Кожен власник собаки знає, що будь-яка прогулянка на вулиці - справжнє випробування нервової системи та сили м'язів. Одиниці вихованців можуть іти спокійно поруч із господарем, але зазвичай більшість тварин активно цікавляться навколишнім світом. Саме тому власники чотирилапих улюбленців мають знати, що робити - якщо собака тягне повідець - і як відучити його це робити.
Чому собака тягне повідець - основні причини
Якщо собака тягне повідець, то пояснити таку поведінку тварини можна двома аргументами. Перший - ви не навчили його ходити поруч із вами, тому песик іде так, як йому зручно, наприклад, у швидкому темпі. Другий - навколо тварини багато цікавого, це можуть бути інші собаки і коти, різні запахи, цікаві предмети на землі - все що завгодно.
Тварина цікава, особливо в дитинстві, тож намагається якомога швидше підійти до бажаного об'єкта, а ви своїм повідцем обмежуєте свободу. Відповідно, вихованець намагається звільнитися від кайданів, і тягне вас.
Як поводитися, якщо собака тягне повідець - нічого не допомагає або є порятунок
Деякі тварини здійснюють цю дію, не завдаючи собі особливої шкоди, але іноді буває так, що собака тягне повідець і задихається. Такий варіант, звісно, можливий або за надто великої старанності тварини, або якщо ви зачепили повідець за нашийник, і користуєтеся саме ним, а не шлеєю. До речі, багато кінологів упевнені, що це погана тактика - рано чи пізно тварина може надто сильно смикнути за повідець, ви, відповідно, намагатиметеся її втримати, і вдвох станете причиною травми шийного відділу або навіть хребта. Саме тому краще купити шлею і вигулювати собаку в ній.
У матеріалі Express описана порада жінки, яка назвала себе господинею собаки на ім'я Хані. Вона каже, що всього однією дією вона привчила тварину спокійно йти поруч. Жінка пояснила, що робити - якщо собака тягне повідець на прогулянці - і ви не уявляєте, як із цим впоратися.
Вона навела як приклад свою ситуацію:
"Ми почали навчати Хані ходити вільно на повідку, використовуючи команду "поруч", тому щоразу, коли вона йшла поруч із нами на провислому повідку, ми заохочували її нашим маркерним словом, яким було "так", і давали їй ласощі".
Водночас, якщо песик починав знову тягнути повідець, жінка зупинялася і не йшла далі, доки собака не зупиниться, не підійде назад до своєї господині і не почне йти поруч спокійно.
Господиня Хані зізналася, що це зайняло багато часу, але жінка розуміла, що прогулянка - це тренування, і якщо на це потрібно щонайменше півгодини, значить так тому і бути. Жінка уточнила, що сама вона людина нетерпляча, тому їй було складно так довго навчати собаку - перш ніж Хані навчилася поводитися правильно, минуло кілька місяців.
