Фінансова (не)залежність. Як будемо вилазити з боргової безодні

Майже усі роки незалежності обслуговування державного боргу було проблемою для України. Після початку великої війни його об’єм значно збільшився. Проте, водночас із боргами, наша держава отримала можливості для того, щоб остаточно розплатитися за рахунками у розрізі вже одного покоління.

У тридцять другу річницю нашої Незалежності обсяг державного боргу України наближається до страшної позначки у 100% від валового внутрішнього продукту.

Виникають борги внаслідок того, що уряд тієї чи іншої країни не має достатньої кількості власних коштів на вирішення важливих питань (як-то, наприклад, на фінансування інвестиційних проектів), через що вимушений брати кредити як у внутрішніх, так і зовнішніх кредиторів. Усе відбувається майже так само, як і у звичайних людей, тільки у масштабах країни мова йде про значно більші суми: десятки, а то й сотні мільярдів доларів.

Як і з будь-якими іншими кредитами, проблеми у випадку державних боргів виникають тоді, коли приходить час їх повертати – ще й з відсотками! Нерідко для того, щоб розрахуватися за вже існуючими боргами, держава змушена залазити у нові, підсаджуючись на боргову "голку", злізти з якої дуже складно. Кінцевим наслідком такої залежності може стати суверенний дефолт, коли держава офіційно відмовляється оплачувати свої зобов’язання. Це може обернутися неконтрольованим знеціненням національної валюти і, як наслідок, відчутним падінням рівня життя населення.

Заважаючи на цю небезпеку, економісти вирахували параметри порогового значення держборгу, які сигналізують про початок проблем.

Для України, яку відносять до категорії країн, що розвиваються, цей поріг встановлений на рівні приблизно 65% від річного валового внутрішнього продукту. У перше десятиліття своєї незалежності Україна, в основному, намагалася із запасом дотримуватися цього стандарту, проте світова криза 2008 року завдала значного удару по вітчизняній економіці. В результаті, відношення держборгу до ВВП поступово почало зростати, допоки у 2013 році не сягнуло рівня близько 40%.

Після Революції гідності та тимчасової окупації Росією Криму та частини Донбасу українському уряду довелося значно нарощувати об’єми запозичень, і показник боргу підстрибнув до 81% ВВП у 2016 році. Опинившись у скрутних умовах, український уряд намагався вести доволі зважену боргову політику, що дозволило знизити боргове навантаження до 43,3% від ВВП вже у 2021 році.

Проте, із початком повномасштабного вторгнення у державному бюджеті утворився шалений дефіцит - на сьогодні він складає близько 5 мільярдів доларів щомісячно, - адже уряду знадобилося в екстреному порядку шукати додаткові ресурси на утримання сил оборони.

У перші місяці великої війни робилося це за рахунок емісії, або, грубо кажучи, друку грошей, коли Нацбанк викуповував облігації внутрішньої державної позики. Після цього активну участь у підтриманні фінансової стійкості України почали брати США, Євросоюз, Міжнародний валютний фонд та інші партнери й кредитори.

Масштаби фінансування

Всього у 2022 році для покриття дефіциту державного бюджету уряду вдалося залучити 51,3 мільярди доларів, з яких $12,5 млрд склала емісія від НБУ, ще майже $12 млрд надали США (більшу частину з яких Україна отримала на безповоротній основі), $8 млрд наша країна позичила у ЄС, $7,7 млрд - добула від розміщення військових облігацій, $2,7 млрд – склали транші МВФ, ще майже $2 млрд – у вигляді грантів та пільгових кредитів надала Канада.

Фінансували Україну й інші країни (більше за всіх Німеччина, Великобританія, Японія, Франція, Італія, Нідерланди), надаючи Україні значні обсяги безповоротної допомоги, та міжнародні фінансові організації (Світовий банк та Європейський інвестиційний банк).

У 2023 році Україна вже не використовувала емісію НБУ, і станом на середину серпня уряд для покриття дефіциту держбюджету встиг залучити більше 39 мільярдів доларів. З цієї суми найбільше коштів надійшло у вигляді "макрофіну" від ЄС (більше $13 млрд). Понад $9,5 млрд Україна отримала від розміщення облігацій внутрішніх державних позик. Ще $8,5 млрд склала допомога та пільгові запозичення від США, і більше $3,5 млрд - транші від МВФ за новою програмою співробітництва.

Загалом, з початку повномасштабної війни понад 18 мільярдів доларів нам надали на безповоротній основі – у якості допомоги.

А от решту з залучених коштів склали запозичення, які, хоч і надавалися нашій державі на вигідних умовах, але не могли не позначитися на обсязі державного боргу України.

Вже у 2022 році він зріс на 13,4 мільярди доларів – до $120 млрд. Через падіння економіки майже на третину за результатами минулого року та девальвації гривні показник співвідношення боргу до ВВП зріс до 78,5%.

І хоча у 2023 році економіка України, попри продовження війни, почала відновлюватися, держборг у першому півріччі зріс ще на 15,6%, сягнувши $128,8 млрд.

Цифри неосяжні.

За оцінками МВФ, до кінця 2023 року співвідношення державного боргу до ВВП може зрости до 98,3%.

Зважаючи на те, що до 2022 року Україна направляла на погашення своїх зобов’язань перед міжнародними кредиторами майже третину державного бюджету, тенденція до зростання держборгу починає лякати. У гривневому еквіваленті за неповний 2023 рік наша країна залучила для покриття бюджетного дефіциту більш ніж 1,4 трильйони, тоді як власні доходи бюджету за результатами року очікуються меншими – усього 1,3 трлн грн.

Тож, чи не поставлять такі шалені цифри боргів хрест на нашому післявоєнному відновленні? І чи не доведеться за цю війну платити нашим онукам?

Чи є зростання держборгу загрозою

Поки йде війна, значний дефіцит державного бюджету України - неминучий. І це не тільки через необхідність підтримувати армію, але й задля фінансування відбудови, соціальних виплат. Не припиниться цей процес і після завершення бойових дій. За оцінками Київської школи економіки, за один тільки 2022 рік українська інфраструктура зазнала збитків на майже 144 мільярди доларів – усе необхідно буде відновлювати.

Попри такі перспективи, економічні експерти заспокоюють, що обслуговування (тобто, повернення лише відсотків без зменшення тіла кредиту) та погашення державного боргу не стане непідйомним. Найближчі три роки платежі складатимуть 12% від валового внутрішнього продукту, а пік виплат припаде на 2024 рік, коли доведеться виплатити близько 23 мільярдів доларів. Надалі цифри зменшуватимуться.

Директор з аналітики Concorde Capital Олександр Паращій у коментарі УНІАН зазначив, що паніку варто відставити через те, що Україна залучає значний об’єм кредитних ресурсів від Євросоюзу у вигляді макрофінансової допомоги. Ці кредити розраховані на 30 років, а перші виплати за ними передбачаються аж через десять років, коли економічний стан в країні має покращитися. Більш того, ЄС компенсує відсоткову ставку, тобто, по суті, це безвідсоткові позики.

"Раніше у нас борг до ВВП був 50-60%, але дуже короткостроковий – протягом 5-7 років весь цей борг потрібно було повернути. Відповідно, кожен рік були дуже великі виплати. Те, що ми зараз залучаємо, наприклад, від ЄС, чи ОВДП від НБУ минулого року, – це дуже довгий борг, до 30 років. Відповідно, у найближчі роки цей борг не буде на нас тиснути, його не треба буде повертати за рік-два", - пояснив він. 

За його словами, вже у 2025 році видатки на обслуговування та погашення держборгу складуть лише 8% від ВВП, і надалі зменшуватимуться.

"Єдина проблема, що поки ми до 2025 року дійдемо, то борг буде ще більшим. Тому задачею уряду є те, щоб витрати на його обслуговування були якомога меншими", - додав Паращій.

Урядовий уповноважений з питань управління державним боргом Юрій Буца погоджується, що зараз найважливішим є показник не стільки об’єму боргу, а того, наскільки дешевим для держави є його обслуговування, тобто – сплата відсотків.

"Під час війни ми не зможемо зменшити об’єм боргу. Тому він має бути максимально дешевим у обслуговуванні і максимально розтягнутим у часі. Звичайно, після війни постане питання, як ми зможемо скоротити дефіцит бюджету, враховуючи, що будуть видатки на відновлення, і чи зможемо ми ці видатки покрити з інших джерел (тобто, не залучаючи більше кредитів від міжнародних партнерів – УНІАН)", - зазначив він.

Проблемні борги, та що з ними робити

Окрім нових зобов’язань, які бере на себе Україна вже протягом війни, і за якими потрібно буде розраховуватись у майбутньому, державний борг України формують також старі кредити, час сплати яких добігає кінця.

Так, до війни значну частину нашого боргового навантаження складали єврооблігації, частка яких у кредитному портфелі України оцінюється у майже 25%. У 2022 році Україна підписала угоду Standstill, за якою виплати відтермінувалися на два роки, тобто – до 2024-го. А це вже наступний рік.

Як зазначає заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко, якщо війна у наступному році ще триватиме (а ми розуміємо, що це найбільш вірогідний сценарій), нашій країні необхідна буде рестуктуризація (перегляд відсотків по кредиту, його суми, термінів повернення) або продовження угоди Standstill.

"Якщо ж війна закінчиться, в України буде дуже багато опцій. Ці опції, в тому числі, будуть включати обслуговування боргу на тих умовах, які були до війни", - сказала вона.

За її словами, можливо, Україна зможе скористатися досвідом Німеччини, якій після Другої світової війни списали половину боргу, а виплати по іншій - прив’язали до показника економічного зростання та експорту. Проте, у такому випадку будуть потрібні гарантії від Казначейства США, Євросоюзу або інших значних світових гравців.

Ще однією проблемою України є борги перед Міжнародним валютним фондом, які коротші та дорожчі за пільгові кредити від Євросоюзу - ставки по ним складають 5-6% річних.

Проте, як зазначила Репко, МВФ змінив власні правила, започаткувавши нову програму співробітництва з Україною у стані війни. Вона є своєрідним якорем для інших програм фінансування нашої держави.

На сьогодні за рахунок нових запозичень від МВФ Україна, по суті, оплачує ті кредити, які отримувала від Фонду у минулому.

"Ця програма – це спосіб рефінансувати транші, які Україна вже має гасити перед Фондом. Одні з найбільших виплат по зовнішньому боргу, які зараз має Україна – і процентів, і тіла – це саме борг перед МВФ. Оскільки реструктуризувати перед МВФ нічого неможливо, дефолтнути перед МВФ - це теж не опція, ця нова програма – це спосіб рефінансування боргу", - розповіла Репко УНІАН.

Експертка додала, що Україна у майбутньому може обговорити з МВФ полегшення свого боргового навантаження. Цього можна досягти за рахунок пільгових умов виплати відсотків через донорські внески інших країн-членів фонду, як це відбувалося під час пандемії коронавірусу.

Росія заплатить?

Оцінюючи перспективи України щодо обслуговування та виплати державного боргу, багато економістів висловлюються сподівання, що значною мірою цю проблему можливо буде вирішити коштом Росії.

Цієї думки дотримується і Олександр Паращій, за словами якого, саме на державу-агресорку потрібно перекласти цю проблему.

"Це буде дуже хорошим уроком, і наші західні партнери мають це усвідомити, але поки йде це усвідомлення, нам потрібно рухатись оперативно – ми вже сьогодні можемо говорити про те, щоб нам давали не грантову допомогу, а фінансування під майбутні виплати від Росії", - зазначив він у коментарі УНІАН.

Економічний експерт Борис Кушнірук взагалі переконаний, що західні партнери, надаючи Україні кредити, усвідомлюють, що наша держава їх не повертатиме, а цей тягар ляже на плечі саме росіян.

"Захід діє цілком цинічно. Згодом хтось має заплатити за відновлення України. І це буде Росія. Якраз ті кошти, які заблоковані (на російських рахунках у Європі – УНІАН), в першу чергу, підуть на погашення боргів України. Вартість наших боргів (тобто українських облігацій та бондів на вторинному борговому ринку – УНІАН) навіть виросла, що свідчить про те, що кредитори впевнені, що Україна за все заплатить. При тому, що самостійно вона заплатити за все не зможе", - сказав він у коментарі УНІАН.

Єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс в інтерв’ю УНІАН повідомляв, що станом на липень в ЄС вже було заморожено 24,3 мільярди євро активів російських олігархів та організацій з санкційного списку, і ця цифра постійно збільшується.

"Можливо, частину з цих 24 мільярдів вдасться передати Україні, якщо ми зможемо перейти від заморожування цих активів до їх арешту та конфіскації", - зазначив він.

До того ж, за словами єврокомісара, у ЄС заблоковано 207 мільярдів євро резерву Центрального банку Росії. Поки що ці активи неможливо використовувати безпосередньо, оскільки це – власність різних установ, і Європа не має підстав для їх конфіскації. Проте наші європейські партнери постійно шукають можливі шляхи використання заморожених коштів росіян у якості майбутніх репарацій Україні.

Інші можливості погашення держборгу

Однією з нетривіальних можливостей України скоротити об’єм своїх зобов’язань є так звана концепція "борг-на-клімат", коли кредитор списує борг в обмін на обов’язок боржника інвестувати кошти у боротьбу зі зміною клімату, зокрема, в "зелену" енергетику. Зважаючи на заяви керівництва держави про намір розвивати цей сектор економіки, у нас може з’явитися додатковий інструмент для вирішення проблеми.

Також не слід забувати про такий банальний, але дуже дієвий спосіб зменшення державного боргу, як оптимізація державних видатків: аби менше коштів витрачалося на абсолютно не першочергові ремонти доріг по всій країні та будівництво стадіонів біля лінії фронту за кошт податків, зібраних з заробітних плат українських захисників. А також – боротьба із корупцією, аби кредити, які ми залучаємо від міжнародних партнерів, направлялися туди, де вони дійсно необхідні, а не частково осідали у кишенях посадовців, платити за збагачення яких українцям доведеться власним коштом. Щоправда, саме цей напрямок реформ зазвичай у нас найкраще характеризує вислів: "дурень думкою багатіє".

Не самотні у борговій ямі

Світовий досвід свідчить про те, що великий обсяг державного боргу не завжди є проблемою. Наприклад, США – найуспішніша світова економіка - є найбільшим в історії боржником. Державний борг країни складає понад 30 трильйонів доларів і постійно зростає. На кінець 2022 року співвідношення державного боргу до ВВП склало 120% (а отже, обсяг боргів був на 20% вищим за усе, що американці створили за рік)! Запорукою стабільності США є постійний розвиток економіки та ефективне управління державними облігаціями, що тримає проблему держборгу у безпечній зоні.

А третя економіка світу – Японія – взагалі має держборг на рівні 230% річного ВВП!

Тож, найкращим шляхом забути про проблему державних боргів для України стане стабільне та ефективне економічне зростання. За цієї умови автоматично знижуватиметься показник співвідношення боргу до ВВП (як кажуть у фінансовому світі: "борги не повертають, з них виростають", - тобто запорукою успіху стане таке зростання економіки, щоб мати змогу справно розраховуватися за кредитами, не відчуваючи цього тягаря), а у державний бюджет надходитиме значно більше податкових надходжень від фізичних осіб та компаній (без додаткового тиску на бізнес).

Однією із запорук цього має стати повноправне членство нашої країни у Євросоюзі, про намір якого неодноразово заявляло керівництво нашої держави. Цей процес принесе Україні не тільки значні приватні інвестиції, а й сприятиме поверненню багатьох біженців, які в майбутньому зможуть отримати високооплачувану роботу на Батьківщині.

Таким чином, на сьогодні державний борг України, попри війну, що триває, не виглядає проблемою, яку неможливо вирішити. Те, наскільки успішно ми пройдемо через турбулентні часи, та чи доведеться розплачуватися за наші помилки майбутнім поколінням, залежатиме від дотримання поточної стратегії залучення пільгових кредитів з "розтягненням" виплат на довгострокову перспективу, а також – економічного зростання, сприяти якому може може кожен з нас.

Дмитро Шварц

УНІАН в Google News