Як жити та харчуватися з хворобами вен

У позаробочий час хворі повинні максимально адаптувати свій життєвий стиль до наявних порушень венозного відтоку...

Режим праці та відпочинку

Оптимальна організація повсякденного життя пацієнтів із хронічною венозною недостатністю (ХВН) у значній мірі впливає на кінцевий результат лікувальних заходів. Тому кожний хворий повинен бути добре обізнаний про те, які фактори, що зустрічаються на роботі або в побуті, можуть негативно впливати на стан венозного кровообігу.

Насамперед варто уникати тривалих статичних навантажень, пов`язаних, як правило, із трудовою діяльністю. Пацієнтам із ХВН не рекомендується довго стояти або сидіти. На жаль, далеко не завжди умови роботи дозволяють виключити такі положення. Особи, що працюють переважно у вертикальному статичному положенні, повинні кожні 20-30 хв. виконувати по 10-15 переступань із п`яти на носок, що сприяє поліпшенню венозного кровотоку за рахунок скорочень литкових м`язів. Протягом робочого дня кожні 2-3 години рекомендується 10-15-ти хвилинний відпочинок у горизонтальному положенні з піднятими нижніми кінцівками.

Представникам "сидячих" професій варто тримати ноги випрямленими (тобто розігнутими в колінних суглобах) і при цьому ставити їх на низький ослін; щопівгодини вставати й ходити протягом 3-5 хв.

Досить несприятливим фактором є робота при високій температурі повітря. Якщо пацієнт зайнятий на такому виробництві (пекарні, гарячі цехи заводів і т.п.), йому рекомендують змінити вид трудової діяльності. При проживанні хворих у південних регіонах повинна бути виключена робота в найбільш жаркі денні години.

У позаробочий час хворі повинні максимально адаптувати свій життєвий стиль до наявних порушень венозного відтоку. Доцільно частіше ходити пішки - на роботу, за покупками, більше підніматися сходами, а не на ескалаторі чи ліфтом. Корисно робити щоденні піші прогулянки в спокійному темпі на відстань 2-3 км.

Під час нічного відпочинку ноги повинні перебувати в піднятому на 15-20 см положенні, що забезпечує істотне зниження явищ венозного застою. Аналогічне положення потрібно використовувати в повсякденному житті так часто, як це можливо: під час читання книг, газет, перегляду телепередач і т.д.

Особливе значення необхідно надавати температурному режиму. Варто виключити високотемпературні впливи на кінцівки - знаходження в занадто натоплених приміщеннях або під прямими сонячними променями. Відзначимо також небажаність відвідування лазень і саун. Сильно прогріте повітря парних, особливо в сполученні з високою вологістю, викликає значну вазодилятацію. Зростає приплив артеріальної крові в кінцівку й різко погіршуються умови венозного повернення. Навіть будучи короткочасними, такі впливу можуть досить несприятливо позначитися на стані уражених кінцівок. Дуже важливо уникати тривалого знаходження на сонці, особливо в денні годинники. Пацієнтам із ХВН відпустку варто проводити в умовах помірного клімату, недоцільне відвідування курортів, розташованих у тропіках і субтропіках. У тих випадках, коли пацієнт через ті чи інші причини все-таки не буде виконувати дані рекомендації, необхідно регулярно застосовувати холодові впливи для того, щоб нівелювати вазодилятуючий ефект високих температур. Наприклад, відразу після відвідування бані потрібно обливати ноги холодною водою. Під час літнього відпочинку на морських курортах доцільно більшу частину часу перебувати в тіні, не піддаючи ноги тривалому впливу прямих сонячних променів, і якнайбільше плавати.

Значну увагу пацієнти повинні приділяти спорту, але необхідно виключати заняття тими його видами, при яких є підвищена ймовірність травм кінцівок і потрібні різкі (ривкові) навантаження на нижні кінцівки. До таких видів спорту належать футбол, баскетбол, волейбол, великий теніс, гірські лижі, різні види єдиноборств. У наш час все більшу популярність здобувають заняття в тренажерних залах. Варто рекомендувати пацієнтам, що їх відвідують, виключити вправи, пов`язані з підйомом вантажів, у тому числі й ті, які використовуються для нарощування м`язової маси нижніх кінцівок. Найбільш доцільними є заняття плаванням, яке можна назвати кращим варіантом фізичної культури. При здійсненні плавальних рухів м`язи нижньої кінцівки, особливо литкові, діють в оптимальному режимі, забезпечуючи максимальне зниження регіонарного об`єму крові. Особам, що не вміють плавати, варто рекомендувати ходьбу у воді. Їзда на велосипеді й ходьба на лижах також досить сприятливо позначаються на стані венозного відтоку, і їх можна рекомендувати пацієнтам (тільки в умовах еластичної компресії) поряд із плаванням.

Особливості харчування

Рекомендації з корекції дієти пацієнтів із ХВН повинні даватися з урахуванням особливостей патогенезу цього стану. Порушення венозного відтоку призводить до розвитку набряку поверхневих тканин, що на ранніх стадіях носить низькобілковий характер. Це означає, що обсяг інтерстиціального простору збільшується за рахунок рідини з вмістом білків менш 10 г/л. У цей період варто обмежити прийом пацієнтами рідини, а також їжі, що сприяє її затримці в організмі. Мова йде про дієту з низьким вмістом солей, гострих приправ. Необхідно обмежити прийом смаженої їжі, вживати більше зелені (петрушка, кріп), овочів і фруктів, в яких міститься значна кількість вітаміну С, що має капіляропротективну дію.

При ХВН, що ускладнилася вторинною лімфедемою, набряк здобуває високобілковий характер (вміст білків плазми в інтерстиціальному просторі більше 10 г/л). Це відбувається внаслідок функціональної недостатності лімфатичної системи, що не в змозі видаляти із тканин надлишок протеїнів. Результатом цього може стати розвиток незворотних фіброзно-склеротичних змін. Тому при венозно-лімфатичній недостатності доцільно, крім названих вище дієтичних мір, обмежити прийом їжі, багатої білками.

Виділяють ряд метаболічних критеріїв, що свідчать про високу ймовірність рецидиву трофічної виразки й низькі репаративні можливості організму:

- зниження рівня альбуміну в плазмі нижче 35 г/л;

- низький рівень трансферину плазми (менш 1800 мг/л);

- зменшення загальної кількості лейкоцитів (менш 1,8 * 109/л);

- анемію з рівнем гемоглобіну нижче 100 г/літр;

- анорексію. 

Хронічний процес, запальні реакції, проліферація клітин, синтез колагену, ремоделювання сполучної тканини й епітелізація вимагають адекватного структурного й енергетичного забезпечення. Доведено, що дефіцит протеїнів пролонгує запальний процес і сприяє підтримці набряку. Екзогенні білки є джерелом метіоніну, необхідного для синтезу цистеїну, що належить до кофакторів деяких ферментних систем, які беруть участь у синтезі колагену. Крім того, цистеїн необхідний для стабілізації молекули тропоколагену за рахунок утворення дисульфідних містків. Крім метіоніну й цистеїну, для швидкого загоєння трофічних виразок потрібний аргінін, що також є продуктом метаболізму екзогенних протеїнів. Якщо у звичайних умовах добові потреби в білках становлять 0,5-0,8 г/кг маси тіла, то при виражених порушеннях трофіки шкіри й відкритих виразках потреба в білку зростає до 1,5-2,5 г/кг маси тіла.

Вуглеводи (цукри) і ліпіди (жири) являють собою не менш важливу частину добового раціону. Вони є основним джерелом ендогенної енергії. Крім того, ліпіди служать необхідним структурним компонентом мембран клітин і внутрішньоклітинних органел. Енергетична цінність добового раціону харчування у хворих з відкритими трофічними виразками повинна бути не меншою 4000-5000 ккал, з яких 50-60 % повинні бути покриті вуглеводами.

При лікуванні венозних трофічних виразок необхідне поповнення дефіциту вітамінів, що відзначається в переважної більшості пацієнтів.

Аскорбінова кислота (вітамін С) є кофактором перетворення проліну в гідроксипролін, необхідний для стабілізації структури колагену. Крім того, вона стимулює завершений фагоцитоз, мітоз фібробластів і епителіоцитів. При тривалому раньовому процесі добова доза аскорбінової кислоти становить 500-1000 мг.

Ретинол (вітамін А) активізує місцевий імунітет, прискорює кератоліз, сприяючи тим самим зменшенню гіперпігментації. Доведено, що ретиноєва кислота сприяє загоєнню трофічних виразок у пацієнтів, що тривалий час одержують кортикостероїди, які руйнують мукополісахаридний футляр навколо колагенових ланцюгів. Вітамін А перешкоджає цьому процесу. У великій кількості цей вітамін перебуває в яєчному жовтку, печінці, риб`ячому жирі.

Токоферол (вітамін Е) служить тканевим антиоксидантом і стабілізатором клітинних мембран. Він стимулює реакції клітинного й гуморального імунітету. Під час лікування венозних трофічних виразок добова потреба в ретинолі становить 2-2,5 мг, у вітаміні Е - 150-300 мг.

Не менш важливе значення мають різні мікроелементи. Цинк необхідний для транскрипції РНК - ключового процесу в синтезі білків (у тому числі колагену) і реплікації клітин. Доведено, що дефіцит цинку значно гальмує регенерацію м`яких тканин, епітелізацію трофічної виразки й формування повноцінного рубця.

Іонізоване залізо є кофактором гідроксилювання лізину й проліну при синтезі колагену. Утворення перехресних зв`язків у молекулі останнього відбувається при участі міді. Корекцію дефіциту мікроелементів доцільно проводити за допомогою збалансованих лікарських комплексів (вітавіт, вітамакс, центрум та ін.).

Таким чином, корекція раціону харчування та дефіциту вітамінів і мікроелементів необхідна для успішного лікування ХВН, ускладненої трофічними виразками.

За матеріалами www.veny.kiev.ua

УНІАН в Google News