Для любителів серіалів "Рим" та "Спартак". Огляд рольової гри Expeditions: Rome

Студія Logic Artists та видавництво THQ Nordic випустили Expeditions: Rome – рольову гру з елементами стратегії в антуражі Римської імперії. Останнім часом такі проекти з'являються дедалі рідше, тому УНІАН звернув на нього увагу. Ми пройшли свіжу RPG та поділилися висновками в огляді.

Ігри з історичним антуражем і ставкою на реалізм стають дедалі більшою рідкістю. За останні п'ять років ця ніша поповнилася лише кількома великими проектами. До них відносяться Red Dead Redemption 2, Ghost of Tsushima, Kingdom Come: Deliverance та Age of Empires IV. Навіть Assassin's Creed почала схилятися у бік фентезі. В останніх частинах серії, Odyssey і Valhalla, користувачі могли відвідати Атлантиду, відправитися в Асгард і помірятися силами з міфічними монстрами.

Серед ігор категорії "В" та в інді-сегменті спостерігається схоже запустіння. Розробники набагато частіше використовують майбутнє, фантастику та постапокаліпсис, ніж історичний антураж. Саме тому вихід кожного проекту, де зображено реальну епоху, наприклад, Античність або Відродження, стає маленькою подією. Однією з них аудиторію забезпечила студія Logic Artists.

Команда випустила Expeditions: Rome — рольову гру з елементами стратегії, події якої розгортаються за часів римських завоювань. Дві попередні частини серії були присвячені колонізації Америки та спробам вікінгів захопити Британію. Проекти отримали загалом позитивні відгуки від користувачів Steam та профільної преси. А тепер настав час дізнатися, чи варта Expeditions: Rome стати в одному ряду з попередниками і поповнити нішу якісних ігор з історичним антуражем. УНІАН пройшов свіжу RPG та розповів в огляді, наскільки захоплюючою видалася подорож у епоху Римської імперії.

Новий Юлій Цезар

Відразу варто зазначити, що гра не намагається точно показати події минулого. Вона використовує історичний сеттинг, як оболонку для масштабного сюжету. Розробники Expeditions: Rome в цілому вільно обходяться з відомими особистостями і вплітають у розповідь вигадані епізоди. А щоб позбавитися обмежень, Logic Artists спеціально не стала вказувати конкретні часові рамки у своїй RPG. Але якщо судити приблизно, то гравці вирушать у 100-50 роки до нашої ери.

У грі є короткі ролики на рушії / скріншот

Епоха Римської імперії зображена в Expeditions: Rome із граничною точністю. Побут, військова справа, соціальні особливості, культура різних держав — все це розробники ретельно дослідили та відтворили в RPG. Навіть у діалогах між персонажами відчувається дух античності. Тож за реалізацію антуражу авторів варто окремо похвалити. При проходженні Expeditions: Rome постійно відзначаєш для себе різні деталі та цікаву інформацію.

Основний сюжет у грі починається доволі стандартно. Головний герой, ім'я та зовнішність якого вибираються у редакторі персонажа, змушений тікати з Риму. Його аристократична сім'я стала жертвою змови за участю іншого впливового роду — Сцеволл. Інтриги ворогів призвели до загибелі батька протагоніста, а його самого таємно вивезли зі столиці. Тепер головний герой має приєднатися до війська Луція Ліцинія Лукулла у Малій Азії, побудувати військову кар'єру та повернутися до Риму, щоб покарати ворогів.

Спочатку сюжет здається бляклим і нудним, але за кілька годин він починає розганятися. Історія перетворюється на подобу політичного трилера з інтригами, зрадами та навіть кількома несподіваними поворотами. Завдяки цьому з'являється бажання пройти всі акти з перервами в Римі та подивитися, як складеться доля головного героя та імперії загалом. Сюжет також має певну варіативність: частина рішень впливає на подальші події та кінцівку. Однак більшість виборів або створюють роздоріжжя, яке швидко змикається в одній точці, або не мають жодних наслідків.

У перервах між актами гравець повертається до Риму, де можна проходити завдання соратників / скріншот

Зате багато завдань можна пройти різними способами. У гравця майже завжди є два шляхи: перти напролом або діяти хитрістю, наприклад, підкупити потрібних людей та гарантувати собі перевагу. Щоправда, повністю уникнути битви рідко виходить. Але навіть така варіативність вносить різноманітність та нотки свіжості у проект.

До негативних сторін сюжету, крім затягнутого вступу, я відніс би загальний темп і стандартних персонажів. Історія часто просідає, що обумовлено геймплейними особливостями гри. Іноді важливі епізоди розділяють кілька годин, і за цей час інтерес до оповіді випаровується. Доводиться змушувати себе пам'ятати всі попередні події в історії.

Навіть у легендарний сенат дадуть заглянути / скріншот

З героями справи склалися більш неоднозначно. Розробники постаралися прописати їх, розкрити через додаткові завдання, а також необов'язкові діалоги. Але персонажі все одно не можуть прив'язати до себе — навіть роман ні з ким заводити не хочеться, хоча така опція є. Я намагався вибудувати стосунки з кожним соратником, але ніхто з них не викликав у мене емоцій. Якщо підсумувати, то сюжет все ж таки хочеться віднести до переваг Expeditions: Rome. В історії вистачає недоліків, але опрацювання антуражу, політичні інтриги та окремі повороти перекривають проблеми.

Гра перетворюється на роботу

Геймплей в Expeditions: Rome ділиться на дві частини: стратегічну та управління загоном у традиціях покрокових RPG. Почнемо розгляд із першої складової, щоб потім було простіше заглибитись у битви, прокачування та інше. У кожному акті гри користувачі повинні підкорити окремий регіон. Спочатку вони вирушать завойовувати Малу Азію, потім — Північну Африку та Галію.

Діалоги супроводжуються статичними портретами / скріншот

Стратегічні дії відбуваються на глобальній карті. У всіх регіонів вона своя, але структура приблизно та сама. Є близько п'ятнадцяти секторів із центральними поселеннями. Останні треба захоплювати, щоби встановити владу Риму в областях. У завоюваннях беруть участь легіони: спочатку він видається один, але з кожним сюжетним актом кількість підконтрольних армій зростає.

Управління військом відбувається у таборі. Ним виступає кожне захоплене поселення на світовій карті. На території стоянки своєї армії можна завербувати нових солдатів і найняти центуріонів — керівників легіонів у битвах. Зіткнення військ виконані в картковому режимі — так, ви все правильно прочитали. Кожна армія має показник сили, на який впливає її чисельність і бойовий дух. У фіналі бою він визначає переможця. Хто зберіг більшу міць, той і на коні.

Перед битвою гравець повинен призначити підходящого центуріона керувати військом. Далі йдуть чотири фази бою, і на кожній з них потрібно вибрати одну з трьох стратегій дій, які випадково випадають. Рішення гравця вплинуть на втрати серед союзників та ворогів. Спочатку битви у такому форматі розважають, але згодом стає зрозуміло, що переможець у сутичці майже завжди залежить від стартового показника сили. Та й окремі стратегії явно ефективніші за інші.

Вибір центуріона перед битвою за участю легіону / скріншот

Коли розумієш, від яких карток більше користі, решту перестаєш застосовувати. У таборі можна вивчити нові варіанти дій у боях на глобальній карті. Проте серед них також лише поодинокі стратегії показують себе непогано. Ось і виходить, що битви за участю легіонів швидко перетворюються в рутину. Гравець буде щоразу застосовувати одні й ті ж карти, а відчуття новизни геть зникне. Захоплення ферм, пилорам та інших допоміжних споруд, які розташовані в секторах, майже завжди проходить без битв. Це добре, адже інакше кількість сутичок збільшилася б утричі, а вони й так швидко набридають. Додаткові споруди потрібні для поступового покращення різних можливостей у таборі.

Поряд з одноманітними битвами, стратегічна частина має ще одну проблему — квести на утихомирення. Після захоплення більшості регіонів гравцям видаються одноманітні та набридливі місії з метою придушити опір. Ці квести необхідно виконувати командою з одного союзника та преторіанців. Останні наймаються в таборі разом із центуріонами і мають ті ж класи, що й компаньйони головного героя. Ось тільки соратники беруть участь у сюжеті, а преторіанці знеособлені.

Можливості, що відкриваються у таборі / скріншот

Необхідність брати їх на завдання з утихомиренням незадоволених виглядає штучним обмеженням. Розробники обґрунтували це зайнятістю протагоніста, мовляв, легат не повинен виконувати дрібні доручення. Але відмовка авторів не працює, адже керувати преторіанцями доводиться гравцеві. І в такі моменти завжди постає питання: "Чому мені не дозволяють використовувати основний загін із набагато кращим спорядженням?"

Єдиною беззаперечною перевагою стратегічної частини геймплею стали випадкові події. Вони виконані у форматі текстових квестів та часто мають несподівані наслідки. Результат не завжди позитивний, зате брати участь у таких невеликих пригодах дуже приємно.

Одна з випадкових подій / скріншот

Рим має залишатися великим

Вивчення світу в режимі реального часу та покрокові битви зроблено краще за стратегічну складову. На територію окремих міст та поселень на глобальній карті можна увійти, зібравши загін бійців під проводом головного героя. Локації відчуваються порожніми: весь інтерактив зводиться до спілкування з персонажами та обшуку скринь. Хоча подекуди ще зустрічаються цікаві другорядні завдання. Вони або призводять до бійки з незвичайними умовами, або вирішуються за допомогою діалогів та красномовства, якщо герой має відповідне вміння.

Перевірки навичок у Expeditions: Rome немає. У діалогах майже завжди доступний кожен з варіантів відповіді, а їх вибір визначає характер головного героя і впливає на відносини з союзниками. Якщо репліка закрита, значить — протагоніст не має потрібної здібності красномовства. Одна з них вибирається на старті гри, а інші відкриваються за сюжетом. Система загалом зроблена простенько: розчарувати соратників не вдасться, навіть якщо діяти, як злобний і пихатий тиран.

Цікава місія з проникненням в армію супротивників / скріншот

Прокачування реалізовано шаблонно. Кожен персонаж має один із чотирьох класів: принцепс, сагіттарій, тріарій і веліт. Це аналоги "танка" зі щитом, лучника, списоносця та швидкого воїна з мечем. Кожна спеціалізація має три гілки з десятьма пасивними та активними навичками. Якщо проходити основні та більшість додаткових квестів, то до кінця кампанії вдасться освоїти дві з них. З простою реалізацією прокачування загалом можна змиритися, але є інша проблема — непотрібні активні вміння. Більшість класових навичок немає сенсу застосовувати у битвах — набагато ефективніше піти в атаку стандартними способами. І ось це вже пригнічує, адже втрачається відчуття прогресу.

Екіпірування загалом виконане цікаво. Броня стандартно збільшує захист та різні опори, а ось зброя йде разом із комплектом атак. На них, на відміну від класових здібностей, потрібно звертати пильну увагу. Ці вміння багато в чому визначають користь бійця. Що ще потрібно враховувати, так це різні негативні ефекти. У Expeditions: Rome є десяток поганих станів, які можуть легко вивести з ладу навіть найпотужнішого бійця. Гравець повинен розуміти, як їх накладати на ворогів та знімати з компаньйонів.

У грі відразу зрозуміло, куди можна рухатися, а з якої позиції атакувати / скріншот

Система негативних ефектів та зброя зі своїм набором умінь — це не єдині цікаві ідеї у покрокових битвах. В рамках ходу персонажі можуть рухатися та атакувати, поки у них є очки дії та пересування. Віддавати героям накази можна в будь-якому порядку, що гарантує тактичну гнучкість. Арени завжди заповнені перешкодами, позиціями для лучників, вузькими проходами тощо. Гравцям потрібно постійно думати, кого та куди зі своїх бійців відправляти.

Умови перемоги теж радують, тому що вони не обмежуються стандартним "убий усіх супротивників". В одній битві необхідно звільнити бранця, в другій — відступити під тиском ворогів, а в третій — спалити конкретні об'єкти. І під кожну ціль потрібно вигадати тактику дій, що змушує гравця підбадьоритися.

Окремим пунктом варто відзначити важливі сюжетні облоги. Вони включають постановку, використання катапульт і поділ персонажів на загони, кожен із яких отримує своє завдання. Такі бої вимагають ретельно планувати подальші кроки та вчать пристосовуватись до складних умов на полі битви. Іноді ці бійки затягуються на дві години та вимотують гравця, але після перемоги у них завжди відчуваєш задоволення.

Облоги створюють відчуття участі у масштабних зіткненнях / скріншот

Висновки УНІАН

У Expeditions: Rome є чимало недоліків. Стратегічна частина вийшла відверто слабкою, і через неї сюжет здається занадто розтягнутим. Прокачування можна було поглибити, а кількість видів зброї збільшити. Але якщо дивитися в цілому, то після проходження нового проекту Logic Artists залишаєшся задоволений. Все-таки світлих сторін у ньому більше, і позитивні емоції затьмарюють негативні. Сюжет і битви дарують переважно задоволення і не дозволяють шкодувати про витрачені гроші і час. Я рекомендую Expeditions: Rome усім любителям історичних антуражів та покрокових RPG з якісними битвами.

Оцінка УНІАН: 7 з 10

Назар Степорук

УНІАН в Google News