Що кажуть медики про дітей-"індиго"?

Підвищена чутливість, емоційна лабільність, рухливість, праг­нен­ня до творчості...

Ці дивні діти з са­мо­го ранньо­го віку відрізняються не­з­ви­чай­ни­ми здібностями. Во­ни ду­же талановиті, ра­но дорослішають, у всьо­му шу­ка­ють суть і своє при­зна­чен­ня, кон­так­ту­ють з іншими світами і бой­ко відповідають на пи­тан­ня про найб­лиж­че майбутнє людст­ва.

Діти-індиго не виз­на­ють ніяких авторитетів, вклю­ча­ю­чи батьків, жи­вуть вик­люч­но своїм ро­зу­мом і зі сторінок журналів і га­зет вчать жи­ти інших.

При цьо­му во­ни аб­со­лют­но не сприй­ма­ють дисципліни, ка­те­го­рич­но не хо­чуть вчи­ти­ся в загальноосвітніх уста­но­вах, ду­же по­га­но адап­ту­ють­ся в ди­тя­чо­му колективі, хо­ча з до­рос­ли­ми відчувають се­бе ком­форт­но, як­що, зви­чай­но, ці дорослі виз­на­ють їх унікальність.

Крім цьо­го, діти сконцентровані на собі, володіють ду­же ви­со­кою самооцінкою, яка час­то ви­прав­да­на - незвичайність і ви­со­кий інтелект безперечні.

Підвищена чутливість, емоційна лабільність, рухливість, не­прий­нят­тя ру­тин­них зав­дань і праг­нен­ня до творчості - во­ни ки­да­ють будь-який вид діяльності, як­що той не викликає по­зи­тив­них емоцій або при найменшій невдачі.

У спілкуванні безпосередні, рідко до­три­му­ють­ся за­галь­ноп­рий­ня­тих пра­вил і праг­нуть пе­ре­клю­чи­ти ува­гу на се­бе. Не вва­жа­ють за потрібне по­яс­ню­ва­ти свої вчин­ки. Активні, в більшості випадків го­во­рять ба­га­то і на будь-які те­ми. Ду­же час­то ма­ють слаб­ке фізичне здо­ров`я.

Ось та­кий, в за­галь­них ри­сах, порт­рет дітей-індиго, як­що го­во­ри­ти про суть, а не про за­хоп­ле­но-шан­об­ли­вий ан­ту­раж, який їх супроводжує.

Не­важ­ко помітити, що вищеперелічені якості і особливості вель­ми на­га­ду­ють дітей з діагнозом ММД. За­хи­ща­ю­чись, вен­ти­ля­то­ри фе­но­ме­на індиго з сар­каз­мом відгукуються про неосвічених лікарів і ту­пу­ва­тих психологів, які вис­тав­ля­ють та­ким чу­до­вим дітям діагноз "дефіцит ува­ги з гіперактивністю" і глу­шать пси­хо­троп­ни­ми пре­па­ра­та­ми.

Де ж прав­да?

Взагалі пи­тан­ня лю­дей, що відрізняються від більшості особ­ли­вос­тя­ми поведінки і мис­лен­ням - пи­тан­ня склад­не. Цивілізацію ру­ха­ли впе­ред, роз­ви­ва­ли на­уку, техніку і мис­тец­т­во май­же вик­люч­но неординарні особистості. Ми знаємо їх, як пра­ви­ло, за ре­зуль­та­та­ми діяльності - книг, му­зич­них творів, на­уко­вих відкриттів, винаходів. Яки­ми во­ни бу­ли в по­всяк­ден­но­му житті, залишається таємницею, хо­ча на цю те­му і з`яви­ло­ся останнім ча­сом чи­ма­ло публікацій.

Про­те відома дум­ка низ­ки відомих психіатрів: та­ла­но­ви­та лю­ди­на по­ряд з не­аби­я­ки­ми здібностями у пев­них ви­дах діяльності має всі озна­ки психопатії, схиль­на до алкоголізму і ста­те­вих надмірностей. Зви­чай­но, не на всіх поширюється ця ха­рак­те­рис­ти­ка, але в ос­нов­но­му - вірно.

У масовій свідомості та­ла­но­ви­та лю­ди­на - ди­вак, схиль­ний до екстравагантності, конфліктів з ото­чу­ю­чи­ми і мож­нов­лад­ця­ми, він упер­тий і не­прак­тич­ний у життєвому плані.

Конкретні мозкові механізми твор­чо­го про­це­су досі не встановлені, то­му в тлумаченні цьо­го пи­тан­ня містика по­ки тримає тверді позиції. Зви­чай­но ж, зовсім ско­ро і ця таємниця відкриється людст­ву і ми дізнаємося, на­прик­лад, чо­му в людині та­лант так час­то поєднується з ти­по­вим ММД або йо­го наслідками у вигляді неврозів. І яке відношення має нерозвиненість у вигляді пре­фрон­таль­них відділів ло­бо­вих час­ток та їх по­га­не кро­во­пос­та­чан­ня до твор­чих здібностей та інтелектуальної незвичайності.

І ку­ди зни­ка­ють по­га­на пам`ять, по­га­на концентрація, ко­ли мо­ва йде про єдино цікавий творчій людині пред­мет - вже в сфері про­гра­ми сво­го та­лан­ту во­на демонструє і гра­нич­ну концентрацію і не­аби­я­ку пам`ять, і вра­жа­ю­чу посидючість.

Так лікувати чи ні дітей з озна­ка­ми ММД?

По-пер­ше, да­ле­ко не всі діти з цим за­хво­рю­ван­ням талановиті. Більшість ма­ють середні здібності, а то й ниж­че се­редньо­го, оскільки не мо­жуть зо­се­ре­ди­ти­ся на навчанні. То­му вчас­но на­да­на ме­дич­на до­по­мо­га при­зу­пи­нить прогресуючі відхилення і до­по­мо­же людині знай­ти се­бе в соціумі.

Інакше її майбутнє не заздрісне - ди­ти­на ви­рос­те і пе­ретво­рить­ся в нев­ро­па­та, який не зумів знай­ти се­бе ні в одній області, ти­по­во­го, бу­де­мо го­во­ри­ти пря­мо, не­вда­ху, та ще, не до­ве­ди Бо­же, схиль­но­го до алкоголізму.

Що стосується дітей з ММД, які ма­ють явні творчі здібності, то, зрозуміло, за­ко­пу­ва­ти в зем­лю їх та­лант не потрібно. Але і ко­рек­ту­ва­ти по­ру­шен­ня в роботі моз­ку необхідно.

Між та­лан­том і ди­вац­т­вом не мож­на ста­ви­ти знак рівності. Здібна лю­ди­на по­вин­на бу­ти реалізованою і як повноцінний член суспільства, відкритою і без на­пру­ги кон­так­ту­ва­ти з навколишніми людь­ми.

Гармонійний роз­ви­ток особистості, в да­но­му ви­пад­ку, не утопія. Найневдаліше, що мож­на зро­би­ти - відмовитися від об­сте­жен­ня і лікування ди­ти­ни в твер­до­му переконанні, що во­на у вас особ­ли­ва і до неї не мож­на підходити зі зви­чай­ни­ми мірками. Так ви ви­рос­ти­те лю­ди­ну без надії на щас­ли­ве майбутнє.

Не за­бу­вай­те і про те, що по­ру­шен­ня в роботі центральної нервової сис­те­ми не­ми­ну­че при­во­дять до хво­роб тіла, а цьо­го не мож­на до­пус­ти­ти у жод­но­му разі.

dytyna.info

УНІАН в Google News