Митний союз тримає відчиненими для України врата... в СРСР

До створеного за ініціативою Кремля Митного союзу, до якого так наполегливо заганяють Україну з її економічним потенціалом, треба дуже тверезо і об'єктивно підходити. Мине не так багато часу, і МС трансформується у Євразійський союз - нову формацію, на жаль, на принципах «покійного» СРСР. Що станеться з незалежністю учасників об'єднання, навіть не хочеться передбачати…

Облаштувавшись як на близьку, так і на далеку перспективу в головному кріслі Кремля, Володимир Путін активізував просування своєї головної ідеї – створення Євразійського союзу, першочерговим завданням якого є посилення позицій Росії у світі. Формувати цю мету неможливо без територіальної основи, якою вибрано цілком логічно пострадянський простір. Проектним полігоном став Митний союз, представлений поки що тільки Росією, Білоруссю і Казахстаном і до якого так наполегливо «запрошують» Україну. Тому варто розібратись у досягненнях об'єднання за більш ніж дворічну його історію і в тому, у що виллється входження до нього для України.

Хотіли як краще, а вийшло… по-російськи

Митний союз – міждержавна інтеграція, яка передбачає створення наднаціональних органів. На ньому вже більш як два роки апробовуються економічні, соціальні та культурні аспекти політики держави – Євразійського союзу, яка, за задумом президента Росії, утвориться внаслідок інтеграції країн СНД і не тільки – Кремль запрошує під свій дах усіх охочих, точніше, тих, хто відчуває необхідність підкоритися взамін на, м'яко кажучи, примарні преференції. Термін «підкорення» не випадковий, оскільки під Митним союзом розуміється єдиний валютний простір, причому з наднаціональною валютою – рублем, єдиний торговий ринок, наднаціональні органи управління, звичайно, очолювані Росією, а також соціальна і культурна політика, якою теж будуть правити з Кремля. Варто нагадати, що з метою забезпечення функціонування і розвитку Митного союзу і Єдиного економічного простору створено Євразійську економічну комісію (ЄЕК), яка стане спадкоємницею комісії Митного союзу, діяльність якої буде припинено з 1 липня 2012 року.

Слід визнати, що створення мегасоюзів – світова практика: Центральноамериканський спільний ринок, Південноафриканський митний союз, Організація східнокарибських держав і, врешті-решт, ЄС. Здавалося б, чого боятися, якщо у перспективі МС з населенням 180 млн. чоловік і ВВП 2 трильйони доларів, а також товарообігом 900 млрд дол. не може не обіцяти благополуччя тим, хто до нього ввійде. До того ж бізнес у такому середовищі зможе тільки нарощувати потенціал. Чому ж тоді довколаросійські держави ніяк не можуть наважитися на членство у Митному союзі? Невже слово «наднаціональний», яке так багато разів  повторюється у статуті об'єднання, бентежить настільки, що економічні перспективи тьмяніють?..

Придивлятися є до чого. І якщо в російських виданнях критики роботи Митного союзу вдень з вогнем не знайдеш, то у ЗМІ інших двох країн-учасниць її немало. Наприклад, остання подія на ринку МС. Як пише один із казахських сайтів, «складається враження, що створення Митного союзу виявилося на руку зовсім не державам. Митниця зникла, єдиних стандартів торгівлі немає, а кмітливість у підприємців – дай бог кожному. У результаті на ринки хлинула контрабанда. І вона – зовсім не єдина проблема, породжена існуванням Митного союзу в його нинішньому вигляді».

Якщо не брати до уваги «розбірки» раннього етапу створення МС, то до сказаного можна зарахувати нинішнє з'ясовування Євразійською економічною комісією (ЄЕК) причини різкого збільшення поставок взуття із Казахстану до Росії, які зросли за 2011 рік і перший квартал 2012 року в 263 рази! За даними статистики ЄЕК, імпорт взуття до РФ із Казахстану в 2011 році становив близько 37 млн. доларів, у першому кварталі 2012 року – близько 13 млн. доларів.

Є проблеми і з Білоруссю, зокрема, з її експортом нафтопродуктів у треті країни. Росія вважає, що Мінськ експортує нафтопродуктів більше, ніж їх можливо виробити з нафти, що поставляється.

Таких ситуацій можна навести чимало, причому претензії пред'являють зі всіх трьох сторін. Такий стан справ фактично є результатом «прискореного» початку роботи МС, коли форсували важливі елементи його працездатності. Тепер же «G3» доведеться надолужувати втрачене.

А виправляти доведеться розподіл митних платежів, поки основний їх збиральник – Росія, розібратися з виключеннями з торгівлі, втихомирити нафтопереробників, які працюють тепер за єдиними митами, хоча б скоротити наплив контрабанди тощо. Ще одна важлива проблемка – СОТ. Незважаючи на те, що у жовтні 2011 року комісія МС привела всі норми Митного союзу у повну відповідність з нормами Організації, країни-учасниці МС продовжують самостійно вести переговори про вступ до СОТ. І якщо у Росії й Казахстану вони наближаються до завершення, то у Білорусі можуть закінчитися ще не скоро.

Що стосується поповнення рядів учасників МС, то з цим теж багато питань. У жовтні 2011 року Молдова заявила, що вивчає таку можливість. Європейський союз відреагував, відзначивши, що у разі вступу Молдови до МС пільговий режим торгівлі з ЄС для цієї країни буде анульовано.

У грудні 2011 року президент Узбекистану Іслам Карімов заявив, що його країна не буде приєднуватися до Митного союзу та інших міждержавних об'єднань, оскільки «не виключено, що вони вийдуть за рамки економічних інтересів і набудуть політичного забарвлення та змісту».

Таким чином, політики в цьому об'єднанні більше, ніж економіки. Ще один приклад, який свідчить про це, – Киргизстан (для Киргизії і Таджикистану створено дорожні карти із входження до Митного союзу), ринок якого повністю зав'язаний на Росії і Казахстані, включно з оборонкою. Він уже відгукнувся на запрошення до МС, незважаючи на те, що для нього Митний союз принесе підвищення вартості імпортних товарів не тільки з РФ і Казахстану, але й з Європи і Близького Сходу. Просто для Киргизстану входження до МС – одна з умов двох «старших братів» допомогти втримати межі регіону, який має дуже невдале географічне положення, в належному стані. А те, що Москві й Астані потрібен Киргизстан з його економікою, яка тільки почала розвиватися, з суто політичних міркувань, не варто й обговорювати.

Кремлівська пропозиція силою

А тепер про Україну (євроінтеграцію, програну «демократичними» верхами і відкладену на потім, розглядати не будемо). Як не прагнуть уламати Київ на членство в МС, а він усе впирається і впирається. Навіть придумав свою схему співпраці – формат «3+1», щоправда, Москва визнала його неприйнятним. Пропонують нам і супермита, і внутрішньоросійські ціни на паливо, і торгові знижки, а він – нізащо. Навіть погрози у вигляді торгових воєн і газових ультиматумів не допомагають. Можливо, справа в страху реанімації СРСР. Нинішня правляча команда чудово усвідомлює, що, ввійшовши до позначеного Путіном кола, вона позбудеться необмеженої влади всередині України. Адже економічна експансія Росії (яку передбачає МС) явно перейде у другу фазу – політичну. Це і спільний парламент, і спецкомісії з повноваженнями органів контролю і так далі. Але цей чинник не є єдиною перешкодою на шляху «вливання». До Митного союзу «не пускають» Україну фінансово-промислові групи, які й тримають біля керма владу своїми «субсидіями». Олігархи, як відомо, люди прагматичні і в першу чергу дивляться на економічні умови можливого злиття, яке, скоріш за все, закінчиться для них поглинанням. Аргументів для відмови ввійти повноцінно до Митного союзу в України більш ніж достатньо – суперечність зі статтями Конституції України (про що заявляв Президент Віктор Янукович), розбіжності з принципами членства у СОТ (Росія, Білорусь і Казахстан поки що не входять до цієї організації), невідповідності статей багатьох законів, для уніфікації яких потрібна тривала робота міждержавних комісій, тощо. Та й взагалі, питання «возз'єднання» не на часі.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що до парламентських виборів Віктор Янукович не ризикне підписати угоду про вступ України до Митного союзу. При цьому політолог упевнений, що нова російська влада на чолі з Президентом Володимиром Путіним вибере особливий метод у разі непоступливості української влади. «Стосовно Януковича це буде принцип: або виправляти, або усувати», – сказав Карасьов. Він пояснив, що Росія робитиме ставку на нових кандидатів у президенти, з якими можна буде домовлятися, або буде розраховувати на дострокове звільнення Юлії Тимошенко.

На думку експерта з міжнародної політики Григорія Перепелиці, Росія після повернення Володимира Путіна на президентський пост продовжує реалізацію планів реінтеграції країн СНД, а одним із важливих економічних інструментів реалізації такої політики є Митний і Євразійський союзи. Як вважає експерт, Україна не може повністю інтегруватися в ці організації, «видно, що Київ бере паузу, щоб спрогнозувати поведінку Кремля».

Раціональність у таких заявах є. Як сказав Президент Віктор Янукович, Україна не відступає від пріоритету вступу до Європейського Союзу, але придивляється до діяльності Митного і Євразійського союзів. Що стосується питання обстоювання Україною своїх національних інтересів, то Президент відзначив, що зараз думає над тим, яким чином будувати відносини, зокрема, з Митним союзом. "Товарообіг, який перевищує 30%, примушує нас бути дуже прагматичними", – наголосив Янукович.

До об'єднання, створеного за ініціативою Кремля і в рамки якого так наполегливо заганяють Україну з її економічним потенціалом, справді треба дуже тверезо і об'єктивно підходити. Мине не так багато часу, і Митний союз трансформується у Євразійський. Ця нова формація, на жаль, буде базуватися на принципах «покійного» СРСР, точніше, реанімованого нинішньою жорсткою політикою Кремля. Що стане з незалежністю учасників об'єднання, навіть не хочеться передбачати...

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News