Дошкільні заклади. З досвіду київської мами

"Не хочу більше бути з бабусею! Вона зі мною не бігає, в пісочок не грає, казки одні й ті ж розповідає, мені з нею нудно. Хочу бути з іншими дітками!" - заявив моїй подрузі її чотирирічний син.

"Не хочу більше бути з бабусею! Вона зі мною не бігає, в пісочок не грає, казки одні й ті ж розповідає, мені з нею нудно. Хочу бути з іншими дітками!" - заявив моїй подрузі її чотирирічний син. Деякі його однолітки ходять до дитячого садка, але оформити туди дитину сьогодні – спроба не для слабких духом. "Місць немає", - суворо повідомляють завідувачі та пропонують записуватися в сад заздалегідь, мінімум... за рік.

За даними Держкомстату, в Україні нараховується майже 16 тисяч дошкільних навчальних закладів, у тому числі 7 тисяч - у містах. При цьому в Києві перевантажені практично 80% дитсадків: у яслах часто перебувають до 25 дітей при нормі 15 осіб, а в групах для дітей від 3 до 6 років - до 35 малюків при нормі 20 місць.

Батьки, які з різних причин не можуть собі дозволити сидіти вдома з дитиною, шукають, куди прилаштувати улюблене чадо. І знаходять багато варіантів, в кожному з яких є і плюси, і мінуси.

"Хочу додому до інших діток!"

Киянка Анастасія Пісковець наприкінці трирічної декретної відпустки за порадою знайомих відвела малюка до домашнього дитячого садка, організованого працюючими мамами в сусідньому будинку. "Мені там сподобалося одразу: простора квартира, кімнати обладнані під спальню, ігрову кімнату, їдальню, все дуже затишно і по-домашньому. У групі - семеро дітей від трьох до шести років. Одна мама займається з дітьми, друга "працює" нянечкою. Така собі багатодітна сім`я, в якій панує любов", - ділиться враженнями Настя.

Незабаром вона переконалася в правильності свого вибору. У той час, як мами "державних" дітей скаржаться на порядки в дитячих садках: мовляв, і їжа бідна, і пристойного нагляду немає, і хворіють діти часто, її Даньку дуже смачно годують домашніми смаколиками, він став менше хворіти, багато гуляє, займається і щоранку нетерпляче підганяє маму, щоб швидше йти, як він каже, "додому до інших діток".

Правда, замість щомісячних 120 гривень державної дошкільної освіти Насті доводиться віддавати за домашній дитячий садок 200 доларів. Але фінансове становище сім`ї дозволяє, і Настя навіть іноді залишає сина в садку ночувати, чому маля дуже радіє. Так що на даному етапі його мама відчуває питання закритим.

За найскромнішими підрахунками, в Києві функціонує не менше 100 подібних домашніх дитячих садків. Не всі вони забезпечують повний пансіон: часто це групи короткотермінового перебування, спеціальні дитячі клуби вихідного дня, розвиваючі або прогулянкові групи, в яких дітей не лише годують, але і возять на екскурсії на природу, у театри, цирк тощо.

Як стверджує фахівець департаменту дошкільної освіти Міністерства освіти, науки, молоді та спорту Микола Кравченко, за останні два роки кількість заявок на отримання ліцензій на організацію подібних дитячих установ збільшилася в рази. "Очевидно, що бізнес прибутковий. І батькам - суцільні плюси: дитина відчуває себе, як вдома, а розвивається за законами дитячого колективу", - пояснює він.

"Дочка ніби у відпустці побувала"

Оператор-постановник Влад Глазирін зіткнувся з проблемою, куди прилаштувати дочку, коли їм з дружиною запропонували тримісячний контракт за кордоном. "Бабусь, готових "підхопити"Анюту, у нас немає, цілодобові садки померли разом з радянською системою, а наша няня взяла відпустку і поїхала", - розповідає передісторію Влад.

Порившись в Інтернеті, він знайшов ідеальний для сім`ї варіант - дитячий табір для дошкільнят. "Спочатку боялися віддавати таку малу на три місяці чужим людям, але коли приїхали на місце "у розвідку", всі сумніви відпали", - каже Влад.

"Ми приймаємо до табору дітей від трьох до п`яти років, - розповіла УНІАН організатор новаторського закладу у приміській Бучі Світлана Донець. - У нас будинок у лісі площею 350 кв. метрів і велика присадибна територія, тому діти здебільшого у дворі: ми в будь-яку погоду там і граємо, і займаємося, і навіть обідаємо і спимо. Дітки у нас майже не хворіють - ось що значить здорове хвойне повітря".

Лісовий табір може одночасно прийняти 25 дітей, яких за віком ділять на три групи. З кожною групою займаються двоє вихователів, в будинку живе медсестра. "Коли ми приїхали, одні малюки у дворі будували палац з великих яскравих кубиків, інші пускали кораблики в ставку-"жабнику", треті носилися по величезній території "у квача". Ми зрозуміли, що знайшли для своєї дзиґи потрібний варіант", - додає мама Олена.

За кожен місяць перебування дочки в таборі вони з чоловіком заплатили по 4 тисячі гривень. "Анюта ніби у відпустці побувала - зміцніла, навчилася читати і навіть їздити на велосипеді. Забирали в жовтні - плакала, не хотіла додому. Наступного року ми з дружиною за кордон не збираємося, але доньку в табір вже записали", - усміхається враженням Влад.

"Такий домашній дитячий табір або садок - дуже хороша можливість для дитини отримати повноцінні основи соціального життя, - коментує дитячий психолог Світлана Шершун, - тому що в маленьких групах кожній дитині, звичайно, приділяється незрівнянно більше уваги, ніж у групі з 30 осіб".

Крім того, каже фахівець, на дітей позитивно впливає неказенна обстановка, що в майбутньому спрощує процес адаптації в колективі. "Такі "домашні" дитсадівці ростуть комфортно і неконфліктно, а тому гармонійно розвиваються і приходять у перший клас школи добре підготовленими як із соціальної, так і з освітньої точки зору", - ділиться спостереженнями Світлана.

Неокласика жанру

Стиліст Владислава Муравченко - мама зайнята: кастинги, зйомки і покази забирають весь її час. Тому няня живе в будинку з тих пір, як малюкові виповнилося півроку. "Микита підріс, і ми знайшли гувернера. На відміну від няні, обов`язки якої чисто "фізіологічні" - погодувати, погуляти, умити - він займається з Микитою за розвиваючими методиками і навіть тренує з футболу", - розповідає Влада.

Послуги професійного гувернера обходяться сім`ї Муравченко в 6,5 тисяч гривень на місяць. Владислава задоволена: дитина росте спокійною, всебічно розвиненою, а ризик підхопити інфекцію, яких, як вона каже, повно в дитячих колективах, є мінімальним.

До речі, у подруги Влади Ірини Махновець є свій варіант "прилаштування" чада, правда, всього на кілька годин на день. "У спортивному центрі, в якому я займаюся фітнесом, плаванням і йогою, є дитяча кімната, вихователі там доглядають за малечею, займаються, годують. Дочка, наприклад, дуже любить модну бебі-йогу. І радіє, що разом з мамою ходить на заняття: я в будь-який момент можу зазирнути і подивитися, як там моє чадо", - каже Ірина.

До речі, для дітей від трьох до семи років подібні дитячі кімнати працюють і в будь-якому великому торгівельному центрі. Дитину тут можна залишити на кілька годин, кожна з яких в залежності від класу закладу коштує від 30 гривень. І поки мама зайнята шопінгом, дітвора із задоволенням пірнає в "сухі" басейни з кульками, ганяє по лабіринтах, дивиться мультики або просто ліпить-малює.

Напевно зайняті мами знають і інші способи, куди прилаштувати своє дошкільня. І завжди цінують уважний догляд за дитиною, його комфорт і, звичайно, адекватність оплати за послуги вихователя. Але кожен знаходить для себе оптимальний варіант. Було б бажання.

P. S. Ціна спокою київських мам

Бабуся або чуйна сусідка - теплі слова подяки та вечірній чай з тістечками;

Гувернантка - в середньому 40 грн. на годину, від 6400 грн. за робочий місяць;

Групи короткого перебування, дитячі клуби, групи вихідного дня, прогулянкові групи - в середньому від 30 грн. на годину, до 2 тис. грн. на місяць;

Дитячі кімнати при торгових центрах, spa-салонах, спортклубах - від 30 грн. на годину, абонемент на місяць - 1-1,5 тис. грн.;

Домашній дитячий садок - 200-250 доларів за робочий місяць, при п`ятиденному пансіоні (з понеділка по п`ятницю) - до 400 доларів;

Дитячий табір для дошкільнят - 4-5 тисяч грн. в місяць.

Олена Григор`єва, для УНІАН

УНІАН в Google News