Чотири міфи про податкову реформу

Державна податкова служба у середині липня презентувала новий етап податкової реформи. Серед ключових змін - зниження навантаження на фонд оплати праці, зменшення ставки ПДВ і запровадження податку з обороту. Однак серед професійних зауважень звучить дуже багато маніпулятивних «страшилок»

Державна податкова служба пропонує провести радикальні зміни у вітчизняній фіскальній сфері. Зокрема, пропонується знизити і диференціювати ставку податку на ПДВ (до 12% за послугами, монопольними товарами та імпортом, до 7% - за іншими операціями), скасувавши діючі пільги з ПДВ. Одночасно ініціюється введення податку з обороту (2,5% з подальшим зниженням).

Крім того, автори концепції пропонують єдиний соціальний внесок знизити більш ніж удвічі (із чинної середньої ставки 37,6% до 18,6%).

При цьому саму сплату внеску пропонується розподілити між роботодавцем і працівником або навпіл, або в співвідношенні, коли 15% зарплати відраховує компанія, а 3,5% - її співробітники.

Серед інших найбільш значущих пропозицій - введення прогресивної ставки податку на доходи фізосіб (замість 15 (17)% - 20%, 15%, 10%)

У відповідь на ці радикальні зміни експертне середовище спалахнуло думками, пропозиціями та критикою. Однак серед професійних і ділових зауважень звучить чимало аргументів, м'яко кажучи, не надто компетентних, а іноді й відверто маніпулятивних. Аналізуючи критику, можна виокремити декілька «страшилок» про податкову реформу.

Міф перший: ПДВ і податок з обороту збільшать тиск

Найперше експерти вказують на «безпрецедентне» поєднання двох податків - ПДВ і податку з обороту, що призведе до збільшення фіскального тиску, «тінізації» економіки і розквіту корупції.

Насамперед, наголошуємо, що таке поєднання не є «безпрецедентним». Вже більше півроку численний прошарок платників єдиного податку працює саме так: 3% від доходу (обороту) плюс ПДВ. Що ми маємо в результаті? Державна податкова служба звітує, що сплата єдиного податку в цьому році зросла втричі. Разом з тим ані дані тієї ж ДПСУ, ані відомості Держстату не фіксують масового відтоку суб’єктів малого та середнього бізнесу. Так само ми не бачимо масових протестів підприємницьких кіл та сигналів від експертів про якісь загрози зникнення цього сегменту економіки.

Екстраполюючи цю ситуацію на макроекономічний рівень, ми можемо припустити, що саме податок з обороту стане основним джерелом доходів для бюджету.

Податок на додану вартість, у свою чергу, давно перестав повноцінно виконувати цю функцію, якщо мати на увазі «чистий» внутрішній ПДВ. Цей податок на сьогодні несе тільки складності при адмініструванні (і відволікає на це чимало державних ресурсів) і масштабну корупцію, оскільки є частиною багатьох, якщо не всіх, застосовуваних схем ухилення від оподаткування.

Податок з обороту, очевидно, має нижчий корупційний потенціал. У результаті ми отримуємо: скорочення стимулів до використання «схем», оскільки падіння ставок ПДВ істотно мінімізує вигоду, а загроза і вірогідність покарання залишається на тому ж рівні.

Тепер про податкове навантаження. Розрахунки свідчать, що запропонована модель оподаткування однозначно буде «легшою» для суб'єктів господарювання. Податок з обороту, теоретично, міг би становити небезпеку шляхом так званого «кумулятивного ефекту», але для цього необхідно, як мінімум, 10-15 стадій у виробництві товару. У нас поки - 5-6. Так що в разі втілення запропонованої системи кілька років для підготовки наступного етапу розвитку оподаткування у держави і бізнесу буде в будь-якому випадку.

Міф другий: штовхають на сировину

Співіснування двох податків штовхає економіку на «сировинний» шлях розвитку - чергова «страшилка». Звичайно, відповідати запитанням на запитання не ввічливо, але доведеться: а чи сходила наша економіка з цього шляху? Невже у нас є високотехнологічне виробництво, якому могла загрожувати небезпека кризи в результаті зміни правил оподаткування? До речі, «прогресивним» податком, який повинен стимулювати створення такого виробництва, в нашій країні вважався ПДВ. І що?

Наша економіка залишається сировинною і залежною від цінових коливань на світових ринках. Це аксіома, яку Україна, на жаль, перевірила на собі в 2008-2009 рр., коли падіння цін у традиційно «наших» секторах міжнародних ринків призвело до кризи. Саме тоді, окрім іншого, виявилося, що ПДВ не здатний стимулювати й експорт.

Маючи на увазі, що на розвиток високотехнологічних, а внаслідок цього волатильних сегментів, впливають багато факторів, спробуємо вибудувати абстрактну модель також впливу на якість одного такого фактора - податку з обороту.

Очевидно, що вигіднішою буде концентрація максимальної кількості технологічних операцій і стадій виробництва в межах однієї юридичної особи. У короткостроковій перспективі це призведе до зменшення кількості посередників при поставках сировини і комплектуючих, а також максимального ступеня обробки кінцевого продукту на власних виробничих потужностях суб'єктом господарювання. Власне, в дещо некоректному трактуванні цю екстраполяцію використовують, формулюючи наступний міф, який ми розглянемо.

Міф третій: даєш монополізацію

Черговий міф, про який розповідають експерти, зводиться до того, що нова податкова реформа провокує вертикальну інтеграцію бізнес-структур і, нарешті, монополізацію економіки кількома великими гравцями.

З цього приводу можна сказати лише одне: не треба говорити у майбутньому часі про процес, який вже фактично завершився. Можливості подальшої монополізації у всіх галузях практично вичерпані. Концепція податкової реформи ставить питання, як тепер з цим жити, а не «заганяє» вільних суб'єктів вільного ринку (яких немає) в чиїсь обійми. Звичайно, це не стосується малого і середнього бізнесу.

Вертикально інтегровані структури, які, повторимося, вже де-факто володіють українською економікою, створювали багато проблем саме в адмініструванні ПДВ. Знамените «вимивання» коштів за межі України відбувалося, головним чином, за рахунок порушень у цій сфері, у найпростішому варіанті - за рахунок фіктивних експортних операцій з отриманням відшкодування через підконтрольні зарубіжні компанії.

Адміністрування сплати податку з обороту, очевидно, простіше і швидше. Це дає надію, в разі ефективної реалізації закладених у проекті ідей, на прискорення і скорочення процедур з позитивним результатом для бюджету.

Міф четвертий: світове співтовариство проти

Не будемо втомлювати читачів деталями тривалої дискусії в науковому середовищі про доречність сліпого безумовного виконання всіх рекомендацій і порад міжнародних організацій. Скажемо тільки, що згоди в цьому питанні немає.

Дану дискусію породжує цікава закономірність світової економіки - міжнародні економічні організації, розширюючись за рахунок бідних країн, завжди декларують курс на допомогу підвищенню суспільного добробуту останніх. На практиці ж спостерігаються протилежні явища - розриви в рівнях розвитку ще більш поглиблюються.

Тому я дотримуюсь помірної позиції: в першу чергу, слід дбати про справжність своєї, національної економіки. І втілювати тільки ті рекомендації, які відповідають нашим власним прагненням.

Не варто замовчувати і відвертий позитив. До такого безсумнівно варто зарахувати зменшення навантаження на доходи, зокрема, заробітну плату. Запропоновані новації в області прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб, сплати соціального внеску, на мою думку, дійсно покликані стимулювати поступове вирішення однієї з найболючіших проблем - наявність масштабного тіньового ринку праці. Якщо всі справжні доходи будуть виведені з «тіні», то від цього виграє не стільки навіть економіка, скільки суспільство в широкому сенсі.

Дмитро Серебрянський

УНІАН в Google News