Як Україні знайти роботу та повернути додому з-за кордону мільйони біженців

Через війну за межі України виїхало більше 7 мільйонів біженців, значна частина наших громадян втратила свої робочі місця і можуть поповнити число економічних мігрантів. Що ж має зробити держава, щоби повернути українців додому та стримувати від’їзд у майбутньому?

З початку повномасштабного вторгнення Росії вітчизняна економіка зазнала масштабних втрат. Станом на початок вересня пошкоджено та зруйновано більше 400 промислових підприємств. Сума збитків складає майже 10 млрд доларів.

Суттєвих пошкоджень зазнала й вітчизняна інфраструктура, прямі збитки якої оцінюються не менше як у 114 млрд доларів. Серед іншого з 24 лютого 2022 року російські варвари пошкодили, зруйнували або захопили більше 15 тисяч житлових багатоповерхівок, 116 тисяч приватних будинків, а також величезну кількість шкіл, дитсадків, лікарень та інших соціальних об’єктів.

Але, напевно, найбільша біда війни разом з тисячами загиблих українців полягає не у тому, що вітчизняна економіка цього року впаде щонайменше на третину. За майже сім місяців військових дій Україну покинуло близько 12,5 мільйонів громадян. І хоча близько 5 мільйонів уже повернулися додому, проте в інших країнах досі перебуває більше 7 мільйонів українців, з яких переважна більшість це жінки та діти.

Також не варто забувати й про те, що кількість внутрішньо переміщених осіб складає нині 6,6 мільйона, серед яких близько 60 відсотків втратили роботу після свого переміщення.

Звісно, пошкоджені чи зруйновані підприємства та домівки у майбутньому можна буде відновити. А от повернення з-за кордону кваліфікованих робітників та платників податків – це не просто якась абстрактна економічна проблема, але й питання майбутнього нашої нації. Як і створення належних умов для внутрішніх біженців, щоб ті не поїхали далі шукати щастя за межами Батьківщини.

Високе безробіття, низькі зарплати

Напевне, людство ще не вигадало більш дієвого методу залучення людей до конкретного місця, ніж достойно оплачувана робота. Авжеж, за умови забезпечення хоча б відносної безпеки для життя та здоров’я. Саме тому створення робочих місць з суттєвим рівнем заробітних плат на сьогодні виглядає чи не найголовнішим завдання уряду, якщо він дійсно хоче повернути українців додому та стримати їх від економічної міграції.

Поки що стан справ є невтішним – сьогодні рівень безробіття в Україні оцінюється приблизно у 30-35%, а в 2023 році суттєвих покращень точно не очікується. Кабмін також вже визнав, що у наступному році не має змоги суттєво покращити соціальні стандарти. Планується лише підвищити мінімальну заробітну плату у жовтні цього року до 6700 гривень, а на 2023 рік підвищення "мінімалки" взагалі не передбачено.

Крім цього, уряд прогнозує, що середня заробітна плата в Україні у 2023 році становитиме 18 тисяч 500 гривень. Так, це на 3 тисячі гривень більше цьогорічного показника, проте не варто забувати про стрімке зростання цін, яке відбувається вже сьогодні і продовжиться наступного року.

Тобто, ні про які перспективи швидкого покращення фінансового стану українців у короткостроковій перспективі говорити не має сенсу. А якщо додати до цього девальвацію гривні, то порівняння рівнів зарплат в Україні та Європі взагалі може навести на невеселі думки стосовно продовження подальшого виїзду співгромадян за межі країни.

Якраз протистояти цьому і має створення робочих місць із заробітною платою, яка хоча б перевищувала ті самі 18,5 тисяч. Прем'єр-міністр Денис Шмигаля заявив, що уряд у цьому питанні під час війни буде робити ставку на розвиток малого та середнього бізнесу. А допомагатимуть урядові програми "єРобота" та пільгове кредитування таких українських підприємств. А ось розвивати великий бізнес планується вже після закінчення війни.

"Це найбільш стабільний сегмент економіки під час війни, тому що великі підприємства уразливі. Малий те середній бізнес – це диверсифікація ризиків, неможливо однією ракетою знищити мільйон малих підприємців. Це важливий момент, коли наша економіка буде трансформуватись в малий та середній бізнес, коли люди зможуть надавати послуги, відкривати переробні підприємства", – зазначив голова уряду.

Повернення українців

Оцінюючи кількість українців, які можуть повернутися додому з різних країн світу, доцент Київської школи економіки Ольга Купець опирається на дані опитувань, які проводить Міжнародна організація міграції. Станом на серпень це була достатньо значна частина біженців, для яких економічна складова хоч і є досить важливою, проте поки не є визначальною.

"Принаймні половина біженців зацікавлені в поверненні, як тільки це стане можливо з точки зору безпеки і через те, що вони сумують за домівкою. А також через фактор відштовхування – висока вартість проживання, проблеми з довгостроковою орендою квартири і мовні бар’єри, через що вони не можуть знайти адекватну роботу, а також є проблема інтеграції дітей у школах", - вказала вона у коментарі УНІАН.

У країнах перебування поки що хочуть залишитися 15-20 відсотків українських біженців, проте чим довше триватиме війна, тим більшим ставатиме цей показник.

"Наскільки я бачу, то саме рівень життя приваблює наших людей. І це не лише рівень зарплати, а це якість освіти, медичних послуг, громадського транспорту, якість повітря, води, державних послуг. Якщо це все переважає тугу за Україною, то вони будуть там залишатися", – додала вона.

Економічний експерт Олександр Хмелевський впевнений у тому, що з часом повернеться значна частина українців, які через війну були вимушені виїхати за кордон.

"Більшість з наших громадян, які перебувають за кордоном, живуть за рахунок різних програм допомоги біженцям, допомоги волонтерів, тимчасовим заробіткам, грошей, які отримують з України. Більшість з них почувають себе некомфортно і після війни повернуться в Україну, оскільки зникне небезпека для їхнього життя, а допомога, яку вони зараз отримують, припиниться", – сказав він агенції УНІАН.

Але вже зараз варто розуміти, що частина наших громадян залишиться закордоном назавжди. І мова йде насамперед про активних людей, які мають достатню кваліфікацію, а також знають іноземні мови.

"Ці люди знайшли кваліфіковану високооплачувану роботу, або відкрили свій бізнес. Вони придбали або орендують житло, їхні діти вчаться в місцевих школах чи університетах, вони отримали посвідчення на тимчасове чи постійне проживання. Такі люди вже влаштували закордоном своє життя і не повернуться в Україну, навіть, якщо наша країна буде успішно розвиватися та забезпечить пристойний рівень життя для своїх громадян", – додав експерт.

Пошук стимулів розвитку бізнесу

Розглядаючи можливість повернення співгромадян додому за допомогою саме стимулювання малого та середнього бізнесу, Олександр Хмелевський нагадав, що одним із передвиборчих гасел президента Володимира Зеленського було якраз створення сприятливих умов для повернення українців з-за кордону.

Проте ніякого помітного поліпшення життя в Україні не відбулося, а українці з-за кордону не повернулися, тому не варто сподіватися, що зараз уряд завдяки тим чи іншим програмам зможе швидко після перемоги повернути усіх наших людей. Повернуться лише ті, хто не зміг влаштуватися за кордоном.

"У 2019 році в Україні була запущена урядова програма "Повертайся і залишайся", в рамках якої тим заробітчанам, які повернуться, пропонувалися дешеві кредити для відкриття власної справи. Проте, така програма виявилася неефективною, вона не призвела до якогось бодай помітного повернення українців. Далеко не кожна людина може і хоче зайнятися бізнесом, адже більшість значно комфортніше почувають себе в ролі найманих працівників", – зазначив експерт.

Також він вказав на те, що головною проблемою розвитку бізнесу в нашій державі є низька купівельна спроможність населення, і зниження податків не зможе кардинально змінити ситуацію. Інша справа, що має бути змінена сама національна податкова система, види податків, способи їх адміністрування. Але головним чинником все одно буде можливість заробляти гроші. Якщо цієї можливості немає, то податки взагалі не мають значення. Саме тому, вважає експерт, в умовах низького внутрішнього попиту держава повинна стимулювати національну економіку за рахунок розвитку державного сектору, збільшення державного замовлення та державних інвестицій.

"На жаль, влада не розуміє, що дрібний бізнес не розвивається сам по собі, він може розвиватися лише поруч з великими підприємствами. Адже працівники великих підприємств, які отримують стабільні й високі зарплати, купують споживчі товари та послуги у малого бізнесу. Також малий бізнес може розвиватися за рахунок надання послуг великому бізнесу чи аутсорсингу. Якщо великих підприємств поруч немає, то малий бізнес занепадає. Тому будь-які спроби розвивати малий бізнес без розвитку великого приречені на невдачу", – додав Хмелевський.

Правильна державна політика

Якщо держава все ж таки очікує на повернення мільйонів своїх громадян з-за кордону, то перш за все має бути вирішено житлове питання для цих людей. За словами Ольги Купець, саме наявність власного житла придатного для комфортного проживання є дуже важливим фактором, адже люди хочуть повернутися, коли їм є куди повернутися. Також важливим фактором будуть працюючі дитячі садочки та школи. Вирішення саме цих соціальних питань буде суттєвим підґрунтям у програмі повернення.

"В ринковій економіці діють ринкові важелі. Ми не можемо змусити людей приїхати. А яким чином стимулювати? Давати гроші, якщо вони приїдуть в Україну? Це також неправильно. Але держава має розуміти всі потреби біженців і внутрішніх переселенців та таргетувати відповідно до потреб частини інших програм", – зазначила вона.

Що стосується стимулювання розвитку національної економіки та створення робочих місць, то уряд має обрати саме ті галузі, які мають найбільший мультиплікаційний ефект. А подальша участь держави у поверненні людей може полягати у виплаті допомоги на переїзд до нових регіональних точок зростання чи на отримання нової професії, якої потребуватиме післявоєнна українська економіка.

"Якщо вони готові перенавчатися, то роль держави – дати можливість людям отримати інші навички, іншу кваліфікацію, щоб знайти роботу в іншій сфері, щоб вони створили самі для себе робоче місце чи переїхали туди, де є робочі місця, тоді це мають бути гранти на переїзд", - зазначила експерт.

Олександр Хмелевський також вказує на те, що в Україні вже зараз відбувається відновлення пошкодженого під час військових дій житла та об'єктів інфраструктури. І в подальшому саме відбудова країни потребуватиме великої кількості робочих рук. Тому державні програми з відбудови зруйнованих підприємств, доріг, мостів, електростанцій, лікарень, шкіл, житла можуть забезпечити створення нових робочих місць та істотно зменшать безробіття.

"Також досвід війни вказує нам на необхідність розвитку оборонної промисловості. Державні інвестиції в розвиток підприємств цієї галузі, державні закупівлі зброї, військової техніки, амуніції у вітчизняних підприємств також будуть стимулювати відновлення економіки та створювати робочі місця. А за розвитком цих галузей вже буде підтягуватись і малий бізнес, який отримає платоспроможних покупців", – додав він.

Таким чином, українська держава, окрім наближення військової перемоги над окупантами, має значний економічний виклик – створити умови для повернення людей.

Серед дієвих кроків, які Кабмін планує зробити, варто згадати запуск з 1 жовтня програми пільгової іпотеки під 3 відсотки річних. Проте вона поки буде працювати для військовослужбовців, правоохоронців, педагогів, медиків та науковців, а загальнодоступною програма має стати у 2023 році.

Також великі сподівання Кабмін покладає на реалізацію плану відновлення країни на 750 млрд доларів, який влітку уряд представляв у швейцарському Лугано. Він передбачає, серед іншого, 250 млрд доларів на відновлення житла та інфраструктури, а також фінансування секторів економіки з доданою вартістю на рівні 50 млрд доларів.

Чи стане повоєнне відновлення поворотним кроком в історії України – покаже час, адже зазначені мільярди ще потрібно буде отримати. Проте уряд має пам’ятати, що створення сучасної економіки неможливе без великої кількості працездатного населення, яке отримує достойну заробітну плату. І одним з рецептів вирішення цієї задачі може стати стимулювання розвитку національного бізнесу, як великого так і малого. Як конкретно це буде виглядати – податкова реформа, нова індустріалізація чи щось інше – і має вирішити керівництво держави.

УНІАН в Google News