Недоступне "Доступне житло"

Низькі відсотки, прозорі умови, щоб все просто і без черг - такий вигляд має іпотечна українська мрія. Але існує жорстока українсько-іпотечна реальність – отримати пільговий кредит майже неможливо. Принаймні, якщо ти не чиновник, який курує «доступне кредитування».

Луганчанка Оксана Якімова вже шість років мігрує по зйомних квартирах. З них три роки - стоїть у черзі за широко розпіареною державною програмою «Доступне житло». Доступність якої - виключно в назві, все більше переконується жінка.

«Зараз я в черзі п’ять тисяч тридцять п’ята. Я так розумію, що воно взагалі не працює, це «Доступне житло»», - розповідає вона «Грошам».

Оксана виховує двох дітей самотужки, син - неповнолітній. Здавалося б, хто, як не вона, має отримати таку необхідну підтримку від держави? Та по програмі, де за умовами кредиту необхідно вносити відразу третину вартості житла, жінку відсіяли відразу.

«Потрібно, щоб залишався прожитковий мінімум на кожного члена сім’ї і ще – тіло кредиту. Звичайно, я одна…», - бідкається жінка.

За іншим напрямком «Доступного житла» - 3% річних для переселенців - у черзі Оксана втрималась. Але за три роки просунулась в ній «аж» на десять позицій.

Тим часом наче з паралельної реальності - з Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву - лунає: упродовж 2018-2019 років за програмою «Доступне житло» видали понад тисячу кредитів. Кому? І чому в переліку щасливчиків немає пані Оксани і таких, як вона? І ще: скільки квартир має чиновник, який керує скандальним фондом?

Кому «доступне житло» по кишені

Юлія Котелевська – переселенка з Донбасу, нині - приватний підприємець, мешкає у Житомирі. Два роки вона чекала на можливість придбати однокімнатну квартиру в кредит. Зібрала усі необхідні документи, знайшла забудовника, втислась в обумовлений обсяг і ціну за квадратний метр, зібрала кошти на перший внесок і… все одно отримала відмову.

«В моєму випадку відмова була тому, що я ФОП другої групи і моєю довідкою про доходи був звіт сплати єдиного податку за рік. В ньому вказується сума річного обороту. Не доходу, а обороту!», - обурюється жінка.

У Фонді молодьжитла заявили - Юлія занадто багато заробляє, як для претендентки на пільговий кредит. До цього висновку чиновники дійшли, порахувавши її власним прибутком… увесь оборот її невеличкого підприємства. Тобто усі кошти, що проходили по рахунку упродовж року. Але ж це - кардинально різні суми, чомусь змушена доводити очевидне пані Юлія: «Тут на місці, в Житомирі, здивувались. Навіть телефонували в головний офіс Держмолодьжитла, уточнювали, як зробити в такій ситуації. І саме в Києві їм відповіли: просто беріть всю суму, розбивайте на рік, нібито це дохід людини. Все».

На іпотеку Юлія очікувала з 2017 року. Звістка про те, що до неї таки дійшла черга, прийшла через два роки, наприкінці листопада. Здавалося б, ось він, ідеальний подарунок під ялинку! Проте й досі жінка мешкає у орендованій квартирі з мамою. Отримавши відмову по кредиту, зневірилась. І на державну програму зрештою махнула рукою.

А ось хто не лишився без подарунка під Новий рік, так це… начальник Держмолодьжитла Сергій Комнатний. Той самий чиновник, який має сприяти видачі пільгового житла українцям.

Начальник Держмолодьжитла Сергій Комнатний має сприяти видачі пільгового житла українцям

Наприклад, в його декларації - 31 грудня 2018 року - дата набуття ним права на земельну ділянку в тисячу квадратів у селі Крячки Васильківського району, за 25 кілометрів від Києва. За два роки тут виростає «невеличкий» будинок - двоповерховий, з гаражем, мінімальною кількістю сусідів довкола, у самому лісі.

Згідно з декларацією Комнатного, цей розкішний дім належить його… 28-річному брату.

У декларації чиновника бачимо також земельну ділянку на півтори тисячі квадратів в Обухівському районі, а ще – одразу три (!) столичних квартири - на 45, 65 і 119 квадратних метрів.

Апартаменти в одному з новеньких будинків у Голосіївському районі столиці - одні з тих, що задекларовані Комнатним. Вартість двокімнатної квартири тут сягає 150-ти тисяч доларів. І, якщо вірити сусідам і консьєржці, у помешканні Комнатного - орендарі.

«Хазяїн тут не живе. Хлопець винаймає квартиру. Комнатного ви тут не знайдете», - каже «Грошам» консьєрж.

Тобто, чиновник, який свого часу оформив пільговий кредит на цю квартиру, начебто через житлову безвихідь (він особисто розповідав «Грошам», що «молодому і амбітному» не пристало жити у квартирі «з тестем і тещею»), нині в ній не живе і надав просторі квадратні метри комусь іншому. Ба більше, якщо це квартиранти, ще й заробляє на них! В той час як ті, кому підтримка держави на купівлю квартир справді потрібна, її від фонду Комнатного чекають… марно.

Вагон умовностей

Про найменшу однокімнатну, але свою, вже шість років мріє Оксана Якімова з дітьми. «Я поїхала працювати в Чехію. Думаю, треба ж якось. Мама приїхала, тут жила. І почався карантин…», - розповідає вона «Грошам» про свої поневіряння зі сльозами на очах.

Заробітки, підробітки, понаднормові переробітки… Щоб справити квадратні метри в Києві, навіть на пільгових умовах, потрібно піднатужити. 

«Спальні райони типу Троєщини, Виноградар, всі, що туди ближче – 800-900 доларів за квадратний метр. Центр міста, залежно від статусу і забудовника, може сягати і 2,5 тис. доларів за квадратний метр», - розповідає «Грошам» експертка з нерухомості Юлія Курганова.

То, може, влада, знаючи усі тонкощі епопеї під назвою «пільгова іпотека», просто «по-джентельменськи» оберігає людей від кредитного зашморгу?

«Знаю мало людей, які взяли цей кредит і виплатили його в нормальні строки без пригод», - каже «Грошам» ще один експерт з нерухомості Олексій Хаусман.

Пільгова українська іпотечна реальність: навіть, якщо вам пощастить просунутися в черзі вгору, попереду - нелегке будівництво свого житлового майбутнього.  Чого варте тільки проходження фінансового моніторингу перед банком. Вже на цій стадії відпадає близько третини заявок.

«Якщо це одна людина бере, у неї зарплата повинна бути не менше 15 тис грн, тому що 7,5 тис грн їй потрібно буде виплачувати кожного місяця по кредиту. І якщо сума по кредиту буде більша ніж на 50%, банк не дасть взагалі кредит», - розповідає Юлія Курганова.

У гру «для своїх», кажуть експерти, грають більшість банків, бо перестраховуються. Охочіше надають перевагу державним службовцям, доходи яких легко перевірити та спрогнозувати.

Тобто, з вашого боку, кров з носа, потрібно підтвердити свою платоспроможність. «Щоб клієнт мав змогу оцінити свої сили, і щоб у нас в майбутньому не було дефолтного кредиту, бо ми не зацікавлені в дефолті», - розповідає «Грошам» начальник управління розробки продуктів для фізичних осіб банку Віталій Годун.

А от з боку забудовників - потрібно підтвердити репутацію. Банки перевіряють не лише будівельну компанію загалом, а  й кожен з її об’єктів.

«В одного і того ж забудовника можуть бути різні схеми реалізації цього предмету забезпечення. В будинку номер один ця схема може бути ідеальна, що відповідає вимогам законодавства. В будинку номер два того ж забудовника можуть бути у банку питання до комплектності документів, до дозвільної документації», - каже Віталій Годун.

Припустимо, і забудовник не підведе, і банк вам повірив. Але кредит під 10%, про який красиво розказують у владі, ви, однак, не отримаєте. Чому? Та тому, що в Україні його просто не існує!

Непідйомні кредити

Отже, підводні камені «доступного» житла :

-      оплата послуг нотаріуса та експерта;

-      страхування предмету іпотеки;

-      страхування життя позичальника;

-      разова комісія за видачу кредиту.

Тож, взявши в розрахунок середні показники по різних банках і умовах програм, маємо від 12 до 15% річних. То де ж іпотека під 10%?! Ба більше, за останні десять років українська мрія не здешевіла, а тільки набирає цінових обертів.

«Якщо дивитися на великий проміжок часу, то ціни йдуть повільно, але упевнено вгору», - запевняє Юлія Курганова.

Чи так само упевнено вгору йдуть українські зарплати?

«Вахтер, гардеробник, педагог-організатор, бібліотекар та санітарка - від 5300 грн до 6200 грн», - каже експертка на ринку праці Каріне Макіян.

Це - перелік професій, зарплати яких не вистачить на виплату навіть пільгового кредиту, навіть на найменшу однокімнатну квартиру у столиці. Їм потрібно заробляти, щонайменше, удвічі більше. Офіційно і стабільно. Найближчі 20-30 років.

Більше шансів у ІТ-спеціалістів. «Джавел-девелопер, девопс-інженер, нет-програміст, гейм-девелопер - це всі зарплати від 50 до 62 з половиною тисяч гривень», - каже Каріне Макіян.

Найбільш розпіарена програма «Доступне житло» за пів року існування у більш ніж сорокамільйонній країні забезпечила всього пів тисячі кредитів. Хоча, за останніми даними Асоціації будівельників, понад 6 мільйонів українців потребують власного житла, грошей у бюджеті на пільгове житло немає. Принаймні, це видно з офіційної відповіді на запит «Грошей»: «Державна програма забезпечення житлом молоді на 2013-2020 роки - з 2015 року фінансування у бюджеті не передбачене… Пільгове кредитування учасників АТО і ВПО під 3% річних - 2020 року фінансування цієї програми у загальному фонді держбюджету не передбачене… Програма «Доступне житло» - 2020 року фінансування програми у державному бюджеті не передбачене».

Оксана Якімова думками про те, як виплатити кредит, поки що не обтяжена. Втім, від цього їй, говорить, не легше. Втомлені від житлової безвиході, українці чомусь часто шукають причини в собі: «Щось зі мною не так. Ти стараєшся, досягаєш, але то професія моя не дозволяє, потім починаю думати, що мізки мої не заточені під це…».

І таких, як наша героїня, - кожен сьомий-восьмий в країні. З потребою у власних квадратних метрах, з одного боку, і більш ніж туманною житловою перспективою - з іншого. Тож не дивно, що, за словами Оксани, багато її знайомих повернулися на окупований Донбас. Адже на вільній території «просто не тягнуть» виживати.

Олена Берестенко

УНІАН в Google News