Вчителька молодших класів з Вінниці - зірка світового бодібілдінгу

Лариса Прищепа виграла срібну медаль на Світовому турнірі "Міс і містер Всесвіт-2007", який проходив в іспанському місті Аліканте... Інтерв`ю

Світовий турнір з бодібілдингу "Міс і містер Всесвіт-2007" проходив в іспанському місті Аліканте 24-26 листопада 2007 року. Єдиний представник від України - Лариса Прищепа - на цьому турнірі здобула срібну медаль і титул "Міс фігура-2007".

Лариса Прищепа - багаторазова чемпіонка України з бодібілдингу серед натуралів, абсолютна чемпіонка світу (Іспанія, 2003), "Міс Всесвіт" (Німеччина, 2003), "Міс Інтернешнл" (Англія, 2004) і "Міс Олімпія-2004"  (США, Лас-Вегас ).

Ларисо, чи існують якісь певні параметри тіла, які повинна мати претендентка на титул "Міс фігура"?

Звичайно! Я виступаю в класі фігура і щоб зберегти жіночність, і не бути схожою на чоловіка, прагну не переступати задані параметри. Для цього нас зважують. У мене зріст 1 м. 65 см., після підрахунків мені сказали, що я повинна важити 58,5 кг - не більше. Знову ж таки, коли я проходила контрольне зважування, ваги показали 59,1 кг, тобто я не проходжу в програму по класу фігура. Вітя (тренер Лариси, Віктор Анатолійович Кутасевич - авт.) почав кричати: "Знімай штани, знімай штани". Після чого я пішла переодягнулася, познімала з волосся всі шпильки, а у мене волосся начесане і залаковане. Я навіть думала волосся відрізати -  грам 100 скинемо. Коли я все з себе зняла, залишившись у купальнику, зважування показало рівно 58,5 кг - я дуже тоді перенервувала. Взагалі різні пригоди і казуси супроводжують кожну поїздку, і ми до них вже звикаємо, і навіть сприймаємо як належне. Так само було і з поїздкою на змагання в Аліканте: пригоди почали нас переслідувати вже з оформлення віз, і закінчилися вже вдома, коли ми привезли додому скляний кубок з відбитим виступом. Але нічого, ми його відремонтували (сміється).

Під час останнього турніру в Аліканте на сцені були всього 4 фіналістки замість 5. Що трапилося, чому на сцену не вийшла одна з фіналісток?

Так, в Аліканте нас четверо вийшло на сцену, п`ята учасниця не змогла вийти - перед виходом вона знепритомніла, а це вже все - після це півроку лікуватися.

Коли ми приїхали в Аліканте, мені двічі було дуже погано. Такі турніри зазвичай проходять у 2 етапи: півфінал і фінал. У нашому виді спорту існує довільна програма, тобто красиво, під музику, я повинна продемонструвати своє тіло, свою жіночність. Є ще обов`язкова програма - коли виводять усіх спортсменів і відбувається обов`язкове позування - спеціальні пози, де вже нас усіх порівнюють. Цього разу, коли ми приїхали, довільну програму під музику виключили, тому що багато спортсменів. А ми 3 роки не виступали, англійської не знаємо, я знаю трохи тільки французькою, тобто ми не знали, що не буде довільної програми.

Я лежу, прагну не витрачати сили, а всі навколо намазуються спеціальним маслом - ми не розуміємо, що відбувається. А перед обов`язковою програмою потрібно розігріти м`язи і намазатися, щоб накачані м`язи і тіло добре виглядали.

Нам виходити, а я не намазала, не розігріта, я рознервувалася, мене почало нудити, я нічого не встигаю, біжу до сцени і на ходу одягаю сережки. Тому на змаганнях в Аліканте я не змогла показати те, що я підготувала. Я себе не представила.

У фіналі вже спортсменів не судять, це шоу для глядачів, ти виступаєш і йде відразу нагородження. Так, усі глядачі кричали, що мене засудили, але провина в тому, що я не завоювала перше місце, все-таки наша.

До розмови підключається тренер Віктор Анатолійович Кутасевич: Ларису я везу на змагання у стані дуже зневодненого організму. У моменти обезводнення і коли йде безвуглеводна дієта чоловік непритомніє, падає у гіпоклікемічний стан, тому я завжди прошу Ларису, коли їй погано, детально розповідати, що з нею відбувається в даний момент. Людина без постійного медичного нагляду в період активної підготовки до змагань і під час переживань на змаганнях може просто померти. Тому всі необхідні медичні засоби я беру щодня на тренування і обов`язково під час закордонних поїздок на змагання.

Розкажіть докладніше, що це за дієта і скільки вона триває?

Взагалі я завжди на дієті, а що стосується дуже суворої, яка триває десь 2,5 місяця, коли треба жувати варені курячі грудки без солі навіть тоді, коли їсти зовсім не хочеться і слюна не виділяється... Але тривалість дієти залежить від форми - чим більше на мені жиру, тим дієта триваліша. Тобто, я дивлюся в дзеркало. Контроль- це дзеркало. Потім за 10 днів до змагань я припиняю пити воду, щоб вигнати її з організму.

Ларисо, а можна якось без катувань організму?

Та можна, можна було б попити діаретики, але при цьому втрачається калій, і це небезпечно для життя, і на допінг-контролі його може показати. Тому я віддаю перевагу "природному" способу. Після такої дієти організм дуже зневоднений. Був такий випадок, коли після змагання в Німеччині мені Вітя (тренер) дав апельсин, у мене руки трусяться, я хочу його вкусити, але розумію, що всі дивляться, а це виглядає непривабливо. А у мене спрага, як у людини, яка знаходилася в пустелі місяць і вона вся труситься, дивлячись на воду, - як у кіно, і це правда. У цьому виді спорту можна підготуватися чудово, приїхати, але не виступити. Такі випадки бувають дуже часто.

Після таких виснажливих дієт як Ви почуваєтеся на сцені?

Коли я бачу захоплені обличчя глядачів, мені хочеться виступати, мені це подобається, і це дуже приємно, і в той же час важко. Найважча обов`язкова програма, коли нас зі всієї кількості учасників "висмикують" для того, щоб конкурсанти представляли обов`язкову програму. А сил же немає, ось це і важко, що нас "смикають".

Ларисо, як Ви прийшли в бодібілдинг?

Цей вид спорту вибрав для мене мій тренер Кутасевич Віктор. У тренажерний зал я прийшла в 1995 році, як кожна жінка - підтримати форму, зігнати зайву вагу, "порисуватися". У 2000 році Віктор Кутасевич і Саша Скакун (Президент Вінницької федерації бодібілдингу) вирішили організувати турнір ветеранів - усіх спортсменів, які виступали в попередні роки, і щоб якось прикрасити цю програму, вирішили запустити жінок. У мене була хороша фігура, спортивні задатки, і Вітя запропонував мені виступити разом з ним у парі. Коли потрібно було виступати, я дуже рознервувалася. Я спочатку погодилася, а потім думаю, Боже,  в купальнику..., оголена..., у театрі..., на сцені..., та ще й всі дивитися по телевізору будуть... і сказала, що я не виступатиму, як це я туди вийду? Але тоді ми з Віктором зайняли друге місце. Для мене це було символічною подією. Мені захотілося бути першою.

Які враження у Вас залишила перша перемога, коли Ви стали "Міс Всесвіт" у 2003 році?

Під час конкурсу місця оголошували з кінця, тобто спочатку п`яте місце, четверте, третє... Коли я і ще одна фіналістка конкурсу залишилися удвох, мені з боку не видно, мені здавалося, що вона краща, сильніша, а вони номер називають і має піти другий номер, підходять до неї, потім до мене, я думала, що я друга, а потім знову до неї і я побачила, що за руку виводять її - вона зайняла друге місце, а я перша. Боже, я не повірила. А я йому кричу по-українськи "То що, я перша, я перша?" Була така мить, мені здавалося, що наступила клінічна смерть, чесне слово, ось так - світять усі ліхтарі, музика грає, а у мене все злилося в одне ціле, я ніби злетіла і починаю очима шукати тренера. У голові крутилася тільки думка, що людина не може бути такою щасливою, ну не може бути стільки щастя. Я бачу, Вітя дивиться, довго не проходить ця картинка, це означає правда, я - перша. Я просто не можу вам передати, який це стан. Потім, коли я здобувала інші титули, була рада, але перша перемога - для мене була дуже яскравою, я стала тоді абсолютною чемпіонкою світу з бодібілдингу.

 До приходу в спортзал у Вас вже була хоч якась базова фізична підготовка?

У дитинстві я займалася народними танцями. Думаю, це все-таки вплинуло на фігуру і танці дали хорошу фізпідготовку в юності. Взагалі для жінок фізичні навантаження - це важко. Я ненавиджу сідати з 50 кг на плечах, але кожного разу себе змушую день за днем. Мені, щоб накачатися, потрібно тягати стокілограмові  штанги кожен день. Я займаюся по 2 години щодня.

А Ваша сім`я - чи займаються вони спортом?

У мене є син, йому 10 років. Він теж ходить у спортзал і займається з нами. Звичайно, хотілося б мати другу дитину - це як Бог дасть (сміється).

Ви, окрім занять спортом, ще працюєте вчителькою молодших класів у школі №27 м. Вінниці вже 21 рік. Як ваші учні сприймають Вас, "Міс Всесвіт", як вчительку?

Вони у мене ще поки маленькі дітки і спочатку вони дивуються, а потім сприймають як належне, що у них має бути така вчителька. Коли діти не слухаються, і батьки погрожують їм переводом в інший клас, це для них катастрофа.

Коли я виїжджаю на змагання, то мої учні категорично відмовляються йти в школу. Дівчатка мене повністю копіюють, ось я фарбую нігті і вони також хочуть. Коли приходить мій син, у школі мої учні говорять, як пощастило Денису, що у нього така мама. Своїм учням рекомендую займатися аеробікою, акробатикою, будь-яким видом спорту, вони теж як я хочуть у спортзал, але це (бодібілдинг) - їм ще рано.

Але я не тільки вчителька, яка займається спортом. Я маю звання: "Відмінник освіти України", кваліфікацію вчителя-методиста, є автором низки праць з педагогіки, які надруковані в різних виданнях.

Ці два види діяльності дуже важко суміщати, особливо в період підготовки до змагань, коли дотримуюся суворої дієти. Стан депресивний, а дітям потрібно усміхатися, сто п`ятдесят п`ять разів повторити одне і теж. Коли пояснюєш усім, не розуміє ніхто, потрібен індивідуальний підхід до кожної дитини, тоді все всім зрозуміло.

Розмовляла Владислава Дмитришина

УНІАН в Google News