Україна розглядає СОТ як "щит" у протистоянні Росії

Україна розглядає СОТ як щит у торговельних суперечка із Росією. Але як можна розраховувати на допомогу організації, коли сам налаштований обмежувати доступ на свій ринок виробникам з країн, що входять до СОТ?..

Росія приєдналася до СОТ, а Україна, яка вже 4 роки є повноправним членом цієї організації, підписала Договір про Зону вільної торгівлі у рамках СНД. Людині, нетямущій у нюансах зовнішньоторговельних відносин України зі своїм північним сусідом, може здатися, що тепер уже точно всі бар'єри на шляху вільної торгівлі між Києвом і Москвою знято заради спільної вигоди. А якщо пригадати договір про вільну торгівлю з РФ, який існував і раніше, то здасться, що глибина взаємного проникнення товарів між країнами може повернутися на рівень часів СРСР. Насправді ж реальна ситуація настільки далека від усього цього, що складається враження цілковитої ілюзорності всіх перелічених угод, договорів і членств. Виникає логічне питання – чому там, де всі здобувають, ми боїмося втратити?

Не до жиру, аби живу

Підписання Договору про ЗВТ у рамках СНД не тільки майже збіглося в часі з приєднанням Росії до СОТ, але по суті ці дві події дуже тісно пов'язані. 

Як відзначив народний депутат, член фракції Партії регіонів Олексій Плотников, ризики для України у договорі про ЗВТ відпали після вступу Росії до СОТ.

«Ми дійшли такого висновку, оскільки Росія підписала відповідний протокол про членство у СОТ. Відповідно до цього протоколу зараз відбуватиметься процес гармонізації законодавчого поля РФ з вимогами СОТ. І ті нестиковки, які мають місце у цій ратифікованій угоді (про ЗВТ СНД – ред.), підпадають під цю гармонізацію. Тобто я думаю, що ті речі, які викликали у нас запитання, автоматично будуть гармонізовані у процесі підготовки російського законодавства відповідно до вимог СОТ», - сказав Плотников.

Зокрема, йдеться про доповнення №6 до договору про ЗВТ, згідно з яким Росія одержала більше виключень за товарними позиціями, чим Україна. Саме це доповнення розкритикували представники опозиції у парламенті.

«Документ погіршує становище України, якщо його порівнювати з нинішньою ситуацією. В першу чергу, документ асиметричний у вилученнях щодо експорту. Україна має лише декілька вилучень за товарними позиціями, наприклад, це брухт кольорових металів, насіння соняшнику і можливість запровадження нетарифних обмежень щодо зерна. Росія добилася вилучень з угоди за більш ніж 76 товарними позиціями. Особливо щодо життєво важливих для нас товарів. Таких, як енергоносії і труби», - заявив народний депутат Сергій Терьохін (БЮТ).

Питається, навіщо нам така угода, якщо чинна міжурядова краща? Хоча Плотников вважає, що всі ризики якщо й не будуть виключені, то будуть мінімізовані – фантастичні перспективи. Виникає інше питання – навіщо тоді взагалі було підписувати Договір про ЗВТ у рамках СНД, якщо тільки членство Росії у СОТ може зробити його більш-менш вигідним для України? Але ж може і не зробити, а тільки, як відзначив нардеп, мінімізувати ризики.

Тобто членство Росії у СОТ сприймається українською владою як додаткова гарантія того, що Україна не програє від підписання договору про ЗВТ. Але далі – більше. Ратифікувавши договір з СНД, депутатам більшості довелося переконувати громадськість у тому, що він не нашкодить позиціям України у СОТ і планам щодо подальшої інтеграції країни у європейський економічний простір.

«Цей документ не суперечить жодному напряму і зобов'язанню, яке Україна взяла на себе у рамках роботи у СОТ. Навіть більше, є відповідні висновки європейських експертів, згідно з якими Договір про зону вільної торгівлі з СНД не суперечить Договору про зону вільної торгівлі з ЄС», – заявив лідер фракції Партії регіонів у парламенті Олександр Єфремов.

Отож, той ще документ ратифікувала ВР, якщо навіть його прихильники визнають наявність ризиків. Але раз вони посилаються на вступ РФ до СОТ як на сприятливий для України чинник, може, й справді варто глибше розібратися у ситуації, і тоді все стане на свої місця.

Спірний арбітраж

Після 18 років складних переговорів 23 липня поточного року Росія нарешті стала членом Світової організації торгівлі. Україна приєдналася до СОТ ще у 2008 році. Враховуючи, що РФ традиційно є найважливішим торговим партнером України, ця подія могла б відіграти важливу роль у поліпшенні зовнішньоторговельного балансу нашої країни. Як відомо, одним із основних принципів СОТ є рівність учасників організації – ніхто з її членів не має права в односторонньому порядку запроваджувати торговельні обмеження на користь внутрішніх виробників без узгодження з органами регулювання СОТ. А саме брак такої рівності підходів до митного режиму був для України однією з найсерйозніших проблем у торговельних взаєминах із Росією. Українські товаровиробники – від сироварних заводів до трубопрокатних підприємств – уже котрий рік страждають від різних локальних торгових воєн, ініційованих Москвою і нею ж виграних. Тут і жорстке квотування щорічних обсягів українського імпорту до РФ, і прямі заборони на ввезення нашого товару. То що ж нам чекати від членства Росії у СОТ?

Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський упевнений, що після вступу Росії до СОТ торговий режим з Україною майже не зміниться. «Річ у тому, що ще до вступу Росії до Організації у нас з нею був договір про вільну торгівлю, згідно з яким окремі види товарів перетинали українсько-російський кордон з нульовим митним збором як з одного, так і з іншого боку. Проте ті товари, які становлять основу російського імпорту до України – газ, нафта і нафтопродукти, і далі будуть торгуватися в тому самому режимі, що й до вступу Росії до СОТ. Цей режим не змінило і підписання Договору про Зону вільної торгівлі з СНД. Таким чином, можна говорити про те, що для українських виробників на російському ринку залишаться всі ті проблеми, які вони мали до останнього часу. Тож врешті-решт успішність конкуренції залежатиме від співвідношення ціни і якості українських товарів. При цьому вступ Росії до СОТ якісно не змінює становище українських експортерів на російському ринку», – відзначив експерт.

Він нагадав, що СОТ допускає використання своїми членами різних обмежень імпорту у вигляді квот і мит. Тому Україна може лише сподіватися, що СОТ стане тим інструментом, який допоможе їй у вирішенні торгових суперечок з РФ. «Тобто якщо ми вважаємо, що РФ обмежує українським товарам доступ на свій ринок всупереч нормам СОТ, Україна може звернутися в Організацію з проханням виступити арбітром у тому чи іншому конфлікті. У рамках СОТ діє спеціальний орган вирішення торгових суперечок, і приєднання Росії до Організації відкриває перед Україною можливість скористатися цим механізмом. Це шлях не простий і трудомісткий, але досвід показує, що останніми роками в рамках СОТ дедалі більше країн вдається саме до такого інструменту для врегулювання торгових суперечок», – наголосив Бураковський.

Що стосується можливості витіснення українських товарів російськими на ринках третіх країн, то, на думку експерта, цей сценарій так само малоймовірний. «Якщо подивитися на основні російські товари на європейських ринках, то це в першу чергу сировина і енергоносії, чого Україна не експортує. Щодо ситуації в машинобудуванні, то на європейському напрямку продукція цієї галузі, навпаки, домінує в українському імпорті, а експортується з України якраз до Росії. Питання нарощування експорту української високотехнологічної продукції пов'язані передусім не з митною політикою, а з конкурентоспроможністю цих товарів. Розвиток вітчизняного машинобудування залежить від інвестиційного клімату в країні і освоєння нових технологій, а не від міжнародних торгових угод», – відзначив експерт.

Говорячи про вплив Договору про ЗВТ з СНД і вступу Росії до СОТ на зовнішньоторговельний баланс України, Бураковський припустив, що він буде мінімальним. «Зовнішньоторговельний баланс залежить від того, що ми імпортуємо, а не від того, що експортуємо, і ці торговельні угоди не створять для нас додаткових товаропотоків, не зможуть істотно змінити їхню структуру. Україна і далі експортуватиме всі ті товари, що й раніше, не відбудеться помітних змін і в структурі імпорту», – упевнений експерт.

Що стосується прикладів «з життя», то, за словами Бураковського, проблеми українських виробників сиру з експортом до РФ пов'язані із застосуванням специфічних технічних стандартів, які виходять за рамки норм СОТ. «Якщо ми впевнені, що наші товари відповідають заявленій якості, то можна спробувати діяти через СОТ, якщо ж ніє, то треба змінювати якість самих товарів», – зауважив він.  

Підсумовуючи, експерт ще раз наголосив, що у торговельних взаєминах України і Росії СОТ  відкриває перед нашою країною ширші можливості у плані захисту своїх інтересів, а підписання Договору про ЗВТ у рамках СНД мінімізує ризики запровадження мит з боку країн – членів Митного союзу: Росії, Білорусі і Казахстану. «Проте і в цьому договорі залишилася значна частина вилучень із вільної торгівлі для цілого низки українських товарів», – додав він.

І знову нам говорять, що членство Росії у СОТ слід розглядати як доповнення до договору про ЗВТ, ну або навпаки. При цьому від зміни місця доданків результат залишається незмінним – де інші здобувають, Україна намагається бодай зберегти статус-кво. 

Кант нам на допомогу, або Філософія жертви

Загалом настрій українського керівництва після приєднання нашого сусіда до Світової організації торгівлі і підписання Договору про ЗВТ зі Співдружністю важко назвати оптимістичним. Наприклад, заява прем'єр-міністра Миколи Азарова: «Україна вдасться до відповідних дій у рамках Договору про Зону вільної торгівлі з СНД і норм СОТ у разі, якщо Росія укладатиме зовнішньоторговельні договори, які можуть завдати збитку економіці України. Якщо, наприклад, Росія якусь угоду підпише, яка створить загрозу для нашої економіки, ми що, будемо дивитися на це? Абсолютно ясно, що ми проведемо консультації з Росією, попередимо їх, скажемо, що, хлопці, ви, так би мовити, дійте у рамках нашої умови, у рамках тих умов, про які ми з вами домовлялися. А якщо ви не виконаєте, ми будемо змушені робити якісь дії».

Знову ми бачимо, що українська влада, попри пакет документів, покликаних поліпшити торговий клімат для України на російському напрямі, серйозно побоюється продовження Москвою політики вибіркового третирування вітчизняних виробників. Це починає попахувати відвертою фобією. На цьому тлі заслуговує уваги позиція міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка, який під час зустрічі у Москві зі своїм російським колегою Андрієм Бєлоусовим і міністром промисловості РФ Денисом Мантуровим запропонував росіянам «нульовий варіант». Під ним глава МЕРТ мав на увазі цілковиту ліквідацію для України торговельних обмежень з Росією.

«Одним із головних ринків збуту української продукції є Російська Федерація. Саме тому ми будемо цілеспрямовано та ефективно працювати у цьому напрямі для збереження і розвитку діяльності цілих галузей, які створюють добробут десяткам тисяч громадян України і забезпечують розвиток економіки України», – сказав він.

Чудові плани, ось тільки проблема в тому, що Порошенко, будучи прихильником «нульового варіанту» на російському напрямі, чомусь не пропонує розширювати його дію на всіх торговельних партнерів України. Саме під егідою МЕРТ були розроблені рекомендації різко підвищити мита на імпортні автомобілі, що поставляються до нашої країни. Зробити це пропонується з метою захисту вітчизняного автопрому. Не будемо заглиблюватися у проблематику цього питання, відзначимо лише, що наші товаровиробники незалежно від того, в якій галузі вони працюють, за першої ж нагоді намагаються вибити з Кабміну митні обмеження на імпорт продукції своїх зарубіжних конкурентів, незважаючи на зобов'язання перед СОТ. Така вже національна традиція ведення бізнесу, коли державний протекціонізм розглядається як щось само собою зрозуміле. Мабуть, саме в цьому причина всіх наших побоювань щодо міжнародних торговельних угод – просто керівництво країни дуже добре знає, що йому доведеться мати справу з оскаженілим лобізмом вітчизняних виробників. Питається, як з такими підходами ми можемо розраховувати на допомогу СОТ у вирішенні суперечок із Росією? Якщо Україна, з одного боку, обмежуватиме доступ на свій ринок виробникам з країн, що входять до СОТ, а з іншого – буде звертатися зі скаргами на російські утиски, то це виглядатиме як мінімум несерйозно.  

Знаменитому німецькому філософові Еммануїлові Канту приписують відому істину: поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою. У випадку з СОТ ця філософська думка якнайкраще пасує до України.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News