Основні причини та поширеність злоякісних пухлин
Основні причини та поширеність злоякісних пухлин

Основні причини та поширеність злоякісних пухлин

11:37, 04.02.2009
15 хв.

За прогнозами ВООЗ захворюваність і смертність від онкологічних захворювань до 2020 року зросте в усьому світі удвічі...

Люди звикли шукати зовнішніх ворогів. От знайдуть вчені причину рака, будемо ми її уникати і все буде добре. Не вийде. Захворюваність на рак знаходиться в прямій залежності від віку, приблизно подвоюється кожні п`ять років. Тобто, у 60 років ризик захворіти на рак більш ніж у 10 разів вищий, ніж у 40 років і більш ніж у 50 разів вищий, ніж у 20 років. І це незалежно від зовнішніх "канцерогенних" факторів, які хоч і існують, але мають незрівнянно меншу вагу, ніж ця, "спонтанна" захворюваність, пов`язана з природнім зносом і поломками організму на клітинному рівні.

Із збільшенням кількості людей літнього й старечого віку, зниженням смертності від інших захворювань, неминуче буде зростати захворюваність на рак і смертність від нього. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) захворюваність і смертність від онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період з 1999 року по 2020 рік: з 10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей.

Заходами первинної профілактики, в основі яких лежить здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, ми можемо уникнути передчасного старіння і тільки віддалити ризик виникнення у себе онкозахворювань на більш пізніший вік.

Відео дня

Але ми можемо істотно вплинути на захворюваність на рак шляхом своєчасного виявлення й лікування передракових захворювань. Ми також можемо вплинути на смертність від рака. Більшість онкологічних захворювань піддаються лікуванню при їхньому своєчасному виявленні.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) захворюваність і смертність від онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період з 1999 року по 2020 рік: з 10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей.

Враховуючи, що в розвинутих країнах спостерігається тенденція до сповільнення росту захворюваності й зниження смертності від злоякісних пухлин (як за рахунок профілактики, в першу чергу боротьби з курінням, так і за рахунок покращення ранньої діагностики й лікування), зрозуміло, що основний приріст прийдеться на країни, що розвиваються, до яких сьогодні можна віднести країни колишнього СРСР. На жаль, нам треба очікувати серйозне збільшення як захворюваності, так і смертності від рака.

Фактори зовнішнього й внутрішнього середовища, що можуть бути причинами виникнення пухлин і сприяти їх розвитку, називаються канцерогенними. Сучасна наука активно вивчає їх.

За даними Комітету з профілактики рака ВООЗ, 90% пухлин пов`язані з впливом зовнішніх факторів, а 10% залежать від генетичних факторів і вірусів. Але така думка дуже спірна.

Найбільш великою групою пухлин є так звані "спонтанні" пухлини невстановленої етіології, що виникають поза явною залежністю від вірусних або інших зовнішніх онкогенних факторів.

В основі виникнення пухлин лежить виникнення й розмноження в організмі пухлинної клітини, здатної передавати набуті нею властивості в нескінченій низці поколінь. Тому пухлинні клітини розглядаються як генетично змінені. Початок росту пухлини дає одна-єдина клітина, її ділення й ділення виникаючих при цьому нових клітин - основний спосіб росту пухлини. Перенесення й розмноження пухлинних клітин в інших органах і тканинах призводить до утворення метастазів.

Таким чином наявні два фактори виникнення пухлин: виникнення зміненої клітини і наявність умов для її безперешкодного росту і розмноження в організмі.

У всіх тканинах (особливо в епітеліальній, із якої виникають раки, що складають до 90% злоякісних пухлин), відбувається постійне ділення, утворення нових клітин замість тих, що відмирають. В нескінченному колооберті обновлення неминуче виникають помилки, "клітинний брак" із видимих і невидимих для нас причин. Це відбувається у всіх живих істот, і людей у тому числі, безліч разів щодня. Звичайно, чим більше циклів ділення пройшла клітина, тим більша ймовірність появи "бракованих" клітин у її "потомстві". Це пояснює різкий ріст імовірності виникнення онкологічних захворювань із віком для більшості пухлин. Більше 50% всіх випадків рака виявляються в людей у віці 65 років і старіше. Статистичні дані показують, що якщо прийняти смертність від рака в 20-річному віці за одиницю, то в 50-59 років ризик померти від цього захворювання збільшиться в 50 разів, а в 60 років і старіших - ймовірність цього зростає ще більше: для чоловіків - у 119, для жінок - у 78 разів.

Організм має спеціальні механізми для розпізнавання й знищення такого "браку", клітин, що є по суті чужорідними для організму. Організм бореться з ними так само, як із клітинами, що потрапили ззовні (бактеріями або пересадженими органами) за допомогою імунної системи. Але в один "прекрасний" день імунна система дає збій, по якимсь недостатньо вивченим причинам пропускає "браковану" клітину, здатну до безперервного розмноження і неконтрольованого росту.

Найімовірніше саме порушення імунної системи є визначальними в розвитку пухлин, оскільки виникнення клітинного браку неминуче, і все залежить від того, наскільки безвідмовно й ефективно він розпізнається і вчасно знищується.

Концепція про роль імунних механізмів у розвитку злоякісних новоутворень була висунута у 1909 р. Ерліхом, а потім розширена багатьма дослідниками. Дослідження останніх років підтвердили істотне значення фактора імунодепресії у розвитку пухлин. Роль порушень імунної системи в розвитку злоякісних пухлин підтверджується більш частим розвитком пухлин при порушеннях імунологічного контролю в організмі (імунодефіцитні синдроми - агаммаглобулінемії, атаксія-телеангіоектазія й ін.; тривале застосування імунодепресивних засобів у випадку трансплантації органів і при деяких хворобах). Такі хворі також потребують більш частого лікарського контролю для своєчасного виявлення пухлин.

Розглянуті нижче внутрішні й зовнішні фактори можуть тільки впливати на ці природні процеси утворення й знищення змінених клітин і тому вважаються канцерогенними.

У чим більш несприятливих умовах знаходиться клітина, тим більша ймовірність виникнення помилок при її діленні. Травматизація шкіри, слизових оболонок або інших тканин організму будь-якими механічними чи хімічними подразниками веде до збільшення ризику виникнення пухлини в цьому місці. Саме це визначає підвищену питому вагу в захворюваності на рак тих органів, слизова яких піддається найбільш інтенсивному природному навантаженню: рак легень, шлунка, товстого кишечника й ін. Подразнення слизової бронхів тютюновим димом, слизової стравоходу й шлунка грубою і гострою їжею, травмування щільним калом ампули прямої кишки й заднього проходу і т.д. веде до предракових захворювань і ще більше підвищує ризик виникнення рака. Постійно травмовані родимки чи рубці, тривалонезагоювані виразки так само ведуть до інтенсивного клітинного ділення в несприятливих умовах і підвищення цього ризику.

В несприятливі умови попадають і клітини внутрішніх органів, функція яких порушена внаслідок різних внутрішніх і зовнішніх факторів. Більше всього це помітно на гормональнозалежних органах і залозах внутрішньої секреції. Це обумовлює підвищений ризик виникнення рака молочної залози, матки і яєчників у жінок, передміхурової залози в чоловіків і т.д. Часто саме ця причина стає головною в розвитку пухлин у людей молодого віку.

В розвитку деяких пухлин важливе значення мають генетичні фактори. У тварин роль генетичної схильності очевидна (на прикладі високо- і низькоракових ліній мишей). У людини пухлина може бути як єдиним проявом дефекту генів, так і частиною різних генетичних порушень, що призводять до множинних вад розвитку й пухлин. Члени таких родин повинні бути під особливим спостереженням в онкологів (раннє виявлення пухлини). Їм потрібно бути особливо обережними при виборі професійної діяльності (необхідно виключити контакт із потенційними канцерогенами). Серед відомих "генетичних" пухлин - ретинобластома, невусна базально-клітинна карцинома, трихоепітеліома, множинний ендокринний аденоматоз, феохромоцитома, медулярний рак щитовидної залози, парагангліома, поліпоз товстої кишки.

Зовнішні канцерогенні фактори схематично можна розділити на три основні групи: фізичні, хімічні й біологічні.

Необхідно однак підкреслити, що механізм дії зовнішніх канцерогенних факторів на клітину остаточно не з`ясований. А тому відсутня можливість отримання переконливих доказів їхнього канцерогенного впливу на організм людини, за винятком хіба що аналітичних епідеміологічних досліджень.

Науці відомо, переважно в експериментах на тваринах, велика кількість хімічних речовин, що можуть бути канцерогенними. До них відносяться ароматичні вуглеводи (бензопірен, бензантрацен), ароматичні аміни (анілінові барвники, нафтиламін), азотисті сполуки, отрутохімікати (гербіциди, інсектициди), мінеральні добрива, флавоноїди, азбест і т.п. Джерелом більшості канцерогенів у навколишньому середовищі є викиди промислового виробництва. Через забруднені ґрунт, воду, повітря, біологічні організми канцерогени попадають на шкіру, в легені, а з харчовими продуктами - у внутрішнє середовище організму. Канцерогенні речовини утворюються при згорянні тютюну і вдихуються при курінні.

З фізичних факторів особливої уваги заслуговують різні випромінювання. В результаті ядерних випробовувань, аварій на атомних електростанціях, атомних кораблях і підвідних човнах, розширення сфери діяльності людини, пов`язаної з використанням джерел випромінювання, великих масштабів набуло поширення радіонуклідів. Вони можуть попадати в організм із питною водою, продуктами харчування. А оскільки період напіврозпаду основних радіоактивних елементів (кобальт, цезій, стронцій) обчислюється десятками років, то їхня патогенна дія в організмі хронічна, довготривала. До цього варто додати, що внаслідок зменшення озонового шару атмосфери Землі й появи так званих "озонових дір" збільшується потік і активність ультрафіолетового проміння Сонця.

Останнім часом у доступній широким верстам населення літературі наводяться дані про можливу вірусну природу виникнення злоякісних пухлин. Це тривожить і хвилює багатьох.

Роль вірусів у розвитку пухлин у людини залишається суперечливою. Фактів, що безсумнівно свідчили б про онкогенну роль вірусів при пухлинах людини, що найчастіше зустрічаються, не отримано. В експериментах на тваринах деякі форми пухлин пов`язані з вірусами. Можливо, до біологічних канцерогенів належать віруси гепатиту В, герпесоподібний вірус, аденовірус, вірус ВІЛ, а також продукти деяких грибків (афлатоксини), паразити (котячий двохротик). За допомогою методів молекулярної біології у перерахованих вище онковірусах були виявлені трансформуючі гени, названі онкогенами. В нормі онкогени обов`язково присутні у всіх клітинах організму людини (вони регулюють ріст, ділення і диференціацію клітин). Але можливо, під дією різних факторів (фактори росту, хімічні й фізичні канцерогени) відбувається ненормальна активація онкогенов і, як наслідок, безперервне "неконтрольоване" ділення клітин - основна ознака переродження клітини.

Вірусна природа захворювання ще не означає його заразність. Віруси, що вважають причиною виникнення деяких пухлин у тварин, не передаються контактним шляхом від хворої тварини здоровій. У жодного хворого на рак губи не захворів ніхто з родини цим видом рака, Протягом усього часу спостережень за хворими на рак шийки матки не було ані жодного випадку захворювання на рак статевого члена в чоловіка. Такі випадки не описані в літературі. Незважаючи на легкість доказу незаразності рака, багато хто сумнівається.

Доказів незаразності рака досить. Історія боротьби із злоякісними пухлинами, спостереження вчених і хірургів, що оперують хворих, і експериментальні дослідження переконливо доводять незаразність рака. Не тільки хірурги, але й медичний персонал, що безпосередньо обслуговує онкологічних хворих, не заражається. Захворюваність на рак серед цих професій не перевищує захворюваності осіб, що не стикаються з хворими.

На Європейській онкологічній конференції, що пройшла у Відні у вересні 1999 року, Доктор R. Peto (Великобританія) представив доповідь про основні причини рака:

Протягом 90х років щорічно від рака у світі помирало 8 млн. чоловік. Найбільш частими формами злоякісних пухлин були рак легені (1,3 млн.-16%), шлунка (1,0 млн.-12,5%), верхнього травного тракту (0,9 млн.-11%, в основному за рахунок рака стравоходу), рак печінки (0,7 млн.-9%). Основними причинами виникнення рака легені, порожнини рота, гортані і в окремих випадках стравоходу й шлунка, на думку доповідача, є куріння, в той час як гепатит B є основною причиною рака печінки. Методи ранньої діагностики й лікування цих захворювань вкрай незадовільні. Тому пропонується зосередити зусилля на їхній профілактиці. Відмова від куріння й вакцинація від гепатиту В здатні значно знизити захворюваність і смертність від рака легені, верхніх дихальних шляхів і печінки.

Ще 4 млн. смертей обумовлені раком кишечника (0,6 млн.-7,5%), молочної залози (0,4 млн.-5%), простати (0,3 млн.-4%), шийки матки (0,3 млн.-4%), підшлункової залози (0,2 млн.-2,5%) і сечового міхура (0,2 млн.-2,5%). Основними причинами цих захворювань є гормональні порушення (рак молочної залози й простати), віруси папіломи (рак шийки матки), куріння (рак підшлункової залози й сечового міхура). В такий спосіб на куріння покладається відповідальність за 20% всіх смертей від злоякісних пухлин. Іншими причинами доповідачем називаються вірусна інфекція (вірус гепатиту В, вірус папіломи, вірус Епштейн-Барра і т.д.), дієтичні фактори, забруднення навколишнього середовища, перебування на сонці.

Якщо погодитися з доповідачем, то ми повинні з гіркотою визнати, що всі вище перераховані причини рака в нас мають тенденцію до росту. На відміну від усього світу, де проводиться антинікотинова боротьба, а нашій країні процвітає й насаджується культ куріння. Росте захворюваність вірусом гепатиту В, відсутня профілактика вірусу папіломи, що передається статевим шляхом, погіршується якість харчування більшості населення країни у зв`язку з економічними труднощами, росте забруднення навколишнього середовища і негативний вплив техногенних факторів на людину.

Але більш істотно те, що в нас відсутня протиракова програма, забута профілактика онкологічних захворювань і диспансеризація населення, не проводиться рання діагностика передпухлинних і пухлинних захворювань, погіршується ситуація з організацією лікувальної допомоги. Усе це неминуче призводить до росту захворюваності й смертності від злоякісних новоутворень.

Матеріал підготував Олег Кравченко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся