Анемія - хвороба з блідим обличчям і поганим апетитом

Анемія, або малокрів`я, є найпоширенішою хворобою крові як у дітей, так і дорослих. На анемію хворіють до 40% дітей. На щастя, у переважній більшості - це малокрів`я легкого ступеня.

Діти зазвичай хворіють на анемію, що належать до групи полідефіцитних, тобто розвивається внаслідок недостатності в організмі багатьох компонентів, потрібних для кровотворення (залізо, мідь, селен, білки, вітаміни переважно групи В). На вітамінодефіцитну та білкову анемію українські діти хворіють досить рідко, для нашої країни більш притаманна залізодефіцитна анемія.

Сама назва "залізодефіцитна анемія" свідчить про недостатність заліза в організмі. Залізо належить до мікроелементів, які беруть участь у життєдіяльності кожної клітини організму, забезпечує низку хімічних і біохімічних реакцій. Тому його організм потребує значно більше, ніж інших мікроелементів - міді, цинку тощо.

Досить часто анемія спостерігається не лише у дітей, але й у вагітних. Інколи жінки під час вагітності сприймають малокрів`я за норму. Проте так не повинно бути - анемію потрібно лікувати як під час вагітності, так і після народження дитини.

Особливо небезпечна тривала недостатність заліза в організмі дитини - у такому разі відбувається неповноцінний розвиток органів і систем. У такої дитини ніколи не буде гарної пам`яті, нормальної функції серцево-судинної, травної інших систем.

На тлі малокрів`я перебіг інших захворювань дуже тяжкий. Діти з малокрів`ям частіше хворіють на респіраторні захворювання з ускладненнями, рахіт, хвороби сечовивідної, травної систем, у них знижений імунітет. Тож профілактика анемії - це також профілактика багатьох інших хвороб.

Через те батьки мають пам`ятати, що хоча б раз на півроку потрібно робити аналіз крові дитини.

Якими ж мають бути нормальні показники гемоглобіну крові? Нижня межа рівня гемоглобіну крові у дитини віком до 3-5 років - 110 г/л, у дорослих - 120 г/л. Рівень гемоглобіну крові 90-110 г/л вже свідчить про І ступінь анемії. У таких випадках окрім продуктів, що вмістять залізо, потрібно призначати препарати заліза.

Зазвичай анемія виникає у дітей раннього віку (до 3 років). У цей період відбувається найінтенсивніший ріст дитини та дозрівання всіх її органів і систем. Відповідно існує найбільша потреба в різноманітних інгредієнтах, у тому числі заліза, для побудови організму і кровотворення.

Другий пік розвитку анемії спостерігають у дівчаток підліткового віку (11-15 років) унаслідок становлення менструального циклу.

Частіше на малокрів`я хворіють мешканці карпатського регіону. Тут земля містить менше заліза і все, що виростає на ній, бідніше на цей мікроелемент.

Деякі діти вже від народження належать до так званої групи ризику щодо розвитку залізодефіцитної анемії. Насамперед це недоношені (зазвичай усі ці діти хворі на малокрів`я) діти народжені внаслідок багатоплідної вагітності.

Діти, які народилися від матерів з анемію, під час внутрішньоутробного розвитку не отримали достатньої кількості заліза, потрібного для "будування" організму. У таких випадках нерідко в дитини можна виявити навіть полідефіцитну анемію.

Діти, які народилися з великою масою тіла (понад 4 кг) і від народження їх утримують на штучному вигодовуванні, також належать до груп ризику. Вони швидко ростуть, але якщо при цьому їх годують не високоадаптованими молочними сумішами (які певною мірою наближені до складу материнського молока), в них розвивається полідефіцитна анемія з особливо вираженим дефіцитом заліза. 

Прояви анемії можуть бути дуже різними, при цьому уражуються різноманітні органи і системи організму.

Найперші ознаки анемії - блідість, сухість, злущування шкірних покривів, поява заїдів, сухість і ламкість волосся, а в тяжких випадках навіть випадіння волосся. Також можлива деформація нігтів: вони набувають різноманітної форми (з ямочками, ложкоподібні), стають сухими, ламкими, повільно ростуть тощо.

Порушення з боку центральної нервової системи. Діти з такими порушеннями плаксиві, сонливі, мають поганий настрій. У дітей раннього віку спостерігають запізнілий психоемоційний розвиток - вони пізніше починають розмовляти, набувати певних навичок. Школярі відстають у навчанні, у них погана пам`ять, вони швидше втомлюються.

Часто у дітей з малокрів`ям паморочиться голова, з`являються цятки перед очима. У них нестабільний вестибулярний апарат, тому вони можуть непритомніти, закачуються в транспорті. 

Порушення з боку травної системи проявляються зниження апетиту, з одного боку, внаслідок порушень з боку нервової системи, а з іншого - зменшення кількості ферментів, які виробляються залозами травного тракту. Розвивається так зване порочне коло: їсти потрібно, щоб в організм потрапляли вітаміни та мікроелементи, в тому числі й залізо, а в дитини немає апетиту і не досить ферментів для перетравлення їжі. Тому навіть якщо годувати малюка силою, продукти не засвоюються в організмі належним чином, а спричинюють діарею і користі від їжі немає.

Інколи з`являються симптоми з боку серцево-судинної системи - серцебиття, біль у ділянці серця. З часом через тривалу недостатність заліза розвиваються зміни міокарда.

Загалом, немає жодного органа і системи в організмі,  на які б не впливала залізодефіцитна анемія.

Бажано анемію виявити якомога швидше і розпочати лікування. У разі перших симптомів  захворювання потрібно звернутися до дільничного лікаря і здати кров згідно з чим можна визначити ступінь малокрів`я. Саме від цього залежить лікування.

Лікування включає повноцінне харчування, в тому числі продукти, багаті на залізо, і приймання одного з препаратів заліза. Зараз надзвичайно багато лікарських засобів. Для дітей раннього віку перевагу надають препаратам у формі крапель, старшим дітям призначають препарати заліза у формі таблеток.

Звичайно, щоб поповнити організм залізом, препарат приймають не менш як 2-3 місяці, а далі протягом 3-6 місяців потрібно закріпити результат - приймають половину дози. Лише за таких умов можна сподіватися, що анемію вилікувано.

Профілактику анемії потрібно починати ще у внутрішньоутробний період дитини. Вагітні мають знати, що в цей період залізо потрібне не лише для їхнього організму, але й для організму малюка. Тому споживання продуктів, багатих на залізо, збільшують удвічі. Багато заліза міститься в язиці, м`ясі, рибі, а також у рослинній їжі - гречаній і вівсяній крупах, яблуках, ягодах, малині, суниці, чорниці, смородині. Якщо продукти харчування не забезпечують потрібної кількості цього мікроелементу, під контролем лікаря приймають полівітаміни для вагітних, а після пологів для жінок, які годують груддю.

Важливим аспектом профілактики анемії є грудне вигодовування немовляти. Що довше мама годує дитину своїм молоком у разі раціонального харчування матері, то менше шансів розвитку в неї малокрів`я.

Недоношеним дітям потрібно давати препарати заліза починаючи з 2-3 місяці. У кожному конкретному випадку дозу визначає лікар, залежно від ступеня недоношеності. Таке лікування має тривати не менш як 1-1,5 року.

Часто анемію в дітей спостерігають у сім`ях, де батьки дотримуються вегетаріанського харчування. Проте до 5-7 років категорично не рекомендується привчати дитину до такого харчування. Вона обов`язково має отримувати білки тваринного походження. Доки в малюка ще немає нормально розвинених ферментативних систем, він не може засвоїти з рослинних продуктів ні білки, ні мікро- та макроелементи. Тому, крім залізодефіцитної анемії в таких дітей часто спостерігаються білкову та вітамінодефіцитну її форми. Паралельно із симптомами залізодефіцитної анемії для білкової анемії характерні ще й набряки.

Коли в другому півріччі життя батьки вводять підгодовування, не варто починати його манної каші чи коров`ячого молока. Дитині потрібні овочеві пюре, яєчний жовток, м`ясо, молочнокислі продукти гречана та вівсяна каші. Після року в дитячому харчуванні обов`язково має бути риба. Досить поширені помилки, які допускають батьки: пізно вводять м`ясо і яєчний жовток, м`ясо дають один раз на тиждень. Доцільно давати малюкові м`ясо, печінку або язик через день, починаючи з 8 міс.

Пам`ятайте! Навіть якщо дитині давати препарати заліза, але не давати м`яса, ефекту від цього не буде. М`ясні продукти мають бути в раціоні малюка хоча б тричі на тиждень.

Олеся Донченко,

сімейний лікар