стикнулися з проблемою: їхню продукцію витісняє дешевший імпорт. Наскільки гострою є "сирна" криза, які неочікувані "бонуси" вона створює для покупців, і чи залишиться на прилавках український продукт, - з’ясовував УНІАН.

Кінець минулого та початок нового року пройшли у супроводі цілої низки криз, серед яких, зокрема, й "сирна", яку мало хто помітив, але яка торкнеться більшості українських споживачів. Адже споживання сиру в Україні протягом років зростає, але вітчизняні виробники стикаються з низкою проблем, які роблять вітчизняний ринок все більш залежним від дешевого імпорту. 

Втім, посилення конкуренції з дешевшими, але часто якіснішими сирами приносить неочікувані "бонуси" - збільшення асортименту українського виробництва та вимушену світову експансію. Поки українці їдять менше українських сирів, світ навпаки купує їх дедалі охочіше. 

Імпортери "вкрали" Різдво у сироварів 

У грудні 2025 року продажі сирів українського виробництва виявилися меншими за очікування, програючи конкуренцію дешевому імпорту. А новорічні свята - це завжди пік продажів сиру. 

"Ключовою причиною тут залишається ціновий фактор. Починаючи з вересня, ціни на вітчизняні сири стали вищими за європейські аналоги. У передсвятковий період українські сири типу "голландського" реалізовувалися на 11-20% дорожче, ніж імпортні сири масового сегмента – зокрема гауда та едам з Польщі, Німеччини та інших країн ЄС. За таких умов споживач дедалі частіше обирав дешевший імпорт, що безпосередньо тиснуло на продажі українських виробників", - пояснює Максим Гопка, аналітик Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) у коментарі УНІАН.

Українські виробники, з його слів, намагалися частково вирівняти ситуацію за рахунок акційних та промо-пропозицій у торговельних мережах. Однак така тактика не дала очікуваного ефекту в обсягах продажів і призвела до зниження маржі (грубо кажучи, прибутків сироварів), що додатково погіршило фінансові показники галузі наприкінці року.

Насправді, це лише підтвердило більш ранні прогнози експертів. Зокрема, заступниця генеральної директорки Асоціації виробників молока Олена Жупінас тоді казала УНІАН, що, як внутрішньоукраїнські, так і європейські та навіть світові тенденції тиснуть на українську сирну та молочну загалом галузь. 

Спочатку українські сировари вичерпали європейську квоту на експорт молочної продукції. Поновили їх лише 29 жовтня. У цей же час, на тлі торгових війн Дональда Трампа та інших "негараздів", почали падати світові ціни на молочку і на інші біржові продукти. Мита на європейський сир Вашингтон теж ввів. А у відповідь на мита ЄС проти Китаю, європейські сири додатково митами обклали ще й китайці. 

А оскільки ЄС є одним з найбільших експортерів сирів, то там накопичилося багато "зайвого" продукту, який вони готові були відпускати навіть за нижчою ціною туди, де його були готові купувати. До України зокрема, яка свій ринок від імпорту не захищає. 

"При такій ситуації з засиллям імпорту наша молочна галузь просто не витримає і зникне, і ми будемо повністю залежати від імпорту", - визнавала з відчаєм Олена Жупінас. 

Втім, чи насправді все так критично? Адже подібні заяви ми чули і у минулі роки. Наприклад, коли у 2023 році була криза з дефіцитом молока в Україні. Але її подолали й зараз ціни на молоко поступово знижуються. А це головна сировина для виготовлення сиру. 

Звідки готувався напад на українські сири

Інші експерти налаштовані не так апокаліптично, хоча теж кажуть про "значний тиск" імпорту та обставин загалом. 

"Говорити про повноцінну "сирну кризу" у 2026 році поки що передчасно, однак галузь залишатиметься під значним тиском. Ключовими факторами впливу будуть собівартість виробництва, купівельна спроможність населення та подальша конкуренція з дешевим імпортом з ЄС, - зазначає Максим Гопка з УКАБ. – Водночас, з огляду на тенденції останніх місяців, ціни на молочну сировину продовжують знижуватися, що потенційно штовхає собівартість виробництва сирів униз. Але цей ефект частково нівелюється іншими чинниками".

Але фактор імпорту дійсно посилюється на внутрішньому ринку. І особливо відчутним це стало саме під новий рік, коли в Україні більш ніж удвічі зріс попит саме на імпорт. 

"За підсумками 2025 року загальний імпорт сирів в Україну зріс на 10,5%. У передноворічний період темпи імпорту були вищими – обсяги постачання сирів з-за кордону зросли на 25,5%. Це свідчить про активне заміщення вітчизняної продукції імпортною саме у піковий сезон споживання. Основною конкурентною перевагою імпортних сирів залишається ціна, яка у багатьох випадках нижча за українську продукцію навіть з урахуванням логістики", - розповідає УНІАН Максим Гопка.  

Втім, Тетяна Дядечко, президентка Асоціації виробників сиру України, не згодна, що станом на зараз можна казати про повноцінну "кризу", попри зниження продажів навіть у пік сезону.

"Так, продажі під новорічні свята у цьому році були меншими, ніж минулого року. Учасники нашої асоціації теж про це кажуть. Я це пов’язую з загальною складною ситуацією у країні", - каже вона у коментарі УНІАН. 

А щодо фактору імпорту, експертка зазначає, що найбільшою проблемою є не так імпорт сирів як такий, як їх контрабанда. 

"Ключові постачальники сирів до України це Польща, Німеччина і Нідерланди. Сирів завозиться багато офіційно, але головна проблема – дуже багато завозиться контрабанди. Контрабандні сири – дуже дешеві. Але зі споживачів ніхто не задумується, чому це так дешево, - продовжує представниця сироварів. – "Білий" імпорт не такий небезпечний, як контрабанда. І це страшно. Бо вона дуже сильно демпінгує ринок. Люди кажуть, що замість українського краще "польського за 300 гривень" куплять. А в нас 300 гривень на кілограмі - то лише собівартість на молоко для твердого сиру".

Проте головний фактор для внутрішнього ринку сиру, як не дивно, це відключення світла. 

Без світла та без сиру 

Очевидно, що ситуація з електрикою ускладнює все. Адже і торгові мережі вимушені обмежувати роботу, і споживачі "зайву копійку" під Новий рік змушені були витрачати не на сир, а на ще один умовний павербанк або USB-грілку. 

Це за умов, що сир досі в Україні сприймається, скоріше, як делікатес – за даними Вікіпедії, споживання в Україні сиру складає близько 3,5 кг на людину на рік, тоді як у Європі це 16-19 кг на споживача. 

"Через відсутність світла люди купують сир зовсім маленькими шматочками, щоб він не встиг зіпсуватися без холодильнику. Багато людей виїхало з України, як свідчить наш обдзвін клієнтів. Складна ситуація не лише у Києві. На Заході та Сході країни теж саме. Львів, Полтава, Харків, Дніпро – теж криза. Може Закарпаття та Волинь вона дещо оминула. Опитуючи покупців, ми дійшли такого висновку, що саме відсутність світла та виїзд значної кількості людей за межі країни призвели до зниження загалом продажів сирів", - каже пані Дядечко. 

На її думку, ключовим тут стане те, наскільки довго проблеми з світлом затягнуться. 

"Невизначеність щодо війни на продуктовому ринку загалом та конкретно на ринку сирів зараз найбільше відчувається. Подивимось, як все буде розвиватися далі. Якщо й літо буде без світла, то це ще більше просадить продажі. Особливо кисломолочної продукції. Зараз хоч зима і можна на балкон кудись поставити. А влітку так вже не зробиш", - акцентує експертка. 

За словами Максима Гопки, ці проблеми призводять до зростання вартості виробництва. 

"Ситуація з енергетичною кризою, зростання витрат на електроенергію та логістику, а також несприятливі погодні умови продовжують тиснути на витрати виробників і штовхають кінцеву ціну продукції догори. У підсумку ціновий баланс у галузі у 2026 році формуватиметься під впливом різноспрямованих тенденцій, - вважає експерт. – За таких умов вирішальним залишатиметься питання конкурентоспроможності українських сирів на внутрішньому ринку". 

Він додає, що, якщо ціновий розрив з європейською продукцією збережеться, вітчизняні виробники й надалі втрачатимуть частку ринку. Водночас стабілізація витрат, корекція цінової політики та подальший розвиток експорту можуть стати ключовими факторами поступового вирівнювання ситуації в сирній галузі у 2026 році. 

Але ціна це не єдиний фактор, який впливає на вибір продуктів харчування. Є ще показники якості та смаку. Як в нас з цим на тлі конкурентів? 

Корисні "побічки" конкуренції 

Зі слів Тетяни Дядечко, коли мова йде про продукти, то це питання не лише ціни, але й смакових вподобань. Адже "багатьом європейські сири подобаються", хоча за якістю вони часто співставні з українськими аналогами.

"Якщо порівнюємо сир з сиром, а не з сирним продуктом, то якість відповідна. Хоча за смаковими якостями може бути різниця. Можна за якістю виділити Нідерланди. Цей сир по якості дійсно гарний, але при цьому дешевий. Бо у Голландії вже давно головним продуктом (у експорті, - УНІАН) є не сир, а сироватка. Сформовані кооперативи, які збирають цю сироватку на продаж. Не лише для сирів, але й для виготовлення альбумінових ліків, наприклад, або як добавки для харчування спортсменів, - додає очільниця профільної асоціації. – Таке виробництво сироватки дає можливість виготовляти сир з низькою вартістю. І тому на полицях українських магазинів може лежати, до прикладу, голландський сир дворічної давності, який за ціною буде як український 5 місяців витримки". 

Тому, за словами експертки, з голландськими сирами нам конкурувати найважче. 

Проте висока конкуренція несе не тільки ризики, але й створює додаткові "вигоди" для споживачів, адже змушує збільшувати асортимент українських сирів та покращувати їх якість. Популярна думка, що який український сир не купиш, він завжди за смаком як "російський", поступово відходить у минуле. 

"Українські виробники вже почали робити сири і з білою, і з блакитною пліснявою. 15 років тому цього і близько не було. Але є й факт, що ми виросли на цих двох сортах сиру – "російському" та "голландському"", - пригадує Тетяна Дядечко. 

Втім, не лише українці розширюють асортимент – європейці також. 

"Тепер, коли заходиш у маркет, то можна знайти будь-який сир. Просто будь-який. А не так як було раніше. Наш споживач "виріс" і вимагає більше якісніших продуктів. І всі виробники вимушено конкурують один з одним", - підкреслює вона. 

При цьому експертка зазначає, що найбільшу конкуренцію відчувають не крафтові нішеві сири, а саме великі промислові виробники, де фактор ціни ключовий. Тому з’являється ще одна тенденція, до якої українських сироварів буквально примушує посилення конкуренції - збільшення українського експорту сиру. 

Експансія українського 

Тетяна Дядечко зауважує, що українські сири все активніше йдуть на експорт. 

"Багато хто купує. Молдова, Казахстан, Німеччина імпортують наші сири. Навіть Арабські Емірати, хоча й у невеликих обсягах", - додає вона.   

Аналітик УКАБ Максим Гопка додає більше цифр щодо української сирної експансії. 

"Експорт українських сирів у 2025 році зріс на 27% порівняно з 2024 роком. Для частини вітчизняних виробників зовнішні ринки стали рішенням в умовах зниження конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Але експорт поки що не здатен повністю компенсувати втрати внутрішнього попиту, хоч і відіграє важливу роль у підтримці завантаження виробничих потужностей і фінансової стабільності окремих компаній", - зазначає експерт. 

Попри не кращий настрій щодо всіх наявних проблем зараз, українські виробники не готові просто так віддавати й вітчизняний ринок. І розширення асортименту та боротьба за якісь та смак - це не останні "аргументи" українських сироварів. Вони, зі слів Тетяни Дядечко, зачаїлися й чекають на кінець війни. 

"За час війни обсяги виробництва сиру сильно виросли. Виробники очікують, що по завершенню війни буде значна інфляція, що допоможе витіснити імпорт з нашого ринку. І цей фактор вже починає прослідковуватися", – каже вона.

Тож президентка Асоціації виробників сиру України сподівається, що всі складнощі для галузі є лише тимчасовими. 

Повноцінної "сирної кризи" наразі немає, хоча ситуація далека від ідеальної. Справа у тому, що через розпад світової торгової системи та через внутрішні українські чинники (де головний фактор – російська агресія), конкурентна боротьба на аграрних та продовольчих ринках посилюється. 

Складається ситуація, де всі проти всіх. Адже виробників на планеті значно більше, ніж грошей у споживачів, які все більше відчувають глобальну економічну й політичну нестабільність. Попри це, загострення боротьби є поганою новиною лише для тих, хто не готовий боротись. Українські ж сировари здаватися не планують. 

А збільшення різноманіття та асортименту смаків українських сирів стане приємною "побічкою" цієї боротьби, поступово розвиваючи нашу галузь з рівня "постсовка" з двома сортам сиру до рівня "сирно розвиненої" Європи. 

Андрій Попов

УНІАН в Google News