Що буде з ліками, або Фармацевтична війна Ющенка і Тимошенко

Щорічний обіг грошей у фармацевтичній галузі України - 17 мільярдів гривень. Президент знає прізвища усіх, хто причетний до здорожчання ліків...

Наприкінці вересня  без будь-яких пояснень найпотужніші дистриб’ютори, які контролюють 60 % ринку лікарських засобів - компанія "БаДМ", СП "Оптимафарм", ВВС Лтд, ЗАТ "Альба-Україна", "Артур-К", - підвищили ціни на ліки на  70-200%. Реакція Кабміну була миттєвою. Тимошенко звернулася до Генеральної прокуратури з проханням терміново порушити кримінальні справи. Прем’єрка пообіцяла назвати прізвища політиків, які давали "команди заробляти на горі людей, на фінансовій кризі та безпідставно підвищувати ціни на лікарські препарати".

Наступним кроком було ухвалення постанови, яка встановлювала максимальну націнку до 10 % на ціни світових виробників (що постачають ліки в Україну), та 25 % у роздрібній мережі. Ці правила поширювалися на весь асортимент лікарських засобів - 9 тисяч найменувань, включаючи вітаміни, лікувальну косметику та інші препарати, які приносили аптекам найбільший прибуток (раніше держава регулювала націнки тільки на групу життєво важливих препаратів (1,4 тисячі найменувань). 

А Держкомцін, Антимонопольний комітет і Податкова адміністрація отримали чітке завдання - якщо протягом трьох днів контролю буде помічено відхилення від постанови і встановлено, що націнки перевищені, виторг вилучать, аптеку закриють, доки у ній не встановлять "правильні" ціни. Відтак податкові органи почали оперативні перевірки аптек - до 400 закладів щодня, доповідаючи про результати уряду.

Податківці виявили чимало порушень, зокрема, коли аптеки торгували з 200% -ою націнкою на ліки, закуплені 5 місяців тому, понад 50% препаратів було завезено через нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах та зонах з пільговим режимом оподаткування, близько 37-40 % фармацевтичної продукції ввезено в Україну з США (задокументовано ж лише 1 % прямих поставок з Америки). 

Постанова Уряду про обмеження націнок, яку фармацевти зразу ж назвали “силовою”, спричинила деяке зниження цін, але з аптечних полиць в один день зникли життєво необхідні ліки – карвалол, каптопрес, амізон, а також цілий перелік популярних протизастудних медикаментів (це у сезонний спалах респіраторно-вірусних інфекцій). Оптовики  перестали постачати в аптечні заклади ліки, мотивуючи це тим, що обігові кошти йдуть лише на погашення збитків, пов’язаних з валютними коливаннями (хоча, за даними податкового відомства, імпорт лікарських препаратів у 2008 році становив 6,1 млрд. грн.).

Водночас представники фармацевтичної галузі виступили із заявами щодо паралічу системи дистриб’юції ліків та вимогою зняти голову новоствореної Держінспекції з контролю за якістю лікарських засобів. Податкову звинуватили у здирництві, безпідставних штрафах, а також у тому, що силовим методам перевірки піддаються лише ті заклади, які не мають над собою депутатського “даху”. Віце-президент Фармацевтичної асоціації України Василь Дударчук, на одній з прес-конференцій назвав дії податкового відомства “грою по понятіям і бєспрєдєлом”, внаслідок яких не витримують конкуренції і масово закриваються сільські аптеки.

З 17 жовтня по 18 листопада в Україні закрилося понад 500 аптек. Було звільнено 2,5 тисячі співробітників і ще кілька тисяч відправлено у неоплачувані відпустки. У Чернігівській області не працює вже 50% аптечних закладів, подібна ситуація на Волині.

Учасники фармацевтичного ринку пояснювали таку ситуацію обмеженням максимальної націнки на ліки, вважаючи, що Кабмін встановив дуже маленьку рентабельність на ліки – аптеки заробляють лише за умови великого товарообігу або на дорогих імпортних ліків, саме тому  з продажу вилучили дешеві ліки, а це, насамперед, вітчизняна продукція.

Відтак і українські фармзаводи почали скорочувати обсяги свого виробництва, бо дистриб’ютори перестали платити.

Вже на початку грудня Кабінет Міністрів та Секретаріат Президента пікетували представники галузі, які вимагали відмінити розпорядження уряду.

 І тут у “війну” між фармацевтами та Кабміном втрутився Ющенко.

Третього грудня Президент зупинив дію кабмінівських постанов, зазначивши, що рішення уряду були прийняті без широкого громадського обговорення та залучення основних учасників цього ринку. На переконання глави держави, така політика уряду спричинює банкрутство підприємств та монополізацію фармринку, призводить до «тіньових» схем розрахунків за імпортні препарати, розвалу української фармгалузі та дефіциту ліків.

Це дії можновладців, які лежать на поверхні. І у щирості їхніх дій є сумніви. Зокрема, чи це не є продовженням “зернової” або “приватизаційної” війни Ющенка проти Тимошенко? Дехто, добре знайомий з національними особливостями фармринку, впевнений, що за постановами – хоч прем’єра, хоч Президента - реальний “шкурницький інтерес”. Не на диктофон вони заявляють, що одна з основних мотивацій влади – бізнес і надприбутки, бо нині якнайсприятливіший час для перерозподілу фармацевтичного ринку України.

Ситуацію на фармацевтичному ринку УНІАН прокоментували експерти. 

Микола Поліщук,  професор нейрохірургії, Голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президенті України:

РІШЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА ЕКОНОМІЧНО ВИВАЖЕНЕ

Відміна постанов Кабінету міністрів - це у жодному випадку не є війною Ющенка і Тимошенка. Це - не політика. З економічної точки зору, Президент вчинив правильно, бо зникли ж життєво необхідні ліки. Ріст цін на ліки можна виправдати. У країні абсолютно штучно створена ситуація з високим курсом долара. А субстанції, з яких виготовляються ліки, закуповуються за кордоном, своїх ми не виробляємо. Друга причина - в Україні немає своїх упаковочних матеріалів. Їх також імпортують, купуючи за валюту. Звісно, буде зростати і вартість препаратів (навіть, якщо вони вітчизняні, то пляшечки та коробочки зросли у ціні).

Тому позиція уряду мала би бути чітко виважена. Постанови щодо обмеження націнок відкрили шлях до подальшої монополізації фармринку потужними компаніями, які скуповуватимуть ті аптечні заклади, що не витримали б тиску і, зрозуміло, розорювалися б. 

Також ці розпорядження створили суперкомфортні умови для входження на ринок нових гравців, які мають значні кошти. 

80 % медикаментів можуть забезпечити вітчизняні виробники. А власний виробник з березня 2008 року був загнаний у кут.

Дані статистики свідчать, що цьому посприяла, хоч як дивно, невиважена політика соціальних виплат у лютому-березні. Люди, отримавши гроші, понесли їх до аптек, скуповуючи дороговартісні лікарські засоби. Плюс агресивна реклама імпортних засобів.

Наприклад, в Україні на першому місці за рівнем захворюваності (43% ) – пацієнти з серцево-судинними хворобами. Природно, що й “серцеві” ліки мають бути на першому місці по закупівлях. Натомість  лідирують шлункові (типу мезима), печінкові , протипохмільні препарати та віагра. Тобто ті, ліки, що добре рекламуються.  

Аптеки сьогодні виконують функції не помічників закладів охрони здоров’я, а звичайних магазинів з продажу медикаментів. Люди звертаються за допомогою не до медиків, а до “телеящика”. Бачу вихід у негайному прийнятті формулярів лікування, стандартів та протоколів, які ще у 2005 році були розроблені на 80-90 %.

Леонід Розенфельд, віце-президент Академії медичних наук України, заступник  керівника міжвідомчої комісії з контролю за цінами на лікарські препарати:

ЗА ЗАВИЩЕНІ ЦІНИ НА ЛІКИ – ДО В’ЯЗНИЦІ

Те, що зараз відбувається у фармацевтичній галузі, до цього ми йшли давно. Сьогодні все загострилося. Надто бентежить те, що це трапилося у період, коли активізується грип, застуда. Ситуація зі СНІДом, туберкульозом, гепатитами в країні – гірше не буває. І якщо на цьому тлі ще й ліків людей позбавити... Особисто для мене ця ситуація дуже болісна. Я говорю зараз не про ту тисячу аптекарів, що вийшли під стіни уряду, а про те, що за дефіциту ліки продаватимуться з-під прилавка з нереальною націнкою. А, коли у дитини температура під сорок, мати останню сорочку зніме, але купить препарат.

Постанова Президента абсолютно правильна і має працювати. Однак відпустивши ціни, слід їх контролювати. І ми цього не допустимо, щоб відмінивши 10 %, стало 110 %. Звичайно, у нашій країні  складні схеми постачання ліків, і, певно, не все чисто з цим. Контроль має бути жорсткий: за завищену ціну - ув’язнювати, аптеку закривати. Я впевнений: Президент змусить працювати чітко. Вже сьогодні на його столі лежать результати перевірки Міжвідомчої комісії з питань ціноутворення на лікарські засоби, яку очолював генерал СБУ. У документі є прізвища усіх, хто причетний до здорожчання ліків.  Впевнений, що це допоможе і надалі контролювати ціноутворення.

Хоча фармацевти й завищують ціни на медичні препарати, все ж таки вводити обмеження на надбавки зараз не варто. Фармацевти зав`язані на валютному курсі й на поставках з-за кордону. Сьогодні не можна «гратися» з ліками.

Валерій Івасюк, науковий експерт Українського центру прав людини Української правничої фундації (УПФ), кандидат медичних наук, екс-перший заступник міністра охорони здоров’я України

ЦІНА ПИТАННЯ - 17 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ ЩОРІЧНОГО ОБІГУ

Українська нація нині - це переважно хворі люди. Більшість українців має хронічні захворювання - ендокринологічні, серцево-судинні, онкологічні, інфекційні хвороби (туберкульоз, СНІД, гепатити С та В), хвороби крові (як наслідок Чорнобильської трагедії), накриває хвиля психічних розладів. Ці хвороби здебільшого вимагають пожиттєвого лікування. При невчасному, неправильному лікуванні вони призводять до інвалідизації або передчасної смерті.  Що ж держава робить для того, щоб люди мали можливість отримувати повсякчасне безперервне лікування, а у деяках випадках і пожиттєве? За останні 5-6 років - нічого. У чому ж річ?

Фармацевтична галузь в Україні так само не піддається контролю, як і будівельна мафія в Італії. Важко підрахувати, скільки витрачається цементу на будівництво, майже неможливо говорити про якість ліків,  якщо в країні немає лабораторії, яка може визначити, що містяться дані ліки. Тут держава не має впливу. Більшість хворих громадян, підсаджені на імпортні ліки, як наркоман на голку. Адже не секрет, що імпортні препарати, крім діючої речовини, мають у своєму складі цілий ряд невипадкових зумисних складових, які спричиняють жорстку залежність. Відтак людина не може перейти на аналоги, зокрема і вітчизняні, що за технологією не мають таких компонентів.

 До того ж, у нас чимало медикаментозних препаратів, що реєструються з неприпустимими фальсифікаціями: або реєструються за так званою скороченою процедурою, яка діє в Україні за сумнозвісним розпорядженням Кабміну (за першого прем`єрства Тимошенко), коли сам виробник подає реєструючому органу власноруч написане фармацевтичне досье щодо якості свого препарату, або ліки взагалі не мають реєстрації. Це, до речі, призвело до гірких наслідків щодо вакцини проти кору і краснухи. На жаль, такими ліками нафарширована в Україні переважна більшість  аптечних закладів.

У Міністерстві охорони здоров`я є фармацевтичне лобі, що складається з певних осіб (їх не більше 5), я б сказав легендарних. Один з них, наприклад, начебто нікого не представляє, чудово почувався при кількох міністрах, і зараз його пухкенькі пальчики взяли за горлянку нинішнього. Ще один - очолює громадське об`єднання і є повним монополістом поставок індійських протитуберульозних препаратів, онкопрепаратів, ліків проти СНІДу. Ці певні "ключові" особи українського фармринку мають у власності дистриб`юторські компанії, що постачають в Україну переважну більшість медикаментів і лише вони мають право на державні тендери із закупівлі ліків.

Саме ці люди днями лили крокодилячі сльози Президенту про збитковість аптечного бізнесу внаслідок постанов уряду, а Ющенко "втішив" їх, відмінивши кабмінівські постанови. Ці особи, які є власниками дистриб`юторських компаній і водночас аптечних мереж, входять до владних структур країни.

Біля Президента України є група осіб, які, не виключено, спонсорують політичні амбіції Ющенка.  Звичним чином упродовж років вони виграють у тендерах на державну закупівлю ліків.

До речі, щорічний обіг грошей у фармацевтичній галузі України - 17 мільярдів гривень. І вони говорять про збитковість...

Відомо, що є препарати з обо`вязкового списку, для яких є зелене світло і на митниці, і в оподаткуванні. І незважаючи на це, у нашій аптеці вони продаються за ціною, яка на 70 %  перевищує ту, про яку українські дистриб`ютори домовляються з виробником. Зокрема, індійські виробники вже відкрито обурюються - це ж кримінал. Якщо брати середню ціну препаратів життєво необхідних - серцевих-судинних, антионкологічних та інших, їхня ціна у нас на незрівнянно вища, ніж за кордоном. Така ситуація була до того вересневого підвищення цін на ліки, на яке відреагувала Тимошенко. Тож вона приймає рішення обмежити 15 % націнку на ціну у аптечній мережі, на що імпортери - вони ж і монополісти з продажу - підбурили до страйків. "Гвалт, у нас не буде ліків!.." - звичайно, не буде, бо вони самі й є монополістами. Тому заскладували препарати, і були впевнені, що примусять державу піти на поступки, бо люди почнуть помирати. Одна справа  купити собі не батон, а сухар, але лишитися живим, інша справа, коли діти не можуть помираючим батькам, або батьки - дітям, придбати необхідний препарат, рятуючи життя, оскільки хтось, бачте, підвищив ціну. Та людина останнє з себе зніме, аби лишень купити цей препарат.

Ющенко начебто рятує стуацію. Але чому і заради кого? Повторюю, нинішній міністр і кілька людей поруч - це люди, у яких особисто зацікавлений Ющенко. Про це тільки байдужий у Міністерстві не говорить.

Тимошенко, як людина прагматична, зрозуміла, що перебити хребет президентському лобі можна у фарміндустрії,  а це не мало-не багато - 17 мільярдів гривень щороку. Це - величезні кошти. І утворила цілком правильний орган при Кабінеті міністрів України, вивівши з підпорядкування МОЗу (а так є в усьому цивілізованому світі) орган, який реєструє, перевіряє вхідну якість ліків, який має дозвільно-заборонні функції, відтак покликаний захищати інтереси дежави та громадян. Президент скасував це рішення своїм указом. Бо йому не потрібно два центри істини, бо тоді зникає монополія впливу.

Свідками чого ми зараз є, це питання не лише десятків мільярдів - це ціна людського життя. Це відповідальність Ющенка і Тимошенко. Бо ні він, ні вона не говорять всієї правди. Просто людей мають за ніщо. Це є великий бізнес і великий  інтерес. І якихось гуманітарних категорій, звичайної людськості у рішеннях чи Президента, чи Тимошенко не варто шукати.

Наталія Максименко

УНІАН в Google News