Анатолій Кінах: “Коли прем`єр підписує два десятки листів з проханням про позики, це принижує гідність країни»

Ми з вами розмовляємо, а курс гривні вже наближається до 10 гривень за долар... Це некерованість ситуації і безсилля влади... По суті, уряд України робить заручником своєї популістської соціально-економічної політики весь народ і економіку...

З Президентом Українського союзу промисловців і підприємців, колишнім прем`єр-міністром, а нині заступником голови фракції Партії Регіонів у Верховній Раді Анатолієм Кінахом ми зустрілися в Брюсселі в перервах між засіданнями Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС. На засіданні Президент УСПП, зокрема, представив свій погляд на розвиток фінансової кризи в Україні і на шляхи виходу з нього. З цього ми і почали нашу розмову.

УНІАН: Анатолію Кириловичу, ви представляли доповідь про вплив кризи на економіку України і країн Європейського Союзу. У чому ж, на Ваш погляд, причина того, що кризові явища проявляються в нашій країні набагато серйозніше і суттєвіше, ніж в Європі?

А.К.: В Україні, на жаль, співпадає ряд дуже істотних кризових явищ. В першу чергу, це перманентна політична нестабільність, протистояння в структурах влади, особливо між президентською і урядовою складовою, що, зрештою, не сприяє консолідації зусиль не лише з подолання кризи, але й по вкрай важливих результатах структурних реформ, які є основою конкурентноздатної економіки. До цього можна додати і те, що економіка України дуже недосконала за своєю структурою. Близько 50% ВВП - це експорт, при чому близько 40% експорту становить продукція хімічного і гірничо-металургійного комплексів, які сьогодні опинилися в дуже складному становищі у зв`язку зі зниженням цін і попиту на світових ринках. Таким чином, збіг політичних і економічних кризових явищ привів до значно глибшого і серйознішого падіння економіки України, ніж ми спостерігаємо це в інших країнах.

Не можна не згадати і про вплив виборчої кампанії. По суті, уряд України, і це вже очевидно, працює не як уряд всієї країни, здатний ухвалювати непопулярні рішення, а як уряд, який обслуговує інтереси певних політичних сил і працює вже на рейтинги цих політичних сил, роблячи заручником своєї популістської соціально-економічної політики весь народ і економіку, і країну в цілому. І це дуже серйозно, тому що сьогодні, якщо навіть брати січень поточного року, то падіння промислового виробництва становило 34%, рівень інфляції тільки за місяць становив 2,9%, а ВВП, за експертними оцінками, впав майже на 20% в порівнянні з січнем минулого року.

Хочу особливо зазначити, що в умовах кризи дуже важливо поставити чіткий деполітизований, високопрофесійний системний діагноз всім тенденціям і кризовим явищам з тим, щоб він став основою для подолання кризи і ухвалення ефективних рішень. Але криза, на жаль, використовується, і в першу чергу структурами влади, урядової і президентської в піарівських і політичних цілях досягнення стартових позицій майбутньої президентської кампанії.

УНІАН: У чому це виявляється?

А.К.: Практично у всьому. Ось, наприклад, уряд і коаліція затвердили бюджет на 2009 рік, який спирається на абсолютно нереальні макроекономічні показники. Для прикладу, річний рівень інфляції в бюджеті запланований в 9,5%, а тільки за січень він становив 2,9%, тобто за місяць вибрали практично третину річного прогнозу. Зафіксоване в бюджеті зростання ВВП в 0,4%, а тільки в січні він впав на 20%. При цьому, всі незалежні експерти в Україні, світові експерти, ООН, Світовий банк попереджають, що падіння ВВП за нинішньої ситуації становитиме за рік мінімум 8%-10%. Зростає і дефіцит бюджету, що є серйозною проблемою у відносинах з Міжнародним валютним фондом.

Крім того, до сьогоднішнього дня немає узгодженої єдиної програми виходу з кризи, особливо щодо оздоровлення фінансової, банківської, грошово-кредитної системи, єдиної програми дій уряду і Національного банку. Є лише взаємні обвинувачення. Абсолютно не відпрацьована система ефективного використання рефінансування Національного банку, рекапіталізації банків з метою уникнення їх банкрутства, програми обслуговування зовнішнього корпоративного і державного боргу, програми ефективного використання траншей Міжнародного валютного фонду. Все це призводить до того, що реальний сектор економіки, по суті, ізольований від доступу до кредитних ресурсів, а валютно-курсова політика - хаотична, непрозора і з елементами корупції. Ось ми з вами розмовляємо, а курс гривні вже наближається до 10 гривень за долар.

УНІАН: І, до речі кажучи, ряд експертів відзначає, що обґрунтованих причин для такого зростання немає...

А.К.: Це некерованість ситуації і безсилля влади. Ну а як результат, таке зростання курсу створює величезні проблеми для громадян, тому що в умовах буму інвестиційного кредитування сотні тисяч людей узяли кредити у валюті, особливо іпотечні кредити, і вони сьогодні за такого курсу гривні не здатні їх обслуговувати. Ми говорили на засіданні Комітету і про це. Висновок один: у найкоротші терміни необхідно переформатувати коаліцію в парламенті, на цій основі створити уряд прагматизму, професіоналізму; уряд, який повинен працювати не на виборчу кампанію, а на подолання кризи і бути здатним ухвалювати непопулярні рішення. У найкоротші терміни треба створювати, затверджувати і виконувати єдину програму антикризових заходів уряду і НБУ, необхідно переглядати бюджет з точки зору його реальності і збалансованості, максимально направляти ресурси на стимулювання внутрішнього ринку, не допускати збільшення податкового навантаження, створювати умови доступу до кредитних ресурсів, підтримувати малий і середній бізнес, займатися енергозбереженням. Це те, що робить, по суті, весь цивілізований світ, не допускаючи охолоджування національних економік до критичного рівня. І в цьому плані ЄС також повинен прагнути вибудовувати з нами відносини на рівноправній взаємовигідній основі, тому що негативне сальдо торгівлі з ЄС в 2008 році виросло з 4 млрд. доларів до 8 млрд. не на користь України. І тут треба дуже серйозно працювати разом в рамках підготовки угоди об асоціації і зони вільної торгівлі, з тим, щоб знайти баланс інтересів і не допускати такого одностороннього зростання негативного сальдо. Думаю, в цьому ми порозумілися з нашими європейськими партнерами.

Найголовніше ж полягає в тому, що основні ризики для України - не зовнішні, а внутрішні, і перший з них - поглиблення політичної кризи влади, яка не здатна в цих умовах працювати консолідовано. А це може привести і до того, що запрацюють серйозні соціально-політичні процеси.

УНІАН: Ви говорите про те, що потрібно зробити. І багато людей в Україні висловлюють схожі ідеї. Але наскільки реально реалізувати такі ідеї на практиці, починаючи від переформатування коаліції до реалізації антикризових програм? Особливо в умовах, коли виникає відчуття, що практично всі основні політичні гравці або не помічають, або навпаки зацікавлені в підігріванні протестних настроїв в суспільстві?

А.К.: На жаль, я вимушений зазначити, що в Україні, безумовно, дуже ризикована ситуація, тому що навіть опозиція своїми діями не має права руйнувати державності. У нас же ситуація така, що влада, особливо президентська і урядова складові, замість об`єднання зусиль знаходяться в режимі взаємного знищення. І це одна з найголовніших проблем. І ми наполягаємо, ми відкриті до співпраці в тій конфігурації, в якій я сказав, звертаючись до всіх фракцій в парламенті, кажучи про те, що необхідно відкинути амбіції, необхідно об`єднати зусилля для подолання кризи. І ми відкриті до такої співпраці. Ми, я маю на увазі і фракцію, і опозицію, і скажімо так, явище це відображає інтереси всього суспільства. Якщо це не буде зроблено, то, безумовно, можуть запрацювати крайні сценарії, коли влада, по суті, робить заручником свого цинічного протистояння весь народ і всю країну, і тоді буде поставлено питання: якщо ви не здатні ефективно працювати над подоланням кризи, то не робіть народ заручниками і не плутайтеся, умовно кажучи, під ногами.

Дуже важливо, щоб вихід з цієї ситуації був цивілізований, конституційний. В даному випадку йдеться і про дострокові вибори, як Президента, так і парламенту. Щоб це не була чергова стихія, коли політичні домовленості, політична доцільність будуть вищими, ніж вимоги Конституції і права. Ось це дуже важливо для нас всіх. І ще не всі шанси втрачені. Шанси ще є, хоча вони зменшуються з кожним днем.

УНІАН: Шанси є, але немає довіри між основними гравцями...

А.К.: Так.. Це так.. Але шанси, повторюся, зменшуються з кожним днем, враховуючи, що наростає з кожним днем дуже серйозно температура в суспільстві.

УНІАН: Скільки на вашу думку є часу для того, щоб почати реально здійснювати антикризові заходи, не доводячи ситуацію до крайнощів?

А.К.: Йдеться буквально про кілька місяців. Якщо цього не буде зроблено, то наслідки можуть бути серйозними, руйнівними, і відновлювати потім доведеться і економіку, і стабільність в суспільстві достатньо довго. Реально, відбувається те, про що я говорив, у тому числі і в ході жорстких діалогів з Президентом Віктором Ющенком ще 2-3 року тому. Суть в чому: коли народ делегує повноваження на виборах владі, особливо Президентові, незалежно від політичного забарвлення люди делегують ці повноваження з надією і вимогами, щоб ці повноваження були направлені на консолідацію суспільства, на розробку і реалізацію стратегії розвитку країни, яка відповідає національним і суспільним інтересам, на розумну кадрову політику.

Влада апріорі не може бути в опозиції. Влада ніколи не повинна працювати за принципом «чим гірше, тим краще». Тому, сьогодні, на жаль, ті прогнози, про які я говорив 2-3 року тому, виправдовуються в ще більшому ступені, ніж ми очікували. І ситуацію треба змінювати. Тому що цей режим взаємного знищення влади не тільки поглиблює соціально-економічну кризу. Він поглиблює правовий нігілізм, фіксує недовіру народу до влади і держави в цілому, дуже негативно відбивається на нашому міжнародному авторитеті. Навіть будучи сьогодні в Брюсселі, а пару тижнів тому я був у Берліні, я скрізь відчуваю серйозне розчарування Україною, втому від України і навіть роздратування. Нас просто не розуміють, коли з принципових питань країна не може демонструвати всьому світові консолідовану позицію: чи йдеться про енергетичну безпеку, чи про будь-що інше. І це неприпустимо. Адже, якщо ми говоримо, що інтеграція в європейський і світовий простір - незворотній процес, то ми повинні розуміти, що гідних умов інтеграції, гідного місця в світовій спільноті добиваються тільки консолідовані країни, здатні сучасними методами захищати свої національні політичні і економічні інтереси.

УНІАН: До речі, про інтеграцію. Прем`єр-міністр, як відомо, звернулася до низки країн, зокрема європейських по фінансову допомогу для подолання кризи. Наскільки Вам здається реальним отримання такої допомоги?

А.К.: Знаєте, я б переставив акценти. Мені дуже не подобається, коли уряд в особі Юлії Тимошенко підписує близько двох десятків листів, в яких звертається з проханням дати в борг Україні для подолання фінансової кризи і так далі. Це неприпустимо, це, по-перше, грубе порушення міжнародних норм і правил, а в цілому це принижує гідність країни. Не так це робиться. Я не хотів би, щоб Україна ходила світом з простягнутою рукою. Тому, коли ми говоримо про зовнішні позики, про зовнішню фінансову допомогу, то треба чітко враховувати дві вимоги: перше, це умови, на яких така допомога надається, друге, куди ці фінансові ресурси будуть направлені. Я абсолютно переконаний, що умови повинні бути адекватними балансу наших інтересів і інтересів наших партнерів. Тому що якщо взяти МВФ, то сьогодні навіть Нобелівські лауреати з економіки, наприклад, пан Джозеф Стігліц говорять про те, що умови МВФ при наданні stand-by Україні суперечать тому, що робить весь цивілізований світ. Весь цивілізований світ знижує податки, знижує облікові ставки, вартість кредитних ресурсів, захищає національні ринки, займається протекціонізмом, а МВФ говорить протилежне Україні: не знижуй облікову ставку, не розширюй грошову масу, не займайся протекціонізмом і так далі. І це дуже турбує.

Треба дуже чітко контролювати умови. Вони повинні бути балансом наших національних інтересів і інтересів наших партнерів, а також, не повинні посилювати залежність України від економічної і політичної кон`юнктури. Ну і звичайно, сьогодні, я впевнений, позики треба направляти не на касовий розрив бюджету, не на споживання, а на розвиток. Можна ж фінансувати інфраструктурні проекти: транспорт, будівництво, Євро-2012, направляти гроші на підтримку малого і середнього бізнесу і так далі. Тобто витрачати на те, що дасть можливість в умовах несприятливої кон`юнктури на зовнішніх ринках за рахунок стимулювання внутрішнього ринку мінімізувати наслідки кризи. І тоді можна брати ці позики і направляти на конкретні інвестиційні програми, і створювати робочі місця. У нас же, на жаль, йдеться тільки про проїдання. І це може тільки посилювати кризу. А позики в цілому - нормальна міжнародна практика. Цим треба займатися, але умови і адресність необхідно враховувати в першу чергу.

УНІАН: Картина невесела...

А.К.: Складна картина, тривожна.

Розмовляв Сергій Воропаєв.

УНІАН в Google News