Блондинка Моніка Беллуччі й угода з дияволом на новий лад: рецензія на фільм "Людина, яка продала свою шкіру"

В основі фільму "Людина, яка продала свою шкіру" - заїжджена ідея про угоду з дияволом. У його образі - епатажний художник, що пропонує для чергової своєї роботи біженцю Сему подарувати... спину. І тут починається найцікавіше…

В український прокат вийшов нашумілий фільм "Людина, яка продала свою шкіру" (The Man Who Sold His Skin).  Творці стрічки надихалися роботою сучасного бельгійського художника Віма Дельвуа "Тім" (коли Тім помре, з його спини знімуть шкіру і помістять в раму під скло, а зараз він сидить голий по пояс у музеях як експонат) і новелою Роальда Далса "Шкіра". Драма була номінована на "Оскар 2021" як найкращий фільм іноземною мовою й отримала досить високі оцінки кінокритиків.

Сюжет фільму "Людина, яка продала свою шкіру"

"Ми хочемо свободи! Так будемо ж вільні", - з таких слів починається кінострічка. І похмурих, але наповнених любов'ю кадрів у поїзді в Сирії.

Пізніше Сема Алі (його грає Ях'я Махайні) затримують через його сказані вголос в пориві закоханості слова про революцію і свободу. Втікши з поліції, він приходить до своєї коханої Сабір і каже, що він не може залишитися в Сирії, він змушений виїхати до Лівану.

Рік по тому наш герой розглядає весільні фото своєї колишньої коханої. Щоб вижити, він тиняється на різних виставках, щоб поїсти. Тут він зустрічає Сораю (її зіграла Моніка Беллуччі в образі блондинки) і загадкового художника Джеффрі Годфроя, які пропонують йому змінити життя й отримати можливість повернутися до своєї нареченої. Але натомість Сем повинен віддати... свою спину для татуювання у вигляді шенгенської візи.

"Своєю новою роботою я відкриваю абсолютно новий світ. Ми живемо в темну епоху, коли якщо ти сирієць, афганець, палестинець, це робить тебе персоною нон ґрата. Виникає стіна, а це робить Сема товаром. А в наш час переміщення товару відбувається набагато частіше, ніж людей. А значить, перетворивши його на свого роду товар або актив, я даю йому можливість повернути собі людяність і свободу", - пояснив художник своє творіння на шкірі. 

І тут Сем стає справжнім живим експонатом, що сидить годинами на виставках з оголеним торсом, і моделлю для іменитих фотографів. Пізніше до нього навідується представник організації із захисту сирійських біженців і заявляє, готовий допомогти йому, адже його експлуатують. Чоловік це заперечує.

Кадр з фільму "Людина, яка продала свою шкіру"

Але з кожною наступною виставкою Сем розуміє, що відбувається, відчуваючи себе річчю в сучасному світі мистецтва. А перемогти цю систему не так просто, хоча йому у фіналі це і вдається дуже хитромудрим шляхом (обійдемося без спойлера).

Персонажі фільму "Людина, яка продала свою шкіру"

Головний герой нерозкритий, навіть коли, здавалося б, він перебуває на піку емоцій. Сем потрапив в "золоту клітку", але, на щастя, йому вдається звідти вибратися, нехай і обманним шляхом. Цей персонаж нечітко "промальований" у фільмі, місцями здається, що автор не "дотиснув" задумку, не зумів витягнути необхідну емоцію у глядача.

Моніка Беллуччі, яка зіграла другорядну роль, показана тут холоднокровною і розважливою помічницею художника. Перевтілитися в такого персонажа їй допоміг і новий колір волосся - холодний блонд, який нітрохи не псує красуню. Ось вона дуже органічно все зіграла.

Моніка Беллуччі у фільмі "Людина, яка продала свою шкіру"

Художник Джеффрі теж в "Людині, яка продала свою шкіру" показаний побіжно. Відчувається недопрацювання в розкритті його персонажа.

Слабкі моменти у фільмі

Деякі кадри надмірно драматичні, наприклад, під час нанесення тату Сему. Крім цього, вони супроводжуються надмірно тужливими мелодіями. Також у фільмі сатиричні моменти теж не "дотиснуті", вони не влучають у ціль, одразу переходячи в іншу площину. Та й серйозні моменти не надто чіпляють, на жаль. Взяти б хоча б сцену з аукціону, коли Сем зривається і викликає паніку серед його учасників, що біжать звідти стрімголов. Тільки ти починаєш йому співпереживати, картинка змінюється.

Кадр з фільму "Людина, яка продала свою шкіру"

"Людина, яка продала свою шкіру": трейлер

Оцінюємо ідею фільму "Людина, яка продала свою шкіру"

Ідея фільму "Людина, яка продала свою шкіру" - сильна, адже творці стрічки хотіли показати, як герой, перетворившись на живий витвір мистецтва, втрачає себе, пригнічуючи своє справжнє "я". Поступово втрачає те, заради чого "продався" художнику. А ще картина піднімає тему ілюзії свободи. Але ця стрічка не пробуджує по-справжньому сильні емоції, деякі моменти "чіпляють", але дуже швидко "відпускають" глядача. Наша оцінка - 7 з 10.

Ольга Робейко

УНІАН в Google News