"Больові точки" на Запорізькій АЕС: що лякає вчених найбільше

Ризик ядерної катастрофи на окупованій Запорізький атомній станції вищий ніж будь-коли. УНІАН розбирався, що несе найбільшу небезпеку для АЕС, та чого очікувати у випадку можливої аварії.

Ситуація на Запорізькій атомній електростанції в місті Енергодар, яка вже 17 місяців окупована російськими військовими, суттєво загострилась. Розвідка України попереджає, що ніколи ще загроза ядерної аварії не була настільки високою, як цього літа.

Кожен день слова загарбників про те, що "станція буде або російською, або нічиєю", доводяться їх злочинними діями. Росіяни розміщують на ядерному об’єкті все більше і більше вибухівки, важкої техніки та мінують обладнання. В паніці вони ставлять кулеметні гнізда на дахах енергоблоків.

Рашисти роблять усе можливе, щоб станція не змогла працювати на користь українській енергосистемі. Підрив російськими військовими Каховської гідростанції та греблі  водосховища зробив неможливим  використання атомної станції в Енергодарі на повну потужність, як це було до війни, коли вона генерувала майже чверть енергоресурсу для всієї країни.

Найголовніша загроза і слабке місце ЗАЕС – це присутність на ній російських дикунів зі зброєю та їхніх поплічників – атомників з посвідченнями працівників "Росатому". Проте станція має менш помітні "больові точки", які можуть у будь який момент проявити себе і спричинити значні радіаційні проблеми для нашого континенту.  

Гра на нервах

Найбільша станція в Європі – Запорізька АЕС – має шість ядерних реакторів потужністю тисяча мегават кожний. Вже десять місяців п’ять з них знаходяться в більш безпечному стані холодного зупину, при якому температура першого контуру сягає не більше 70 градусів. І лише один блок - в гарячому зупині із температурою приблизно 270 градусів. Чим вища температура реакторів, тим більш небезпечними можуть бути радіаційні наслідки при можливій аварії.

Окупанти відмовились виконувати вказівку українського ядерного регулятора вивести останній енергоблок у безпечніший холодний режим, щоб таким чином підвищувати градус свого ядерного шантажу.

Вчені та атомники попереджають, що гарячий зупин створює додаткові ризики для радіаційної безпеки в Україні, проте для окупантів – це "козир в рукаві", який вони зможуть дістати у випадку військового просування українських захисників на південному напрямку.

"Те, що окупанти зараз підтримують в гарячому резерві енергоблок, – це гра на нервах, це провокація. Бо вони це можуть використати у будь-який момент, щоб вплинути на хід бойових дій. Вони будуть погрожувати щось зіпсувати на станції", - сказав УНІАН екс-голова Держатомрегулювання України, колишній головний інженер Чорнобильської АЕС Микола Штейнберг.

За його словами, коли енергоблок знаходиться в режимі з температурою 270 градусів, як при гарячому зупині, це підвищує ризики розплавлення палива.

Начальник відділення аналізу безпеки АЕС Державного наукового центру з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Гуменюк розповів УНІАН, що окупанти тримають енергоблок ЗАЕС розігрітим начебто для генерації пари. Проте наразі в цьому немає необхідності.

"Це відмазка окупантів, бо блоки не працюють, і кількість відходів набагато менша. Тобто без цього станція і так могла б прожити", - додав Гуменюк.

За даними експертів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), найближчим часом окупанти планують перевести ще один енергоблок – четвертий - з холодного зупину в гарячий. Після чого обіцяють охолодити п’ятий блок, якому вкрай необхідний ремонт і професійне технічне обслуговування.

За словами Гуменюка, в обох станах блок не працює, аварійний захист опущений в активну зону, ланцюгова реакція в реакторі майже припинена, йод не генерується. Проте гарячий енергоблок атомної станції можна досить швидко вивести в режим виробітку електроенергії, і тоді наслідки аварії на працюючому реакторі будуть зовсім інших масштабів, а заспокійливі слова експертів щодо того, що радіація не вийде за межі 30 кілометрів від станції, стануть неактуальними. Адже біля ЗАЕС вже немає необхідної кількості води, щоб охолоджувати працюючий реактор.

"Враховуючи те, що немає води у Каховському водосховищі, запустити енергоблок - це свідомо йти на аварію", - сказав Штейнберг.

Втім, вітчизняні вчені вважають, що російським окупантам поки немає сенсу запускати реактор в роботу. Гарячий зупин енергоблоку і без того залишається впливовим важелем для тиску і шантажу.

Проблеми зі ставком-охолоджувачем

Іншою важливою "больовою точкою" на Запорізькій станції є охолоджувальний ставок, який не дозволяє підвищуватись температурі в реакторах. Його глибина в середньому сягає п'яти метрів. Від Каховського водосховища ставок відділяла насипна гребля з дрібнозернистого піску. Після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС залишки цього ставка стали єдиним джерелом води для атомної станції.

За даними експерта з питань ядерної енергетики та ядерної безпеки Ольги Кошарної, після руйнування греблі біля ставка постійно працюють екскаватори, які присипають пісок і укріплюють його стінки.

"Я зі своїх джерел знаю, що огороджувальна гребля ставка-охолоджувача осипається. Про це попереджали французькі вчені після підриву Каховської греблі, а саме: коли зникне Каховське водосховище, рівень води якого дорівнював рівню води ставка, огороджувальна гребля ставка зруйнується, бо вода Каховського водосховища її підпирала", - повідомила вона.

Кошарна вважає, що ризик втрати води зі ставка досить великий, і для цього навіть не потрібні якісь додаткові дії зі сторони окупантів.

"Ця гребля не гідроізольована, і за рахунок того, що вона зроблена з піску та каміння, це може не забезпечувати утримання води, бо її більше не підпирає вода з Каховського водосховища. Через це може знижуватись рівень води у ставку охолоджувачі", - погоджується експерт Державного наукового центру з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Гуменюк.

І дійсно, за даними "Енергоатома", рівень води в ставку потроху знижується. І це погані новини.

Але і ставок-охолоджувач – не остання проблема. Наступна "больова точка" на станції – це сховище відпрацьованого ядерного палива. Під відкритим небом на ЗАЕС стоять близько ста міцних залізо-бетонних контейнерів із вкрай небезпечним вмістом. Вони можуть витримати практично будь-яке втручання, окрім… прямого бомбардування. І хоча, зважаючи на те, що у російських терористів й без того вистачає важелів впливу на міжнародну спільноту, й навряд чи їм спаде на думку цілеспрямовано підривати ці контейнери, цей фактор ризику все одно залишається.

Що відбуватиметься у випадку аварії

Для запобігання аваріям на атомних електростанціях розташовані кризові центри, де фахівці відслідковують параметри на енергоблоках, радіаційні показники та аналізують можливий розвиток подій внаслідок непередбачуваних ситуацій. Кризовий центр на Запорізькій АЕС росіяни зайняли під свої військові потреби майже одразу після окупації станції. Тому можливість оперативного аварійного реагування була знищена ще на початку вторгнення.

"В України немає можливості моніторити в режимі реального часу те, що відбувається на майданчику станції", - сказав науковець Гуменюк.

За його словами, у разі виникнення проблем, наслідки будуть серйозними, оскільки окупанти створюють аварійні ситуації на станції не для того, щоб потім управляти ними, мінімізуючи шкоду. Водночас, навіть якщо станеться найгірше, наслідки аварії на ЗАЕС будуть меншими за чорнобильську катастрофу, і до Києва суттєві радіаційні викиди, скоріш за все, не долетять.

"Я сподіваюсь, що цього (аварії – УНІАН) не відбудеться, бо станція досить модернізована, і є можливості запобігти аварії. Точно другого Чорнобилю не буде, бо це різні реактори і різна конструкція", - заспокоїв він.

Колишній головний інженер Чорнобильської АЕС Микола Штейнберг вважає, що у випадку ядерної аварії росіянам не вдасться перекласти провину на Україну, бо докази їхньої причетності занадто очевидні.

"У світі не повірять, що українці щось зробили на Запорізькій АЕС. Тобто це спрацює проти Росії, яка по всьому світі будує 15-17 атомних енергоблоків. Вони втратять все майбутнє тому, що нові блоки їм ніхто більше не замовить. Та й ті, що вони будують, навряд чи закінчать. Гроші вирішують багато, але є межа божевіллю, перехід за яку у світі, я сподіваюся, не допустять", - сказав він.

За словами Штейнберга, половину комплектації у енергоблоках, які будує Росія, складають західні компоненти. Побудувати один енергоблок коштує близько 6 мільярдів доларів. Загалом, 15 енергоблоків – це близько 90 мільярдів доларів. Саме тому Захід і не накладає санкції на атомну галузь РФ. Але ядерну аварію в Україні, на думку експерта, росіянам ніхто не пробачить.

"Якщо щось трапиться на станції в Енергодарі з вини росіян, то там не виправдаєшся, контракти будуть розірвані. Це буде означати, що єдина галузь в Росії, яка працює на рівні міжнародних технологій, також буде приречена на провал", - пояснив він.

Майбутнє атомної станції

Експерти вважають, що допоки не буде відновлене Каховське водосховище, Запорізька станція на повній потужності працювати не зможе.

"Станція лише зможе стояти у холодному зупині так, як зараз - на це не потрібно багато води. Підрив греблі Каховської ГЕС призвів до втрати колосального матеріального ресурсу", - вважає експерт Штейнберг.

На його думку, зруйнувавши греблю, окупанти вистрілили самі собі в ногу, бо вже не матимуть змоги підключити ЗАЕС на виробіток електрики у власних інтересах.

"Коли було водосховище, планом росіян могло б бути перепідключення станції для виробітку електрики в російській енергомережі, і для цього вже відновлювались лінії передач. Росія була в цьому зацікавлена, бо це великі гроші. Ті, хто розуміли це, не могли дати команду на підрив греблі. Тому там права рука не знає, що робить ліва", - пояснив експерт.

Нинішнє тривожне літо майже для кожного українця проходить з острахом чергового теракту, який у будь-який момент можуть влаштувати російські терористи на найбільшому ядерному об’єкті Європи в місті Енергодар. Очікувати від них можна на усе, що завгодно.

Проте, нам усім варто не перебільшувати власні страхи, а покладатись на повідомлення і рекомендації від офіційних органів влади.

Значна частина нашого населення вже має досвід виживання в умовах ядерної катастрофи: 37 років тому Україна вже пережила аварію на Чорнобильській АЕС, що розташована у 120 кілометрах від Києва. Запорізька станція з 2011 року була суттєво модернізована, тому потенційна аварія не буде такою ж руйнівною за наслідками, як це було у минулому сторіччі.

Але повноцінно позбутися усіх можливих острахів можна буде лише тоді, коли ЗАЕС буде остаточно звільнена від російських окупантів. Для цього Україні та усій міжнародній спільноті треба докласти максимальних зусиль.

Ганна Бредіхіна

УНІАН в Google News