Ядерний склеп України

Вже багато років Україна віддає відпрацьоване ядерне паливо Росії, і платить за це Кремлю. Але в цьому році цьому врешті буде покладено край. Адже спеціальний могильник в Чорнобилі можна вважати атомним резервом держави.

Світ вигадав атомні електростанції як найдешевший спосіб отримувати мільйони кіловатів електричного струму. Але дотепер немає остаточного рішення, що робити відпрацьованим паливом.

Тендітна інструктор навчально-тренувального центру Запорізької атомної електростанції Вікторія Гаврильченко показує ТСН.Тижню, з чим українські атомники мають справу щодня. Аби в наших домівках горіло світло, вмикались телевізори, кипіли чайники і була вода - працює ядерне паливо. Уран для виробництва електрики - наче дрова для печі. Паливо всередині реактора буквально вигорає. Температура настільки висока, що ці уранові дрова лишають по собі радіаційне світіння…

Уранові "дрова", так звані ТВЕЛи, вигоряють в реакторі далеко не повністю, а лише на 10 відсотків. Тобто викидати доводиться 90 відсотків добра. У ТВЕЛах (або тепловидільних елементах, якщо цю абревіатуру розшифрувати) залишаються мільйони активних часточок, які ще можна далі використовувати. Якщо навчитись їх переробляти.

Втім, це вміють лише три країни у світі. Решта або будує власні сховища для тимчасового зберігання, або віддає іншим країнам. Україна - одна з тих, хто віддає. Відає цінну річ та ще й платить за це... Росії.

Ядерний склеп

Велика територія Чорнобильських лісів - мертва зона. Земля тут вкрита попереджувальними знаками - радіація. Цей безтілесний вбивця так цупко засів в цій землі, що людині місця не знайдеться найближчі сто дві тисячі років. Але серед опромінених сіл і заражених лісів з'явилось те, що може здолати іншого ворога - Росію - у війні за енергетичну незалежність.

За 15 кілометрів від зруйнованого вибухом четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС уже четвертий рік поспіль будується ядерний склеп України. Заступник генерального директора "Атомпроектінжиніринг" Володимир Холоша показує ТСН.Тижню, як тут все влаштовано, і твердить: слово "могильник" тут не люблять. Адже це не кладовище!

Сховище відпрацьованого ядерного палива / фото УНІАН

Тут велетенська територія з кількома ангарами, нашпигованими супертехнікою. Та найголовніше – спеціальні металеві контейнери. Зараз вони порожні, але згодом кожен з цих велетів отримає серцевину - відпрацьоване ядерне паливо з реакторів трьох українських атомних електростанцій.

Офіційна назва цього об'єкта - централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. Для розуміння: тут ціле століття стоятимуть спеціальні забетоновані контейнери з урановими стрижнями всередині. Фактично - це український довгобуд за колосальні гроші - 37 мільярдів гривень. Але цей ядерний об’єкт того вартий, пояснює заступник генерального директора "Атомпроектінжиніринг" Володимир Холоша. Адже таке сховище - це запас на майбутнє. По-перше, немає сенсу ховати те, що можна ще використати. По-друге, це питання технологій та науки, які цілком зможуть народитись в Україні. 

"Це питання відкладеного рішення. Україна іде цим шляхом, тому сховище на 100 років. І за цей час рішення буде прийняте: або будуть нові якісь технології, які дозволять переробляти, або підуть по американському шляху… Американці з точки зору економічного зиску вважають, що переробка дорожча", - розповідає він ТСН.Тижню.

Сусід-шантажист

Для України це не просто вигідно. Це ще й питання енергетичної незалежності і перемоги у війні, яку в будь-який момент може розв'язати Росія.

За давніми договорами, Україна змушена відправляти спецпотягами відпрацьоване ядерне паливо на два заводи, які входять в орбіту "Росатома". Востаннє їхні представники були тут торік. На одному з заводів "Маяк" в закритому містечку в Челябінській області, паливо переробляють. Причому на офіційному сайті вказано - видобувають з урану плутоній для ядерної зброї. Нею Путін так любить брязкати перед усім світом. Другий завод погрожує почати переробку. Але там все ще не запустили повномасштабний комплекс. Однак Росія збирає касети з відпрацьованим ураном собі й бере за це космічні гроші. Лише Україна платить по 200 мільйонів доларів щороку.

Читайте такожФінляндія збирається запустити найбільший в Європі атомний реактор

Але тепер все.

"У січні ми офіційно повідомили Російську Федерацію, що ми припиняємо вивіз відпрацьованого ядерного палива. Тепер все це ми будемо зберігати в Україні. І не залежати від Російської Федерації", - розповідає ТСН.Тижню віце-президент НАЕК "Енергоатом" Герман Галущенко.

Як відреагувала російська сторона - здогадатись нескладно. Росіяни розвернули свої інформаційні гармати проти України. І почали, м'яко кажучи, сумніватись в тому, що сховище взагалі буде добудовано. Ба більше, пригадали нам 2017 рік, коли раптом перестали приймати платежі нібито через арештовані рахунки "Енергоатому". Та насправді мета була інша - шантаж українського уряду задля того, щоб ми і далі продовжували купувати їхнє паливо, а потім платити за його вивезення.

"Російська сторона була зацікавлена, щоб це продовжувалось", - каже ТСН.Тижню Герман Галущенко.

Під напругою опинилась уся атомна генерація. Адже спеціальні колодязі біля кожного реактора, в яких відпрацьовані касети мають охолоджуватись протягом п’яти років, були забиті вщент. Вивозити їх було просто нікуди.

Втім, українські електростанції почали потроху переходити на американське ядерне паливо. А тепер, за американською технологією, буквально під носом у ворога збудували ще й стратегічний ядерний запас на майбутнє.

За крок до енергетичної незалежності

Та одна проблемка поки ще існує - недобудована залізнична колія, якою курсуватимуть спецпотяги з контейнерами від атомних станцій до Чорнобиля. Однак тут запевняють, що перша партія ТВЕЛів має прибути сюди в липні поточного року. А як не встигнуть побудувати, то в України є запасний козир в рукаві - готове сховище на Запорізькій атомній станції.

фото УНІАН, Олександр Синиця

"Основне – це геополітика. Важливо, що це відбувається за участі нашого стратегічного партнера - Сполучених Штатів. Вони активно допомагають нам це зробити", - переконує віце-президент НАЕК "Енергоатом".

В компанії розраховують, що вкладені 37 мільярдів гривень швидко окупляться. Перш за все, тим, що усі ми перестанемо платити ворогу за можливість виставляти нам умови найближчі сто років. І цьому сприятиме майданчик розміром як 10 футбольних полів в середині зони відчуження.

Але дещо тут все ж бентежить - чи не перетвориться цей майданчик на чергову ядерну катастрофу?

"Гіпотетично, проект розрахований навіть на те, що навіть у разі падіння на контейнер літака, будуть певні пошкодження зовнішньої оболонки, але БЦК з паливом залишається у безпечному стані", - переконує Володимир Холоша.

Тут важливо усвідомити ще одну важливу деталь: ці контейнери – фактично, стратегічний ядерний запас країни. Раптом станеться так, що у нас запустять ядерну програму і ТВЕЛи почнемо виробляти самі?

Наприклад, американський стартап Nano Diamond Battery повідомив про створення ядерної батарейки, яка працюватиме 28 тисяч років. Основна її частина - сердечник, який виготовляється з невеликої кількості перероблених ядерних відходів.

Тобто для того, щоб визначитись остаточно, маємо в запасі ціле століття. Саме стільки цінний ресурс безпечно чекатиме нашого рішення. Тому назву "ядерний склеп" варто змінити на "ядерний банк".

Ірина Прокоф'єва, Олександр Ребенчук, Наталія Ярмола

УНІАН в Google News