ПТУ штампують безробітних за 3 мільярди на рік. Куди дивиться Міносвіти?

Без пропозицій місцевих органів управління освітою Міносвіти ліквідувало три ПТУ в Києві та на їх базі створило Київське регіональне вище професійне училище будівництва... Будівлю одного з ліквідованих ПТНЗ МОН використовує для власних потреб...

З благословення міністерства освіти і науки ПТУ з кузні робітничих кадрів поступово перетворюються на кузню безробітних. Головне освітянське відомство і досі не спромоглося  привести мережу профтехзакладів у відповідність із потребами регіональних ринків праці. Водночас щороку в державному бюджеті затверджується понад 3 мільярди гривень на функціонування ПТУ, що штампують непотрібні державі професії. Такого висновку дійшла Рахункова палата, яка перевірила ефективність використання бюджетних грошей на підготовку робітничих кадрів. УНІАН пропонує читачам найцікавіші уривки зі звіту Рахункової палати України.

Можемо готувати та не можемо влаштувати

У деяких країнах СНД (Азербайджан, Білорусь, Росія) уже завершується реалізація програм з розвитку профтехосвіти, прийнятих на 2006–2010 роки. Натомість в Україні триває процес руйнації і падіння престижності професійно-технічної освіти.

Управлінські рішення міністерства освіти й науки, яке здійснює централізоване управління профтехосвітою, є державним замовником і головним розпорядником бюджетних коштів, не забезпечили приведення мережі профтехзакладів у відповідність із потребами регіональних ринків праці та не затвердили структуру видатків, яка б дала змогу розвивати ці заклади, сформувати їхню матеріально-технічну базу як основу для підготовки робітничих кадрів на рівні вимог сучасного виробництва. У результаті професійно-технічними закладами випускаються фахівці, що отримують професії і рівень підготовки, які не відповідають потребам економіки. А молодь, що є найбільш активною частиною суспільства, поповнює лави безробітних, оскільки дезорієнтована щодо її затребуваності.

Затвердивши у Законі України «Про професійно-технічну освіту» норму щодо підготовки робітничих кадрів відповідно до потреб галузей економіки та визначивши її як пріоритетну державну потребу, Уряд не розробив і не затвердив нормативного акта щодо механізму визначення цієї потреби.

Мінекономіки, на яке відповідно до його компетенції рішенням РНБО покладено відповідальність у частині законодавчого урегулювання питань визначення потреб ринку праці, практично усунулося від виконання своїх повноважень у сфері професійно-технічної освіти, а Мінпраці, якому в лютому 2010 року рішенням Кабінету Міністрів України доручалося реалізувати це завдання, поінформувало про неспроможність його виконання.

МОН свої повноваження щодо держзамовлення переклало на керівників закладів профтехосвіти, що є протизаконним. Як наслідок, профтехзакладами державне замовлення формується не згідно з потребами економічних галузей з урахуванням динаміки їх розвитку, а з урахуванням існуючої кількості учнів і номенклатури професій, орієнтованих не на ринок праці, а на попит вступників. У результаті таких дій ПТНЗ за одними професіями фіксується укомплектованість підприємств на рівні 19%, за іншими – конкуренція на одне вільне місце становить до 1000%

Визначені законодавством податкові преференції підприємствам не стимулюють їх до проведення витрат, достатніх для розвитку профтехосвіти і надання профтехзакладами якісної освіти. Як наслідок, потенційні роботодавці не інтегровані у систему професійно-технічної освіти і переважно не розглядають підготовлені профтехзакладами робітничі кадри як потенціал для розвитку своїх підприємств. Через незацікавленість виробничого сектору дві третини випускників ПТНЗ не мають змоги пройти практику на виробництві, що унеможливлює отримання ними практичних навичок з отриманої професії.

Незважаючи на невідповідність існуючої системи профтехосвіти засадам ринкової економіки, з 2003 року на державному рівні не прийнято цільової програми з вирішення відповідних проблем. Як наслідок, лише 26%  профтехзакладів мають базу для підготовки робітничих кадрів з технологічно складних, наукоємних професій, але й вони не використовують цей потенціал на повну потужність. Водночас щороку в державному бюджеті затверджується понад 3 млрд. грн. на функціонування закладів профтехосвіти, що не задовольняють потреб економіки держави.

Жертви оптимізації

Прийняті впродовж останніх 15 років на різних рівнях нормативні й розпорядчі акти із завданнями щодо удосконалення професійно-технічної освіти переважно залишилися невиконаними. За відсутності контролю з боку Уряду створена ним з метою координації профтехосвіти Міжгалузева рада протягом останніх трьох років не виконувала своїх функцій, не діяли такі ради і в деяких регіонах. У результаті не відбулося очікуваного удосконалення системи профтехосвіти.

У порушення ст. 19 Закону України «Про професійно-технічну освіту» Кабінетом Міністрів України з 2003 року не визначалася потреба в профтехзакладах з урахуванням регіональних потреб та перспектив розвитку економіки.

Заходи з реорганізації та ліквідації профтехзакладів у порушення чинного законодавства здійснювалися МОН без попереднього узгодження з віце-прем’єр-міністром України та за відсутності дозволу рад народних депутатів. У результаті зацікавлені у підготовці робітничих кадрів підприємства та органи місцевого самоврядування не впливали на цей процес, оптимізація мережі ПТНЗ не супроводжувалася приведенням їх профілю у відповідність з потребами ринку праці або їх матеріально-технічним оснащенням.

Оптимізація мережі ПТНЗ в окремих випадках обмежилася перейменуванням закладів (в Одеській та Львівській областях), а при зміні атестаційного рівня продовжувалося надання освітніх послуг за виданими раніше ліцензіями, тими ж напрямами підготовки і рівнями кваліфікації.

Внаслідок безсистемних дій МОН та регіональних управлінь освіти оптимізація мережі ПТНЗ не вплинула на підвищення якості підготовки або стабілізації ринку праці, натомість викликано незадоволення громадськості та органів влади. Так, до МОН надійшло з дванадцяти областей 47 скарг трудових колективів ПТНЗ, що реорганізовувалися; місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування; профспілкових та інших організацій.

Програма оптимізації на 2010 рік не затверджувалася, але за 9 місяців МОН змінено тип і назву 32 ПТНЗ; створено один заклад; припинено діяльність 6 ПТНЗ як юридичних осіб шляхом їх приєднання до більших за чисельністю учнів або краще оснащених закладів, у тому числі до ВНЗ.

Проте без відповідних пропозицій місцевих органів управління освітою МОН припинено діяльність трьох ПТНЗ у м. Києві та на їх базі створено один заклад - Київське регіональне вище професійне училище будівництва. Водночас МОН будівлю одного з ліквідованих ПТНЗ використовує для власних потреб, розмістивши в ній підпорядкований Інститут інноваційних технологій і змісту освіти.

Результати опитування керівників ПТНЗ м. Києва показали їх негативне ставлення до об’єднання училищ, розташованих у різних районах, внаслідок чого ці навчальні заклади було ліквідовано, а земельні ділянки та будівлі втрачено.

Проведений МОН у 2009 році моніторинг діяльності ПТНЗ, які є структурними підрозділами ВНЗ, показав, що в цілому кількість учнів у 43 таких закладах скоротилася майже на третину, половину їх перепрофільовано у технікуми та коледжі, вилучено понад 40% навчально-матеріальної бази.

МОН, зважаючи на негативні результати моніторингу та невідповідність кваліфікаційної підготовки робітників у ВНЗ окремим положенням Закону України «Про вищу освіту», запропонувало керівникам управлінь освіти та ректорам ВНЗ припинити подання пропозицій з приєднання закладів професійно-технічної освіти до структури ВНЗ.

Однак у ході аудиту Рахунковою палатою встановлено, що така практика продовжується. Наприклад, у 2009 році МОН приєднано по одному ПТНЗ до Луганського національного університету ім. Т.Шевченка та до Одеської національної юридичної академії, а у 2010 році3 до цього закладу приєднано ще один ПТНЗ – Мiжрегiональний центр професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас (м. Київ), на площах якого планується розмістити Інститут інтелектуальної власності юридичної академії.

Отже, незважаючи на попередні управлінські рішення, які не відповідали чинному законодавству і не сприяли збереженню обсягів підготовки робітничих кадрів та матеріальної бази ПТНЗ, продовжується практика приєднання до ВНЗ закладів профтехосвіти, що мають достатні площі, будівлі та матеріально-технічну базу і які фактично втрачаються для створення інноваційних центрів профтехосвіти.

Таким чином, через відсутність системного підходу і послідовної політики розвитку профтехосвіти численні заходи МОН щодо оптимізації мережі ПТНЗ залишаються нереалізованим або реалізуються з протилежними результатами.

Мовою цифр

Невжиття МОН заходів, які сприяли б приведенню структури бюджетних асигнувань у відповідність з реальними потребами забезпечення навчального процесу, є причиною як низької якості підготовки кадрів, так і припинення функціонування самих закладів:

√ за останні п’ять років із 183 підготовлених рукописів підручників, які пройшли конкурс і отримали гриф МОН, через державне замовлення видано лише 30, або 16,3%; у 2009–2010 роках підручники для ПТНЗ не видавалися. Сучасними педагогічними програмними засобами навчання задоволено лише 4%від потреби;

√ на придбання предметів та матеріалів, у тому числі й для навчального процесу, витрачається 4-5 грн. у рік на одного учня, а устаткування, навчальне обладнання та сільськогосподарська техніка морально і фізично застаріли і мають знос до 100%, як наслідок, база для набуття учнями практичних навичок у процесі навчання відсутня;

√ через відсутність підтримки матеріальної бази ПТНЗ і аварійність корпусів, на початок 2010 року 22 заклади не змогли належним чином здійснювати навчальний процес; потребують поточного ремонту 955 навчально-виробничих приміщення, 127 котелень та 467 об’єктів інфраструктури (гуртожитки, їдальні) МОН, якому підпорядковані навчальні заклади, забезпечує ПТНЗ педагогічними кадрами на рівні 87,5%, половина з яких пенсійного та передпенсійного віку. Крім того, 12,7% майстрів виробничого навчання мають 3-й розряд, який відповідає рівню випускника ПТНЗ, що є передумовою неякісного навчання.

Внаслідок надання МОН роз’яснень, що суперечили нормам законів про державний бюджет на відповідний рік та постановам Кабміну про державне замовлення, 123 заклади профтехосвіти замість випускників за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» підготували та здійснили випуск 17170 «молодших спеціалістів», незаконно використавши на їх навчання кошти в сумі 120 млн. 918,5 тис. гривень.

Через незабезпечення МОН і територіальними управліннями освіти об’єктивного формування державного замовлення, безсистемну підготовку профтехзакладами робітничих кадрів, відсутність умов для якісного навчання та незабезпечення отримання практичних навичок на виробництві, допущено неефективне та з порушенням законодавства витрачання бюджетних коштів:

√ не забезпечено працевлаштування 61178 випускників ПТНЗ, що навчалися за державним замовленням, на підготовку яких неефективно витрачено 585 млн. 213,7 тис. грн. бюджетних коштів;

√ звільнилися з роботи впродовж першого року 195 випускників ПТНЗ, що навчалися за державним замовленням, на підготовку яких неефективно витрачено 1 млн. 607,7 тис. гривень;

√ на підготовку 5365 учнів, замовлення яких не підтверджено договорами з роботодавцями, необґрунтовано використано 39 млн. 622,3 тис. гривень;

√ через академічну заборгованість та порушення дисципліни відраховано 4787 учнів, на підготовку яких неефективно витрачено 31 млн. 968,3 тис. гривень.

У цілому внаслідок недосконалої системи управління професійно-технічною освітою, неефективних рішень МОН та незабезпечення дієвого контролю за фінансово–господарською дисципліною профтехзакладів використано з порушеннями чинного законодавства та незаконно 162 млн. 795,8 тис. грн., неефективно – 618 млн. 789,7 тис. грн., допущено неефективне управління коштами в сумі 7 млн. 383,7 тис. гривень.

Підготувала Наталя Овсієнко

УНІАН в Google News